Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Орфей: public talk »
Вистава «Орфей: public talk» об'єднує в собі жанри стендапа, ток-шоу і заснований на давньогрецькому міфі про Орфея і Еврідіку. Ми застаємо головного героя в момент, коли він втратив свою кохану, не зміг повернути її з царства мертвих і, залишившись один, вирішив безупинно співати пісні про вічне кохання.
У виставі Орфей потрапляє в наші дні і опиняєтся на ток-шоу, де ми намагаємося розібрати його ситуацію, а також почути думки інших на цей рахунок: курочки Софії, штучного інтелекту, самого Ведучого та навіть глядачів. Вистава зачіпає теми самотності, інституції шлюбу, тему стосунків чоловіка і жінки, а також намагається з'ясувати, чи існує ця горезвісна «вічна любов», про яку співається в піснях, пишеться в книгах і розповідається в казках. Чи існує вона в наші дні, або ж так і залишилася міфом.
Це остання розмова жінки з коханим, який нещодавно пішов від неї і днями одружується на іншій. Розмова без надії, без майбутнього… але з любов’ю. Так описав би коротко свою п’єсу драматург. Але для автору вистави – ця історія лише привід для експерименту. Він запитується, а чи одне-єдине ставлення можливе до цієї історії. Акторка робить три спроби «війти» в історію. І питання не в тому, яке ставлення виявляється більш правильним, чи більш точним, а в тому, що порівняння ставлень само по собі є важливим і цікавим. І може виявитися, що завжди є можливість обирати, як ставитися до власного життя. Тобто обирати, як жити. А уважний неупереджений глядач навіть зможе перенести цей висновок на своє життя.
За повістями І. Буніна «Наталі» та «Мітіна любов». …вона кохала його, а він її, та іншу… Життя Івана Буніна та його героїв можна описати саме так. Кохання та Пристрасть, Доля та Смерть… Ці могутні сили володіють світом Буніна. Його цікавить природа статевого тяжіння, в якому сплелося все найчистіше і наймерзенніше, духовне й тілесне, що дає життя і губить водночас. Його герої проходять крізь дивацтва любові, крізь спокусу, внутрішню боротьбу, тривогу, лишають спокою життя і кидають їх у безодню кохання.
Поговоримо про Любов, добре? Коктейль почуттів з неабиякою часткою гумору і ... ну як без цього – світлого смутку. В очікуванні гостя, покликаного на романтичну вечерю при свічках, Вона згадує і проживає найяскравіші моменти життя. Жінка згадує трьох своїх головних чоловіків: милого хлопчика Пола, з яким вона втратила невинність в шістнадцять, одруженого режисера Джека, якого чекала роками, і похилого Джорджа –ідеального до нудотності чоловіка. Вона все життя шукає любов, знаходить, втрачає і знову вирушає на пошуки. На території Любові немає тих, хто виграв і хто програв. Є тільки почуття – пристрасть і потяг серця. Вона і три головних чоловіки в її житті. Подружка, коханка, дружина? У всіх іпостасях вона залишається жінкою, намагаючись знайти того єдиного, справжнього, з яким хочеться блукати вулицями, тримаючись за руки ...
Трагічна історія «Медеї ХХ століття» у комфортабельній європейській квартирі, у якій спочивають тлінні останки її кохання - символічна і водночас актуальна - відображає духовні проблеми сучасної людини, її взаємини зі світом, з його такими вічними базисними категоріями як честь, гідність, вірність (вірність своєму слову, собі) та відповідальність перед собою, своїми близькими і не близькими, що врешті і є відповідальністю перед навколишнім світом.
Класичну «жіночу» монодраму створено чоловіком – всесвітньо відомим шведським драматургом Йоханом-Августом Стріндбергом. У виконанні театру Маскам Рад «звучить» дещо не класично: додано нових персонажів та по-іншому розставлено акценти. Картинка, яка оживає та виходить до глядачів з малюнків Тулуз-Лотрека. Виставу було показано на Міжнародному молодіжному театральному фестивалі в м. Альба Юлія, Румунія.
Ігор Ключник - український актор. Свою акторську кар'єру почав з фільму «П'ятий ангел».
Ігор Ігорович Ключник народився 29 вересня 1987 року в Харкові в родині викладача Ключника Ігоря Івановича і бухгалтера Ключник (уродженої Китаєвої) Тамари В'ячеславівни. Закінчив Харківську гімназію № 6. Вже в дитинстві Ігор почав проявляти інтерес до мистецтва. У гімназії складався в дитячому зразковому театрі «Каламбур», де його першою роллю була роль чортеня в «Казці про попа і про працівника його Балду». У 2001 році Мосфільм запрошує Ігоря на проби фільму Володимира Петровича Фокіна «П'ятий ангел». Пройшовши кастинг, він отримує роль Левки Гуренко. У 2009 році захистив магістерську роботу в Харківському державному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського, а в 2010 році закінчив заочне відділення Харківського національного університету радіоелектроніки. У 2008 році створює разом зі своїм однокласником організацію «WOW! Production», що займається зйомкою фото-реклами, а в 2010 році з'являється «Yapp! Production» (відео-реклама). У 2011 році Ігоря запросили грати в Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, але через рік він йде з цього театру і створює свій театр - театр «Прекрасні Квіти». У 2014 році з'явилося нове дітище, створене Ігорем Ключником, - школа акторської майстерності «Тісто».
З 2005 по 2012 рік грав у молодіжному театрі «Апарт». Ігор проводив Всеукраїнські відкриті фестивалі дитячих та юнацьких аматорських театрів «Маски Мельпомени-2009», «Маски Мельпомени-2011». З 2008 по 2010 рік грав у Харківському Театрі «Post Scriptum». У 2011 році Ігор Ключник і двоє його колег створили театр «Прекрасні Квіти». Протягом сезону 2011-2012 театром була здійснена постановка вистави «Щур» за власною драматургії. Крім цього театр брав участь у проведенні міського капусника, присвяченого дню театру, а також проводив відкриття Міжнародного кіно-фестивалю «Харьковская сирень в 2012 і 2013 роках». У березні 2012 року театр був учасником фестивалю «Театронік», а в жовтні того ж року став лауреатом фестивалю недержавних театрів «Курбалесія». Акторську трупу театру склали випускники Харківського державного університету мистецтв ім. Котляревського: Артем Вусик, Ігор Ключник, Денис Чмелёв. У квітня 2013 року «Прекрасні Квіти» презентували своє нове творіння: спектакль-сатиру під назвою «ЖИР». І в цьому спектаклі театр не зрадив своєму кредо і продовжив працювати без слів, використовуючи пантоміму, пластику, техніки вільного руху, звуки, музику і світло. У новій постановці, крім звичного складу, взяли участь ще дві людини: Сніжана і Сергій Бабкін. У 2014 році репертуар театру поповнився виставою-медитацією «Червоний», а в колектив театру прийшла ще одна чудова актриса - Оксана Черкашина. У квітні 2014 року з виставою «ЖИР» театр «Прекрасні Квіти» вперше представляв Україну на Міжнародному фестивалі в Коста-Ріці. У травні 2015 року відбулася прем'єра вистави «Дракула». У 2014-2015 роках театр показував свої роботи не тільки в Латинській Америці, але і в різних країнах Західної Европи.Театральние вистави «Прекрасних Квітів» виявилися однаково зрозумілими в різних куточках світу, вони не вимагають перекладу. У сьогоднішньому Харкові «Прекрасні Квіти» є єдиним театром, який працює в безсловесному жанрі, використовуючи естетику пантоміми і повз-драми, співзвучну формальним пошукам складному сучасному житті.
У 2011 році закінчив Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського (керівник курсу Фесенко С. Я.). Учасник Міжнародного фестивалю-школи «Територія» у 2011 році (м. Казань) і в 2012, 2013 році (м. Москва).
Концентрований коктейль режисерського та акторського майстерності. Людина, здатний одним тільки поглядом переміщати в просторі рамки твого комфорту.
Актор театру "Прекрасні Квіти", актор театру ляльок ім. Афанасьєва, епіцентр знання і вміння, а також віртуозного навчання цьому інших. Ставить спектаклі, бере участь в міжнародних проектах і схиблений на театрі. Мало не забули сказати про божественну пластику Артема.
Театр «Нєфть» – альтернативний незалежний театр, що базується у Харкові з 2018 року. Він був створений засновниками незалежного професійного театру «Прекрасні Квіті» – Артемом Вусиком та Ігорем Ключником.
«Нєфть» є відкритою театральною платформою, де немає фіксованої трупи та класичних канонів. Актори, режисери, музиканти, хореографи, художники можуть долучитися до «Нєфті» зі своєю ідеєю, зібрати команду та реалізувати новий театральний проект.
За два роки існування ми створили чотири вистави, у кожній з яких утворювалися нові колаборації. Зараз у команді уже задіяні гітарист гурту 5'nizzа, музиканти із гуртів Сергій Бабкін, Лінія Маннергейма, Оркестр Че, камерний оркестр на чолі із диригентом із США, головний режисер Харківського національного театру опери та балету, ХОССП (хор у Харкові), декілька віджеїв, які у режимі реального часу створюють на виставах анімацію тощо.
Замість буденних історій із лінійним сюжетом тут – актуальні теми та інтерактивність, замість традиційних прийомів — переосмислення та дослідження театру. На сцені ми намагаємося вступити у діалог із глядачами, підняти актуальні соціальні питання та змусити людей задавати питання, відчувати та рефлексувати.
«Нєфть» – це про максимальну відкритість, експерименти, нові форми та творчу синергію. Ми ставимо перед собою задачі «розривати стандарти, згризати рамки та горіти по суті».
« Орфей: public talk »
