З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Онєгін
Онєгін
Онєгін
Онєгін
Онєгін
Онєгін
Онєгін
Онєгін

« Онєгін »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

В кожну епоху людина вміщена в рамки правил, що визначають як він повинен думати, любити, жити. У світі, такому, як наш, де на перший план виставляються успіх, прагматизм, індивідуалізм, гроші, шлях до "щастя", поступово настає апатія душі, зникає бажання йти далі, народжуються важкі питання про сенс життя.

Кождому з нас дана можливість любити, це той дар, який робить людину подібною Творцю. Як ми використовуємо цей дар? Яким є наш вибір: принести себе в жертву або прийняти жертву іншого? На 178 сторінках роману "Євгєній Онєгин" Пушкін розмірковує на подібні теми і ми, за ним, дослідимо рухи людської душі та її дара любити. Глядач стане частиною нашої вистави: гостями в будинку Ларіних, сусідами Онєгіна, друзями Лєнського та, можливо, відчуватиме себе одним з героїв роману.

Наш сучасний погляд на вічні теми та геніальний роман у віршах О.С.Пушкина, ми назвали - "романтична неокласіка".

Тривалість: 2 години 20 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник-постановник
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 18
4.9
5.1
5.4
4.9

Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Що може бути сильнішим від спопеляючої пристрасті? Нічого! - так колись думав Дон Жуан, повертаючись від однієї звабленої ним донни до іншої. Любов, потяг - ось що вело його цим шляхом, доки випадок не звів його з честолюбною донною Анною. Ця жінка докорінно змінила його уявлення про щастя, призначивши досить високу ціну за володіння собою. Але закохані не можуть бути дріб'язковими, тож Дон Жуан не зупиниться, навіть якщо доведеться дорого платити за любов. І ось вже статуя Командора прикрашає цвинтар. Честолюбна донна Анна приміряє на Дон Жуана Командорський плащ, а на себе - королівську корону. Але грянув грім, надвоє розкололося небо - і важкі кроки кам'яного велетня наповнили душі закоханих крижаною хвилею страху. Відплата... Так вже трапилося, що назавжди останньою коханою Дон Жуана залишилася донна Анна. Це, мабуть, єдине, що поєднує усі історії про Дон Жуана, розказані Мольєром і Фришем, Пушкіним та Цвєтаєвою. І, нарешті, історія пристрастей, де немає прірви між почуттями та розрахунком, де воля жінки - закон для чоловіка, історія кохання, придумана Лесею Українкою. Нинішня вистава - п'яте звернення театру до драми великої української поетеси після 1939, 1946, 1951, 1971 років.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
5.5

Вистава за мотивами відомої книги польського письменника Януша Вишневського «Самотність в Мережі». Ця історія викликала багато суперечок, але нікого не залишила байдужим, адже багатьом людям знайомі і сумніви, і надія, і побоювання, які викликає знайомство в інтернеті і відносини на відстані. Ось і вони так познайомилися. Вона з Польщі, він – із Німеччини. Їх випадкове листування переросло в справжню пристрасть. Але чи варто зустрічатися та кого ми любимо більше: реальну людину, або образ, який створила наша уява зі слів, очікування і самотності? Та й взагалі, чи можна назвати це коханням? А якщо і так, що гірше – відстань або зустріч? Самотність біля ноутбука огортає героїв не менш щільно, ніж радість спілкування. Підштовхує їх один до одного і тримає на відстані. Тепер перед ними стоїть вибір, який кожен повинен зробити сам.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.3

«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.7
5.7
5.7
5.7

19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.

Відгуки
Елена Юрьевна

Новая постановка театра на Печерске "Онегин" порадовала до глубины души. Денис Мартынов и Ольга Ларина выступили одновременно режиссерами и исполнителями соответственно ролей Ленского и Татьяны Лариной. Онегина, главного героя романа Александра Пушкина, блестяще исполнил Руслан Сокольник, а Ольгу Ларину, младшую сестру Татьяны , доверили Светлане Смирновой. Понравились все, потому что чувствовалось в каждой фразе, что они любят Пушкина, глубоко понимают роман, интонируя знакомые строки пронзительно и глубоко, привнося свое, свежее понимание описанных событий. Великолепная оригинальная музыка авторства Дениса Мартынова была органична. Необыкновенно интересный видеоряд с участием Руслана Сокольника показал события из жизни Онегина за пределами дней, разыгранных на сцене. Графические вставки усиливали драматизм. Много режиссерских свежих находок- письмо Татьяны поразило искренностью, игра со свечами, гитарное исполнение, золотая клетка как символ несвободы, обращение непосредственно к зрителям, вовлечённым в происходящее и сидевшим, затаив дыхание. Костюмы отличные, лица красивые и благородные- я потрясена и счастлива! Спасибо !

Альона Русланівна

Тетяна і Євгеній, Ольга і Володимир... Здавалося б, ця історія добре відома нам з юнацьких років, і що нового в ній можна відкрити? А, як виявилося, цілком реально настільки знаний сюжет представити зовсім по-новому і змінити у глядачів сприйняття цієї історії, адже це прекрасно вдалося Театру на Печерську у виставі "Онєгін". Незвична мінімалістична обстановка театральної зали спершу викликала здивування, але зробила акторів ближчими до глядача і дозволила зануритися у внутрішній світ кожного персонажа. Актори заворожили своєю грою і давали можливість проникнутися кожним словом, бо кожна інтонація підкреслювала глибинний зміст тексту. Пронизливий погляд Онєгіна та сяючі очі Лєнського - навіть лише заради цього варто було відвідати цю виставу. Чарівна у своїй печалі Тетяна та кокетлива Ольга справили незабутнє враження. Актори не обмежувалися лише грою на сцені, а і пригощали глядачів чаєм, роздавали запрошення на весілля Тетяни і Євгенія, дарували вірші, запрошували до танцю, а декому навіть дістався поцілунок від Онєгіна... Також слід відзначити гарне музичне та графічне оформлення, зокрема застосування відеоряду, це дуже збагатило виставу. "Онєгін" - неймовірна вистава, яку неодмінно хочеться переглянути ще раз! Творчій команді Театру на Печерську вдалося класичний сюжет Пушкіна зробити дуже актуальним для кожного глядача ХХІ століття.

Яна Я.

Затягнули. Відео значно впливали на настрій, і були нудні, не зовсім до ладу. Відео можно скоротити чи взагалі прибрати. Також затягнуто тихими моментами, коли Тетяна «книги читала» чи малювала. Тетяна якась не емоційна. Завжди один вираз обличчя. А от Чоловіки грали чудово. Вони грали, навіть коли на них не дивилися. Реагували на фрази та на аудиторію. Гарно обіграно з гітарою, дуже оригінально. Доволі сучасна постановка. Классно співпрацювали з залом, було багато контакту і він був доречний і цікавий. Таку класику цікаво дивитись. Що стосується звуку, було дуже гучно, іноді було не. Чутно акторів. Іноді віолончель дратувала. Але в загалом чудова вистава.