З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.
Одеса. Шалене кохання.

« Одеса. Шалене кохання. »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Запрошуємо на одеське ВЕСІЛЛЯ!
Улюблені романси і шансон, запальні танці, курйозні і майже анекдотичні повороти сюжету.

Глядачі відчуватимуть себе безпосередніми гостями свята. Одеса повсякчас приваблює своєю неповторною атмосферою, особливим почуттям гумору і ставленням до життя, культурним і національним різноманіттям.

Музична комедії «Одеса. Шалене кохання» поставлена за п’єсою відомих одеситів – Іллі Ільфа та Євгена Петрова, авторів широко відомого роману-дилогії про харизматичного комбінатора Остапа Бендера.

Жанр: музична комедія
Тривалість: 1 година 20 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Стасік Мархоцький, наречений
Олександр Дідик
Ната Мархоцька-Лівшиц, наречена
Олена Тертична
Ріта, її сестра
Ольга Васинюк
Мама нареченої
Чуланов, молодий піжон
Едуард Кіхтенко
Мархоцький, тато Стасіка
Олег Лепенець
Станіслав Колокольніков
Справченко, лікар
Вадим Лялько
Містер Піп, іноземець
Авторка музичного оформлення
Художник по костюмах
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав

День Святого Валентина, а у вас нікого нема? Дикий театр підготував виставу для Незакоханих, котрі від цього не страждають. Ну, може трішки. Зовсім. Імпрув-вистава «Тіндер злий» – це імерсійна вистава, що створюється тут і зараз з ваших слів, це комедійні сцени з життя жителів мережі у «активному пошуку», а також екскурс у світ тварин з Червоної книги України. Ми викрадемо ваш час, і ви не зможете напитися, щоб дзвонити колишньому/колишній і нити Ми викрадемо час, і ви не зможете скролити стрічку з сердечками і пафосними постами про «любов – наше все» Ми викрадемо ваш час, який ви не зможете використати для перегляду романтичних комедій Ви знайдете на цій виставі свою долю? Ні, нічого подібного! Швидкий секс без зобов’язань? Не впевнені. Але ми дамо вам шанс зустрітися з незнайомими, але близькими по духу людьми. Дикими людьми. І теж трошки незакоханими Увага! У виставі бере участь однакова кількість чоловіків і жінок. Не беріть, будь ласка, квитки не своєї статі. Це може зіпсувати задум і гру вам та іншим учасникам! Дякуємо!

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
4.6
4.6
4.9
5.0

Днем - робота і амбіції, ввечері - мрії і сумніви, самотність і спрага любові. Ми живемо в епоху зведення кар'єрних цінностей в ранг культу. Яку ціну доводиться платити в цій гонці - ось основна тема вистави. Дія відбувається в серці корпорації, якою керує невидимий бос на ім'я Крамер. Першими мешканців 16-поверхового будинку зустрічають вахтери - Генріх і Марія. Їм живеться, загалом, непогано - навіть на заборонений на робочому місці телевізор начальство дивиться крізь пальці. А в телевізорі постійно крутять рекламний ролик компанії, в якому красень-чоловік під час дощу переносить на руках через калюжу прекрасну даму. Чим займається корпорація і для чого вона взагалі потрібна - таємниця за сімома печатками, але навіть Генріху і Марії зрозуміло, що до охоронюваним ними шістнадцяти поверхах людське благородство з ролика відношення не має. Переможець Київської Пекторалі 2012 року в номінації за Кращий камерний спектакль.

Ілюзії
« Ілюзії » Трагікомедія

За сюжетом показується історія життя та кохання двох пар, які дружили і прожили разом більше 50-ти років. Розповідають їхні діти ... Самі живі і незвичайні моменти людського життя, близькі та актуальні для будь-якого з нас, змушують здригатися, плакати і смеяться.Ви повинні це побачити!

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
5.0

Сучасний світ тисне як ніколи раніше. Робота й побут, побут й робота, і так по колу. Регулярно до салону краси, заняття спортом, відмова від глютену і цукру... Це має назву «турбота про себе», тому що так правильно, так модно і так ТРЕБА. А ТРЕБА кому? Мені, або навколишнім, щоб справити на них враження? Це мій вибір? Що первинне: зовнішнє, або все ж таки, внутрішнє? Так. Погляд на життя часом «замилюється». Біжу у колесі, спіткаюся та сприймаю бажання спотворено. Головний герой MONO — ти, а кожен сюжетний поворот — новий ракурс на звичне, перетворюючи його на низку питань до себе. Повернути розуміння власних «Хочу» та «Треба», немов прокинутися і розпочати «з нуля». MONO — це досвід у супермаркеті, який допоможе зважити своє життя за 60 хвилин занурення у себе. Як? Слідуючи Голосам в навушниках і списку покупок, поступово занурюючись у тему вибору та внутрішніх пошуків, адже життя завжди дарує вибір.

Ножиці
« Ножиці » Слідчий експеримент на дві дії
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.7
6.0
6.0
4.7

Любите заплутані детективні історії? Володієте дедуктивним методом, розбираєтесь в мотивах і маєте залізну витримку? Салон краси на Андріївському узвозі стає місцем злочину. Відому піаністку жорстоко вбивають… ножицями. Під підозрою ексцентричний перукар, меркантильна асистентка, багата, але безталанна оперна діва і таємничий антиквар. А, можливо, вбивця – слідчий? Приходьте – зло мусить бути покараним!

Відгуки
Ольга

Одеса. Мати видає одну із сестер заміж. Без сліз на наречённого не подивиться, його зачіска, постать, відсутність чувста гумору, але поряд з ним приваблива жінка, якась, щось таки розгледіла в своєму нареченому. Весь час роздається грюкіт у двері , іншій чоловік бажає розладнати весілля і не одна істота не спроможна втихомирити його. Сестра нареченої мріє вийти заміж тільки за іноземця. Багато танців, співів, жартів; актори задіювали в гру глядачів і це теж виглядало смішно. Костюми на акторах виглядали, наче вони з одного конвеєра.Хто бажає розслабитися, прийняти участь у виставі і залишити добрій настрій, завітайте на виставу ,, Одеса. Шалене кохання‘‘. Раджу для людей середнього віку та старше. Було дуже смішно і у мене залишився гарний настрій після перегляду.

Юлія

Театр Колесо - это особое место в Киеве на Подоле. Это немного Одесса, с ее юмором, шутками, танцами и... спектаклями. Если вы любите Одессу, Колесо - Ваш театр. Для всех, кто хочет отвлечься, получить разрядку и даже поучаствовать в спектакле, это мероприятие - спектакль «Одесса. Безумная любовь» по мотивам произведения самых известных одесситов — Ильфа и Петрова именно для Вас. Вы побываете на шумной свадьбе, в качестве гостей, а не зрителей, поучаствуете в застолье, споете песни и даже потанцуете. А в конце всех ждут овации! Музыкальная, веселая комедия «Одесса. Безумная любовь» — это возможность отдохнуть от будничных проблем и "выпить за здоровье молодых". Мне было очень весело и смешно смотреть. Каждый актер полностью отразил образ. Этот спектакль подойдет всем. А еще в нем можно принять участие :)

Вікторія Г.

Я вперше відвідала сам театр "Колесо", мені дуже до вподоби саме місце знаходження театру, в такому істортчному місці, отримала естетичне задоволенння. Сподобадись декорації в театрі, але не дуже сподабались костюми, на мій погляд занадто сучасні))) Гра акторів була на середньому рівні, акторську майстерність дійсно продемонстрував народний артист України Олег Лепенець, дійсно БРАВО!!! Сам сюжет вистави був за книгою Ільфа і Петрова. Хотілось би почути і побачити у виставі більше гумору.

Олександра Б.

З моменту розміщення на місцях у фойє (тут вібувається вистава) глядач стає її учасником. Роздаються їм ролі, слова пісень. У вас на очах збираються меблі. Зразу весела обстановка. Далі ще веселіше - бо глядач стає учасником раннього радянського одеського весілля. Декорації, що намальовані на стіні, використовують вирізки з газет, святковий стіл покривають сторінками журналів, подається горілка. Глядачів пригощають вином (зовсім трохи, але дуже весело). Костюми НЕПу. Пісні та романси підспівують усі – текст роздали на початку приготувань весілля. Декому повезло навіть танцювати фінальний запальний одеський танець разом з артистами. Повне відчуття реального весілля. Мікс чудової української мови та характерного одеського російського говору та єврейського гумору створюють гармонійний калейдоскоп. Знайомі з дитинства радянські пісні співаються в оригіналі занурюють у радянську реальність, в якій гумор прикрашав життя з житловими проблемами, горілка піднімала настрій. Тяга до іноземного життя та іноземців висміяна авторами п’єси Ільєю Ільфом та Євгеном Петровим. Це нагадує не нагадує сучасніть? Сміємося і поборюємо! Чудові режисерські рішення, звукові ефекти, знайома музика піднімають настрій. Гра заслуженого артиста України Станіслава Колокольникова, харизматична гра та запальні танці усіх акторів вражає оптимізмом. Дякюю за свято!!!

Діана С.

Це перша вистава, яка передбачала пряму взаємодію з глядачами. Зручний формат п'єси - весілля - уможливив це: глядачів зробили гостями, пригощали алкоголем, всі співали пісні з надрукованих листочків, разом проголошували тости тощо. Це щиро підкупило глядачів з самого початку. Що стосується мене, то мене це приємно вразило, але мій внутрішній стан був скоріше споглядальницьким, я була більше третьою стороною, ніж активним співучасником. Таке внутрішнє налаштування допомогло мені обміркувати порушені проблеми. Але перш ніж я розповім про проблематику вистави, хочу зробити кілька критичних зауважень. Перше, актори молодці, мені сподобалася їхня акторська гра, було весело, але вже під кінець вистави мене втомлював гамір весілля. Не можу сказати, що вони перегравали. Ні, але їхня віддача тяжіла наді мною (можливо, через відсутність особистого простору через розташування сцени). Друге, фінал п'єси був слабкуватим. Звичайно, "повернення нареченої Нати" до першого чоловіка, який весь час стукав у двері (що свідчило про його величезну любов) було неочікуваним моментом, але ці події, які вели до кульмінації, нагромаджувались одна за одною, не додаючи при цьому глибини. Мені не вистачило внутрішнього перевороту, скажімо так. Та і сама причина повернення була дивакуватою: другій чоловік Нати промовчав про те, що його батько сидить у в'язниці, вона обізвала його негідником, пішла до колишнього чоловіка, і всі напилися. Така розв'язка здалася мені слабшою, ніж закладений потенціал кола проблем, які порушились у п'єсі. А тепер про приємне. Не можу промовчати про гру двох акторів: Стасіка, такого колоритного актора, який своїми фразами змушує дивуватися з людської породи (Ви думаєте, що я не розумію? А чого це я не розумію? Я що баран? Я що кретин?). Ці фрази лунали анафорою протягом вистави, яка підіймала хвилю щирого сміху. І другий актор - це тато Стасіка, який своїм ш замість с доводив до істерії ( Стасік - Штасік, санаторій - шанаторій). Гарна українська мова з "жидівським" сленгом, атмосферна гра, відчуття Одеси і дружелюбний персонал точно допомогли присутнім розслабитися від душі. Зауважу, що аудиторію була дорослою: 22+. І насамкінець про проблематику, яка чиненайголовніша у цій виставі. Це полотно нанівець висміяло моду слов'ян полювати на іноземців та виїжати за кордон, щоб втекти від дикунської батьківщини у виховане товариство. Процес полювання привідкрив внутрішній світ таких дам. Вони упереджено нарікають на власну країну, вони упереджено ставляться до інших народів. Для них іноземець - це тільки франт у костюмі з Європи чи Америки, а турок - це мавр, а китаєць - це непонятно шо. Хибне кохання іншого штибу демонструє парочка Нати і Стасіка: він одружився, аби "вирішити своє статеве питання", а вона? А й справді навіщо? Щоб не бути розлученою, щоб не влаштовувати своє життя, а доручити йому комусь іншому (що з того що кретин, головне, що в цей час вона зможе очима бісики пускати). До того ж у виставі порушилась проблема шарлатанства лікарів. Лікування лікуванням, але всі помруть. Отож ця музична комедія - гарна панорама "міщанства". Його характери, проблеми змушують нас глянути на ще одну грань життя під мікроскопом. Головне, щоб спостереження не закінчились на останній витертій сльозині сміху, а проросли паростками розуміння того, хто ми є такі, якими є наші наміри і чи не жалюгідно сміхотворно ми виглядаємо збоку. Адже ствердна відповідь на останнє - це своєрідний дзвіночок.