Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Здавалося б, відома анекдотична ситуація. В одному купе зіткнулися одесит, вічний холостяк, що не робить жодного руху без дозволу мами, і «щира красуня» – українка.
Начебто все зрозуміло. Смішно, грайливо, блискуче, проте... Ніхто навіть не може припустити, чим це все закінчиться. Приголомшливо весела і неймовірно зворушлива історія змусить вас не тільки сміятися, але і плакати.
П'єса «Дами і гусари» польського комедіографа і поета Олександра Фредро (1793-1876 рр.) належить до «золотого фонду» класичної літератури. 175 років вона не сходить зі сцен світового театру, надаючи можливість акторам і режисерам поринути у вишукану театральність, відчути витонченість польського гумору, в якому граціозність романтизму співіснує з легкою самоіронією. Дія відбувається в маєтку Майора – затятого холостяка, який, зібравши добірне товариство бойових друзів, відгородившись від примарних принад життя, а власне, усього, що пов'язане із жіноцтвом, «бавиться» і відпочиває між походами. Спокійну, суто гусарську ідилію буквально висаджує в повітря приїзд цілої кавалькади жінок – кузин Майора на чолі з пані Оргоновою. З їхньою появою стале гусарське життя летить до дідька, маєток – лихоманить. І це все можна було б стерпіти, якби не підступний план кузин: одружити Майора на донці пані Оргонової – Зосі. Жінки розробляють тактику і стратегію: пані Диндальська опікується Капеланом, панна Анеля пускає бісиків Ротмістру, їхні служниці Юзя, Зузя, Фрузя також не втрачають часу марно... Поки жіноцтво приводить план у дію, Зося зустрічає поручика Едмунда і впізнає в ньому своє омріяне кохання... Автори вистави на чолі із режисером-постановником, автором сценічної версії Юрієм Одиноким створили яскраве сценічне дійство, насичене легкістю акторської імпровізації, граціозністю пластично-танцювального малюнку, сповнене музики і вічних мрій про кохання. У фіналі вистави звучить «Тетянин вальс» Тараса Жирка. Фото та анотації надано театром.
Це – спектакль про життя «за лаштунками» провінційної театральної трупи. Між виставами актори вирішують безліч проблемних питань: побутових – латання костюмів i розірваних декорацій, написання оркестровок до п'єс; особистісних – залицяння одруженого капельмейстера до актриси Зоні, заздрощі акторів, підлабузництво до керівництва трупи; філософсько-мистецьких: залежність театру від замовника, а відтак – його гнучкість у підборі репертуару... Висвітлені проблеми так майстерно переплетені що зрада капельмейстера з молодою акторкою чи лестощі управляючому аж ніяк не здаються дрібними та недоречними. У виставі грають 14 дійових ociб, i кожен є відображенням певного типу людини: кокетка Зоня, скандальна Ціпа Львовна, улеслива i зрадлива Олена Степанівна, гультяй Лука Карпович, догодливий управляючий Іван Васильович, гордий виконавець драма-тичних ролей...
Остання «вигадка» Мольєра. Весела, яскрава, життєрадісна вистава-феєрія з піснями, танцями, несподіваними комічними ефектами. Дивовижне поєднання класики і сучасності в режисурі та музиці. Вистава брала участь у Міжнародному театральному фестивалі в Брянську (Росія).
«Ти моє все» - казка. Насправді такого не буває, а якщо і трапляється, то так рідко, що прирівнюється до того, що такого не буває. Це ідеалізована, неймовірна, фантастична історія, яку приємно і потрібно подивитися ввечері з подругою або юнаком. Тому що після вистави є ризик обговорювати його до самого ранку. Бажання і розуміння, довіра і ревнощі - ці теми близькі будь-якому глядачеві і можна сказати, що ця сексуальна казка про Вас. Вистава в цілому не на один раз, і у Вас може виникнути бажання переглядати її знову і знову. Тому, квитки на нього завжди закінчуються заздалегідь. «Ти моє все» - про Любов, яка відчувається протягом всієї вистави. Ви будете співчувати героям і переживати за них. Хоча все одно можете здогадатися, як все закінчиться. Але і це не факт. Люди, які грають у виставі уже 10 років як разом. За всі ці жарти і пристрасті вони заплатили нервами і роками. Вони прожили те, над чим сміються і страждають.
Володар премії Лоуренса Олів'є «Комедія Року» – «Не турбувати!» – світовий хіт від англійського майстра фарсу Рея Куні, який вже 25 років не сходить з театральних підмостків по всьому світу! П'ятизірковий готель. Одружений депутат, молода коханка... і стукіт у двері. Уявили? Трохи буденно. А якщо так: депутат, коханка і... труп! А тепер стукіт у двері! А потім ще один, і ще! На півтори години ви в буквальному сенсі застрягнете в номері шикарного готелю «Вестмінстер» разом з найвинахідливішим депутатом Англії. І тут почнеться! Застали з напіводягненою секретаркою на дивані і трупом журналістки в вікні? Припустимо: неприємно... А якщо двері вибиває її ненормальний чоловік-рокер? Ось це вже сумно! Ну, а якщо на тлі цього з сюрпризом нагряне Ваша ревнива дружина? Все, стрибаємо з Біг Бена? Але ні! Містер Річард Уіллі знайде виправдання всім людям, подіям і предметам, які опинилися в його номері в настільки невизначену годину, коли він сам взагалі-то повинен бути в парламенті. Недарма ж він – помічник самого прем'єр-міністра! Правда, ми не гарантуємо, що в його брехні заплутаються не тільки він сам, бідолаха його секретар, весь персонал готелю і кохана дружина, але і в першу чергу, Ви, любий глядачу! Бо події розвиватимуться швидко, а регіт сусіда зліва і заливають Ваші очі сльози однозначно будуть заважати докладному сприйняттю цього вселенського фарсу в масштабах готельного номера. Тому рекомендуємо сходити двічі. А в іншому, не забудьте зареєструватися в номері «34» готелю «Вестмінстер», замовити шампанське і устриці, і обов'язково повісити на двері табличку «НЕ ТУРБУВАТИ»!
Народився Ігор Славинський у Києві 8 лютого 1952 року. З дитинства він займався в студії художнього слова Будинку піонерів Голосіївського (тоді – Московського) району Києва. Великою пристрастю Славинського була поезія, декламувати вірші його вчила Фаїна Ковалевська, пізніше саме вона готувала Ігоря до вступу в театральний інститут.
Проте Славинський не завжди хотів бути актором і навіть збирався стати лікарем. Але перемогла любов до декламації.
Двічі закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: як актор і як режисер. Навчався у майстерні Народного артиста УРСР Миколи Рушковського. Після закінчення університету почав служити в театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1983 році перейшов до Молодого театру. Але за декілька років Ігор Славинський пішов з театру і навіть півроку працював сторожем позавідомчої охорони.
Творчість Володимира Висоцького була дуже близька Славинському. За його творами митець поставив спектаклі: «Ну я прийду по ваші душі», «Нерухома тінь від мікрофона», «Іноходець». А далі були численні спектаклі в творчому шляху актора і режисера в Театрі на Подолі. Крім того, Славинський також ставив вистави на сценах інших театрів, грав у театрах і викладав акторську майстерність в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курсі Миколи Рушковського. Зіграв, загалом, близько 50 ролей в серіалах і фільмах.
Згодом Славинський надав перевагу режисерській діяльності: «Нині я шалено захоплений режисурою. Навіть перестав грати у виставах нашого театру, тому що це дві різні професії: актор і режисер. Були в моїй практиці спектаклі, де я це поєднував, тобто грав у власних постановках. Це вимагає чимало сил. Бо треба відключитися від себе як від актора: поставити спектакль. І треба відключити себе як режисера на сцені, коли ти граєш, тому що мусиш бути актором, а не режисирувати навколо себе… Для лицедійства залишається кіно»
Славинський чотири рази ставав лауреатом премії «Київська пектораль», у 2010 році отримав премію імені Амвросія Бучми за кращу режисуру вистав «Мертві душі» і «Люксембурзький сад» в Театрі на Подолі. У 2018 році отримав звання Народного артиста України.
Після завершення школи вступила до Київського Державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на факультет режисури телебачення. Часто знімалася в навчальних та дипломних фільмах.
Після закінчення інституту у 1994 р. отримала першу роль у фільмі «Кілька любовних історій». За результатами фільму отримала неофіційний титул «секс-символу» України. Працювала з 1996 р. в телевізійному агентстві «Вікна» телевізійним режисером – пізніше була ведучою «Погоди». Ця роль стала піком кар'єри Руслани.
У травні 2000 р. знялася у відеокліпі «Синя хустинка», де була як виконавцем так і режисером разом зі своїм братом Олегом Писанко. Цей кліп був номінований на найкращу режисерську роботу України.
У 1996 році вела «Прогноз погоди з Русланою Писанкою» – проект Миколи Канішевського. У 2006 р. взяла участь в телепроекті «Танці з зірками».
У 2013 взяла участь у шоу Вишка, де дійшла до фіналу і зайняла 5 місце.
У 2017 році учасниця у шоу Зважені та щасливі на телеканалі СТБ.
Заслужений артист України, актор та режисер театру і кіно, сценарист, письменник, продюсер, каскадер. Член Спілки театральних діячів України. Найбільш відомий за телепрограмами Шоу довгоносиків (Україна) та Велика різниця (Росія).
Народився у Запоріжжі. Батьки з Гуляйполя. Мати — Тетяна Іванівна Андрієнко (дівоче прізвище — Самойленко) головний бухгалтер дитячих закладів. Батько — Микола Трохимович Андрієнко — майстер запорізького заводу «Енергомаш». Вчився у середній школі № 15 в Запоріжжі.
З 1969—1975 р. Віктор грає у драмгуртку. Його першим вчителем акторської майстерності, стає керівник драмгуртка Віра Давидовна Афанасьєва. Віктор зіграв багато ролей, іноді до п'яти образів у виставі.
По закінченні 8 класу школи, вчився у кулінарному училищі та проходив практику як кулінар-кондитер.
З 1975 р. працював старшим монтувальником сцени у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі ім. Щорса (згодом — час ім. Магара)
1980 року закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого (клас професора Ставицького).
Віктор Андрієнко має численні роботи у театрі, кіно і на телебаченні. З 1978 року працював в кіно каскадером та актором. Знявся більш ніж в 100 фільмах і серіалах.