« Одеса мама »

Народився Ігор Славинський у Києві 8 лютого 1952 року. З дитинства він займався в студії художнього слова Будинку піонерів Голосіївського (тоді – Московського) району Києва. Великою пристрастю Славинського була поезія, декламувати вірші його вчила Фаїна Ковалевська, пізніше саме вона готувала Ігоря до вступу в театральний інститут.

Проте Славинський не завжди хотів бути актором і навіть збирався стати лікарем. Але перемогла любов до декламації.

Двічі закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: як актор і як режисер. Навчався у майстерні Народного артиста УРСР Миколи Рушковського. Після закінчення університету почав служити в театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1983 році перейшов до Молодого театру. Але за декілька років Ігор Славинський пішов з театру і навіть півроку працював сторожем позавідомчої охорони.

Творчість Володимира Висоцького була дуже близька Славинському. За його творами митець поставив спектаклі: «Ну я прийду по ваші душі», «Нерухома тінь від мікрофона», «Іноходець». А далі були численні спектаклі в творчому шляху актора і режисера в Театрі на Подолі. Крім того, Славинський також ставив вистави на сценах інших театрів, грав у театрах і викладав акторську майстерність в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курсі Миколи Рушковського. Зіграв, загалом, близько 50 ролей в серіалах і фільмах.

Згодом Славинський надав перевагу режисерській діяльності: «Нині я шалено захоплений режисурою. Навіть перестав грати у виставах нашого театру, тому що це дві різні професії: актор і режисер. Були в моїй практиці спектаклі, де я це поєднував, тобто грав у власних постановках. Це вимагає чимало сил. Бо треба відключитися від себе як від актора: поставити спектакль. І треба відключити себе як режисера на сцені, коли ти граєш, тому що мусиш бути актором, а не режисирувати навколо себе… Для лицедійства залишається кіно»

Славинський чотири рази ставав лауреатом премії «Київська пектораль», у 2010 році отримав премію імені Амвросія Бучми за кращу режисуру вистав «Мертві душі» і «Люксембурзький сад» в Театрі на Подолі. У 2018 році отримав звання Народного артиста України.

Після завершення школи вступила до Київського Державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на факультет режисури телебачення. Часто знімалася в навчальних та дипломних фільмах.

Після закінчення інституту у 1994 р. отримала першу роль у фільмі «Кілька любовних історій». За результатами фільму отримала неофіційний титул «секс-символу» України. Працювала з 1996 р. в телевізійному агентстві «Вікна» телевізійним режисером – пізніше була ведучою «Погоди». Ця роль стала піком кар'єри Руслани.

У травні 2000 р. знялася у відеокліпі «Синя хустинка», де була як виконавцем так і режисером разом зі своїм братом Олегом Писанко. Цей кліп був номінований на найкращу режисерську роботу України.

У 1996 році вела «Прогноз погоди з Русланою Писанкою» – проект Миколи Канішевського. У 2006 р. взяла участь в телепроекті «Танці з зірками».

У 2013 взяла участь у шоу Вишка, де дійшла до фіналу і зайняла 5 місце.

У 2017 році учасниця у шоу Зважені та щасливі на телеканалі СТБ.

Заслужений артист України, актор та режисер театру і кіно, сценарист, письменник, продюсер, каскадер. Член Спілки театральних діячів України. Найбільш відомий за телепрограмами Шоу довгоносиків (Україна) та Велика різниця (Росія).

Народився у Запоріжжі. Батьки з Гуляйполя. Мати — Тетяна Іванівна Андрієнко (дівоче прізвище — Самойленко) головний бухгалтер дитячих закладів. Батько — Микола Трохимович Андрієнко — майстер запорізького заводу «Енергомаш». Вчився у середній школі № 15 в Запоріжжі.

З 1969—1975 р. Віктор грає у драмгуртку. Його першим вчителем акторської майстерності, стає керівник драмгуртка Віра Давидовна Афанасьєва. Віктор зіграв багато ролей, іноді до п'яти образів у виставі.

По закінченні 8 класу школи, вчився у кулінарному училищі та проходив практику як кулінар-кондитер.

З 1975 р. працював старшим монтувальником сцени у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі ім. Щорса (згодом — час ім. Магара)

1980 року закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого (клас професора Ставицького).

Віктор Андрієнко має численні роботи у театрі, кіно і на телебаченні. З 1978 року працював в кіно каскадером та актором. Знявся більш ніж в 100 фільмах і серіалах.

Цікаві факти

• Андрієнко також багато працює в озвучуванні фільмів. Зокрема, брав участь в адаптації української версії фільму Містер Бін на відпочинку (озвучував героя актора Ровена Аткінсона), проте продюсери вирішили використати субтитри.

• Для платівки «Острів скарбів» Андрієнко озвучував Капітана Смолетта, Джона Сільвера (останнього в мультфільмі озвучував Армен Джигарханян). Протягом запису Андрієнко довелось записувати діалог між цими героями, міняючи голоси.
• Схожа ситуація сталась при роботі на радіо: Віктор Андрієнко вів програму «голосом» героя Шоу довгоносиків Івана Шпикуляка. Гості, що мали давати інтерв'ю, не змогли приїхати, тому Андрієнко вирішив розмовляти голосом ведучого ефіру Шпикуляка та голосом «гостя», озвучуючи обох одночасно.