Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
За п’єсою Андрія Курейчика «Ображені. Росія».
Трагіфарс, відчайдушні монологи різних за соціальним походженням, національністю та вподобанням людей.
Вистава «Ображені. Росія» складається із 7 монологів, кожен з яких – це крик душі, бажання вижити за будь-яку ціну в країні «повної демократії». За рішенням режисера доля кожного з персонажів закінчується однаково трагічно. А в країні «демократії» продовжують лунати фальшиві лозунги.
Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню. Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки. Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.
Тема еміграції болюча для нас. Чи не кожен українець, що має руки та мізки, хоча б раз замислювався поїхати з країни і віднайти своє щастя, хай навіть за океаном. Ми живемо у постсовковому просторі, ми прагнемо чогось нового, але чи готові ми до цього по справжньому? Це вистава про білоруського сантехніка Гєну, що потрапляє в Лондон, де серед слайдів туристичного путівника розуміє головні для себе речі. Цікаво, чим закінчиться його подорож?
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.
Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).
З відзнакою закінчив Київське училище №16 за спеціальністю «столяр». У 2005-му закінчив із відзнакою Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «Театральне мистецтво» (курс професора Н.М.Гусакової) та здобув кваліфікацію режисер драматичного театру.
Дебютував із постановкою «Дума про братів Неазовських» Л.Костенко у Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Т.Шевченка. Згодом працював у Рівненському академічному музично-драматичному театрі та Коломийському драматичному театрі. З 2007-го працює у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша з 2007 року.
У його доробку – сотня вистав. Зокрема, «Таємниця літаючої жінки», «Між небом і землею», «Обережно – жінки», «Вій», «Макбет», «Сон у літню ніч», «Два серця», «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський», «Страшна помста», «Енеїда», «Ніч перед Різдвом», «Понтій Пілат», «Будинок на кордоні», «Наталчина мрія», «Не плачте за мною ніколи…», «Нью-Йорк, Нью-Йорк», «Тато в кубі», «Каліка з острову Інішмаан», «Ромео і Джульєтта» та багато інших.
Сергій Павлюк веде експериментальну роботу з акторами херсонського театру. Сценічними майданчиками для творчої лабораторії стали сцена «Під дахом», «Сцена на сцені» та сцена «Під колом». На сцені «Під колом» режисер поставив низку моновистав: «Vitalius» з Віталієм Пронько, «Лис-філософ» з Павлом Костенком, «Лицар храму» із Валерієм Гайфулліним, «Мені б у небо» із Антоном Лисенком, «Остання Сюїта» із Андрієм Клочком, «Порожнеча» із заслуженою артисткою України Тетяною Проворовою, «Юда» та «Get happy» із заслуженим артистом України Сергієм Михайловським, «Монолог актриси» із заслуженою артисткою України Олександрою Тарновською тощо…
За час творчої діяльності він багато гастролював зі своїми виставами. Роботи українського режисера побачили глядачі Франції (Таємниця літаючої жінки»), Угорщини («Понтій Пілат»), Молдови («Два серця»), Португалії, Польщі («Не плачте за мною ніколи…»), Ізраїлі, Німеччині та Литві (моновистава «Монолог актриси») тощо.
Режисер має багатий досвід спілкування і творчі роботи не тільки у херсонському, а й в інших театрах України та близького зарубіжжя (Білорусії, Румунії, Польщі, Франції, Угорщини, Португалії та ін.).
Сценічну діяльність розпочала на сцені Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша у 1998 році після закінчення Херсонського училища культури.
Бере участь у багатьох фестивалях та гастролях.
З моновиставою «Порожнеча» брала участь у фестивалях: «Вересневі самоцвіти (м. Кропивницький, 2016), «Марія» (Київ, 2016). А також на 5-му Міжнародному театральному фестивалі національної драматургії (м.Ахалцих, Грузія, 2019р.).
У складі трупи театру з виставою «Обережно, жінки!»:
У складі трупи з виставою «Ображені. Росія» у вересні 2018-го виступала у рамках Всеукраїнського театрального фестивалю «Коломийські представлення». У жовтні гастролювала зі спектаклем у Києві (Національний академічний драматичний театр імені І.Франка). У липні 2019-го «Ображені. Росія» возили на Фестиваль театрів «Молоко» (м.Одеса), де виставу відзначили у номінації «Краща режисерська робота».
У жовтні 2019-го із трупою театру їздила до Миколаєва на ХІ Міжнародний театральний фестиваль «Homo Ludens» з виставою «Каліка з острова Інішмаан».
Знімалась у кіно. Зокрема, у 11 та 12 серії серіалу «Пляж», серії «Мятеж» серіалу «Агенты справедливости» тощо.
Закінчив Херсонське училище культури. У 1995 році приєднався до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
У складі трупи театру артист гастролював із виставою «Продавець дощу» у м. Кам’янське (вересень, 2014р.). З тим же спектаклем взяв участь у фестивалі «Вересневі самоцвіти» (м. Кіровоград) (вереснь, 2014р.).
Член Національної спілки театральних діячів України.
Закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж. Сценічну діяльність розпочала 1996-го у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша.
Неодноразово була Снігуронькою на новорічних святах для дітей.
Участь у фестивалях:
Знімається у кіно – херсонські короткометражні картини. Зокрема, у фільмі Олександра Юдіна «Die dumme Frau» («Глупая женщина»). Картину представляли на різних фестивалях. Зокрема, у Кривому Розі на фестивалі "Кіно під зорями!" – приз глядацьких симпатій.
Член Національної спілки театральних діячів України.
Вихованець Херсонського училища культури. Сценічну діяльність розпочав у 1998 році на посаді артиста драми Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
За сезон 2000-2001рр. отримав премію «Успіх» у номінації «Краща роль другого плану» у виставі «Хворий, та й годі» за виконання ролі Тома.
Із трупою театру побував на всеукраїнських та міжнародних фестивалях. Зокрема, вистава «Ображені. Росія» була показана на фестивалі «Молоко» в Одесі (відзначили у номінації «Краща режисерська робота»), на Всеукраїнському театральному фестивалі «Коломийські представлення» (2018р.), а також у Києві (Національний академічний драматичний театр імені І.Франка, жовтень-2018).
У березні 2018-го Микола Степаненко з артистами театру гастролював у Миколаєві з виставою «Херсонські манси». Із «Лісовою піснею» їздив на І-й Всеукраїнський театральний фестиваль «Світогляд» (Сєверодонецьк, 2018р.) та у Львів на День міста (5-6 травня-2018).
Знімається у кіно – херсонські короткометражні картини. Задіяний у близько 20 стрічках. Фільми із участю Миколи Степаненка були представлені на кінофестивалях у містах Берлін (Німеччина), Буенос-Айрес (Аргентина), Лос Анджелес (США), Кам’янець-Подільський, Київ, Кривий Ріг.
Знявся у музичному кліпі гурту «Krugers» – «Новогодняя Песенка» (2014 рік).
Учасник спільного німецько-українського проєкту про події Другої світової війни «Жива історія: покоління об’єднують пам'ять». Стрічки знімали на основі розповідей очевидців. Фільм «Глупая женщина» («Dumme Frau»). Зіграв німецького солдата.
Постійний учасник херсонського кінофестивалю «КіноДжем». У 2017 році фільм «Обрести покой» за участю актора виграв у номінації «Професіонали».
Член Національної спілки театральних діячів України.
Протягом 2013-2018рр. навчалась у Херсонському державному університеті на факультеті культури і мистецтв. У театрі працює з 2014 року.
Задіяна у виставах: «Ромео і Джульєтта» - Смерть; «Херсонські манси» - Варя; «Ображені. Росія» - Недалека; «Лавина» - Молода жінка; «Се Ля Ві» - Африканка; співочій виставі «Як у нас на Україні» тощо. Була Снігуронькою на святкових заходах.
Участь у фестивалях та гастролі:
У складі трупи театру у квітні 2016-го возила виставу «Ромео і Джульєтта» у Полтаву на Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «В гостях у Гоголя».
У березні 2018-го гастролювала зі спектаклем «Херсонські манси» у Миколаєві.
Участь у фестивалях та гастролі з виставою «Ображені. Росія»:
Ведуча обласних та міських заходів. Зокрема, днів музики, Дня медичного працівника тощо.
Закінчив Херсонський Таврійський ліцей мистецтв.
Після - навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (Курс Валентини Зимньої).
Паралельно із навчання працював у столичному театрі живої скульптури (2012-2014рр.). Університет закінчив у 2014-му. Того ж року був зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Автор власних пісень та пісень на сцені театру: «Театр Куліша», «Херсон - мiсто наших мрiй» та інших пісень для казок/муз.оформлення.
Участь у фестивалях та гастролі:
Роботи в кіно, серіалах: СТБ «Чужі помилки» (серія) (2011); Новий канал «Ластівчине гніздо» (епізод) (2011); Україна «Черговий лікар» (серія) (2018).
За життєво-правдиве створення образів Лукаша у виставі «Лісова пісня» Л.Українки та Андрія у виставі «Межа або у контейнері» К.Кеяну «В контейнері» у 2017 році відзначений премією «Успіх» та подякою генерального директора – художнього керівника театру.
Також серед нагород: диплом одному із перших випускників театру студії «Пролісок» з нагоди його десятиліття, почесна грамота голови Херсонської облдержадміністрації та почесною грамотою голови Херсонської облради.
У 2020-му нагороджений премією «Успіх» – номінація «Молодіжний прорив» – за роль Труффальдіно у виставі «Труффальдіно».
З 1996 по 2000 рік навчався на газоелектрозварювальника залізобетонних конструкцій (майстер-прораб) у Генічеському вищому професійному училищі №17.
У 2003 році закінчив Херсонське училище культури. Відразу після чого влаштувався у Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша.
2007-го закінчив Херсонський державний університет.
Зіграв у близько ста виставах. Зокрема, «Звідки беруться діти» – Тимофій; «Страшна помста» – Козак Стецько; «Енеїда» – Еол, Латин; «Херсонські манси» – Савелій Воробйов; «За двома зайцями» – друг Голохвастова; «Межа або у контейнері» – Микола; «Дивна місіс Севідж» – Семуель; «Понтій Пілат» – Левій Матвій; «Ярослав Мудрий» – Свічкогас; «Гамлет» – Полоній; «Ображені. Росія» - Районний тощо.
Участь у фестивалях та гастролі
Гастролював у складі трупи театру із виставою «Жаба» (у Білорусії). З виставою «Межа або у контейнері» фестивалі та гастролі:
- Всеукраїнський театральний фестиваль «Феєрія Дніпра» (Дніпро, вересень 2018р.).
- ІІІ Міжнародний театральний фестиваль FESTIS (Молдова, Кишинів, жовтень 2018р.).
- 29-й Міжнародний фестиваль сучасної драматургії в Брашові (Румунія, листопад 2018р.).
- 30-й Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев» (м.Львів, вересень 2019 р.).
- Міжнародний театральний фестиваль студій і нових форм, що відбувся з 1 по 10 листопада в Пітешті (Румунія, 4 листопад 2019 р.).
У березні 2018-го гастролював у Миколаєві з виставою «Херсонські манси».
За участі актора презентували виставу «Ображені. Росія» Андрія Курейчика на Всеукраїнському театральному фестивалі «Коломийські представлення» у м.Коломия (2018р.). У жовтні – у Києві (Національний академічний драматичний театр імені І.Франка). У липні 2019-го «Ображені. Росія» повезли на Фестиваль театрів «Молоко» (м.Одеса), де виставу відзначили у номінації «Краща режисерська робота».
За період роботи у театрі отримував нагороди на міжнародних та всеукраїнських фестивалях. Зокрема, на «Мельпомені Таврії» за роль Стицька у виставі «Страшна помста» нагороджений за кращу роль другого плану. У 2017 році Євген Гамаюнов став стипендіатом щорічної одноразової стипендії видатним діячам культури області «За особистий внесок у реалізацію державної політики у галузі культури і мистецтва на Херсонщині». У 2019-му отримав Почесну грамоту Міністерства культури тощо.
Одружений. Виховує двох дітей.
Член Національної спілки театральних діячів України.
Херсонщина – край театральний, місто корифеїв. Саме тут починали свою творчу діяльність великі постаті української сцени – Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, навіть знані російські діячі Юрій Шумський та Всеволод Мейєрхольд колись працювали саме в Херсонському театрі.
Херсонський театр існує із 1823 року. Дворяни Херсонської губернії викупили будинок генерала Лобрі і пристосували його під театр. Артисти-аматори протягом майже 50 років грали в цьому приміщенні.
У 1883 році було вирішено розпочати будівництво нового театру у Херсоні, а вже у 1889 році відбулося урочисте відкриття нового театрального приміщення. Під час війни це приміщення було зруйновано і в 1962 році на тому ж місці було збудовано новий театр.
Нині у театрі існують такі театральні майданчики: велика сцена театру, театр-кафе, сцена «Під дахом», сцена «Під сценою», сцена на сцені, деякі вистави показують просто неба – на сцені Лісового театру (база зеленого туризму «Чумацька криниця»).
Протягом сезону у театрі народжується від 10 до 16 прем’єрних вистав. Творчий склад із успіхом гастролює теренами нашої держави та великими просторами Європи.
Із 1999-го року до Херсона приїжджають десятки театрів із різних областей України та інших держав на Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».