Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Любов чи Пристрасть?
Дружба чи Вдавання?
Перемога чи Поразка?
Життя чи Гра?…
Класика інтриги чи сучасність маніпуляції?!
«…одні й ті ж причини мають приводити до одних і тих же наслідків…»
Роман «Небезпечні зв’язки» побачив світ у 1782 р. Епістолярний роман Шодерло де Лакло, присвячений любовним інтригам французької аристократії, одразу став сенсацією та був перекладений на багато мов світу. Визнаний літературознавцями як один з кращих французьких романів XVIII ст., він витримав численні перевидання, інсценізації та екранізації.
З листів учасників подій ми дізнаємось, що маркіза де Мертей і віконт де Вальмон – колишні коханці. Розумні й цинічні, вони холоднокровно грають долями інших людей. Заради хвилинного задоволення вони зруйнують життя будь-кого … Але доля непередбачувана. І вона може жорстоко посміятися над тим, хто вважав себе її господарем.
Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?
Що може бути сильнішим від спопеляючої пристрасті? Нічого! - так колись думав Дон Жуан, повертаючись від однієї звабленої ним донни до іншої. Любов, потяг - ось що вело його цим шляхом, доки випадок не звів його з честолюбною донною Анною. Ця жінка докорінно змінила його уявлення про щастя, призначивши досить високу ціну за володіння собою. Але закохані не можуть бути дріб'язковими, тож Дон Жуан не зупиниться, навіть якщо доведеться дорого платити за любов. І ось вже статуя Командора прикрашає цвинтар. Честолюбна донна Анна приміряє на Дон Жуана Командорський плащ, а на себе - королівську корону. Але грянув грім, надвоє розкололося небо - і важкі кроки кам'яного велетня наповнили душі закоханих крижаною хвилею страху. Відплата... Так вже трапилося, що назавжди останньою коханою Дон Жуана залишилася донна Анна. Це, мабуть, єдине, що поєднує усі історії про Дон Жуана, розказані Мольєром і Фришем, Пушкіним та Цвєтаєвою. І, нарешті, історія пристрастей, де немає прірви між почуттями та розрахунком, де воля жінки - закон для чоловіка, історія кохання, придумана Лесею Українкою. Нинішня вистава - п'яте звернення театру до драми великої української поетеси після 1939, 1946, 1951, 1971 років.
Вистава за мотивами відомої книги польського письменника Януша Вишневського «Самотність в Мережі». Ця історія викликала багато суперечок, але нікого не залишила байдужим, адже багатьом людям знайомі і сумніви, і надія, і побоювання, які викликає знайомство в інтернеті і відносини на відстані. Ось і вони так познайомилися. Вона з Польщі, він – із Німеччини. Їх випадкове листування переросло в справжню пристрасть. Але чи варто зустрічатися та кого ми любимо більше: реальну людину, або образ, який створила наша уява зі слів, очікування і самотності? Та й взагалі, чи можна назвати це коханням? А якщо і так, що гірше – відстань або зустріч? Самотність біля ноутбука огортає героїв не менш щільно, ніж радість спілкування. Підштовхує їх один до одного і тримає на відстані. Тепер перед ними стоїть вибір, який кожен повинен зробити сам.
«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.
19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.
У 1983 р. закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, після закінчення якого працював у Чернігівському облмуздрамтеатрі артистом драми. З 1989 по 1996 рр – у Чернігівському облтеатрі для дітей та молоді.
З 1996 по 2002 р. працював режисером-постановником Чернігівського театру ім. Т.Г.Шевченка. З 2010 р. Бакіров А.Р. призначений на посаду художнього керівника – головного режисера Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Успішна участь його вистав у Всесоюзному фестивалі класичної драматургії у Москві (Росія, 1990), Міжнародному театральному фестиваль «Херсонеські ігри» у Севастополі (1997), Міжнародному фестивалі експериментальних театрів у Каїрі (Єгипет, 1997), Міжнародному Шекспірівському фестивалі у Гданську (Польща, 1997), Міжнародному театральному фестивалі, присвяченому 100-річчю від дня народження Федеріко Гарсіа Лорки у Москві (Росія, 1997), фестивалі «Міжнародна Академія Мистецтв» в Одесі (1998) та багатьох інших.
За великі творчі досягнення, значний внесок у розвиток українського національного театрального мистецтва А.Бакірова у 2001 р. було нагороджено премією «Експеримент» Спілки театральних діячів України, у 2005 р. – срібною медаллю Академії Мистецтв України, у 2012 р. присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».
Вистава «Комедія помилок» (В.Шекспіра) у його постановці була відзначена серед кращих на фестивалі «Золоті оплески Буковини»-2015, а на XVIII Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2016) здобула Гран-прі фестивалю.
У 2016 р. поставлена ним вистава «Ніч перед Різдвом» за повістю М.Гоголя на фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» (Чернівці) стала переможцем у номінаціях «кращий режисерський задум та втілення» і «краще музичне вирішення вистави», а також «Кращий акторський ансамбль» на Міжнародному театральному фестивалі «Біла вежа» (Брест, Білорусь).
В Чернігівському обласному театрі працюєз 1996 року. Має середню спеціальну освіту – у 1987 роцізакінчив Дніпропетровське театральне училище, після чого працював у Чернігівському молодіжному театрі.
Провідний майстер сцени. Заслужений артист України (2016)
За час роботи на сцені обласного театру зіграв такі ролі, як Деметрій – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Тузенбах – «Три сестри» А. Чехова, Манілов – «Мертві душі» М. Булгакова за поемою М. Гоголя, Кароль – «Ідентифікація танго» («Кароль») С. Мрожека, Мольєр – «Мольєр» М. Булгакова, Дон Жуан – «Камінний господар» Лесі Українки.
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. В театрі працює з 2008 року. На Міжнародному фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» – 2015 у Чернівцях отримав спеціальну відзнаку журі фестивалю «Майбутнє української сцени» за роль Антіфола у виставі «Комедія помилок» В.Шекспіра.
У 1984 році закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого і за призначенням прийшла на посаду артистки драми до Чернігівського театру імені Т. Г. Шевченка.
Провідний майстер сцени. Заслужена артистка України (2016)
У минулі роки зіграла такі ролі: Уляна – «Іваном звуть його» за О. Довженком, Люся – «Операція «Багатоженець» А. Делендика, Джульєтта – «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, Галя – «Циганка Аза» М. Старицького, Ярина – «На Івана Купала» М. Стельмаха, Титанія – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Женя – «Яма» («Женя») за О. Купріним, Бічі – «Людина і джентльмен» Едуардо де Філіппо, Маша – «Три сестри» А. Чехова. У 2002 році О. Гребенюк пішла до Донецького обласного театру, а восени 2010-го повернулася до Чернігівського. Знову дебютувала на чернігівській сцені у ролі Жаклін в комедії «Французька вечеря» Марка Камолетті.
Закінчив Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Працював в Коломийському драматичному театрі ім. І.Озаркевича. У Чернігівському театрі працює з 2017 року.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім.І.П.Котляревського. В театрі працює з 2012 року.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram