Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Небезпечні зв'язки »
Інтриги, подвійні ігри, маніпуляції, небезпечні зв’язки – основа реальності та життя французької аристократії в дореволюційний період. П’єса вимальовує картину етичних огріхів аристократії, які призвели до руйнування вищих віх суспільства і відповідно до падіння монархії. Оскільки життя титулованого дворянства за часів «ancien regime», тобто старого режиму, було надзвичайно штучним, «подвійним», Театр Курбаса пропонує подивитись на «Небезпечні зв’язки» як на гру у грі, де змодельовано хаотичний і непевний час революції, проглядається «зсув реальностей». Її провадять актори у в’язниці, очікуючи на страту... Головні інтриганти Маркіза де Мертей та Віконт де Вальмон колишні коханці, розумні та лицемірні, для яких життя це гра та задоволення від споглядання за нею. Заради помсти та насолоди вони готові руйнувати долі інших людей, «будь-що чи будь-кого принести в жертву».
Чим завершаться ці небезпечні зв’язки? Над ким буде перемога?
П'єса Ксенії Школьнікової, за мотивами п’єси «Мишоловка» Агати Крісті. Як часто Ви звертаєте увагу на тих хто оточує Вас? Сім дивакуватих персонажів за загадкових обставин зупинилися в одному пансіоні. Опинившись у пастці через негоду, вони лишились сам на сам зі своїми скелетами у шафі. А головне - один з них вбивця. Під підозрою опиняється кожен, адже ніхто не впевнений в чесності один одного. Головне вчасно зупинити вбивцю… Поки не буде пізно.
«Тату, ми всі в тумані» – драматична вистава на 2 дії за романом К. Кізі «Над зозулиним гніздом». Хто ми, вовки чи зайці? Вільні чи залежні? Ми зможемо це зрозуміти, тільки зустрівшись з цим божевільни-божевільним-божевільним світом.
Лікар Бомгарт читає щоденник свого товариша лікаря Полякова, в якому той описує муки людини, що потрапила у полон наркотиків. Сергій Поляков – людина тонкого душевного складу, він хороший лікар, який не зумів перемогти власний біль. Від нього пішла кохана дружина, і тепер життя його сповнене лише примарними спогадами про неї. Втікаючи від реальності, Поляков поринає у світ наркотиків. Та чи є в тому світі єдиноможлива реальність? Чи пам’ятає людина про невідворотність розплати за наркотичні ілюзії?
Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».
Вистава-перформанс, що народилася на перетині різних жанрів та форм: фізичного театру, театральної імпровізації, елементів психодрами та метафорично-образного театру. Акт творіння, в якому багато свободи та імпровізації, історій та доль, що сплітаються у єдине цілісне полотно. У спектаклі звучать тексти українською та російською мовами, написані у різні епохи (від 19 століття до наших днів); дійство спирається на першоцінності людського існування. Місце та час, епоха дійства створюється учасниками майже за відсутності реквізиту, за допомогою тілесної форми, атмосфери та звукового темпоритмічного візерунку. Це про оголені дроти емоцій, які живуть в людині. Це споглядання сокровенного, часом, для когось занадто відвертого, надто чесного, надто живого для звичного життя у 21-му столітті. Це про «нестерпну» красу буття. Про любов, жіночність і ніжність, про страждання та самотність, силу, єдність, відвертість, подолання і сміливість, невинність, розчарування, пошук, прийняття і душевне піднесення. Життя, що є довершеним у своїй не-«ідеальності». Рекомендуємо дивитись з відкритим серцем та розумом.
На початку вистави я була спантеличена швидким перебігом подій, великою експресивністю та тим, що вистава почалась французькою мовою. ці всі речі мене дуже вразили. Також я була в захваті від того, наскільки добре використовувався увесь простір, не зважаючи на камерність театру. було враження, ніби я перенеслась у часі і просто наживо спостерігаю події з минулого. акторська гра — неймовірна за своєю живістю та емоційністю, я аж забувала що це вистава. Мені дуже сподобалось як влучно були підібрані типажі під кожного персонажа. Гра була дуже жива і насичена емоціями, губилось відчуття що це вистава, а не реальне життя. Сюжет дещо заплутаний, але дуже розкриває проблеми як минулих років, так і сучасності. Заплутані статеві зв'язки, гра на почуттях та зухвалий показ історії однієї людини зовсім з різних сторін. в мене особисто в голові зараз лише теза "як таке можливо", але вистава дійсно змушує замислитись над багатьма речами, що стосуються взаємозв'язків з іншими людьми. Була суміш шоку, жалю, спантеличення і дуже багато рефлексії
Вистава була дуже захопливою, напруженою, сюжет тримав увагу від початку до кінця. Гра акторів тримала увагу, не зважаючи на довгу тривалість вистави. Сюжет відповідає книзі де Лакло. Розповідає про аморальне та сповнене інтриг життя французької аристократії. Головні герої плетуть павутину з підступних змов, щоб задовольнити свою жагу помсти та гострих відчуттів. Надзвичайно вдало підібрані типажі акторів. А неперевершена Тамара в ролі маркізи де Мертей не залишить байдужим жодного. Надзвичайно вдалі костюми, в яких кожна дрібниця дозволяє актору за мить перевтілитись. Вистава вражала з кожною хвилиною все більше. Все чудово. Курбаси як завжди неперевершені. Я обожнюю це приміщення. Це найбільш "камерний" театр Львова. Може видатись, що приміщення потребує ремонту, але насправді воно досконале в тому вигляді, в якому воно є зараз. Підійде для перегляду з парою, з друзями та самому.
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
У 2005 закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського. Музична режисерка кількох постановок. Засновниця та вокаліста гурту «Горгішелі».
Закінчила Харківський інститут культури і мистецтв імені Івана Котляревського (2000).
Актриса Харківського театру «P. S.» (2000-2006) та Харківського театру імені Тараса Шевченка (2006-2009).
З 2006 року актриса театру імені Леся Курбаса.
У 2004-2006 викладала акторську майстерність у Харківському інституті культури і мистецтв імені Івана Котляревського).
Співачка, музикант гурту «КурбАси».
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Студентка Львівського національного університету імені Івана Франка, (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), акторський курс Олексія Кравчука. Учасниця музичного гурту «ЯгОди».
Український актор театру і кіно, провідний актор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса, засновник акторської студії «22», учасник музичного гурту «Миклухо Маклай».
З 1991 по 2000 рр. навчався у Сичівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Христинівського району Черкаської області. В 2001 році поступив в Козятинське Вище професійно-технічне училище залізничного транспорту № 17, де здобув спеціальність «Оператор комп'ютерного набору». В 2004 р. поступив у Київський політехнічний інститут на факультет електроніки (спеціальність «Акустичні засоби та системи») на заочне відділення. 2007 року стає студентом факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства та акторської майстерності, акторське відділення; майстерня Галини Воловецької), який закінчує у 2012 році.
У 2004 році працював у мережі ресторанів швидкого харчування «Швидко». 2005 року переїжджає спочатку до Москви, а потім до смт. Фряново Московської області, де працював на Фряновському керамічному заводі оператором печі по випалу керамічної плитки. Через 6 місяців переїхав до міста Желєзнодорожний Московської області, де працював на Кучінському керамічному заводі. Весною 2006 року переїжджає до Києва, де працює в книжковому супермаркеті «Буква». 2007-го року переїжджає до Львова. У 2009 році прийнятий на посаду актора до Львівського муніципального театру (тепер — Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). 2010 рік запрошений до трупи Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. У 2013—2014 роках працює асистентом кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (майстерня Олега Стефана).
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, поет, засновник та ведучий офлайн радіо «Скорбота». Народився в селі Конюхи Тернопідьської області.
У 2012 році закінчив Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка (інститут мистецтв), акторський курс В’ячеслава Хім’яка. Співзасновник і член Літературної студії «87» імені Юрія Завадського. Учасник багатьох всеукраїнських читань і батлів (переможець Четвертого Чернівецького поетичного батлу, 2012). Засновник «стилю 87». Автор поетичних збірок «21» і «Pixels».
Народився у м. Надвірна Івано-Франківської області. У 2017 р. закінчив акторське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), курс Олега Стефана. Учасник музичного гурту «Lirvak».
Співзасновниця і актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Закінчила театральну студію при Львівському державному академічному театрі імені Марії Заньковецької та Львівський національний університет імені Івана Франка. Викладала сценічну мову на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка.
З 1978-1988 рр. –акторка Львівського національног академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької.
З 1988 р. – акторка Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Закінчила Львівський національний університеті імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс В. Кучинського (2005) та Інститут післядипломної освіти ЛНУ ім. І. Франка (2010).
Співзасновниця і вокалістка гурту «КурбАси». Солістка гурту «Оркестра почувань».
Оксана Козакевич – актриса Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.
Після закінчення школи планувала впуступати на географічний факультет думаючи, що саме так складеться її життя. Але в школі молоду дівчину наштовхнули на думку про вступ на факультет культури та мистецтв до Львівському Національному університеті ім. Івана Франка. Так і склалось, що з 2004 по 2009 Оксана Козакевич навчалася на акторському курсі під керівництвом Володимира Кучинського. На третьому курсі навчання по обміну набиралась досвіду на майстер-класах з акторської майстерності у Вищій театральній школі імені Людвіга Сольського у Кракові. А після закінчення університету, не потрапивши до складу трупи театру ім. Леся Курбаса, вирушила до Польщі на Міжнародні майстер-класи, які проводив Фабіо Омодеї, де обрала маскотерапію.
Коли повернулась в Україну, вона все одно приходила до театру і репетирувала. А згодом «напросилася» на епізодичну роль у виставі «Хвала Епосу», потім репетирувала у виставі «Репетиція в театрі злочину» (реж. Микола Береза). Своїми стараннями та серйозністю до поставлених цілей Оксана Козакевич привернула увагу київського режисера Андрія Приходько. Так, мрія, до якої впевнено йшла молода актриса втілилась в життя і вона нарешті стала актрисою Львівського академічного театру ім.Леся Курбаса.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
« Небезпечні зв'язки »
