З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Інцидент
Інцидент
Інцидент
Інцидент
Інцидент
Інцидент
Інцидент
Інцидент

« Інцидент »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

У 1970-80 роках Нью-Йоркське метро стало найнебезпечнішим видом транспорту. Внаслідок фінансової кризи, кількість поліцейський різко скоротилась, відтак у «підземці», як і в місті, вирувала злочинність.

Поїзди брудні, колеса надто стугоніли, на стінах суцільне графіті зі страшними сюжетами, що загалом нагадувало поле бою. Для пересічних людей поїздки в метро супроводжувались жахом і стражданнями, не рідко з летальним завершенням. За довгим очікуванням поїзда на платформі обличчя пасажирів виглядали спустошеними, думки про звичайні клопоти блокувались пересторогою про напад.

Це був особливий соціальний «еквалайзер».

На тлі достовірних подій автор Ніколас Байєр написав сценарій до відомого фільму «Випадок у метро». Його можна характеризувати як миттєве фото подій звичного міського життя. Однак, в сюжеті закладено дещо абсолютно тривожне, безкінечне, що спонукає до відповідальності та змушує усвідомити суть конфлікту. Це додає виставі «Інцидент» актуальності.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник-постановниця
Автор музичного оформлення
Відповідальний за відео
Асистентка режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Таргани
« Таргани » Іронічно про еміграцію
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.6
5.7
5.9
5.7

Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте? Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися. Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування. А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань. Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани? У виставі присутні сцени паління!

4.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
4.0
3.5
5.5
4.7

Це постановка за п'єсою класика сучасної ізраїльської драматургії Ханоха Левіна. Історія Крума – головного героя п'єси, що вирішена в жанрі трагікомедії, це історія не одного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вічний конфлікт героя і життя.  Пошуки себе, свого призначення і в той же час неймовірна аморфність існування, вічні очікування, що хтось за тебе вирішить проблему, зламає інерцію, набридлу сіру сталість буття, яка засмоктує людину у свою запрограмовану рутинність. Хтось виведе тебе врешті-решт із такої звичної нудної, проте в той же час звабливої зони комфорту. Інстинктивно, ці наївні, інфантильні мрійники, відчуваючи одноманітність буденності, намагаються в будь-який, навіть нестандартний спосіб прикрасити, як їм здається, своє спотворене життя, проте все одно продовжують плисти за течією, навіть не здогадуючись, що життя прожите намарно. Автори вистави на чолі із режисером-постановником Давидом Петросяном сміливо використовують яскраво театральні засоби художньої виразності, які в свою чергу сприяють поліфонічності й вишуканої образності вистави. Фото та анотації надано театром.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.0

Це вистава про ненависть. Саме так, ви вірно прочитали. Вона про традицію ненависті. Що це за дивне поняття і невже воно потрібне світові? Ми повинні визначити для себе, до яких пір ми можемо бути бездіяльними, і що має стати мотивом для виходу з пасивного стану. А що як цим поштовхом може бути лише ненависть до якогось умовного ворога, заради знищення якого, громада збереться докупи і житиме цим деструктивним почуттям, плекатиме цю жахливу ціль? Ми відтворимо для вас казкову історію про сумну і похмуру державу, де тільки мухи мають клопоти. Проте в один прекрасний момент виявляється, що в цьому місці оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Дізнайтеся, що буде далі – чи переможуть справедливість та людяність.

Pentecost
« Pentecost » Політична драма
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».

Відгуки
Олеся

Вистава викликала цікавість, переживання, страх, співпереживання. Не сподобалася грубість по сюжету, але без цього не було б вистави. Оскільки, тут є головною реакція різних людей, що їдуть у метро і споглядають цю ситуацію, всім неприємно, але байдуже поки то не стосується їх самих. Цікаве питання, коли людина відповідає лише за себе саму і не втручається, і коли має постояти за інших, щоб припинити свавілля навколо, хоча може жити собі спокійно, а втрутиться матиме проблеми з того. Як часто на зупиняють...? Скільки ми чуємо кожного дня таких новин і так само мовчимо, нічого не робимо, бо то нас не стосується самих, і тим самим даємо жити злу навколо нас, не показуючи неприйняття. Усім раджу, для пізнання глибини людини в житті.

Анастасія

Мені особисто було місцями страшно, тому що актори грали дуже правдиво. Це як «страшний сон»! Але в цьому випадку це комлімент акторам та керівнику театру. Історія про Нью-йоркське метро та його «жителів» - гопників, що дозволяють собі все. Поведінка акторів - точніше їх гра нагадала мені ці жахливі картинки в голові у які я завжди не хочу попасти вертаючись пізно в громадському транспорті. Пасажири потягу, яким не пощастило їхати з цими бовдурами, потрапили туди близько опівночі, кожен за своїх причин. Знущання парубків над цими бідолахами і бездія всіх хто став свідками цього пекла - так чітко показує сьогодення, що аж страшно, наскільки ця п’єса є актуальною в сучасних реаліях. Є над чим замислитись. Підійде для глядачів хто хоче побачити щось незвичне в розрізі театру. Один з акторів грає африканця - він був намазаний темним гримом - що було якось не дуже

Ольга І.

Діі відбуваються в 1980 році в Америці, в метро.Пізна година , хтось повертається з вечірки, з гостей, військової частини, у кожного свої справи, але об‘єднує всіх те, що кожен з них бажає, якомога швидче потрапити додому. В метро заскочують два разбешенних парня напитпитку. Вони регочуть, голосно говорять, роблять різки рухи і починають прискипуватись до кожного. Дуже сподобалось, як грали актори. За діалогами пасажирів було приємно спостерігати. Сподобався буркотливий дід, сміх визивала пара афроамериканців, багато хто, впізнавав себе в молодій парі з маленьким ребенком.Переконливо актор зіграв алкоголіка, приваблива жінка , яка не задоволена сімейним життям, тендвина, але до волі сильна. Неперевершено впорались герої -покидьки, хлопці так віддавалися грі на сцені, що були наскрізь мокрі.Жах, приниження людської гідності, розв‘язка непередбачена, вояка з гіпсом , який іде до батьків, скромний хлопець, він заступився , гідно вів діалог з одним з порушником порядка. Кожен актор був на своїм місці, хлопець нетрадиційної ориєнтаціі, молодик-бичок, у якого моя хата зкраю, жінка прихильного віку. Дуже сподобалась вистава.

Наталя О.

"Інцидент" - можна назвати виставою для роздумів. Вона не дає проблему і рішення, вона показує якийсь момент, випадок з буденного життя у метро, оголюючи всю жорстоку правду. І при цьому змушує кожного глядача у залі задуматись, як зупинити жорстокість і що на місці пасажирів вагону зробив би/зробила б я. У виставі чудово передана атмосфера 70-80х років Америки. Костюми, музичне оформлення, різні типи людей того часу, діалоги, усе це працює для ще більшого переконання глядача у реалістичності ситуації. Випадок у метро був звичним для того часу, цей вид транспорту у часи фінансової кризи переживав не найкращі часи, а разом з ним його пасажири. А от злочинність і хамство, навпаки, були королями ситуації, бо покарати за це було практично нікому. Двоє молодих людей напідпитку знущаються з пасажирів вагону упродовж всієї поїздки. І хоча пасажирів багато, всі разом вони не чинять опір злочинцям, а вдають, що їх це не стосується і лише деякі роблять поодинокі боязкі спроби спротиву. Тож божевілля у вагоні метро тільки набирає обертів. Для нас далекий цей час і ця країна, але така близька і актуальна проблема байдужості суспільства, коли у більшості бажання прикрити лише себе. Злочинців блискуче зіграли Олег Воронько і Сергій Гирич. І хоча герої на 100% негативні, настільки реалістична і яскрава гра цих акторів приємно вражає. Реалізму ситуації додає і постановка її на Малій сцені, особливістю якої є те, що знаходячись за метр - два від акторів проживаєш разом з ними усе побачене.

Анна П.

Премьера на малой сцене ТЮЗа на Липках понравилась очень!собственно,сам перфоманс начался еще на подходе у театру,когда у спешащих людей грязный и оборванный бомж выпрашивал деньги(он потом появится на сцене и так в полупьяном-полуобморочном состоянии просидит на своем месте,в то время когда рядом бушуют страсти,жизнь проходит мимо со знаком плюс/минус,а некоторые вче проспали...вообще для меня все происходившее сплошная трагедия ,пьеса,написанная пятьдесят лет назад очень актуальна,люди не меняются,увы,обстоятельства всегда сложные,жизнь вообще штука нелегкая,но всегда нужно оставаться людьми!вся история,происходящая в вагоне метро, обнажила срез эпохи,представителей всех социальных слоев,несопоставимось и несоответствие разных людей,вынужденных как-то сосуществовать в этом мире и друг с другом.очень четко выстроена линия режиссерская,очень достойные актерские работы(задействованы только молодые артисты театра,даже если надо было показать пожилую пару)очень хорош в роли дебошира Зиневич В.,вот все на своих местах,очень точно и умело подобраны все персонажи.костюмы,декорации,атмосфера в этом театре всегда на высоте!вот только мысль одна не покидает меня-пьеса и все происходящее в ней Америка 70-х прошлого столетия,очень показательная история,которая просто не могла закончится хорошо,с другой стороны современная Украина с такой непростой историей....украинцы нация пассионарная,случись такое в нашем метро,мужчины бы встали,объединились и успокоили этих ублюдков на взлете,ну мне так хочется думать...

Яна Геннадіївна

Вистава почалась ще з вулиці. Перевдягнений актор в ролі бомжа підходив до глядачів та просив гроші, їжу, цигарки. І ти вже міг бачити виставу в житті, що передує виставі на сцені. Дуже цікаво подивитися на реакцію людей, і часом вона буває неприємна. Коли заходиш до зали, то розумієш, що на подвір’ї був актор, і поки Ви вирощуєтесь на своєму місці, він продовжує грати. Так ось сюжет занурює нас в підземку нью-йорка 80-Х років і показує життя людей певного класу. Цей соціальний статус і спонукає людей на реакції, що у глядача викликають обурення. Ти мимоволі починаєш переносити сюжет в наше метро, і заспокоюєш себе тим, зо наші люди не будуть байдужими до інших, до булінгу над іншими. Що наші чоловіки обов`язково зможуть захистити свою жінку, армія не буде сидіти мовчки, і ніхто не буде знущатися над нетрадиційною орієнтацією чи кольором шкіри. Але і в нашому суспільстві такі проблеми є, і це засмучує. Вистава емоційна, та викликає багато запитань, що ти ще йдеш додому і весь час думаєш: а як би я зробив, чи мої знайомі? Вистава актуальна для нашої країни, навіть якщо перенестися з метро на вулиці у повсякдення. Актори дуже добре підібрані, і зовсім неважливий їх вік, якщо своєю грою вони можуть правильно розкрити персонажа глядачу. Актори не на секунду не переставали грати, вони 1.20 їхали в вагоні метро. Атмосфера передана дуже гарно. Таку виставу треба дивитися всім, незалежно від віку. Але є моменти які можуть викликати відразу чи налякати, будьте до цього готовими. Що стосується мови вистави, Нажаль вистава і текст на екрані російською мовою. Але це всі зауваження до вистави.