Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Наймичка »
«Наймичка» — вистава про тяжку жіночу долю, про самопожертву заради рідної дитини. Марина, осуджена батьками, змушена шукати прихисток у чужому краю. Але світ не без добрих людей.
Трохим та Настя приймають покритку у свою хату. Вони не підозрюють, що наймичка житиме під одним дахом зі своїм власним сином, покинути якого спонукала нужда. Марина почитатиме старих як рідних батьків, але щодня страждатиме, бо не зможе почує від рідного сина: «Мамо!»
Вистава гоголівців — це простір, де у кожного своя стежина, але в один момент долі тісно переплітаються. Де тільки-но знайшов своє щастя, можеш через хвилину зазнати гіркої втрати...
Літня пара опиняється на межі банкрутства і залишається без житла. Єдині, хто може їм допомогти – п'ятеро дорослих дітей. Але жоден з них не має достатньо місця в будинку, аби поселити у себе одразу двох. Тому батьків селять нарізно за тисячі кілометрів один від одного. Мешкаючи серед дітей та онуків, ці двоє вперше опиняються на самоті. В давні часи батьків, які вже не могли утримувати себе, діти скидали зі скелі. Хто знає, може, це краще, ніж розлучати тих, хто прожив у любові п’ятдесят років. Щемлива історія стосунків батьків та дітей в сумній комедії про справжні сімейні цінності.
Вистава "Всі мої сини" - перше звернення театру до драматургії уславленого американського драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Артура Міллера. Вперше виставу за цією п'єсою було показано на Бродвеї 1947 року. Тоді Артур Міллер і режисер постановки Елія Казан отримали першу в історії премію "Тоні". Виставу було зіграно більше трьохсот разів. П'єса "Всі мої сини" прославила Міллера і зробила його одним з найпопулярніших драматургів сучасності. Сюжет п'єси засновано на реальних подіях. Історія сімейної драми фабриканта ще раз стверджує всесвітній закон: "ніщо в житті не минає без наслідків". Родина чекає з війни зниклого безвісти сина, майже втративши надії. Зникнення молодого льотчика виявляється результатом фатальної помилки його ж батька, який постачав браковані комплектуючі до військових літаків. Справжня любов між нареченою зниклого льотчика і його молодшим братом піддається осуду як ганебна, зрадницька і небезпечна для сімейного добробуту. У п'єсі істина родинних відносин підміняється спрагою збагачення, а наслідки цієї підміни виявляються незворотними. Фото та анотації надано театром.
Не можеш ти зрости, як дуб чи осокір, – Не вийся вколо них, у власну силу вір, І хоч зостанешся при вирості малому, Будь зобов'язаний собі лише самому...
«Сторонні серед нас» є першопрочитанням п'єси сучасного канадського драматурга Аарона Бушковськи на українській сцені. Вже сама назва є певною мірою символічною і розкриває головну ідею твору: у швидкоплинності нашого, такого прагматичного життя ми часто-густо проходимо повз ближніх своїх, не чуємо одне одного. У нас немає часу, а інколи і бажання, зупинитися, кожен, не помічаючи того, поступово байдужіє, а потім перетворюється на стороннього. У п'єсі представлено різні покоління. В кожного з персонажів є своя «правда». Кожен зосереджений на власних проблемах в житті, що сповнене амбіціями, які існують, тягнуться роками. Самі ці нез'ясовані, «незручні», делікатні родинні теми та непорозуміння не дають можливості людям зробити крок на зустріч одне одному. Таким чином, зникають поняття милосердя, доброти і, врешті решт, зникає вічна категорія Любові. Людина перестає бути людиною і йде на неймовірні за своєю жорстокістю вчинки: спочатку зраджує найрідніших їй людей, наступним кроком є приниження гідності та методичне, щоденне, моральне вбивство. Для постановочної групи на чолі з режисером-постановником Петром Ільченком, не важливо в якій країні відбуваються події, головним є аби людина не почувалася самотньою і ніхто з нас ніколи не опинився би сам на сам, серед ночі, просто неба, на зупинці… Як головні герої п'єси Габрієль та Майкл, які волею долі, віднайшли потрібні слова аби почути і зрозуміти один одного. Фото та анотації надано театром.
Дім – святе місце, пов'язане з дитинством. Спогади про нього найтепліші, найщасливіші, найрадісніші. Коли на душі тривожно, поринаєш до милої серцю оселі, до батьків... Молода Коріна (нині Єлецька) покинула рідні пенати, ще дитиною. Кузовкін, ніколи не мав власної домівки: позбувшись в молодості спадщини, він став нахлібником у Коріних. Відігравав роль дворового блазня. Все своє життя задовольнявся малим: стерті чоботи, тарілка їжі, та й що буде. Минали роки. І ось настав довгоочікуваний момент зустрічі: пишна красуня з Петербургу, яка приїхала після семирічної відсутності погостювати в рідну садибу, і старий-дармоїд, що мешкає тут з молодості «на хлібах». Вона радіє, плаче, згадує... Він вбирає всі її рухи, кожне слово... Новоспечений чоловік Єлецької, найближчі сусіди, за старою звичкою, насміхаються над убогим старим Кузовкіним, підпоюють його, знущаються. Але приниження не вбиває благородства! Таємниця, що вирвалася назовні із самих надр стражденної людської душі, миттєво змінює поворот подій. Але і таємницю у нього відбирають! А що ж натомість? І чи можливо людині сьогодні, як за часів Тургенєва, відстояти своє розтоптане достоїнство, відбутися як особистість? У кого шукати співчуття? І яку ціну за нього необхідно заплатити? Тонка, поетична, «прозора» вистава про доброту і розуміння, про благородство душі людської, дивацтва кохання та його таємниці, про тягар самотності...
Дата народження: 24 листопада
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, спеціальність «Театральне мистецтво», кваліфікація «Режисер драматичного театру» ( спеціаліст, 2009 р.), у 2020 р. захистив диплом магістра та здобув кваліфікацію «Продюсерство сценічного мистецтва».
Владислав Олександрович розпочав свій творчий шлях 2003 року саме у Полтавському обласному українському музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя, якому залишався вірним протягом всіх цих років. У цьому театрі пройшов різні етапи, був і актором, і режисером-постановником. Зарекомендувавши себе як творчу одиницю та вправного керівника, отримав призначення на посаду головного режисера театру.
За період роботи у полтавському театрі на посаді режисера Владислав Олександрович здійснив 17 постановок за класичними та сучасними творами. У кожній новій театральній роботі проявляється його індивідуальність та яскраві грані творчого обдарування. Режисер тонко відчуває психоемоційний світ героїв, що дає змогу багатогранного розкриття ключових моментів драматургії, яку втілює на сцені.
Серед творчого його доробку постановки вистав у різних жанрах. Найяскравішими роботами стали «Лісова пісня» (Леся Українка), «Бог є любов або Едіт Піаф» (Г. Цибань), «Безталанна» (І. Карпенко-Карий), «За двома зайцями» (М. Старицький), «Наймичка» (І. Тогобочний), «Мить...Життя...» (за мотивах п'єси Т. Уайлдера) «Кайдашева сім’я»( за І. Нечуєм-Левицьким), «Енеїда» (за І. Котляревським), «Маруся Чурай» (за Л. Костенко) та інші, в яких розкривається сучасне світобачення митця.
Постановки режисера Шевченка В.О. неодноразово демонструвалися на різних всеукраїнських фестивалях, мають дипломи та відзнаки, користуються попитом у глядачів. Вистава режисера «Лісова пісня» (Леся Українка) принесла театру дипломи Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні» (м. Дніпродзержинськ) — «Найкраща режисерська робота» та «Приз глядацьких симпатій». Три нагороди Всеукраїнського театрального фестивалю «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль) завоювала вистава «Едіт Піаф або Бог є любов» (Г. Цибань) — «Краща режисура другого ступеня», «Краща жіноча роль» та «Краще пластичне рішення вистави».
Завдяки оригінальній трактовці режисером твору І. Тогобочного (за Т. Шевченком) «Наймичка», вистава з однойменною назвою стала дипломантом VIII Міжнародного театрального фестивалю «HOMO LUDENS» (м. Миколаїв) у номінаціях «За кращий акторський ансамбль», «За вірність традиціям українського музично-драматичного театру», «Краща жіноча роль другого плану» та «Краща чоловіча роль другого плану».
Нині вистави, поставлені головним режисером театру, користуються попитом у глядачів, а сам режисер продовжує плідно служити полтавському театру.
1967 року закінчив Снятинське культурно-освітнє училище: клубний працівник, керівник самодіяльного театрального колективу.
У 1971 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю «Актор драмтеатру і кіно» (курс Михайла Карасьова). Того ж року почав працювати в Полтавському театрі ім. Миколи Гоголя.
Має прекрасні вокальні дані. Виконавець головних партій у музичному репертуарі, концертних програмах. За час роботи в театрі створив низку різнопланових ролей.
1992 року — присвоєно звання «Заслужений артист України».
2006 року — присвоєно звання «Народний артист України».
2008 — відзначений дипломом «За збереження і розвиток традицій реалістичного мистецтва в акторській майстерності» Всеукраїнського театрального фестивалю «Браво, Гоголь!» за роль Спирида у виставі «Вій».
У 1971 році закінчила вокальне відділення Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка
У 1977 році закінчила Донецький державний музично-педагогічний інститут, факультет сольного співу, оперна і концертна співачка, викладач.
У театрі ім. М.Гоголя працює з 1977 року.
1984 р. – присвоєно звання «Заслужений артист України»
1996 р. – присвоєно звання «Народний артист України»
Актриса має чудовий голос – лірико-колоратурне сопрано рідкісного тембру і великого діапазону. Створила низку жіночих образів класичного і сучасного репертуару. Має сольну концертну програму з творів народних пісень, сучасних українських композиторів та світової класики.
Дата народження: 10 листопада
У 1974 р. закінчив Харківський інститут мистецтв за спеціальністю «Артист драматичного театру», актор драматичного театру.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 1974 року.
У 2013 році актору присвоєно звання «Заслужений артист України».
1996 р. – дипломант І Всеукраїнського конкурсу гумору і сатири ім. Андрія Сови у м. Одеса
2005 р. – дипломант ІІ ступеню з присвоєнням звання «Сміхотворець України» Всеукраїнського фестивалю сатири і гумору «Вишневі усмішки» у м. Полтава.
Дата народження: 10 червня
У 1996 році закінчила Дніпропетровське державне театральне училище, театральне мистецтво (спеціалізація: вокаліст), актор театру драми, актор музичного театру.
У 2009 році закінчила Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка, психолого-педагогічний факультет, культурологія і музика.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 1996 року.
Дата народження: 10 грудня
У 2000 році закінчила Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «Театральне мистецтво», актор драматичного театру і кіно.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 1994 року.
За сумісництвом – викладач сценічної мови театрального відділу Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка.
Актриса є постійною ведучою концертних програм і мистецьких заходів міського та обласного рівня.
2008 р. – диплом «Краща жіноча роль» (Мавка – «Лісова пісня») VII Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні» у м. Дніпродзержинськ.
У 2017 р. було присвоєно почесне звання «Заслужений артист України»
Дата народження: 15 вересня
У 2013 році закінчив Харківську державну академію культури за спеціальністю «Театральне мистецтво» та здобув кваліфікацію актор драматичного театру та кіно.
У театрі ім. Гоголя працює з 2013 року.
Дата народження: 14 травня
У 2008 році закінчила Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Театральне мистецтво», артист драматичного театру, викладач (диплом з відзнакою).
У 2009 році закінчила Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література», вчитель української мови і літератури та зарубіжної літератури.
У 2014 році закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, факультет театральний, спеціалізація «Актор драматичного театру і кіно», спеціаліст, диплом з відзнакою.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2008 року.
Ведуча обласних та міських концертних програм.
Дата народження: 14 листопада
У 2010 році закінчила Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Мова і література (англійська, німецька)», вчитель англійської, німецької мови та зарубіжної літератури.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2010 року.
Учасниця етнічного гурту «Стрибожі внуці».
Дата народження: 25 липня
У 1989 році закінчила Київське державне училище естрадно-циркового мистецтва, циркове мистецтво, естрадний спів, артист цирку і естради.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 1989 року.
Дата народження: 28 квітня
У 1993 р. закінчив Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Духові та ударні інструменти», артист оркестру, ансамблю, викладач по класу кларнет, диригент духового оркестру (диплом з відзнакою).
У 2002 році закінчив Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Музичне мистецтво», артист хору, ансамблю (диплом з відзнакою).
У 2006 році закінчив Національну музичну академію України ім. П.І. Чайковського за спеціальністю «Музичне мистецтво», концертний співак, викладач.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2006 року.
Дата народження: 25 грудня
У 2011 році вступив до Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського, театральний факультет, заочне відділення.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2011 року.
грають декілька акторів
Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. Гоголя – один із кращих театрів країни, витоки якого сягають до далекого 1818 року, коли видатний зачинатель нової української літератури Іван Котляревський створив на Полтавщині театральну трупу. Сучасний театр ім. Гоголя веде свою історію від 1936 року, коли з’явилася стаціонарна трупа зі своїм приміщенням.
Репертуар театру завжди складали музичні та драматичні вистави, адже потужна професійна трупа має творчий
потенціал до втілення будь-яких творчих пропозицій. Нині у репертуарі театру вистави, яких не знайдеш на сценах інших українських театрів. Це і «Майстер і Маргарита», і «Політ над гніздом зозулі», і «Остання любов Гетьмана», і «Страшна помста», і «Мить… Життя…», і «Собаче серце».
Також улюбленими для публіки стали легендарні постановки «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ханума», «Маруся Чурай» та багато інших.
Театр має широку географію гастрольних та фестивальних поїздок. Гоголівцям аплодували глядачі на всеукраїнських та міжнародних фестивалях у різних містах нашої країни (Коломия, Чернігів, Миколаїв, Херсон) та за її межами (Польща, Італія, США).
Полтавський театр — збирає аншлаги, радує глядачів різножанровими постановками, є прикладом сучасного театру, який піднімає актуальні теми. Чекаємо вас у театрі, раді кожному з вас!
« Наймичка »
