Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Наталка Полтавка »
Цілком закономірним для Національного театру імені Івана Франка – Першої сцени України є звернення до творчості Івана Петровича Котляревського (1769-1838) – засновника професійного українського театру, родоначальника української літератури, драматургії.
Сьогоднішнє прочитання франківцями класичного твору «Наталка Полтавка» має на меті, передусім, просвітницьку та естетичну місію. Театр намагається через яскраву гру, музику, сценічну театральну метафору прилучити молоде покоління до кращих зразків національної спадщини.
Мабуть саме тому в авторів вистави на чолі з режисером Олександром Ануровим (у 2002 році здійснив постановку вистави «Буквар Миру» Г. Сковороди – також спільний проект театру з банком «Надра») виникла ідея співпраці з однією із знакових для української сучасної культури постатей – лідером групи «ВВ» – Олегом Скрипкою, який в даному проекті виступив як композитор, адаптатор відомих мелодій Миколи Лисенка, тим самим наблизивши образну мову вистави до сучасного глядача.
Неординарний музичний ряд вистави спровокував фантазію сценографа Андрія Александровича-Дочевського, художника по костюмах Людмилу Нагорну, балетмейстерів Ірину Задаянну та Наталію Осипенко створити у сучасних ритмах вишукане театральне дійство.
У визначенні жанру вистави є словосполучення «Музично-драматичне», що протягом багатьох десятиліть є пріоритетним визначенням українського театру. І тут театр імені Франка виступає продовжувачем славних традицій театру корифеїв, які не знали фонограм, записів музики... У виставі звучатимуть живі голоси у супроводі оркестру театру.
Фото та анотації надано театром.
На острові Святої Єлени в засланні, переможений та принижений, відраховує дні великий імператор Наполеон. Тепер вся його велич – розчинене в часі минуле, а імператорський мундир – пугало на городі. Абсолютно несподівано в житті колишнього імператора з’являється корсиканка Жозефіна ...
Казкова ніч, сімейна ніч, дивовижна ніч на хуторі поблизу Диканьки! А якщо до цієї страви додати дещицю містичності? А якщо в цю ніч іще намішати трішки кохання та пристрасті? Тоді усім знайома новорічна історія набуде зовсім нових обрисів, зазвучить по новому і глядач полине у світ різдвяних пригод! Вакула, Оксана та навіть сам Чорт із Солохою зійдуться у кумедійній боротьбі за своє кохання! А феєрія автентичної музики та колядок створять справжню гоголівську святкову атмосферу та подарують заряд позитиву на цілий рік!
Театр Тіней Teulis доводить, що всі фантазії можна втілити в життя за допомогою тіней людського тіла. Ви поринете в зачаровуюче шоу і захоплюючий дух хореографію, які з легкістю полонять Ваше серце ... За останні 4 роки Театру Тіней TEULIS був фіналістом найбільших талант шоу в Італії, Туреччині, Росії, Чехії та Словаччини. Гастролював у Фінляндії, Швеції, Польщі, Чехії, Білорусії в Японії 35 тисяч глядачів стоячи проводжали артистів.
Шоу «Володарі тіней» народилося в кінці 2014 року, після фіналу шоу «Tu si que vales» в Італії, для якого був створений номер «Крик душі», в якому розповідається про події в Україні. За 2 роки театр тіней «Teulis» відвідав 39 міст України, так само показав шоу «Володарі тіней» в Польщі, Росії, Чехії та Словаччини, Фінляндії, Швеції, Японії та Арабських Еміратах. Шоу-програма «Володарі тіней» - це подорож по світу фантазій. Відвідавши шоу ви потрапляєте в містичний всесвіт двомірного простору тіней, оптичних ілюзій, звукового супроводу і відео проекцій. Там є все: від історій кохання до подорожі в космос. Родзинкою шоу є фінальний номер «Крик душі». «Крик душі» - саме так глядачі назвали номер, який вперше був представлений на італійському талант-шоу «Tu si que vales» в Італії, в якому розповідається про події в Україні, а в подальшому номер набув популярності і в Україні після ефіру в «Вечірньому кварталі ». За 2 роки гастролей по Україні та Європі шоу театру тіней Teulis «Володарі тіней» зібрало більше 200 аншлагів, його побачило більше 100 тисяч глядачів по всьому світу.
Коли ви закоханий студент, а дядько вашої дівчини – скупий та черствий тиран, діяти треба рішуче. Двоє друзів Джек і Чарлі сподіваються освідчитися своїм коханим напередодні їхнього від'їзду на канікули до Шотландії. Гарантією успіху стане присутність багатої покровительки Чарлі – тітоньки Люції, що має приїхати з Бразилії. Але не так склалося, як гадалося: чергова телеграма руйнує всі плани. Приїзд тітоньки відкладається, а отже вередливий дядечко Спетлайг може відмовитися видати племінниць за закоханих студентів..
Вистава “Наталка-Полтавка” від театру Франка чудово підійте для ситуативних потреб “Вистава за творами шкільної програми”, “Просто розслабитися” та “Піти з батьками”. Театр поступово відходить від своєї академічності і додає в свої вистави нотки сучасності. Так, зі сцени ви почуєте слова “уті-путі-путі”, звучатиме жива музика із сучасним аранжуванням та танговими ритмами. Дуже вразила гра Виборного, під якого наче роль написана, адже йому не потрібно було входити в роль. Жива музика звучала протягом всієї вистави, що дуже зворушливо і емоційно. Єдине, що сиділи на “Ложе бенуар” і музика перекрикувала голос акторів, тому не завжди можна було розібрати слова із пісні. Можливо, це пов’язано з колонкою, яка стояла занадто близько. Дуже сподобалося, що на сцені розмовляли живою українською мовою, наче чуєш оригінал п’єси.
Оле́г Ю́рійович Скри́пка — український музикант-мультиінструменталіст, вокаліст, композитор, лідер гурту «Воплі Відоплясова». Олег Скрипка народився у місті Совєтабад Ленінабадської області Таджицької РСР (нині селище Гафуров Согдійської області Таджикистану) у сім'ї українських переселенців. Мама Олега — Ганна Олексіївна — родом з маленького села, що на Курщині, а батько Юрій Павлович — з хутора на Полтавщині.
Дмитро Борисов і Олег Скрипка в радіостанції Ехо Москви. Січень 2006.
Виріс у Мурманській області Росії. Мати Олега професійно займалась вихованням сина і заклала творчий фундамент; співи, танці, читання віршів. У школі Олег навчався на п'ятірки. Особливо легко давалися точні науки — фізика, математика. У дев'ятому класі вступив до заочної школи Московського фізико-технічного інституту і з відзнакою її закінчив.
1986 року закінчив Радіотехнічний факультет КПІ. Цього ж року було створено гурт «ВВ».
1987 р. «ВВ» стає членом київського рок-клубу, здобуває першу премію на київському рок-фестивалі «Рок-парад», випускає свій хіт «Танці».
1990 року гурт здійснює турне Францією та Швейцарією, під час якого в одній з найбільших газет Франції Le Monde виходить матеріал про «ВВ».
У 1991 Скрипка, будучи ще радянським інженером, зі своїм гуртом потрапляє до Франції за культурним обміном між СРСР і європейськими країнами з подачі вже тоді відомого музичного критика Артемія Троїцького. У 1991–1996 роках вони проживають у Франції й гастролюють країною. Там з'явились їх перші диски — записи живих виступів Або або (1991) та Закустика (1993).
Що більше Скрипка перебував за кордоном, то більше сумував за Батьківщиною. За його ж зізнанням саме у Франції він став українцем. Приїхавши туди російськомовним, аполітичним рокером, вже в середині 90-х говорив винятково українською.
1996 року Скрипка повертається до Києва й відтоді активно концертує в Україні та за кордоном, регулярно відвідує Москву.
2000 року «ВВ» виступає в Ризі, Лондоні, дає концерт у Московському палаці молоді, далі — тур містами Сибіру.
Олег Скрипка на концерті в Дніпрі, 27 лютого 2017-го
В січні 2002 року — тур Ізраїлем і Португалією, у лютому того ж року — кілька концертів у Нью-Йорку, 2003 року — виступ у Торонто.
2004 року Олег Скрипка стає одним із організаторів фестивалю «Країна Мрій», цей фестиваль розпочав свою історію через 10 років після виходу пісні та альбому «ВВ» з такою ж назвою. Під егідою «Країни Мрій» Олег Скрипка бере участь також у різносторонній видавничій і просвітницькій діяльності. Паралельно Скрипка стає засновником ще одного фестивалю сучасної української рок-музики — «Рок-Січ». Основна мета фестивалю — підтримка національної рок-культури. Це перший і єдиний столичний фестиваль, на якому одночасно з трьох сцен лунає українська рок-музика. (У 2010 році «Рок Січ» набула статусу екологічного фестивалю. А з 2013 року — фестиваль набув статусу міжнародного, ставши україно-шведським).
2007 року Олег проявляє танцювальні таланти і здобуває почесне друге місце у проекті «Танці з зірками 2».
2008 року Міністерство культури і туризму України висунуло кандидатуру Олега Скрипки на здобуття Шевченківської премії як «режисера-постановника етнічного «Країна Мрій».
У 2012 році Олег Скрипка став тренером у талант-шоу «Голос країни. Нова історія» на каналі 1+1. А потім взяв на себе тренерські обов'язки у проекті «Голос. Діти», де розкриває секрети успіху на «дорослій» сцені дітям 6-14 років[2].
У 2013 році Скрипка ініціював ще один масштабний проект — Фестиваль «Монмартр на Андріївському узвозі».
З 2016 року — ведучий програми «Країна Мрій» на радіо Країна ФМ[3]. Цього ж року Скрипка разом із «ВВ» активно підтримує воїнів на передовій. Гурт виступає у Мар'їнці, Констянтинівці, Селідово, Дебальцево та опікується бійцями полку «Дніпро-1». Особисто Олег Скрипка проводить ряд мистецьких благодійних проектів на підтримку дитячого кардіологічного центру. Зокрема, «Великі французьки вечорниці» та великі дитячі бали.
22 січня 2017 року, під час святкування 98-ї річниці Акта Злуки України, на Соборній площі Дніпра відкрили Пам'ятник на честь Акту Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року виступив Олег Скрипка. Він виконав пісню «Зродились ми».
Перша дружина — француженка Марі Рібо, прожили разом сім років. Познайомились вони після приїзду в Париж на початку 1990-го.
Вже після повернення до України Олег познайомився із Наталею Сидь, з якою одружився. У цьому шлюбі народилось четверо дітей: сини — Роман (нар. 25 липня 2005) і Устим (нар. 4 лютого 2008) та дочки — Олеся (нар. 21 червня 2010) і Зоряна (нар. 11 жовтня 2012).
Народився 29 січня в селі Кожухівка Житомирської області.
1964 року закінчив музичне училище ім. Глієра, а 1972 – Національну музичну академію України імені П. І. Чайковського (клас народних інструментів).
З 1963 року працює концертмейстером, з 1985 – головний диригент театру ім. І. Франка.
Закінчив Донецьке музичне училище 1966 року. Випускник Київської консерваторії 1971 року (клас диригування головного хормейстера Київської опери Бєрдєннікова М. А., професора засл. артиста України Н. Рахліна).
1985 року запрошений до театру імені Івана Франка на посаду головного хормейстера.
Петро Панчук належить до категорії тих акторів, за якими завжди цікаво спостерігати. Він кожного разу неочікуваний і парадоксальний. Його акторська палітра не знає меж. Він ламає стереотипи амплуа, із успіхом виконуючи діаметрально протилежні ролі. Як приклад, можна згадати деякі з образів, що створив актор: Гелес, Возний «Енеїда», «Наталка Полтавка» І. Котляревського, Іван Бездомний «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим, Освальд, Просперо «Король Лір», «Буря» У. Шекспіра, Кулигін «Три сестри» А. Чехова, Ротмістр «Батько» А. Стріндберга, Григорій «Буквар Миру» Г. Сковороди, Омелько «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, Лопуцьковський «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, Зосима, Смішний «Брати Карамазови», «Сон смішної людини» за Ф. Достоєвським, Оповідач, Лаврентій «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта, Андронатій «В неділю рано зілля копала…» за О. Кобилянською. В якості режисера в театрі у фойє П. Ф. Панчук здійснив постановку вистави «Дредноути» Є. Гришковця.
Особливою сторінкою в творчості актора стала робота над образом Тараса Шевченка у виставі «Божественна самотність» (Оксана) О. Денисенка, 2003 року. Вистава і актор привертали увагу насамперед розкриттям не знаних широкому загалу сторінок останнього періоду життя Поета. Актор жив єдиним бажанням – передати біль страдницької душі, приреченої на осягнення недосяжного. Робота Петра Панчука у виставі «Перехресні стежки» (Стальський) за повістю І. Франка на повну силу проявила усю непересічність, багатомірність таланту актора. Він балансує на межі всіх можливих на театрі жанрів, від високої трагедії до відверто фарсової стихії. Його Стальський є одночасно і жертвою, і катом. Все підпорядковано неперевершеній партитурі у змалюванні цього неповторного франкового архетипу, людині, яка протягом життя, обставин, що склалися, крок за кроком втрачає людські ознаки. Проте подібне розвінчування героя ніякою мірою не перекреслює гуманістичної наповненості твору Франка.
Таким самим об’ємним, поліфонічним, є образ Пузиря, що його створив актор у виставі «Хазяїн» за І. Карпенко-Карим. Він представляє життя людини, в усіх його проявах – від любові до ницості, від жадоби до безпорадності.
Говорячи про Петра Панчука, не можна не сказати про його велику просвітницьку роботу. Вже не один рік він у своєму рідному селі керує самодіяльним театром, ставить там вистави і сам грає, прищеплюючи людям почуття високої духовності і віри у відродження краси національної культури.
З 1983 року актриса Київського Національного українського театру імені Івана Франка.
Ведуча програми «Лото Забава» на каналі «1+1», активно займається озвучуванням і дубляжем зарубіжних фільмів, співпрацює з театром «Актор».
Знімається в кіно.
У 2009 році нагороджена срібною медаллю Національної Академії мистецтв України за значні наукові та творчі досягнення в галузі художньої культури, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва.
У 2015 році Лариса Омелянівна удостоєна звання Народної артистки України.
У 1991 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
З 1993 року працює у Національному театрі імені Івана Франка.
Дублює і озвучує на всіх студіях дубляжу українською та російською мовами. Офіційний український голос Шарліз Терон.
Закінчив Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж 2002 року. 2008 року - Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (спеціальність - театрознавство, організація театральної справи).
Працював солістом-вокалістом у Київському національному театрі оперети. З 2002 року працює в Національному театрі імені Івана Франка.
Працював у Львівських театрах, виступав як режисер і актор в театрі «Сузір'я».
1985 року був запрошений до першого Українського театру для дітей та юнацтва головним режисером.
З 1988 року, після запрошення народного артиста України Ф. Стригуна, був прийнятий до трупи Національного театру ім. М. Заньковецької.
Від 2004 року – актор Національного академічного драматичногоого Театру ім. І. Франка.
Влітку 2016 року разом з родиною приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому разом з дружиною Тетяною, донькою Анною-Марією та сином Володимиром-Іваном продекламували вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну».
–Чому вирішили стати актором / актрисою?
Мріяти без перешкод
– Яку роль мрієте зіграти?
Вацлава Жевуського
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Телешоу – ні, програмах – так.
– Чим любите займатися у вільний час?
Театром
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Працював у проєкті ресоціалізації для реабілітованих наркозалежних
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Щороку ловити першу весняну громовицю
Олександр Іванович Форманчук — український актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, Заслужений артист України.
Олександр Форманчук народився 2 жовтня 1982 року в місті Житомирі[1], у нього п'ятеро рідних сестер[2].
У 2004 році закінчив Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (майстерня Олега Шаварського).
З 2004 року Олександр Форманчук актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Володимир Іванович Ніколаєнко — український театральний і кіно- актор.
Закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого (1995).
З 1995 — актор Національного театру ім. Івана Франка.
Народилася 30 вересня.
У 2007 році закінчила КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого (курс Рушковського М. М.)
З 2007 року працює в театрі імені Івана Франка.
З 2000 року по 2014 рік – артистка-вокалістка провідний майстер сцени Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.
З листопада 2016 року – артистка-вокалістка Національної оперети України.
Артистка дебютувала в театрі у виставі для дітей «Білосніжка і сім гномів» В. Домшинського.
Анжеліка народилася 11 серпня у місті Дніпропетровськ.
У 1998 році вступила до Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу.
Першу роль було зіграно на другому курсі навчання — Хевенлі «Солодкоголосий птах юності» Теннессі Вільямса (реж. Пінський Вадим Львович, Дніпропетровський театр російської драми ім. Горького).
Закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж у 2002 році.
У 2002 році почала працювати у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка.
Народився 7 лютого.
2010 року закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого.
З 2010 року працює в театрі ім. Івана Франка.
Творчу діяльність розпочав на сцені театру ім. І. Франка у 2005 році, після закінчення Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Бо що може бути кращим, ніж бути ким завгодно, і мінятися щодня, так можна прожити тисячі життів.
– Яку роль мрієте зіграти?
Напевно всі актори мріють грати Шекспіра
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Про цікаве та Галілео
– Чим любите займатися у вільний час?
Прогулянки, книжки, кіно, спорт(люблю грати в футбол)
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Громадською напевно ні, але займаюся благодійністю: допомаю діткам які навчаються у спеціалізованій школі
Народився 31 липня.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.
З 2007 року працює в театрі ім. Івана Франка.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Легендами овіяна історія Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, який з 1926 року оселився за цією адресою. Непростими, проте сповненими мистецьких шукань були роки становлення колективу, що розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Очолив його видатний український режисер, театральний діяч, актор Гнат Петрович Юра, який керував ним з 1920 по 1964 рр. Завдяки його енергії рік за роком створювалась Академія сценічного мистецтва. Зараз головним художником театру є учень Лідера, Андрій Александрович-Дочевський.
З перших сезонів Національний театр Франка був лабораторією української п’єси. Більшість класиків української драматургії ХІХ–ХХ століть отримали першопрочитання своїх творів на сцені театру Франка. В кожного театру є п’єса, яка багато років служить візитною карткою, своєрідним брендом театру. Для Національного театру імені Івана Франка такою п’єсою є "Украдене щастя" патрона театру – Івана Франка.
З 1978 по 2001 рр. театр очолював Сергій Володимирович Данченко. Йому належить розробка моделі поняття «національний театр». За двадцять три роки керування Сергій Данченко вивів український театр на європейський рівень, примусив говорити про нього в контексті світового, виховав не одне покоління акторів.
З 2001 по 2012 роки театр очолював Митець, неординарна творча особистість, актор безмежного діапазону Богдан Ступка. Прагнучи розширити художню палітру, він запрошував на постановки режисерів із діаметрально-протилежними творчими засадами, театральними школами. З театром співпрацювали режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади. Відкрилася експериментальна сцена – Театр у фойє, яка репрезентувала творчі пошуки молодих режисерів, акторів, сценографів, драматургів. Навесні 2012 року з ініціативи Богдана Ступки з нагоди 75-річчя від дня народження видатного Майстра режисери Сергія Володимировича Данченка при театрі відкрилася Камерна сцена, яка названа на честь Митця.
У 2012-2017 роках колектив очолював Народний артист України, відомий режисер Станіслав Мойсеєв. З його постановками знайомі глядачі численних міст України та за її межами. Він працював в містах Сумах та Ужгороді. 15 років, керував Київським академічним Молодим театром.
З 2018 року генеральним директором-художнім керівником є Михайло Захаревич, який працював на посаді директора з 1992 року. З 2017 року головний режисер театру Дмитро Богомазов.
« Наталка Полтавка »
