« Наталка Полтавка »
12 (1)
Вистава має вікове обмеження

Цілком закономірним для Національного театру імені Івана Франка – Першої сцени України є звернення до творчості Івана Петровича Котляревського (1769-1838) – засновника професійного українського театру, родоначальника української літератури, драматургії.
Сьогоднішнє прочитання франківцями класичного твору «Наталка Полтавка» має на меті, передусім, просвітницьку та естетичну місію. Театр намагається через яскраву гру, музику, сценічну театральну метафору прилучити молоде покоління до кращих зразків національної спадщини.
Мабуть саме тому в авторів вистави на чолі з режисером Олександром Ануровим (у 2002 році здійснив постановку вистави «Буквар Миру» Г. Сковороди – також спільний проект театру з банком «Надра») виникла ідея співпраці з однією із знакових для української сучасної культури постатей – лідером групи «ВВ» – Олегом Скрипкою, який в даному проекті виступив як композитор, адаптатор відомих мелодій Миколи Лисенка, тим самим наблизивши образну мову вистави до сучасного глядача.
Неординарний музичний ряд вистави спровокував фантазію сценографа Андрія Александровича-Дочевського, художника по костюмах Людмилу Нагорну, балетмейстерів Ірину Задаянну та Наталію Осипенко створити у сучасних ритмах вишукане театральне дійство.
У визначенні жанру вистави є словосполучення «Музично-драматичне», що протягом багатьох десятиліть є пріоритетним визначенням українського театру. І тут театр імені Франка виступає продовжувачем славних традицій театру корифеїв, які не знали фонограм, записів музики... У виставі звучатимуть живі голоси у супроводі оркестру театру.

Режисер постановник:
Команда супроводу:
Автор музичного оформлення
Автор музичного оформлення
Художник по костюмах
Балетмейстер
Балетмейстер
Художник з освітлення
Звукорежисер
Звукорежисер
Відгуки (1)
Альона Ярушевська

Вистава “Наталка-Полтавка” від театру Франка чудово підійте для ситуативних потреб “Вистава за творами шкільної програми”, “Просто розслабитися” та “Піти з батьками”. Театр поступово відходить від своєї академічності і додає в свої вистави нотки сучасності. Так, зі сцени ви почуєте слова “уті-путі-путі”, звучатиме жива музика із сучасним аранжуванням та танговими ритмами. Дуже вразила гра Виборного, під якого наче роль написана, адже йому не потрібно було входити в роль. Жива музика звучала протягом всієї вистави, що дуже зворушливо і емоційно. Єдине, що сиділи на “Ложе бенуар” і музика перекрикувала голос акторів, тому не завжди можна було розібрати слова із пісні. Можливо, це пов’язано з колонкою, яка стояла занадто близько. Дуже сподобалося, що на сцені розмовляли живою українською мовою, наче чуєш оригінал п’єси.