Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Втомилися рахувати копійки? Дратує керівництво? Принижує, що високі посади надаються бездарам, а оточуючі дурні доводять до люті? Бажаєте взяти реванш? Єгор Дмитрич Глумов чекає на Вас, щоб поділитися своїм досвідом, як це зробити. Дивіться у виставі Російського Драматичного театру «На всякого мудреця досить простоти»
У звичайну театральну трупу приходить юна, красива і талановита актриса, що створює ефект вибуху бомби в колективі! Їй відразу дають прізвисько «Курка». Вона має успіх не лише на сцені, але й у чоловіків. Магія її чарівності захоплює і керівництво театру, включаючи головного режисера та адміністратора. Усі стабільні відносини в театрі під загрозою!Закулісний світ заповнюється вогнем пристрасті, змін і несподіваних поворотів ...
Яскрава музична комедія за п’єсою «Ліки від ревнощів» сучасної української драматургині Наталії Коломієць, в якій задіяні молоді актори. Про що вистава: Любов, ревнощі, непорозуміння. Й все через квіти. Таке можливо лише в «комедії помилок».
За мотивами книги Віталія Скоцика «Ідеальний шторм – фразеологізм, що означає ситуацію, яка виникає внаслідок такого збігу низки несприятливих чинників, коли їх сумарний негативний ефект істотно зростає. Цей фразеологізм стали широко використовувати в метафоричному сенсі –для опису різних критичних і кризових ситуацій в економіці, політиці, міжнародних відносинах та інших сферах. Гадаю, та ситуація, в яку потрапила Україна в останні роки, справді є ідеальним штормом»
Ви вiрите у любов пiсля 20 рокiв подружнього життя, коли неймовiрне, пристрасне, шалене почуття… пройшло? Але хiба роки подружнього життя не вартi того, щоб дати стосункам ще один шанс? Може, звернутися за порадою до професiонала? Aби остаточно розставити усi крапки. Фото: Ira Marconi
Як відомо, абсолютну впевненість у завтрашньому дні можна отримати тільки післязавтра. Життя може принести будь-які сюрпризи. Здавалося б, що незвичайного може очікувати міністерський чиновник у своєму кабінеті на початку чергового робочого дня? Та все, що завгодно, наприклад, незнайома молода жінка. Як вона сюди потрапила? Хто вона? Зрозуміло єдине - ніхто не потрапить до міністерства випадково…
В 1986 році закінчила акторське відділення Харківського інституту мистецтв і була прийнята в трупу Одеського академічного російського драматичного театру.
Першою великою роллю Ірини була цариця Клеопатра в спектаклі за п'єсою Б. Шоу «Цезар і Клеопатра». Потім пішла ціла низка вистав: найбільш успішними і етапними для актриси стали ролі Марії Антонівни в «Ревізорі» М. Гоголя, леді Хантлі в драмі «Ваша сестра і полонянка» ( «Марія Стюарт») Л. Розумовської, Оксани в комедії М. Задорнова «Продайте чоловіка», Анна Дембі в трагікомедії Г. Горіна «Кін IV».
Яскравим етапом творчої біографії Ірини Миколаївни Надеждино став період співпраці з видатним українським режисером, народною артисткою України Аллою Григорівною Бабенко. Ірина блискуче зіграла центральні ролі в її постановках «Маленька дівчинка» Н. Берберовой (До), «Чоловік» Г. Запольської (Елька), «Мачуха» О. де Бальзака (Поліна), «Перед заходом сонця» Г. Гауптмана (Інкен Петерс).
Ще один режисер, який зіграв велику роль в професійному та особистісному формуванні актриси - заслужений артист України Геннадій Скарга. Вона зіграла головні ролі в його постановках «Вбивство - справа сімейна» Ж. Соважона (Кароліна), «Слідство на строне дурепи» М. ашара (Жозефа Лантене), «Дерева вмирають стоячи» А. Касони (Марта-Ізабелла).
Знаковою роллю в біографії Ірини Миколаївни Надеждино стала Анна Кареніна у виставі за однойменним романом Льва Толстого, поставленому метром української режисури, народним артистом України Едуардом Митницьким.
Ця постановка стала етапною для театру, спектакль мав великий резонанс, майстерне, об'ємне і глибоке виконання актрисою головній ролі було відзначено всіма рецензентами вистави.
В даний час Ірина Миколаївна Надєждіна щільно зайнята в репертуарі - її можна побачити в спектаклях «Дядя Ваня» А. Чехова (в ролі Олени Андріївни), «Одруження» М. Гоголя (в ролі Агафії Тихонівни), «Червоне і чорне» Стендаля ( в ролі маркізи де Ла Моль), «Князь повного місяця» Е. Савранської (в ролі Елеонори Вестенра), «Рецепт кохання» А. Чехова (в ролі пані N), «Love story» М. Ладо (в ролі Господині), « скандал без антракту »А Марданя (в ролі Тамари).
Остання за часом яскрава робота актриси - введення на роль Крістіни Мільман в комедійний спектакль «Змішані почуття» за п'єсою Р. Баєра.
Закінчила Державну Школу-Студію (ВУЗ) при Кримському академічному театрі ім. М. Горького і Харківський Національний університет мистецтв. Працює в Одеському Академічному Російському Драматичному театрі. В «Театрі на Чайної» з 2010 р. «Про «Театрі на Чайної» дізналася завдяки Яніні Крилової». Хобі: подорожі, поїдання солодощів. Улюблений сорт чаю: трав'яний.
Українська театральна акторка, знімається в кіно та серіалах, заслужена артистка України.
1986 року після закінчення інституту повернулася до Одеси. Її прийняли в трупу Одеського російського театру, де працювали її батьки.
В фільмах знімається з 1988 року.
Виступає у виставах Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного та Єврейського культурного центру «Beit Gand».
Народився в родині медика і викладача.
Після закінчення в 1974 році середньої школи вступив до Одеського електротехнічного інституту зв'язку, але пішов з нього за власним бажанням.
У 1975 році влаштувався працювати в Одеський російський театр монтировщиком сцени.
У 1979 році вступив до студії при Одеському театрі ляльок.
Працював в Театрі ляльок (1980-1990, 2003-2007).
З 2007 року – актор Одеського російського драматичного театру і Одеського театру ляльок.
Творчий шлях Володимир Костянтинович Абазопуло розпочав у 1977 році на сцені Національного театру ім. І. Франка після закінчення Київського державного театрального інституту ім. Карпенка-Карого.
За роки роботи в театрі актор створив чимало яскравих, неординарних образів, що стали класикою сценічного мистецтва. Серед них: Антоніо «Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі, Піп Чиря «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ’яненка, Дон Жуан «Благочестива Марта» Тірсо де Моліна, Хвиля «Житейське море» І. Карпенка-Карого, сер Агровейн в «Мерлін» Т. Дорста, У. Еллер, герцог Корнваль «Король Лір» У. Шекспіра, Менахем «Тев’є-Тевель» Шолом-Алейхем, Коров’єв «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим. Кожен із образів, що їх створив актор, завжди відрізнявся вишуканим пластичним малюнком і абсолютним відчуттям авторського стилю. Прекрасні вокальні данні дали змогу акторові працювати в жанрі мюзиклу: Турн в «Енеїді» І. Котляревського, Кошон в «Білій вороні» Ю. Рибчинського, Г. Татарченка, Шльомов в «Українському водевілі» М. Кропивницького, Князь «Крихітка Цахес» Я. Стельмаха, С. Бедусенка за Е. Гоффманом. У сьогоднішньому репертуарі актора можна побачити у таких ролях: Привид херсонського чумака «Кайдашева сім’я» І. Нечуй-Левицького, Гімнаст «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського, Казак «Назар Стодоля» Т. Шевченка, Маврадоні «Грек Зорба» Н. Казантзакіса.
Говорячи про Абазопуло В. К., не можна не сказати про його діяльність як постановника численних сценічних боїв та фехтування не тільки на сцені театру ім. Франка, а й на сценах багатьох театрів України, більшість з них, як, наприклад, знаменита «крутка» козаків в «Енеїді» І. Котляревського, стали класичними.
На сьогодні захоплення пластикою знайшло свій розвиток у викладацькій діяльності. Абазопуло В. К. передає свій досвід, свою вишукану техніку, свою відданість сценічному мистецтву молодим акторам.
Російському театру в Одесі в 2017 році виповнилося 142 роки. Його історія почалася у витонченому та шляхетному XIX столітті, продовжилась у суворому і стрімкому ХХ столітті. І ось – вже минуло перше десятиліття ХХІ століття. Театр живе, зберігає старі традиції, створює нові, такі, які, як хочеться вірити, оцінять нащадки, - ті, хто змінить нас на цих прославлених підмостках.
У 2008 році театр нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.
У грудні 2009 театру присвоєно статус «АКАДЕМІЧНИЙ».