Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
За сюжетом Август та Юлія знайомляться в Інтернеті, маючи спільне прагнення: звести рахунки з життям. Щоб здійснити задумане молоді люди відправляються у доволі романтичний куточок – норвезькі фьорди, де власне, через прагнення вмерти, юні максималісти знаходять необхідні їм сенси життя. Як саме відбувається екзистенційне «прозріння»: через трагічне сприйняття реальності або через близькість реальної трагедії?
Режисер Дмитро Захоженко вважає: «Август і Юлія прагнуть дійти до краю і побачити справжнє. Майже з перших рядків вони дістаються «верхньої точки», прагнучи «зробити ЦЕ разом». Як виявилося, гостросюжетний початок дозволяє подіям розвиватися цілком вільно, навіть смішно, дещо безглуздо, але зворушливо і по-справжньому».
У постановці використані прийоми інтерактивного спілкування з глядачами. Саме під час вистави всі бажаючі можуть приєднатися до групи у соціальних мережах, де буде відбуватися голосування, обмін фото, публікуватимуться лінки, відеостріми. Хоча спілкування в групі не є обов’язковим, все ж, на думку режисера-постановника, це дозволятиме розкрити тему постановки більш об'ємно.
Безперечно, це – експеримент. З простором, який за годину з маленької зали розширюється до масштабів безкрайніх фьордів; з почуттями, які змінюються від нігілістичних до всепрощення і кохання; з реальністю, яка потягом вистави мандрує з відеопроекції на екрані до зали із акторами і глядачами, занурюється у соціальні мережі, виринає у тексті п'єси і врешті знаходиться кожним окремо і всіма разом у чомусь спільному. Можливо, це спільне є почуттям довіри?
В якийсь момент настає час зривати маски… Карнавал людських доль – світ, в якому живе… Його ім'я – Фелікс Поенару. Він – розлучник…
Відморожена пластична казка «Холод» про те, як не замерзнути. Збірник метафоричних історій про дівчинку Герду, яка шукає тепло і вхід в зону комфорту. У світі, де панує секс, релігія, rock’n’war
Протягом всього життя людині випадає багато шансів піти поряд зі Світлом чи Темрявою... Він обирає і це перетворюється в його дорогу. Наш герой подорожує назад в часі своїм життям. Крок за кроком, шанс за шансом, вибір за вибором...
Перша вистава театрального бюро Promin' за одноіменною п'єсою сучасного драматурга Олексія Доричевського. 12-поверховий самострой, самотня корова, що стоїть посеред міста, локомотив «Иосиф Сталин 2» – проміжні персонажі п'єси. Але саме вони і формують її характер. Із чого ліпити життя? –основне питання вистави. Головний герой ліпить його із зефіру, будівельників і компросів. Але історія п'єси «Архітектор» не лише про архітектуру. А про всю пост-радянську ментальність. Події розгортаються в 70 рр минулого століття, а 80% житлового фонду лишилось нам саме з радянських часів. У цій роботі ми звертаємось до мислення комуністичної доби. Намагаємось зрозуміти, як та ідеологія впливає на наше сьогодення. За якими моделями ми створюємо своє життя? Що це за «Архітектор», який будує наш світ?
Інноваційний театральний проект за мотивами творів Вільяма Шекспіра, створюваний за новітнім методом креативної акторської образної імпровізації на основі практичних і теоретичних напрацювань започаткованих українським театральним режисером Лесем Курбасом.
було цікаво, але часом нуднувато. Розповідь про молодих людей, що шукають себе у цьому світі та намагаються привернути до себе увагу тим, що підуть із життя. Їхня зустріч доводить їм, що життя все ж таки варте того, щоб жити, отже, вони змінюють рішення на користь життя. Досить цікава тема, непогана гра молодих акторів (на жаль, не було можливості дізнатися, хот саме грав у виставі, адже на афішах і на сайті театру ця інформація відсутня, програмки із діючими особами теж не були помічені). Оригінальне рішення із паузою і запрошенням глядачів висловитися перед тим, як вступає головний герой. На жаль, навіть у нетривалій виставі були затягнуті моменти, що викликали легке нудьгування і відчуття топтання на місці. Також не зовсім зрозумілим був початок в стилі кабаре, мабуть це нагадування про те, що вистава проходить у театрі оперети, але, на мій погляд, воно тут зайве. Адже сцена у підвалі та сюжет саме цієї вистави не мають нічого спільного з атмосферою оперети, незважаючи причеплені вокальні номери. Загалом непогано для експериментальної сцени, але якщо порівнювати цю виставу з аналогічною "Над прірвою" у театрі Російської драми , то я все ж віддам перевагу другій за сукупністю факторів режисури, декорацій, акторської майстерності, загальної атмосфери. експериментальна сцена не має нічого спільного із атмосферою театру оперети.
На мою думку, сюжет був досить банальним. Дівчина вірішила здійснити суїцид, але сама це зробити не змогла, бо потрібно було щоб хтось знімав на камеру. Як на мене, вистава демонструє залежність сучасної людини від телефону та соціальних мереж. Спочатку дівчина дуже гарно співала, це було досить феєрично. Далі було багато пустих розмов, під час яких ставало нудно. Актори передали свій емоційний стан, але співчуття не викликали. Може підійти людям, яких в реальному житті не бісить залежність від гаджетів. Я б трохи змінила сюжет, додала більше подій. Дуже багато часу приділялося на зняття відео перед самогубством. Можна додати більше пісень, вони виглядали досить виграшно.
Интересно, увлекательно, современно. Украинская девушка решила покончить жизнь самоубийством, и объявляет об этом в видеотрансляции по интернету, приглашает присоединиться. Появляется такой же "желающий смерти" украинский парень, который соглашается поехать "на край света" вместе с девушкой, где и броситься в море с высокой скалы. В представлении органично используется видеоряд, демонстрация видео с телефона актера прямо на экран, оригинальный показ "интимных отношений" между парнем и девушкой - и только благодаря им они решили не сводить счеты с жизнью, а вызвав такси "Убер" вернуться в город к цивилизации - самоубийство отменяется. Приятные молодые люди, показали юношеский максимализм, заблуждения, глупость и влюбленность. Интересный спектакль для умственно сформированного человека - молодых людей может направить на ошибочный путь, с неверными ожиданиями от жизни. Очень красивый театр, шикарный ремонт. Побольше классических русских произведений, спектаклей пропагандирующих семейные ценности, любовь и уважение. Экспериментировать осторожнее, проверять содержимое новых спектаклей "здравым смыслом" - Театр такого высокого уровня, на мою точку зрения, не должен показывать низкопробные пошлые спектакли.
Вистава тримала у напруженні майже до кінця, переживання за героїв, іноді були кумедні моменти. В голові безліч думок, знову і знову прокручую діалоги, є про що задуматись. Сюжет був напружений до самого кінця, але водночас легкий і захоплюючий. Актори грали дуже переконливо, вони взаємодіяли з глядачами, тому кожен зміг відчути себе частиною спектаклю. Настрій акторів передавався і мені. Дуже сподобалась сама ідея спектаклю, його тема і як це все обіграли актори. Дуже доцільним було використання гаджетів та ляльок, це створювало атмосферу. Доволі невеличкий експериментальний зал, тому відчувала себе частиною спектаклю.
Перший режисер України (мабуть), який вирішив покинути ІТ-сферу та піти в театральне середовище;
Засновник та куратор освітнього театрального проекту «Європейські студії» у театрі «Сузір’я»;
Створив виставу «Світ в горіховій шкаралупі» по книзі Стівена Хокінга;
Для роботи над виставою «Світ в горіховій шкаралупі», Дмитро написав листа Хокінгу в Англії та попросив його записати відео, де той читає шекспірівський монолог «Бути або не бути». Втім, ідея не втілилася через здоров’я науковця;
Любить читати актуальну сучасну драматургію і в той же час – середньовічні містерії;
Перфекціоніст detected! Відомо, що навіть після того, як прем’єра відбулася, Дмитро все одно дописує ночами нові сцени ;);
Почерком Дмитра у виставах є використання відео-проекції. Хоче поекспериментувати з елементами ігрового кіно на сцені. І має давню мрію – винести на театральну сцену відеогру.
З вересня 2012 року - артистка-вокалістка Київського національного академічного театру оперети.
Зараз в активі молодої талановитої співачки і актриси Ольги Федоренко ролі як в спектаклях класичного репертуару: Стассі («Сільва» І. Кальмана), Співачка на балу («Бал у Савойї» П. Абрахама), Деніза («Мадемуазель Нітуш» Ф. Ерве), Адель («Летюча миша» Й. Штрауса), так і в спектаклях для дітей «Білосніжка і семеро гномів» В. Домшинського (Буркун), «Острів скарбів» В. Бистрякова (Джемма).
Лауреат міжнародних конкурсів.
Експериментальна сцена #Stage_LAB Національної оперети України – простір експерименту і театральних досліджень. Невеличкий сценічний майданчик був відкритий у червні 2018 року.
Першу постановку на #StageLAB представив Олександр Білозуб, заслужений діяч мистецтв України, відомий в Україні та в Угорщині театральний художник. У просторі #StageLAB демонструються вистави: «Георг Отс», «Акомпаніатор», «#На_краю_світу». За підтримки УКФ тут протягом жовтня-листопада 2018 року було здійснено інклюзивний проект для дітей «АндерСон».
#StageLAB розташовується на нульовому поверсі будівлі Київського національного академічного театру оперети. Сьогодні театр має п’ять сценічних майданчиків, один з яких #StageLAВ і тут тривають театральні дослідження.