Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« На краю світу »
«Деякий, не позбавлений інтересу, анекдот». Так згадує випадок з власного життя герой повісті М. С. Лєскова. Випадок цей стався з ним на околиці величезної імперії, на стику двох цивілізацій, на межі між життям і смертю. Герой думав, що знаходиться «на краю світу», а опинився на порозі величезних змін у своєму житті. Засновано на реальних подіях. ...
Спектакль – володар Гран-прі регіонального фестивалю прем'єр сезону «Січеславна-2018».
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
У 2008 році закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю Художник Театру (керівник курсу І.І.Шулик).
Володимир Євгенович Петренко - засновник і художній керівник театру «Віримо!».
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Національної Спілки Театральних Діячів України ім. Сергія Данченка, лауреат премії ім. Володимира Блаватського, неодноразовий лауреат премії ім. Іллі Кобринського.
Перший заступник голови Дніпровського Міжрегіонального відділення Національної Спілки Театральних Діячів України.
Народився в місті Павлоград (Дніпропетровська область).
У 17 років розпочав свій творчий шлях в Павлоградському театрі ім. Б. Захави під керівництвом Анатолія Реви, де прослужив актором 10 років. У цьому ж театрі дебютував як режисер.
У 1991 році закінчив Харківський державний інститут культури і мистецтв, а потім в 1999 році закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (майстер курсу С. Данченко).
У 1991 році приїхав в місто Дніпропетровськ і організував театральну студію на базі Палацу Дітей та Юнацтва, що стала згодом театром «Віримо!».
Народився 4 січня 1988 року в м. Дніпропетровськ.
Закінчив 4 курси ДНУ (факультет прикладної математики). Грав в студентському театрі «В движении» під керівництвом Тараса Шевченка. Потім в студії театру «Віримо!». З 2010 року – в основному складі театру. Театральну освіту одержав у ДТХК на курсі Володимира Петренка.
«Страдаю хронічним оптимізмом».
Закінчив Дніпровський театрально-художній коледж за фахом «актор драматичного театру».
З 2014 року працює в театрі «Віримо».
Народився 21 листопада.
Навчався в театрально-художньому коледжі на курсі Володимира Петренка. «Навчання у Володимира Євгеновича — один з найприємніших періодів в моєму житті." У коледжі брав участь в декількох дипломних роботах: «Віяло леді Віндермір» (за п'єсою Оскара Уайльда), «По дорозі в ...» (за драматичним етюду Олександра Олеся), «Щоденник Анни Франк» (за п'єсою Гудріга і Хаккета).
З зими 2014 року служу в театрі «Віримо!».
Народився 14 квітня в Кіровоградській області в селищі Знам'янка.
У школі вчився погано, тому вступив до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу на лялькове відділення. По закінченню коледжу працював 3 роки в Кіровоградському академічному обласному театрі ляльок.
У 2013 році побачив на фестивалі ім. Луспєкаєва в Луганську театр «Віримо!», після чого почав працювати в ньому з 16 січня 2013 року.
У 2015 році закінчив Київський національний університет театру і кіно ім. Карпенко—Карого.
Театр «Віримо!» – авторський театр, який виріс з театральної студії режисера і педагога Володимира Петренка. У трупі театру - його учні, в репертуарі – вистави самого Петренка та молодих режисерів, які виросли в театрі.
«Віримо!» – сміливий театр, свідомо відмовився тиражувати власні досягнення і удачі. Ми не використовуємо в нових постановках напрацьовані прийоми і накопичений досвід. У кожній новій роботі ми прагнемо до гармонійного злиття глибокого змісту і яскравої театральної форми. Кожен новий спектакль – це пошук нової театральної мови, нового способу спілкування з глядачем.
«Віримо!» – репертуарний театр. Довго виношуючи кожну прем'єру, ми накопичили в своєму репертуарі 16 вистав для Великої і Малої сцени, здатних радувати глядача, не плазуючи перед ним; і дивувати, не епатуючи. Детальна інформація про репертуар на сторінці «Вистави».
«Віримо!» – не тільки назва театру. Це – наш статут і конституція. Ми віримо, що наші автори – генії; віримо, що нам під силу будь-які творчі завдання; віримо, що наші глядачі шукають в театрі серйозної розмови. Ми віримо, що зі сцени потрібно так розповідати і тільки такі історії, які роблять людину сильнішою і світлішою.
« На краю світу »
