Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Нізвідки з любов'ю »
Мюзикл, створений за піснями і віршами пореволюційної еміграції та еміграції часів Радянського Союзу.
Незабутні мелодії, високі почуття, ностальгічний біль, посмішка плину життя є зерном, яке народжує високе хвилювання і єднає сцену і залу, акторів і глядачів, часи і простори.
Вода дарує життя. Та на ранчо сім'ї Карі вже кілька місяців панує засуха. 101 градус не тільки за вікном, а і у стосунках між героями. Батьку не терпиться видати заміж доньку, що «засиділася» у дівках, але помічник Шерифа (чудова партія, на думку сім'ї Карі) зовсім не хоче її брати за дружину; молодшому кортить скуштувати дорослого життя, а старший - воліє позбутися тягаря відповідальності. А вже зовсім доросла дівчинка Лізі ще вірить, що до неї прийде щастя. Та в один із найспекотніших вечорів у їх двері заходить Продавець дощу… Історія кліматичної катастрофи, розказана Річардом Нешем, звучить, як небанальна історія пошуку щастя, а ще більш виразною її робить жанр мюзиклу. Потужний і несподіваний драматичний сюжет, оригінальна музика та пісні, якраві балетні номери зробили виставу насправді ідеальним поєднанням музичного і драматичного начал.
Тед Скотт – талановитий музикант. Його оркестр запросили грати на супер-курорті «Сонячна Долина», і він буде співати в дуеті зі знаменитою співачкою Вів'єн Доун, яка, до того ж надає йому знаки уваги. Але в життя Теда вривається біженка з Норвегії Карен, закрутивши сніжним вихором емоцій всіх героїв. І тепер замість репетицій Тед ганяється за Карен по сніжних схилах на лижах. Класичний любовний трикутник. Кращі актори України, унікальні декорації та костюми, сюжет за мотивами оскароносної голлівудської комедії і хіти Гленна Міллера не можуть залишити нікого байдужим. Глядач буде винесений вихором емоцій від повсякденних буднів у світ гумору, романтики і живої музики.
Найбезглуздіші ситуації, як правило, відбуваються з найближчими людьми, з тими, хто живе з нами під одним дахом. Ну ось згадайте, скільки курйозних випадків відбувалося за все ваше життя під дахом рідного дому, і скільки в його стінах зберігається таких милих секретів? Вистава «В цьому будинку все можливо» якраз про такі сім'ї, які ведуть задушевні бесіди в перервах між суперечками. Все, втім, як і годиться! Але головне: якими б гучними не були сімейні скандали, вони абсолютно не означають, що люди стали один одному чужими – вони можуть веселитися так само голосно! Про всі перипетії, з якими стикаються рідні люди дивіться у виставі, яка поставлена за мотивами Еллін Мак Ківер! Це неймовірно смішна, легка і динамічна, але в той же час сповнена глибокого сенсу вистава про кохання, про сім'ю, про стосунки між найближчими людьми. Це сміх крізь сльози, який дає глибину історії на сцені театру. Парадоксальні ситуації, дивні діалоги і повна непередбачуваність. Кажуть, що коли серця людей знаходяться близько, вони говорять пошепки, а коли серця віддаляються – переходять на крик. Власне, звідси і така різна погода в будь-якому будинку.
Один день з одеського життя з любовними переживаннями та сімейними цінностями – це все неповторна Одеса Михайла Жванецького. У виставі змішані самоіронія і мудрість, гумор і смуток. Протягом життя ми багато чого переживаємо, але завжди потрібно вміти радіти навіть самому малому. Музичний супровід – гітара та фортепіано, а також пісні з репертуару Леоніда Утьосова у виконанні талановитих акторів. Вистава подарує вам неперевершені емоції не тільки від дивовижного тексту, а й від музичного наповнення!
Для кохання не існує віку та часу… Та коли здається, що романтика залишилася в минулому, то доля посилає чи то дивне випробування, чи то подарунок. «Кожного разу, коли за тобою зачиняються двері – я хочу, щоб ти повернувся…»
Прекрасна вистава! Мюзикл, створений за піснями і віршами пореволюційної еміграції та еміграції часів Радянського Союзу. Коли аналізуєш виставу, виявляєш багато спільного з нинішніми українськими реаліями і еміграцію українців. Вистава, складаєиься з поезії і вокалу у виконанні акторів Ірини Калашнікової, Сергія Мельника, Станіслава Мельника і гурту "Каблуками по брущатке". Прекрасна вистава, що подарує вир емоцій! Ви будете ледве стримувати сльози з Іриною Калашніковою, співати, сміятись і багато думати про життя! Щиро всім рекомендую!!!
Ностальгія переповнює глядача протягом всієї вистави-мюзікла. Якщо людині доводилось хоч раз в житі примусово лишати рідні краї - вона знайде в цій виставі щось для себе знайоме та зрозуміле. в основі мюзиклу спогади людей, котрі емігрували. величезним плюсом до неповторної гри акторів додається музична гра доволі відомої на сьогодні київської групи "Каблуками по брусчатке". актори грали просто неперевершено! повірила всім, навіть контрабасу!
Ностальгический мюзикл, возвращающий в атмосферу СССР. Спектакль о билете в один конец, опекаемый бардовско-домашними песнями о тоске по родине. Актеры буквально чувствовали эту историю про невозможность худа без добра. Иногда было скучно, так не знаю этот исторический период, но в целом все понравилось.
Вистава зворушує, через форму віршів та пісні налаштовує на приємне сприйняття, було і смішно, і сумно. Настрій був приємно-романтичний, хочеться неспішно гулями містом, захопивши книжку з віршами і просто читати. Вистава для батьків) От якщо ви любите вірші, беріть батьків і проведіть вечір разом. Вистава складається з окремих віршів, але вимальовується сюжет кохання і потім іміграції за кордон. Як це важко жити далеко від рідного дому, культурний шок. Сам театр - це старий будинок в центрі міста, з вишуканим інтер'єром та великими дзеркалами. Поки очікуєш виставу на піаніона грає музикант.
Вистава викликала багато прекрасних емоцій: інколи було страшенно сумно, а місцями весело і хотілося сміятися. Я не нудьгувалі ні хвилини все було як на одному диханні. У мене залишився настрій світлого смутку, справжній катарсис. У виставі була ненормативна лексика, яку актори не говорили вголос, але глядачам було зрозуміло з вдалох рими, про які саме слова йдеться. Це було влучно і доречно, абсолютно не вульгарно. Актори на сцені читають вірші, співають пісні і танцюють під живу музику. Вистава починалася з читання поезії потім був блок пісень про еміграцію росіян до Парижу за часів революції і блок про еміграцію одеських євреїв до США. Акторам чудово вдалося передати всі образи, абсолютно повірила. Раджу зрілим особистостям, як чоловікам, так і жінкам, але особливо людям, для яких є близькою та зрозумілою тема еміграції. Татр просто шикарний з абсолютно чарівним інтер'єром і неповторною атмосферою, але коли глядач дивиться виставу на Мікросцені, то отримує страшенне розчарування. Цей коментар не стосується конкретно вистави "Нізвідки з любов'ю", її грають на сцені у приміщенні театру. Але вистава , яку бачили на Мікросцені розчарувала. В театрі повинно бути гарно.
Прекрасный музыкальный спектакль не оставит равнодушным никого. Невероятно музыкальный спектакль оптсывает истории жизни разных людей в иммиграции. Всю боль и переживания в тоске о Родине, о любимых и родных, воспоминаниях.. Очень живой, яркий спектакль, но скорее подойдет и будет понят старшим поколением, кто жил в период Советского Союза, кто провожал и вспоминал. Кто слушал песни и стихи тех времен. Соединение поколений в спектакле добовило новизны, актуально и смогло откликнуться и у молодого поколения зрителей. Замечательная игра актеров и музыкантов. Талантливо, гармонично, поэтично. Спектакль больше подходит старшему поколению, кто знает Бродского, Вертинского и др, кто жил в период железного занавеса.
Олексій Кужельний вступив та навчався в Автодорожному інституті, де всі п’ять років керував художньою самодіяльністю. Потім три роки працював у конструкторському бюро і навіть до чогось там дослужився. А потім усе кинув і вступив до Київського театрального інституту. Оскільки був людиною вже цілком зрілою, то вести приємне студентське життя, коли сім’я забезпечує «тили», було не дуже зручно. Кужельний знайшов прийнятний для себе і цілком простий вихід: почав добре вчитися й отримував Ленінську стипендію (непогані на ті часи гроші). Потім — Вищі режисерські курси у майстерні Сергія Данченка. Потім одружився, як Олексій любить додавати, дуже вдало. Не все так вдало складалося в професії. Головний режисер фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» — звучить непогано, та й справу свою він робив досить винахідливо, але... І тоді він знову знаходить найбільш простий вихід: створює свій театр — майстерню театрального мистецтва «Сузір’я», у якій впродовж минулих п’ятнадцяти років переграли практично всі наші театральні зірки.
Кужельний О.П. започаткував у 1991 році перший в Україні Міжнародний театральний фестиваль «Київська Пастуна», у 1995 році Фестиваль камерних театрів «Сузір’я».
З 2001-2007 художній керівник Міжнародного мистецького фестивалю міст-побратимів «Київ Травневий».
За творчі успіхи та вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва був удостоєний звання Заслуженого артиста України (1992 р.), Народного артиста України (1997 р.), є Лауреатом Літературно-мистецької премії України ім.І.Котляревського, Премії Спілки театральних діячів ім. Володимира Блавацького (2001 р.), Літературної премії імені Андрія Малишка (2008 р.), Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми (2010 р.), Орденом «За заслуги» III ступеня (2013 р.), Премії імені Сергія Данченка (2014 р.).
У 2003 р. нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради України, вищою київською міською нагородою – Знак Пошани і вищою нагородою Міністерства культури і мистецтв України – Почесний Знак «За вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва».
З 2012 р. – Голова Київського місцевого творчого відділення НСТД України.
У 2016 році отримав Орден «За заслуги» II ступеня.
З 2017 р. – член Наглядової ради Українського культурного фонду.
У 2019 році – Лауреат премії НСТД України ім. Панаса Саксаганського.
Працювала в Одеському драматичному театрі ім. В. Василька, потім в Вологодському ТЮГу (Росія), потім знову Київ – Театр естради (зараз Київський академічний драматичний Театр на Подолі), Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я».
У 1981 році закінчив Студію при Театрі ім. Івана Франка (педагоги - М.А.Заднепровскій, Ю.С.Ткаченко, П.М.Нятко).
У 2012 році закінчив Київський театральний університет ім. Карпенко-Карого за фахом «режисура театру ляльок» (курс С.І.Ефремова).
Фронтмен музичної поп-групи «Каблуками по бруківці».
Виступав на сцені київських театрів «Актор» і «Сузір'я».
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
« Нізвідки з любов'ю »
