« Нізвідки з любов'ю »
Мюзикл, створений за піснями і віршами пореволюційної еміграції та еміграції часів Радянського Союзу.
Незабутні мелодії, високі почуття, ностальгічний біль, посмішка плину життя є зерном, яке народжує високе хвилювання і єднає сцену і залу, акторів і глядачів, часи і простори.
Ностальгический мюзикл, возвращающий в атмосферу СССР. Спектакль о билете в один конец, опекаемый бардовско-домашними песнями о тоске по родине. Актеры буквально чувствовали эту историю про невозможность худа без добра. Иногда было скучно, так не знаю этот исторический период, но в целом все понравилось.
Вистава зворушує, через форму віршів та пісні налаштовує на приємне сприйняття, було і смішно, і сумно. Настрій був приємно-романтичний, хочеться неспішно гулями містом, захопивши книжку з віршами і просто читати. Вистава для батьків) От якщо ви любите вірші, беріть батьків і проведіть вечір разом. Вистава складається з окремих віршів, але вимальовується сюжет кохання і потім іміграції за кордон. Як це важко жити далеко від рідного дому, культурний шок. Сам театр - це старий будинок в центрі міста, з вишуканим інтер'єром та великими дзеркалами. Поки очікуєш виставу на піаніона грає музикант.
Вистава викликала багато прекрасних емоцій: інколи було страшенно сумно, а місцями весело і хотілося сміятися. Я не нудьгувалі ні хвилини все було як на одному диханні. У мене залишився настрій світлого смутку, справжній катарсис. У виставі була ненормативна лексика, яку актори не говорили вголос, але глядачам було зрозуміло з вдалох рими, про які саме слова йдеться. Це було влучно і доречно, абсолютно не вульгарно. Актори на сцені читають вірші, співають пісні і танцюють під живу музику. Вистава починалася з читання поезії потім був блок пісень про еміграцію росіян до Парижу за часів революції і блок про еміграцію одеських євреїв до США. Акторам чудово вдалося передати всі образи, абсолютно повірила. Раджу зрілим особистостям, як чоловікам, так і жінкам, але особливо людям, для яких є близькою та зрозумілою тема еміграції. Татр просто шикарний з абсолютно чарівним інтер'єром і неповторною атмосферою, але коли глядач дивиться виставу на Мікросцені, то отримує страшенне розчарування. Цей коментар не стосується конкретно вистави "Нізвідки з любов'ю", її грають на сцені у приміщенні театру. Але вистава , яку бачили на Мікросцені розчарувала. В театрі повинно бути гарно.
Прекрасный музыкальный спектакль не оставит равнодушным никого. Невероятно музыкальный спектакль оптсывает истории жизни разных людей в иммиграции. Всю боль и переживания в тоске о Родине, о любимых и родных, воспоминаниях.. Очень живой, яркий спектакль, но скорее подойдет и будет понят старшим поколением, кто жил в период Советского Союза, кто провожал и вспоминал. Кто слушал песни и стихи тех времен. Соединение поколений в спектакле добовило новизны, актуально и смогло откликнуться и у молодого поколения зрителей. Замечательная игра актеров и музыкантов. Талантливо, гармонично, поэтично. Спектакль больше подходит старшему поколению, кто знает Бродского, Вертинского и др, кто жил в период железного занавеса.
Олексій Кужельний вступив та навчався в Автодорожному інституті, де всі п’ять років керував художньою самодіяльністю. Потім три роки працював у конструкторському бюро і навіть до чогось там дослужився. А потім усе кинув і вступив до Київського театрального інституту. Оскільки був людиною вже цілком зрілою, то вести приємне студентське життя, коли сім’я забезпечує «тили», було не дуже зручно. Кужельний знайшов прийнятний для себе і цілком простий вихід: почав добре вчитися й отримував Ленінську стипендію (непогані на ті часи гроші). Потім — Вищі режисерські курси у майстерні Сергія Данченка. Потім одружився, як Олексій любить додавати, дуже вдало. Не все так вдало складалося в професії. Головний режисер фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» — звучить непогано, та й справу свою він робив досить винахідливо, але... І тоді він знову знаходить найбільш простий вихід: створює свій театр — майстерню театрального мистецтва «Сузір’я», у якій впродовж минулих п’ятнадцяти років переграли практично всі наші театральні зірки.
Кужельний О.П. започаткував у 1991 році перший в Україні Міжнародний театральний фестиваль «Київська Пастуна», у 1995 році Фестиваль камерних театрів “Сузір’я”.
З 2001-2007 художній керівник Міжнародного мистецького фестивалю міст-побратимів «Київ Травневий».
За творчі успіхи та вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва був удостоєний звання Заслуженого артиста України (1992 р.), Народного артиста України (1997 р.), є Лауреатом Літературно-мистецької премії України ім.І.Котляревського, Премії Спілки театральних діячів ім. Володимира Блавацького (2001 р.), Літературної премії імені Андрія Малишка (2008 р.), Мистецької премії “Київ” імені Амвросія Бучми (2010 р.), Орденом “За заслуги” III ступеня (2013 р.), Премії імені Сергія Данченка (2014 р.).
У 2003 р. нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Верховної Ради України, вищою київською міською нагородою – Знак Пошани і вищою нагородою Міністерства культури і мистецтв України – Почесний Знак “За вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва”.
Працювала в Одеському драматичному театрі ім. В. Василька, потім в Вологодському ТЮГу (Росія), потім знову Київ – Театр естради (зараз Київський академічний драматичний Театр на Подолі), Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я».
У 1981 році закінчив Студію при Театрі ім. Івана Франка (педагоги - М.А.Заднепровскій, Ю.С.Ткаченко, П.М.Нятко).
У 2012 році закінчив Київський театральний університет ім. Карпенко-Карого за фахом «режисура театру ляльок» (курс С.І.Ефремова).
Фронтмен музичної поп-групи «Каблуками по бруківці».
Виступав на сцені київських театрів «Актор» і «Сузір'я».
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
« Нізвідки з любов'ю »
