« Нєвинасімі люді »

Вистава смішна і дотепна, легко впізнаються "історії з життя", манера спілкування, ніби потрапляєш в село. Але з розвитком подій все більше шкода героїв, хочеться їм співчувати, бо за показним розміреним життям стоять особисті травми і біль, вибір, продиктований бажанням зробити, як краще. Дуже сподобалась гра Поліни Кіно, яка грала бабусю. Чудово підібраний одяг: прОсті коричневі колготи, розтоптані капці, нічна сорочка в дрібну квіточку, поверх якої бавовняний халат на короткий рукав і хустка, якою запинатися так, щоб лиш очі видно. Хоч Поліна дуже молода, але за рухами, поставою, мімікою та інтонаціями легко впізнати літню людину, яка хоче уваги до себе, хоче бути головною і керувати. Швидко і легко перевтілювалась у дівчину, згадуючи свою юність. І так жаліла себе, зі сльозами на очах, коли згадувала, що вже стара. Донька Людка у виконанні Ольги Білоног вийшла самостійною, змученою жінкою, яка змалку не знала слів любові. Приїжджає до матері, бо це її родина, але від села її верне, все брудне і нагадує її важке дитинство. Всі історії розповідає з ноткою фаталізму, що їй шкода свого втраченого життя. А от "Свєтка" була надто манірною. Може, це було задумкою ролі, що вона має бути такою вже чужою селу, але актриса не передала цей образ так, щоб я повірила. Роль Чоловіка вийшла дуже пунктирною, тобто, він завжди був лише епізодично присутнім в житті жінок, а отже не надто виразним, тому для мене з цією задачею Єгор Снігир справився — не привертав до себе уваги. Спочатку вистава була замальовкою з життя, комедією ситуацій, коли смішно, бо кожен раз вгадуєш такі історії в житті, але поступово розкривалися драматичні ситуації, коли вже і сміх, і гріх, весело і сумно одночасно, бо у намаганні змінити життя на краще всі допустилися помилок, бо робили, щоб не так, як у батьків

Старенька бабуся в селі, розмовляє зі своїм собакою і дуже чекає на своїх рідних. Нарешті… зустрілися таки… три покоління жінок… І тут… що ж тут почалося. Дорікання і сварки, матюки, а потім жарти і сміх, танці і пляски, дискотека і спогади. Все перемішалося тут. А взагалі, вистава про родинні цінності. Враження від вистави неймовірні. П'єса почалася з вестибюля театру, що було дуже незвично і цікаво. Актори під час вистави згадували своє минуле. А потім оголошували результати опитування глядачів, яке провели до початку вистави.

Разный спектр эмоций: и смешно, и грустно. После спектакля я своей дочери отправила сердечко))) Это история семьи, обычной семьи, обычных людей, как мы сами, возможно, кто-то даже увидит себя. Спектакль - калька современной жизни. Казалось бы общеизвестное, как "позвоните родителям", но в повседневной суете, мы что-то забываем, упускаем, можем даже не обратить внимание, но оказывается эта "мелочь" так важна ребёнку. Это спектакль о семье, о воспитании, о взаимоотношениях поколений. Очень важные темы и этот спектакль - напоминание, даже хороший катализатор помнить о казалось бы простых, но таких важных ценностях. Очень небольшой и уютный спектакль, желаю им развития. Театр предлагает много спектаклей для детей. Очень уютный, небольшой театр, но у людей с ограниченными возможностями могут возникнуть сложности по перемещению в помещении.

Було цікаво і трохи смішно. Під кінець було сумно. Мені сподобалась вистава. Було досить не звично , що пьеса почалася з моменту ,коли до театру приїхало такси и з него вишли головні герої. Саме тоді почалась гра. Я спостерігала за акторами, за їх діями.Особливо хочу відмітити гру актриси, яка грала бабцю. Її вдалося повністю перевтілитись в стареньку. Ще хочеться відмітити, що кожен з глядач перед початком вистави пройшов опитування, яке потім використали вже в кінці вистави. Вистава досить легка. Нагадала мені моє село, а після які лунали хотілося підспівувати. Було декілька смішних моментів і був зворушливий ролик , де прості люди з вулиці давали відповідь на запитання: хто для них батьки, діти і жінка. Театр дуже цікавий , але я про нього чую вперше. Напевно потрібно більше себе рекламувати. Ще була одна цікавинка в театрі запускали в залу глядачів по іменам ,а місце було підписано.

Досить вдалий сюжет, що відгукується у душі більшості глядачів. Три покоління жінок однієї сім"ї. Вплив невдалих прикладів стосунків батьків на долю дітей. Не сподобались недоречні історії з життя акторів, які переривали виставу, але мабуть це якесь емоційне посилення п"єси режисером.