Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ніч перед Різдвом »
Коваль Вакула, який напередодні Різдва як раз було втратив від кохання рештки здорового глузду, вирішує у будь-який спосіб здобути рідкісні мешти та разом з ними крижане серце своєї Оксани. А, зважаючи на те, що дива у передріздвяну ніч – це нормальне атмосферне явище, а Вакула вже просто дістав усіх своєю шлюбною невгамовністю, йому радо допомагають усі, навіть Чорт.
Вода дарує життя. Та на ранчо сім'ї Карі вже кілька місяців панує засуха. 101 градус не тільки за вікном, а і у стосунках між героями. Батьку не терпиться видати заміж доньку, що «засиділася» у дівках, але помічник Шерифа (чудова партія, на думку сім'ї Карі) зовсім не хоче її брати за дружину; молодшому кортить скуштувати дорослого життя, а старший - воліє позбутися тягаря відповідальності. А вже зовсім доросла дівчинка Лізі ще вірить, що до неї прийде щастя. Та в один із найспекотніших вечорів у їх двері заходить Продавець дощу… Історія кліматичної катастрофи, розказана Річардом Нешем, звучить, як небанальна історія пошуку щастя, а ще більш виразною її робить жанр мюзиклу. Потужний і несподіваний драматичний сюжет, оригінальна музика та пісні, якраві балетні номери зробили виставу насправді ідеальним поєднанням музичного і драматичного начал.
Остання «вигадка» Мольєра. Весела, яскрава, життєрадісна вистава-феєрія з піснями, танцями, несподіваними комічними ефектами. Дивовижне поєднання класики і сучасності в режисурі та музиці. Вистава брала участь у Міжнародному театральному фестивалі в Брянську (Росія).
Практично не існує великого сценічного колективу, чи то драматичного, чи оперного, на афіші якого б не зустрічалося ім’я великого реформатора театру Бомарше. Його творчість надихала велетнів музики Моцарта та Дж. Россіні, для багатьох акторів участь у його п’єсах ставала доленосною. Стосовно вистави на сцені Національного академічного драматичного театру імені І.Франка, над якою працювала постановочна група на чолі із заслуженим артистом України, неодноразовим лауреатом премії “Київська Пектораль” Юрієм Одиноким, то в цьому плані франківці продовжують славні традиції своїх корифеїв. Адже ж в перший сезон заснування театру імені І.Франка у далекому 1920 році ця п’єса була поставлена фундатором колективу, видатним режисером, актором Гнатом Петровичем Юрою, який виконав в ній головну роль Фігаро. Сьогоднішнє покоління франківців, звертаючись до безсмертної комедії, у своїй виставі використовує переклад, що його здійснив свого часу Г.П.Юра і присвячує цю роботу пам’яті великих попередників, які виходили на кін театру імені І.Франка Фото та анотації надано театром.
Для кохання не існує віку та часу… Та коли здається, що романтика залишилася в минулому, то доля посилає чи то дивне випробування, чи то подарунок. «Кожного разу, коли за тобою зачиняються двері – я хочу, щоб ти повернувся…»
На острові Святої Єлени в засланні, переможений та принижений, відраховує дні великий імператор Наполеон. Тепер вся його велич – розчинене в часі минуле, а імператорський мундир – пугало на городі. Абсолютно несподівано в житті колишнього імператора з’являється корсиканка Жозефіна ...
Сторожук Ігор Якович з вересня 1994 року по теперішній час працює в облмуздрамтеатрі імені М. Старицького.
Був неодноразово відзначений нагородами, а саме: 2004 р. Лауреат премії міської ради ім. Б. Хмельницького, 2007 р. почесне звання «Заслужений артист України», 2012 р. лауреат обласної премії ім. Т. Шевченка.
Яскрава зовнішність та чудові сценічні дані, спроможність відтворити тонкі психологічні нюанси у цілісних образах сценічних героїв дозволили йому створити ряд високохудожніх та яскравих образів
Закінчила Харківський інститут ім. І. Котляревського. З 1975 р. працює артисткою Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. І. Я. Франка. З 1979 р. і до сьогодні працює в Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького. На даний момент в статусі провідного майстра сцени.
Герасименко Т. А. розпочала трудову діяльність в 1999 році на посаді артистки Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського.
В Хмельницькому обласному муздрамтеатрі працює з 2006 року. Зарекомендувала себе як талановита актриса з гарними сценічними даними, здатна на цікаве художнє втілення режисерських завдань. За короткий термін створила самобутні образи
У 1973 році закінчив Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського.
Трудову діяльність розпочав у 1973 році на Закарпатті. Працював в Ужгородському обласному драматичному та Мукачівському російському драматичному театрах. За 15 років створив більше 30 образів з найкращих творів української та зарубіжної драматургії. Найбільш яскраві з них: Возний — “Наталка-Полтавка” І. Котляревського, Йосип — “Ревізор” М. Гоголя, Микола — “Пізня любов” О. Островського, Тесей — “Федра” Ж. Расіна, Степан — “Бояриня” Лесі Українки.
За майстерне виконання ролі Дмитра у виставі “Повінь” В. Руснака, Бортнічук С. К. став лауреатом Закарпатської обласної премії ім. Л. Вакарова. Найкращі вистави за його участю – “Біла хвороба” К. Чапека (Гален), “Бояриня” Лесі Українки (Степан) було записано і неодноразово транслювались республіканським телебаченням.
Вистава за п’єсою М. Куліша “Тілетія”, в якій С. Бортнічук зіграв одну з головних ролей – Овдія Пупа, ввійшла до золотого фонду української класики на Українському радіо.
З 1992 року С. Бортнічук – актор Хмельницького обласного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького. Паралельно з акторською діяльністю займав посаду завідувача трупою театру.
Власенко К. Д. розпочала трудову діяльність з 2011 року з посади артистки допоміжного складу Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького.
Шпунт В. М. розпочав свою трудову діяльність у 2001 році артистом драми Хмельницького обласного тепер академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького після закінчення Кам’янець-Подільського училища культури.
За цей період роботи створив образи героїв з кращих творів української та зарубіжної драматургії.
Олійник Дмитро Павлович розпочав трудову діяльність в 1971 році в Хмельницькій обласній філармонії.
З 1980 року і по сьогодні Олійник Д. П. займає посаду артиста Хмельницького обласного академічного муздрамтеатру ім. М. Старицького.
Резнік Віра Іванівна розпочала свою трудову діяльність з 1977 року. Працювала актрисою Ніжинського драмтеатру, Львівського драмтеатру ім. Галана, Волинського драмтеатру ім. Шевченка, артисткою Союздержцирку «Цирк на арені» в м. Києві, актрисою та художнім керівником кооперативного театру «Камерна сцена» в м. Хмельницькому.
З 1993 року Резнік В. І. – актриса Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького. За період роботи виявила себе перспективною артисткою з гарними сценічними даними, здатною на втілення складних творчих завдань. Нею створено ряд цікавих, самобутніх образів.
Артист Купченко В. М. розпочав трудову діяльність з 1963 року артистом Тернопільського драматичного театру. З 1967 до 1969 р.р. він – артист Рівненського драмтеатру ім. М. Осторовського. З 1979 до 1980 р.р. – Волинського драмтеатру.
З 1980 року і до сьогодні працює артистом Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького.
1977 р. закінчив студію при Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка.
З того ж року працює в Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького.
1993 р. отримав звання Заслуженого артиста України.
Веляник Володимир Володимирович розпочав свою трудову діяльність в 1992 році на посаді актора Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка.
Працював на ТРК «Київ», актором приватного дитячого театру «Рудий», сценаристом на ТК «СТБ».
З 2003 року Веляник В.В. є актором Хмельницького обласного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького. Зарекомендував себе як високопрофесійний артист, працелюбний і творчий. Створені ним ролі засвідчили великий потенціал актора, тяжіння до ролей гострохарактерного плану.
Попач Поліна Андріївна розпочала свою трудову діяльність у 1969 році на посаді артистки Вінницького облмуздрамтеатру ім. М. Садовського. З квітня 1970 року вона є актрисою Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. Г. І. Петровського (нині — ім. М. Старицького).
Поліна Попач — високопрофесійна драматична актриса, на рахунку якої ряд яскравих, ведучих ролей.
Навчалася в студії ім. І. Франка. Два роки працювала в Київському академічному національному театрі ім. І. Франка.
1990 р. — закінчила навчання в Київському університеті ім. І. Карпенка-Карого.
Власенко Л. К. працює в Хмельницькому обласному музично-драматичному театрі з 1969 року. Виявила себе як обдарована артистка з широким творчим діапазоном.
Творча ініціатива, глибоке проникнення в суть ролі дозволили їй створити на сцені театру низку різнопланових образів
Мужевітіна Е. В. працює в театрі на посаді артистки драми з 1985 року.
Зарекомендувала себе як цікава професійна актриса, на рахунку якої низка яскравих і самобутніх ролей
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
В 1931-му році на Північному Кавказі у місті Новочеркаську було засновано пересувний театр для української діаспори, який називався Північнокавказький крайовий український драматичний театр.
Та доленосною для нього стала поїздка у Мінеральні Води восени 1931року. Саме тоді там лікувався відомий державний і політичний діяч Григорій Петровський. Він відвідав усі вистави колективу. А після одної з них, запросив артистів крайового українського драматичного театру до себе. З тої пори, очевидно завдячуючи спонсорській допомозі політика, до назви додалося його ім’я – драматичний театр ім. Г.І. Петровського, під яким театр був 78 років.
1932 р. колектив переїжджає до Краснодару. А ще через рік, 1933-го перебирається до України. З переїздом змінилась і назва. Він став Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром, хоча й базувався в Бердичеві, виїжджаючи з виставами до Вінницької, Житомирської, Київської та інших областей. Керувати ним продовжував С. Чернявський, а художню частину очолив Г. Лаврик.
1935 року колектив був у відрядженні в місті Києві. Відвідавши виставу академічного українського драматичного театру імені Івана Франка, ближче познайомившись з їхніми артистами та режисерами, колективи заклали міцні відносини. Театр імені Івана Франка взяв шефство над молодою трупою. Відчутну творчу допомогу артистам надавали народні артисти СРСР Г. Юра, А. Бучма, Ю. Шумський, І. Паторжинський, М. Литвиненко-Вольгемут, А. Крамов. Уславлені майстри сцени брали участь у постановках, грали у виставах, виступали з лекціями, що було хорошою школою для молодих артистів.
В лютому того ж року театр отримав статус обласного, який мав би знаменувати осілість трупи. Та вже в 1938 році увесь колектив знову переїжджає. Цього разу до м. Кам’янця-Подільського — адміністративного центру новоствореної області. Але й там не довелось навіть добре звикнути до сцени. Розпочалась Велика Вітчизняна війна, і трупу, разом з родинами, відправили у тимчасову евакуацію.
Так, тільки з 4 серпня 1941-го року по жовтень 1943-го театр відвідав двадцять шість пунктів: міста Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу, Півночі.
В 1944 році, після визволення України від німецько-фашистських загарбників, мистецький колектив повернувся до свого краю. Радісна звістка зустріла Петровців в місті Есентукі. Згідно наказу №128 Вказівкою Кам’янець-Подільського обкому КП(б)У та облвиконкому від 15 жовтня 1944
року Припиняються гастролі театру на КМВ і призначається реевакуація театру на Україну до міста Проскурова в обласний центр області. А 25 листопада в обласній газеті повідомлялося, що виставою “Украдене щастя” І. Франка він розпочав у Проскурові театральний сезон 1944-1945 рр. у 2007-му було організовано фестиваль «Театральна осінь» або «На краю осені з Мельпоменою». Основні цілі якого були – знайомство з сучасним театральним мистецтвом регіону, обмін досвідом і залучення більшого кола глядача.
25 березня 2009 року Хмельницький театр ім. Г.І. Петровського перейменовано на честь корифея українського театру Михайла Старицького.
А у 2012 році за високі творчі досягнення та мистецький рівень театру ім. М.
Старицького надано статус «Академічний». 2019р. відкриття Малої сцени. Проведення Всеукраїнського театрального фестивалю «Starytskiy Theatre Fest-2019».
« Ніч перед Різдвом »
