« Ніч кохання »
Комедія
Ми відвідали
цю виставу
українська

Юність, що виблискує чистотою помислів, що закохана й мріє, бунтує й спокушає. П'ятеро закоханих і залишилася тільки одна зоряна ніч в рідному українському селі, яку вони проведуть разом. А ще є українські пісні, за допомогою яких вони з'ясовують відносини, освідчуються в коханні, сваряться, миряться...

А вранці їм належить розлучитися й можливо зустрінуться вони тільки через сім років як домовилися в цю ніч. Спектакль поставлений по п'єсі «Не співайте, півні, не вменшайте ночі» напівзабутого українського класика Степана Васильовича Васильченко. Написана драматургом в окопах Першої світової війни, історія наповнена приголомшливим ліризмом й красою української пісні.

Режисер постановник:
Команда супроводу:
Художник-постановник
Художник з освітлення
Відгуки (2)
Ксения

Очень лёгкий, душевный, атмосферный спектакль. Украiнськi вечорницi. Украинские традиции, фольклор, песни, забавы - все тонко передано. Как говорит современная молодёжь, супер-лайк за прекрасное исполнение украинских песен, за сопилку. Интересно наблюдать, какой огромный контраст в поведении, манерах, разговоре молодежи по сравнению с сегодняшним днём. Этновечер с театром Колесо - очень весело и музыкально, тем более антураж здания добавляет атмосферности.

Олена

Прекрасна вистава в театрі «Колесо». Театр розташований в історичній будівлі, яка понад 100 років тому була садибою (а щоб дізнатися чиєю – майже поруч Музей однієї вулиці, де є інформація про будинки Андріївського спуску ). І зараз планування не сильно змінилося , а внаслідок камерності, інтимності закладу почуваєшся наче в гостях. Вистава «Ніч кохання» дуже сподобалась, сюжет простий та невибагливий. Село, група молодих людей прощається, бо завтра вони ідуть, кожен у своїх справах. І ось літньої ночі вони прощаються, і ніяк не можуть розійтися. Ця молодь – два хлопці та три дівчини – вже не звичайні селяни, оскільки вони отримали якусь освіту, і головне – батьки їм не перешкоджали. Хоча всяке бувало – одна із героїнь згадує, як їй приводили бабку, «щоб одшептала». Так, дуже м’яко показана ця сторона життя – лише одна скажена баба Палажка, якій вони заважають спати своїми розмовами. Лається стара, що нема толку від того навчання, займалися б чимось корисним. Так, все показано дуже м’яко та акварельно. Всі конфлікти залишилися поза спектаклем, ми бачимо тільки цю одну ніч, де вони і згадають минуле, і фліртують, сваряться і миряться – все вмістилося в одну коротку літню ніч. Дуже зворушлива п’єса, і хоч ми знаємо, як важко доводилося тим, хто має освіту, серед тих, хто її не має і взагалі нічого не хоче знати – добре, що ця тема практично ніяк не позначена. В цій п’єсі такій темі не місце. Це вже інший сюжет. Автор (і режисер) легкими штрихами малюють цікаву мінливу картину. Ось наприклад дядько Тихон – чоловік бабки Палажки. Він грає на сопілці (яку баба хоче порубати, дуже її дратує те, чого вона не розуміє). А крім того, він саркастично назвав її Єленою Прекрасною. Один штрих – а навів на роздуми, яка ж у нього була біографія. Знання міфології та ще й сарказм у селянина. Дуже неоднозначний персонаж. Шкода було Груню, на яку рідко звертали увагу, незважаючи на яскраву зовнішність. Але перед молодістю пасували всі непорозуміння та дрібні негаразди. Вони вже інші, вони інакше одягнені, інакше розмовляють. І все краще попереду, вони в цьому впевнені. Тому цієї літньої ночі вони веселяться, співають та танцюють. Хочу сказати, що співали і танцювали всі дуже гарно і дуже прикрасили виставу.