Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Спочатку вас здаватиметься, що цей голос живе у вас в голові. Потім ви скажете собі. що це просто дурні думки, ще за мить ви зрозумієте, що вас огортає морок...
Ви забажаєте вибратися й розгадати таємницю, приховану у розповідях головних героїв.
Вистава-загадка, де відповідь може коштувати вам життя!
«Дикий театр», Львівський театр імені Лесі Українки і «Мистецький Арсенал» представляють: вперше в Україні вистава за п’єсою відомого канадця, сценариста і письменника Мішеля Марка Бушара «Том на фермі» у перекладі Ростислава Нємцева. Том приїздить на похорон свого друга, що трагічно загинув. Він знайомиться з його сім’єю, і виявляється, що ніхто: ні матір, ні брат, і навіть він – не знали загиблого по-справжньому.
Вистава про зради і перемоги Напівбог Геркулес, легендарний син Зевса, відомий своєю надлюдською силою в черговій реінкарнації потрапляє в Україну. Щоб прокормити дружину і заплатити агенту - він вимушений шукати роботу. На біржі праці Геркулесу пропонують справу державного рівня: врятувати країну від лайна, в якому вона потопає. Ця справа – має стати його шостим подвигом...
У звичайному-звичайному Києві, у звичайній-звичайній хрущовці, жила звичайна-звичайна сім’я. Все як у людей: мама-вчителька, батько «у пошуках роботи», двоє дітей-дармоїдів, кум-гомофоб, на комуналку не вистачає… Але одного разу їм запропонували дуже вигідну, але незвичайну субсидію, і щоб її отримати, вся родина має піти на ... кардинальні зміни у житті
«Механічний Апельсин» – нова вистава Дикого театру, створена за мотивами всесвітньо відомого роману Ентоні Берджеса. Харизматичний і жорстокий Алекс щовечора з друзями влаштовує специфічне культурне дозвілля, яке одного разу перетинає межу з кримілалом і Алекс потрапляє за грати. У в’язниці він дізнається про експериментальний метод лікування ув’язнених – і вирішує стати лабораторним пацюком, щоб тільки вирватись на волю. Метод лікування виявляється ефективним, Алекс більше не може чинити зла. Та чи зможе він вижити в реаліях, які, на відміну від нього, не змінилися?
П'єса «Війна» сучасного шведського драматурга, сценариста, театрального режисера, поета Ларса Нурена, незважаючи на назву, вирізняється поміж численними літературними творами на тему війни. Вона позбавлена будь-яких військових реалій, точніше, наших уявлень про ці реалії, в ній не існує ані пострілів, ані катувань, ані вибухів. Авторові важливіші взаємини між рідними людьми, взаємини всередині однієї родини, яка пережила екстремальну ситуацію, в даному випадку – війну. Повільно і поступово знайомить нас драматург із основними персонажами. З перших же фраз стає ясно, що все найстрашніше вже відбулося. Він не акцентує ані місце дії, ані країну, де відбувся чи відбувається військовий конфлікт чи війна?, відбувся чи ще повогом тягнеться? Живе родина, мати і дві дочки, старша і підліток. Сталий плин їхнього повоєнного життя руйнує батько своїм неочікуваним поверненням з війни. Він виявляється зайвим. І не через те, що сліпий, його просто ніхто не чекав. Тут в кожного своє особисте «сформоване» життя. Мати зійшлася із братом чоловіка, старша донька в пошуках «жіночого щастя», ладна заради жуйок та кока-коли піти з першим ліпшим, хто виявить інтерес. Лише молодша донька ще вагається, кого обрати: батька-інваліда, що потребує опіки та захисту, чи влаштувати «свій маленький рай», як це зробили мати і старша сестра. Батько ж сподівається, що все буде, «як раніше…», «як завжди…», але намарно, «як раніше» – неможливо. Війна не лише руйнує міста, домівки, змітаючи вщент все на своєму шляху. Найстрашніше і найпотворніше – її вплив на душу людини, її моральні цінності. І найжахливіші наслідки війни полягають в тому, що людина під їхнім впливом може перетворитися на істоту, яка призвичаюється, пристосовується існувати за її законами і асимілюється згідно її потреб. Саме про цю війну, що повсякчас точиться в нетрах душ, і є майбутня вистава. Фото та анотації надано театром.
Режисер та викладач акторської техніки Майкла Чехова.
Прийшов час, коли потрібно було визначатися з професією. Мої батьки рекомендували мені історичний факультет. Мені виділили кошти на підготовчі курси. Вибір був між Педагогічним університетом та Києво-Могилянською Академією.
Я зробила свій вибір ще у 15 років. Взяла гроші і віднесла їх у Київський театральний... Закінчила підготовчі курси та вступила на Факультет кіно і ТБ. Так почалася моя творча кар’єра.
Пізніше був Інститут сценічних мистецтв у Санкт-Петербурзі і театральна режисура.
У 2015 році я започаткувала «Театр раскольніков». Тут зібралися актори із різних студій та театрів, яким раніше не вистачало свободи на ролей. У 2020 році нам виповнюється 5 років.
З 2016 року я викладаю акторський метод Майкла Чехова, разом з учнями ми поринаємо у світ Психологічних жестів та Архетипів. З 2018 року я – член Асоціації Майкла Чехова і вже влітку 2020 року планується відкриття «Студії Майкла Чехова. Україна», де планую буту керівником.
З 2019 року я викладаю акторську майстерність не тільки в Києві, зокрема проводжу тренінги у Торонто. Продовжую вивчати метод Майкла Чехова разом зі своїми американськими та європейськими колегами у Нью-Йорку.
Дивовижний світ театру заманив у свої тенета багатьох, винятком не став і колектив театру «Раскольніков». Ідейними натхненниками студії стали Олеся Савченко та Олег Бабич. У 2015 році вони ризикнули і зважилися на експеримент – створення власного театру, де можна було б реалізувати свої творчі амбіції. Зараз в театрі активно використовують метод Михайла Чехова. Олеся і Олег є кваліфікованими викладачами цього методу в Україні.
3 липня 2015 року відбулася прем'єра вистави «Перший зустрічний» за мотивами однойменного оповідання О. Купріна. Драматургію до цієї п'єси написала режисер вистави Олеся Савченко, сценографія була продумана художником Миколою Костюшко – ось так, спільними зусиллями театр «Раскольніков» увірвався в театральний простір Києва.
У кінці 2015 року театр «Раскольніков» з виставою «Перший зустрічний» був запрошений в Дніпро на Міжнародний фестиваль «Театральна сесія», де актор театру Олег Бабич отримав головний приз в номінації «Краща чоловіча роль».
Театр «Раскольніков» – це невеликий дружній колектив, що складається з однодумців, людей «універсальних», які виконують в театрі декілька функцій, тут актор легко може «сісти» за звуковий пульт, а режисер зіграти у виставі. «Творити, створювати світ ілюзій і ділитися ним» – ось той девіз, який рухає трупою театру «Раскольніков»!