Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Морг №5 »
Історія двох жінок, які опинилася у зачиненому приміщенні моргу, навряд чи залишить когось байдужим. Спочатку Вірі та Вікторії здається, що вони вже на тому світі, потім, що залишися після ядерної війни, як останні люди на цім світі. А можливо це лише божевільня чи будинок розпусти? У зачиненій із зовні кімнаті час від часу дзвонить телефон, але телефонні поради не дають ясності і ще більше заплутують героїнь. Після останнього дзвінка жінки дізнаються, що тепер мають право вибору, як розпоряджатися своєю подальшою долею. Проте чи готові вони до цього вибору.
Це абсолютно нова оригінальна постановка п'єси Неди Нежданої «Той, хто відкриває двері», яка увійшла до збірки кращих п'єс Європи.
Автори вистави визначили його жанр, як містична комедія. Глядач зможе побачити все зсередини, відчуваючи себе одним з діючих осіб, що відбувається.
Комізм екстраординарної поведінки героїв в поєднанні з глибиною філософського рішення вистави піднімають цю постановку на рівень мега- актуального сучасного твору.
Вистава-присвята найепатажнішій особистості першої половини ХХ сторіччя, законодавцю стилю для всієї Європи , видатному французькому кінорежисеру,поету та художнику Жанові Кокто. Його близька дружба із Сергієм Дягілєвим, Коко Шанель, Едіт Піаф та Пабло Пікасо , швидкоплинні романи, зловживання опіумом та справжнє кохання до одного з найкрасивіших акторів французького кінематографу Жана Маре залишили величезний слід у творчості великого митця.
Як це – повернутися з війни у забуте Богом рідне містечко, де немає ані друзів, ані кохання, де нема надії й перспектив? Як це – приїхати після багатьох років у рідне місто, аби лише побачитися зі своїм першим коханням, коханням всього життя? Як це – повернутися додому з відрядження й нарешті зустрітися з коханцем дружини, аби остаточно все вирішити? Як це – вийти на невідомій станції, щоб звести рахунки з життям, та зустріти того, хто чекав на тебе довгих двадцять років? Станція Ремпарт – саме тут, у невеличкому американському містечку, розгортається калейдоскоп подій за мотивами оповідань Курта Воннеґута, Рея Бредбері, Ханіфа Курейші, Френсіса Скотта Фіцджеральда в інтерпретації Молодого театру.
Лірична притча про жіноче щастя. Це історія восьми молодих жінок, які проживають у провінційному пологовому будинку за два дні ціле життя. Одній з них не потрібна шоста дівчинка в родині, у іншої – «випадкова» дитина, а третій героїні взагалі не судилося стати матір’ю… Та всі ці жіночі проблеми стають несуттєвими, коли до їхнього товариства приєднується вагітна «за замовленням» Оксана. Вистава «Звідки беруться діти?» - це історія, написана сучасною мовою кохання. І якщо раптом вам захочеться знову побувати в місці, звідки всі ми родом, або торкнутися дива народження нової людини, не забудьте взяти друзів, щоб разом відвідати Театр на Подолі. Це вистава, що об'єднує людей навколо однієї загальної мрії, здійснити яку спроможен кожний, – жити, щоби творити добро.
Чоловіки не можуть бути інакші. Їм треба бути першими, злітати вище, винаходити нове, експериментувати, захищати свої погляди, відстоювати свою честь і віддавати життя – йти на війну. Сила жінку у іншому. У її житті немає місця подвигу, вона повинна стати прагматичною, боягузливою, її місія – БЕРЕГТИ. Чия правда переможе, коли під загрозою Батьківщина-ненька.
Іноді здається, що найкращий спосіб кинути виклик життєвій рутині - вбити себе. Просто взяти й піти у вічність з цього недосконалого світу. І зробити це красиво, сміливо, зухвало і, головне, не банально! А щоб уникнути дурного пафосу і вульгарної нудьги, можна навіть відшукати однодумця. Погодьтеся, набагато веселіше вмирати удвох, ніж на самоті ... Зрештою, в останній день власного життя можна дозволити собі все, що завгодно. Будь-який каприз! Особливо, якщо ви молоді і дуже винахідливі. І ось ви наближаєтеся до своєї мети. Ви стоїте на краю світобудови, над прірвою… Вам залишається зробити останній крок і... Але чи так уже легко обірвати всі нитки, що в’яжуть вас із життям? А якщо ви втрачаєте щось дуже-дуже важливе? Щось таке, чого немає за межею добра і зла? Там, над прірвою, для двох відчайдушних юних максималістів раптом відкривається проста істина: життя варте того, щоб жити. Хоча б задля того, що в ньому існує любов і північне сяйво...
Захоплювала, але місцями визивала нерозуміння. Дві жінки опиняються замкненими в морзі. Цікаво було спостерігати за тим, як вони надумують можливі причини того, що відбувається. Не сподобався політичний підтекст, хоча він і був поданий у незвичній манері . Актори чудово відігравали діалоги. Вистава підійде тим хто любить мінімалізм. У приміщенні гарна архітектура, але холодно.
Вистава була поставлена за п`єсою Неди Нежданої "Той, хто відчиняє двері". Сам сюжет відбувався у морзі № 5. Було двоє головних героїнь, та кіт (хлопець, який доречі відсутній в оригіналі п`єси). Сюжетна лінія співпадала з баченням авторки, та постановник додав декілька своїх (ексклюзивних) деталей. Наприклад, в кінці головні героїні перевдягнулися в синє та жовте ( під колір прапора України). Також в деяких репліках згадувалися наші депутати, НАТО. Кіт - це теж окрема історія ( найбільш запам`яталося те, як він вилив на себе миску з молоком в кінці вистави). Сварки між головними героїнями були показані за допомогою світла, музики та рухів. Загалом, вистава однозначно варта уваги, і нічим не уступає п`єсі.
"Морг №5" - містична комедія , поставлена за п`єсою Неди Неждани "Той, хто відчиняє двері". Незвичайний сюжет вистави та чудова гра акторів захоплює увагу глядачів.На сцені дві жінкі та кіт(хлопець).Їх спілкування за зачиненними дверима моргу: і відчай, і розповіді життєвих історій, і суперечкі - змусили співчувати . Враження від подій на сцені підсилювала музика та голос за кадром. Був несподіваний момент: коли актори роздумували про необхідність робити вибір у житті, вони зійшли зі сцени і повернулися в жовтій та блакитній сукнях. В цілому спектакль яскравий, динамічний та добре передає сюжет п`єси.
Працювала в зарубіжних телевізійних, рекламних, театральних і культорологічною проектах (Польща, Італія, Швейцарія, Японіят а інші.1992-1999р).
Автор поетичних збірок «Катюша і Катерина», «Тридцять сонячних поезій».
Автор п'єс «Тридцять сонячних поезій», «Я вас люблю: Гумільов, Ахматова, Одоевцева».
Лауреат четвертого Всеукраїнський творчого конкурсу «Російська Мадонна». У співавторстві з Павлом Глобою ведуча мультимедійного проекту «Глобальний поради з Катаріною Синчилло» та міжнародного кінофестивалю «СевастопольFEST».
Навчається у Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв (майстерня А. В. Жуковина).
Із 2019 року – актор театру КХАТ.
1992-1996 – навчалася в Київський Національний університет театру, кіно і телебачення, ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Б. П. Ставицького).
З 2018 року актриса театру КХАТ.
КХАТ – це унікальний і дивовижний театр, нічого подібного на сьогоднішній день в Україні немає. Театр називається Класичний Художній, тому що в основу його постановок закладені кращі класичні і художні традиції, якими наша театральна школа прославилася на весь світ і які в багатьох театрах на сьогоднішній день, на жаль, забуті. І Альтернативний тому, що своєю сповідальністю, максимальною віддачею на межі неможливого, своїм очисними діями, він альтернативний дешевим комерційним постановкам. Він працює як творча майстерня. У пресі неодноразово зазначалося, що КХАТ – це театр, який увійде в історію театрального мистецтва.
Засновники КХАТу вважають, що справжній театр повинен давати глядачеві таку кількість енергії, щоб після вистави він був здатний змінити щось в собі і в своєму житті на краще.
КХАТ – це завжди сузір'я цікавих особистостей на сцені, актори, які відомі не тільки по кіно і телесеріалам, а й відзначені міжнародними театральними преміями – це актори європейського рівня. Щоб переглянути вистави КХАТ глядачі, режисери і театральні критики приїжджають з інших міст і країн.
13 березня 2011 року в Києві стало на один театр більше. У Будинку Актора (Ярославів Вал, 7) о 17.00 театральним проектом «До» відкрився КХАТ. КХАТ – це добровільне об'єднання акторів з різних київських театрів, створене актором Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, режисером і викладачем акторської майстерності заслуженим артистом України Віктором Кошель і драматургом, режисером, автором і ведучою телепроектів, актрисою театру і кіно Катариною Сінчілло по численними проханнями глядачів після телепроекту «Тридцять сонячних поезій».
« Морг №5 »
