З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Морфій
Морфій
Морфій
Морфій
Морфій

« Морфій »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

1917 р.. Молодий сільський лікар після зради коханої перебуває в стані постійних нервових потрясінь. Вбитий самотністю, приреченністю і відчаєм, він ладен піти на все, тільки б знищити біль втрати та розчарування. Здається, лише морфій може стати порятунком...

Але чи здатні білі кристали, повернути щастя? І чи зможе нове кохання врятувати самовільно приречену на занепад душу?

Жанр: оповідання
Тривалість: 1 година 10 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник-постановник
Автор музичного оформлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.6
5.9
5.6
5.4

Моновистава за мотивами романа Віктора Гюго «Людина, що сміється» «Коли б з горя можна було вийти, як виходять із міста. Ми могли б бути щасливі! На жаль, назавсігди не буде з нами того, кого вже немає. Тінь залишається на тих, хто переживає. Ти знаєш, про кого я кажу. Життя - це тільки довга втрата того, що любиш. Бо в житті є тільки одна річ – серце, а після життя – душа...» У цей світ людина приходе самотня. Дитиною. Бездоганною. Без дорікань. Деяким щастить поринути у батьківську любов, а іншим знести усі труднощі життя. Тому рано чи пізно людина вдягає ту маску, яка дає їй відчуття безпеки... Іноді, це лише відчуття. Милосердя рятує. Кохання надихає. Проте, лише щирість дарує свободу. Чи може людина жити без маски? І чи може врятувати маска позитиву, догоджуючи оточуючим, якщо в серці немає відгуку? На ці питання герой намагається відповісти собі...людям... світу... і знову собі

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
5.0
4.0
6.0
6.0

Генрік Ібсен

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
5.0
5.3
5.0

За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Одна з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знакова для театру п'єса Івана Франка «Украдене щастя» під завісу ювілейного 100-го сезону повертається на франківську сцену. Нова версія, що її пропонує режисер Дмитро Богомазов, принципово відрізняється від багатьох знаних інтерпретацій. Пропонуючи сучасну за своєю сценічною лексикою виставу, режисер відходить від соціально-побутових, етнографічних подробиць. Історія трикутника Микола-Анна-Михайло трансформована в багатошарову психологічну притчу не лише про неможливість побудови щастя на нещасті іншого і не лише про «вкрадене» щастя і жадання своєрідного реваншу, що керує героями. Конфлікт протистояння оголений до глибинних, сутнісних категорій людського існування: обітниця, зрада, пристрасть, честь, совість, прощення. Об'єднуючи взаємовиключні поняття, руйнуючи наше стале їх сприйняття, режисер перетворює історію взаємин персонажів та подій на парадоксальне існування, переносячи їх в інший вимір свідомості, який існує за своїми законами і відплати потребує відповідної. Проте режисер уникає конкретної відповіді: що або хто керує вчинками героїв: Бог? Фатум? Чи вир цього незбагненного виміру, який затягує, спокушає, бавиться долями, обіцяє, заманює, доводить людину до шаленства, коли вона, втрачаючи себе, переступає межу людських законів та Божих заповідей. І вже не людина – істота, насолоджуючись сподіяним, не контролюючи себе, власноруч затягує зашморг безвиході.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Дійство відбувається на великій сцені, де майданчик для гри й місця для глядачів об‘єднані єдиним простором. Таке максимальне наближення до місця дії дає глядачам відчуття реальної присутності, знаходження у центрі оповіді, спонукає до інтерактивності й вияву реакції на те, що грає актриса. Вона ж сповна використовує ці благодатні можливості. Місце дії – сільське подвір‘я, огороджене дерев’яним тином, посередині стоїть щось, накрите яскравою різнокольоровою веретою. Повільною старечою ходою вийде у своє подвір’я Баба Юстина – Лариса Кадирова, тримаючи в руці саморобний ліхтар – банку з пшеницею, в яку встромлено свічку. Це правдиве живе світло свічки задасть тон щирої відвертості оповіді, яку розпочне проста сільська жінка. Справа її тут на подвір’ї буденна та через ту буденність проявиться головна життєва розмова, яку поведе Юстина сама із собою, зі своєю долею, своїм призначенням на землі. Вона говоритиме із собою та втягне у власні роздуми всіх присутніх. Фото та анотації надано театром.

Відгуки
Инна

Удачно подобран свет,отвечает атмосфере спектакля. Но создавалось впечатление несколько документальной хроники "что с вами будет, если вы...". Не было ощущения пропасти между началом и жутким концом. Возможно, потому что не показан начальный этап жизни героя в нормальном, адекватном состоянии. Возможно, гламурная внешность тому виной. Поневоле представляешь актера в роли "Иисус Христос-суперстар", а не развалины-наркомана. Немалую часть времени актер провел лежа, катаясь по сцене (что естественно). Но с десятого ряда его почти не было видно. Оставалось догадываться по звукам, что бедняге все хуже. Сюжет известен, как произведение Булгакова: молодой врач в российской глубинке увлекается морфием и гибнет. Не увидела ужасающей трансформации личности главного героя. Либо актер слишком красив для этой роли, либо было мало грима, чтобы заметить изменения.

Николай Б.

Было очень интересно наблюдать за игрой актеров. Хороши играют, с душой. Начало было очень интересное, спектакль начался из зала, там появился главный актер и через запасную дверь переместился на сцену. Это добавило эффект присутствия, позволило ощутить себя внутри спектакля :) Далее спектакль вызывал переживания за судьбу героя, даже не смотря на очевидность финала. Это заслуга актёров. Финал был в буквальном смысле громкий, что добавило ощущения настоящности происходящего и чувство завершенности, а то уже немного устал от открытых финалов)) Давно я не попадал на спектакль с хорошей игрой актеров (: С самого начала появилось ощущение хорошего спектакля. Аудиоэффекты погружали в нужную атмосферу, вступительный монолог было приятно слушать (актёр не тарраторил и не сбивался), подходящие костюмы добавляли реализма. И вплоть до финала все оставалось на уровне. Спектакль подойдет людям склонным к зависимости. Наглядно можно увидеть как происходит погружение на дно.

Наталя

Неможливо відірватися, співчуття, співпереживання. Сюжет по оповіданню Морфій Булгакова. Гра неймовірна! Дуже сподобався головний герой, переконливо. Немає фоє, лише коридор, ніде почекати початку вистави. Тісний гардероб, що спричиняє черги. Низька стеля в залі, важке повітря.

Татьяна

Было грустно. Поучительный спектакль. Рассчитан на подростков. После разрыва отношений с любимой женщиной доктор находит утешение в морфии. Актеры играли невероятно! Мне очень понравилось. В театре мягкие, удобные кресла, но плохо видно сцену.

Іра

Було важко відірватись. Виставу чудова, але дуже важка морально. Сюжет розповідає про лікаря,який занадто захопився морфіем і з часом перетворився на наркомана. Як би прикро не було, але ця проблема живе і понині. Актори були неперевершенні. В театрі було трохи не зручно сидіти, не було видно частину сцени.

Надія

було захоплююче, місцями моторошно. Я вражена і захоплена грою акторів. Сюжет вистави майже повність відповідав повесті Булгакова. Він був музично підкріплений, що викликало сильніші емоції. Головний актор просто здивував. Він грав одразу і лікаря і морфініста. Я дуже повірила його грі та грі дівчини, під кінець вистави мене аж трусило. Раджу людям, які замислюються над сенсом життя, або просто люблять не банальні сюжети. Неймовірна вистава, актори зіграли на всі 200 відсотків. Дуже рекомендую. У театрі зручні сидіння, присутній гардероб та буфет.

Елена П.

Интересно было наблюдать за игрой актёров. Выкладывались на 100%. Тяжёлый спектакль. Сложно долго смотреть на наркомана. Второй раз не пойду. Сюжет интересен, но мне показалось, что немного не правильно расставлены акценты. Режиссёр сфокусировался на телесных болях и реакциях организма, а не на душевных переживаниях. Очень высокие спинки у кресел и они ужасно скрипят. Зал не большой.

Руслан Б.

Все сподобалось, акторам вдалось передати їхні образи під час гри. Підійде усім.

Анастасія

Дивилась на одному подиху: було цікаво і страшно одночасно. Сподобалось гра акторів. Вистава чудовов підійде підліткам. У театру дуже маленьке приміщення.