Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
1917 р.. Молодий сільський лікар після зради коханої перебуває в стані постійних нервових потрясінь. Вбитий самотністю, приреченністю і відчаєм, він ладен піти на все, тільки б знищити біль втрати та розчарування. Здається, лише морфій може стати порятунком...
Але чи здатні білі кристали, повернути щастя? І чи зможе нове кохання врятувати самовільно приречену на занепад душу?
Удачно подобран свет,отвечает атмосфере спектакля. Но создавалось впечатление несколько документальной хроники "что с вами будет, если вы...". Не было ощущения пропасти между началом и жутким концом. Возможно, потому что не показан начальный этап жизни героя в нормальном, адекватном состоянии. Возможно, гламурная внешность тому виной. Поневоле представляешь актера в роли "Иисус Христос-суперстар", а не развалины-наркомана. Немалую часть времени актер провел лежа, катаясь по сцене (что естественно). Но с десятого ряда его почти не было видно. Оставалось догадываться по звукам, что бедняге все хуже. Сюжет известен, как произведение Булгакова: молодой врач в российской глубинке увлекается морфием и гибнет. Не увидела ужасающей трансформации личности главного героя. Либо актер слишком красив для этой роли, либо было мало грима, чтобы заметить изменения.
Было очень интересно наблюдать за игрой актеров. Хороши играют, с душой. Начало было очень интересное, спектакль начался из зала, там появился главный актер и через запасную дверь переместился на сцену. Это добавило эффект присутствия, позволило ощутить себя внутри спектакля :) Далее спектакль вызывал переживания за судьбу героя, даже не смотря на очевидность финала. Это заслуга актёров. Финал был в буквальном смысле громкий, что добавило ощущения настоящности происходящего и чувство завершенности, а то уже немного устал от открытых финалов)) Давно я не попадал на спектакль с хорошей игрой актеров (: С самого начала появилось ощущение хорошего спектакля. Аудиоэффекты погружали в нужную атмосферу, вступительный монолог было приятно слушать (актёр не тарраторил и не сбивался), подходящие костюмы добавляли реализма. И вплоть до финала все оставалось на уровне. Спектакль подойдет людям склонным к зависимости. Наглядно можно увидеть как происходит погружение на дно.
Неможливо відірватися, співчуття, співпереживання. Сюжет по оповіданню Морфій Булгакова. Гра неймовірна! Дуже сподобався головний герой, переконливо. Немає фоє, лише коридор, ніде почекати початку вистави. Тісний гардероб, що спричиняє черги. Низька стеля в залі, важке повітря.
Было грустно. Поучительный спектакль. Рассчитан на подростков. После разрыва отношений с любимой женщиной доктор находит утешение в морфии. Актеры играли невероятно! Мне очень понравилось. В театре мягкие, удобные кресла, но плохо видно сцену.
Було важко відірватись. Виставу чудова, але дуже важка морально. Сюжет розповідає про лікаря,який занадто захопився морфіем і з часом перетворився на наркомана. Як би прикро не було, але ця проблема живе і понині. Актори були неперевершенні. В театрі було трохи не зручно сидіти, не було видно частину сцени.
було захоплююче, місцями моторошно. Я вражена і захоплена грою акторів. Сюжет вистави майже повність відповідав повесті Булгакова. Він був музично підкріплений, що викликало сильніші емоції. Головний актор просто здивував. Він грав одразу і лікаря і морфініста. Я дуже повірила його грі та грі дівчини, під кінець вистави мене аж трусило. Раджу людям, які замислюються над сенсом життя, або просто люблять не банальні сюжети. Неймовірна вистава, актори зіграли на всі 200 відсотків. Дуже рекомендую. У театрі зручні сидіння, присутній гардероб та буфет.
Интересно было наблюдать за игрой актёров. Выкладывались на 100%. Тяжёлый спектакль. Сложно долго смотреть на наркомана. Второй раз не пойду. Сюжет интересен, но мне показалось, что немного не правильно расставлены акценты. Режиссёр сфокусировался на телесных болях и реакциях организма, а не на душевных переживаниях. Очень высокие спинки у кресел и они ужасно скрипят. Зал не большой.
Все сподобалось, акторам вдалось передати їхні образи під час гри. Підійде усім.
Дивилась на одному подиху: було цікаво і страшно одночасно. Сподобалось гра акторів. Вистава чудовов підійде підліткам. У театру дуже маленьке приміщення.
Випускниця майстерні Леоніда Остропольского. Там зіграла Серафіну («Татуйована троянда» Реж. Л. Остропольский).
Одразу по закінченню навчання пройшла кастинг в театр «Актор» на роль Марли у виставу «Бійцівський клуб».
У 2018 році за цю роль отримала Київську Пектораль (Найкращий акторський дебют).
Зіграла в театрі більше 10 ролей: Анна Кирилівна («Морфій» Реж. В. Величко), Олена Попова («Медвідь і Освідчення» Реж. В. Жила), Надія («Патріс» Реж. Д. Захоженко), вчителька, онука в «Схід-Захід» та інші.
Театр «Актор» був заснований у 1987 році відомим актором театру і кіно, народним артистом України Валентином Шестопаловим. Саме він поставив на перше місце у театрі особистість артиста: «Для мене театр «Актор» – це спосіб самоствердження, реалізація потаємних творчих мрій... Ми не зачиняємо двері ні перед ким». Перші чотири сезони «Актор» працював у новому для Києва форматі театру-кафе.
У 2017 році директором та художнім керівником театру «Актор» став Слава Жила. Зберігаючи і поважаючи надбання минулого, команда створює сучасну мистецьку історію – робить театр, де гармонійно співіснуватимуть сучасні та класичні, перевірені часом вистави, від молодих та досвідчених режисерів.
Театр розвиває свою діяльність у чотирьох напрямках:
Актор. КЛАСИКА – традиційні вистави за класичними творами;
Актор.UNDERGROUND – постановки творів сучасних українських і закордонних авторів;
Актор.KIDS – дитячі казки у виконанні відомих акторів театру та кіно;
Актор. ДОМАШНІЙ ТЕАТР – це лабораторія, де професійні режисери працюють із непрофесійними акторами.