З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Море...Ніч...Свічки...
Море...Ніч...Свічки...
Море...Ніч...Свічки...
Море...Ніч...Свічки...
Море...Ніч...Свічки...
Море...Ніч...Свічки...
Море...Ніч...Свічки...

« Море...Ніч...Свічки... »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Розлучаючись з категоріями вічними, людина йде назустріч спокусам. Утриматися на хвилях життєвого моря – майже циркова еквілібристика. Ноаха Грінвальда «сп'янило» життя великого міста.

Що робити, якщо навколо стільки спокус! Чи можна змінити минуле й пірнути з головою в це велике море життя?

Тривалість: 1 година 50 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.0
4.5
5.5
4.8

Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню. Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки. Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.

Лондон
« Лондон » Моновистава
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.8
6.0
5.4

Тема еміграції болюча для нас. Чи не кожен українець, що має руки та мізки, хоча б раз замислювався поїхати з країни і віднайти своє щастя, хай навіть за океаном. Ми живемо у постсовковому просторі, ми прагнемо чогось нового, але чи готові ми до цього по справжньому? Це вистава про білоруського сантехніка Гєну, що потрапляє в Лондон, де серед слайдів туристичного путівника розуміє головні для себе речі. Цікаво, чим закінчиться його подорож?

Дім
« Дім » Колективне сновидіння
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
4.7
5.3
4.7

Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Спостерігач
« Спостерігач » Монолог для двох
3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.0
4.0
4.5
3.5

Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
6.0
5.5
6.0

Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).

Відгуки
Альона З.

Спочатку вистава викликала виключно приємні емоції, але чим більше вгиб історії, тим більше з'являлося нагнітання і виринали якісь власні пов'язані спогади. Настрій, щоб згадати власний романтичний досвід і оцініти теперішній. Переосмислити відомі істини й оптимістичніше поглянути на майбутнє. Можна назвати в дечому надихаючими почуття головної героїні до чоловіка, але загалом їхня історія не є надихаючою. "Мы годами копим любовь, а когда появляется кто-то первый, случайный, высыпаем все на него". У цій цитаті короткий виклад усієї вистави. Питання лише в тому, чи це почуття потім лишається, чи є воно у двох і як розвиватиметься. Саме довкола цих питань і вибудовується сюжет, фактично оповідаючи історії двох основних пар. Акторам абсолютно вдалося вжитися в ролі. Складалося враження, що ти просто дивишся чиїсь екранізовані мемуари. Окрім вправності і щирості Сеітаблаєва і його партнерки Тетяни Круліковської, варто відзначити Самініна, який грав чоловіка з особливими потребами - здавалося, що сам актор такий і є. Вистава підійде для тих, кому не байдужа тема стосунків, для тих, хто пережив складну любовну історію або тому, хто переживає її зараз. Вистава проходить на малій сцені, де вільна розсадка. Тому потрібно приходити завчасно.

Юлія

Було неможливо відірватись від вистави. Це було трошки сумно, але загалом дуууже захоплююче. Ще довго обдумувала виставу дорогою до дому. В центрі сюжету Ноах Грінвальд, котрий переїхав з Ієрусалиму в Тель-авів, він має чудову дружину Пніну. Але як виявилось не кохає її, і не кохав, а одружений з нею тільки тому що так було потрібно. Життя великого міста сп'янило його. І тепер він прагне жити по своїм правилам, хоч і дуже переймається за інших. Акторська гра надзвичайна. Проживаєш кожну емоцію і переживаєш ніби за себе. Окремо хочеться відмітити гру неймовірних Ахтема Сеітаблаєва і Світлани Орліченко. Вистава для тих кому подобаються історії про кохання, а також для тих хто любить подумати після. Інколи було моторошно від музики та деяких счен, проте, так треба за сценарієм задля ефекту. Необідно покращити відношення персоналу театру до глЯдача. Часом персонал виглядав не дуже привітно. А також були моменти коли не дозволяли зайняти обране місце, хоча посадка була вільною, скидаючись ніби то службові місця. І лише коли ніхто не прийшов - дозволили пересісти. Це дрібниця, але для мене, як для глядача що надає перевагу першим рядам важливо сісти там де подобається. Я завжди все фотографую, то ж треба ще й влучно обрати місце з якого будуть виходити добрі кадри.