« Мина Мазайло »
Комедія
Ми відвідали
цю виставу
українська

Один з найвидатніших українських творів. Найбільш знакова для українців п'єса 20 століття. Актуальна, особливо сьогодні, вона знайшла втілення на сцені театру «Особистості».

Харківський службовець Мина Мазайло – народився українцем і дуже про це шкодує. Адже саме українське прізвище, на його думку – причина всіх проблем на службі і в житті. Саме воно видає його «плебейське походження» і псує репутацію в оточенні. От якби ж він був Тюльпановим, Сірєнєвим або, на крайній випадок – Мазєніним, все б було інакше!

Тож, Мина має намір русифікувати не лише прізвище, а й все своє життя, свою мову і, звичайно, родину. Ось тут і починаються конфлікти. Адже саме син Мини мріє про розвиток української культури, мови і патріотизму! Слово за слово, аргумент за аргумент – і вже у конфлікті вся сім’я, всі родичі з-за кордону, всі друзі.

То ж, чим завершиться легендарна суперечка 20-х років, яка, схоже, триває і по сьогодення?

Гостросоціальна комедія, за яку автор поплатився життям.

Унікальні образи, неповторний тонкий гумор, трішечки містики, історія молодого кохання – і ось вам неймовірна комедія, яка висміює політичні чвари, дурнуваті переконання, вчить поважати одне одного та, в першу чергу, себе!

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Режисер постановник:
Команда супроводу:
Художник-постановник
Відгуки (2)
Анна У.

Постановка за сатиричною п'єсою Миколи Куліша "Мина Мазайло". Класичний твір української літератури. Дуже талановито зіграний театром "Особистості". Мінімалістичні декорації і всеохоплююча гра акторів. Тема українізації та русифікації. Головний герой усе своє свідоме життя мріяв про російське прізвище. вважаючи, що це основна його перешкода у суспільстві (Харків, 1929) І ось його мрія має справдитись, вже й вчительку з російської вимови найняв, а син за українізацію. Всі кліше "російськоспрямованого населення". Приниження і комплекси, невизнання себе і уникнення самоідентифікації себе, як українця. Сміх і сльози.

Женя

Чудовий настрій почався ще з порогу до театру, де привході пригостили шампанським :) сама вистава мала дуже легкий і повчальний характер. Про те ще не варто цуратися свого роду. Нажаль через ці зміни прізвищ в давнину на ""руські"", багато людей загубили свої коріння... Порадувала також сама постанова - лаконічна і нічого зайвого на сцені, все було в гармонії і не було зайвих реквізитів. Дуже велику повагу викликало те, що в кінці вистави, самі актори подякували що глядачі прийшли, це так мило було!:) Зазвичай актори мовчки кланяються і уходять, а тут був діалог...