З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло

« Мина Мазайло »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

«Хочете, я вас українізую?», – натхненно-захоплено запитує українофіл Мокій дівчину Улю в комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», і ці його слова звучать майже як «Хочете, я вас поцілую?».

Запальна вистава занурює у вир блискавичних подій, кохання, конфліктів, сатири. Смішно і тонко, про речі, які зараз на слуху, адже в сучасній Україні паралелі з мотивами п`єси є настільки прямими й прозорими, що слова однієї з героїнь «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной», для когось залишаються актуальними.

Як розпізнати межу, котра починає роз’єднувати людей, рідних по крові, історії і культурі? Чому в одній родині батько та син не можуть знайти спільну мову? Це і сумно, і трагічно, і смішно.

Жанр: комедія
Тривалість: 2 години
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 16
6.0
5.9
6.0
5.7

Середина минулого століття. Життя в селі. Час тече неквапливо. Люди тієї епохи добре знайомі кожному з нас і, в той же час, зовсім на нас не схожі. Герої Шукшина – прості, добрі, відкриті, щирі. Для них важливі почуття і переживання, вони добре знають, що таке відповідальність і випробування, правда і честь. Вони, як і сам Василь Макарович Шукшин, свято вірять в те, що «все було не дарма: наші пісні, наші казки, наші неймовірної ваги перемоги, наше страждання». Вони готові відстоювати ці цінності до кінця ...

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
3.0
6.0
6.0

Шедевр, який реклами не потребує ... Ви побачите щиро закоханих людей. Людей, яких мучать такі ж проблеми, як і вас ... Тонко-точна вистава за мотивами творів культового японського автора Харукі Муракамі. У цій виставі зібрані разом: витончений текст, філософська глибина і прекрасна акторська гра. У ньому немає вульгарності, але достатньо відвертої сексуальної лексики. Проста поетичність, щирість і сміливість, з якою Муракамі говорить про Це, зустрічається рідко ... Складно сказати, про що саме ця робота. Чи то про любов, чи то про людину, взагалі, чи то про самотність. Те, що задіяно трохи акторів - відмінно вписується в загальну канву вистави. Адже кожен з них розкриває свого героя з декількох сторін. Ми бачимо не просто тіло, не просто фізичну оболонку, ми відчуваємо душу Людини. Тому вистава вийшла теплою, можна навіть сказати, якоюсь домашньою. Створюється враження, ніби ви сидите в невеликій кафешці, розмовляєте зі своїми давніми знайомими. А вони, в свою чергу, діляться з вами особистим і інтимним. Кожен рано чи пізно замислюється над піднятими питаннями в цій виставі. Як бути, якщо від тебе йде кохана людина? Що робити, якщо тобі зраджують, і ти про це знаєш? Або, навпаки, не знаєш. Як не заблукати в болі, коли вмирає єдиний і неповторний? Як все це прийняти? Як впоратися із самотністю, і що це таке, взагалі? Чи потрібно від нього позбуватися, чи людина - спочатку самотня істота, і чи потрібно прагнути до того, щоб бути з кимось, нав'язуватися комусь, влазити в чиюсь душу, особливо, якщо тебе про це не просять? Легка іронія пронизує всю виставу. Від цього на серці не важко, лише трохи сумно, але так тепло, так прекрасно ...

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Лондонське передмістя, яке відрізане від усього світу заметами, з його загадковими вбивствами та дивними мешканцями змусить вас втягнутись в інтелектуальну гру від Королеви Детективу.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 16
5.7
5.6
5.4
5.7

Головний герой, їдучи додому після вечері, опиняється в дивному готелі, де всі пожильці нагадують божевільних. Проте найдивнішим з них виявляється таємничий Доктор С. Хто цей Доктор? І чим саме він займається в готелі? Саме це необхідно буде дізнатись Жульєну. Комедія "Готель «Portal'»" створена за мотивами п‘єси Еріка Еммануеля-Шмітта «Готель між двох світів». Цей твір – особливий, з гумором погляд на одвічні питання людства про сенс існування людини на Землі та чи існує життя після смерті? Три причини піти на виставу: 1. Це найромантичніша комедія, яка розкриває саму сутність ніжного кохання. 2. «Готель між двох світів» – одна з найвідоміших п'єс Еріка-Еммануеля Шмітта, визнана у всій Європі. 3. Вистава надасть вам можливість відчути весь спектр емоцій – від сміху до сліз, і від сліз до сміху.

Сон літньої ночі
« Сон літньої ночі » Аскетична комедія
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.5
5.0
5.5
5.8

Вистава-переможець World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай). Як прозвучить відома романтична комедія «Сон літньої ночі» в контексті українського народного обряду? П’єсу Шекспіра ми трактуємо як унікальну ритуальну дію. Поетизуємо народні обряди словами великого драматурга. Знаходимо в глобальній сюжетній лінії ключ до національного коду та адаптуємо його до сьогодення. Проводимо паралель з нашими історичними міфами та перетворюємо головних героїв з греків на українців. Водночас, основу залишаємо Вільяму Шекспіру, і ця суміш здається сучасною, природною та незвичною. Реальність розчиняється в міфології на сцені.

Відгуки
Єлизавета

Вистава викликала емоції обурення тим, як легко люди можуть зрадити своє коріння, перетворитися на істоту зручну для певних обставин та режимів. Після перегляду вистави залишається усвідомлення того, що ми, українці, до сих пір не змогли позбавитися своїх комплексів меншовартості, провінціальності, вирішити мовну проблему. Це робить нас уразливими перед державою, яка намагається відродити "малоросію". Чудово підійде для учнів середніх класів, студентів, для усіх тих, хто не може визначитися, хто він - український, чи руський, і якою мовою розмовляти. Вистава поставлена за відомою однойменною п'єсою-комедією Миколи Куліша, написаною у 1928 році, у часи становлення в Україні влади більшовиків та совєтов і паралельно проводимою політикою заігрування з українським народом - українізацією. За сюжетом дрібний службовець Мина Мазайло вирішує змінити своє прізвище на російське, оскільки вважає, що усі його невдачі та неуспіхи, як по життю, так і по службі спричинені саме його українським прізвищем, а також "малороською" мовою. Його підтримують дружина та дочка. А син Мокій - українець, закоханий в усе українське, виступає проти батькової ідеї і навпаки хоче додати до прізвища родове - Квач. Усе переростає у справжній сімейний конфлікт, на вирішення якого кличують тьотю Мотю з Курська та приїзжає дядько Тарас. Вистава зачіпає три основні важливі теми, які не втрачають актуальності і у наші дні: перша - це проблема української нації та її мови з комплексами меншовартості, другосортності, сприйняття себе малоросами з "австріяською" мовою; друга - це проблема взаєморозуміння батьків та дітей, відносини у родині; третя - проблема шовінізму та націоналізму, прояви обидвох засуджуються. Вистава будується на протиставленнях - русифікації Мини (він міняє прізвище на елітне "Мазєнін", наймає вчительку "правильних произношений", робить шалені зусилля, щоб позбутися того "Ге") та супротиву цьому Мокія (він хоче зберегти родинне прізвище, захоплюється багаством української мови, намагається "українізувати" Улю). Фінал вистави - це як вирок усім, хто зраджує свою історію, свої звичаї, своїх предків, свої погляди, позиції, стає перевертнем заради того, щоб відповідати новому режиму. Мина Мазєніна звільняють зі служби за супротив українізації. Цю виставу мають обов'язково відвідувати учні середніх та старших класів школи в рамках навчальної програми з української літератури, оскільки вже пройшло майже сто років з часу написання п'єси, а теми, яки вона підіймає, турбують українське суспільство і сьогодні. У вистав грали молоді починаючі актори. В цілому зі своїими ролями справилися. однак не вистачало досвіду. Найкраще зі своєю роллю та персонажем справився актор Петро Русанєнко.

Яна

Спочатку було незрозуміло що відбувається на сцені. Адже змішуються часи. У персонажів костюми трохи з різних часів. Все сумбурно. На початку було доволі нудно і незрозуміло, якщо не читав книги. Далі стало трохи веселіше. Але всеодно не захоплювало. Впринципі позитивний, але особливого захоплення немає. Перш за все, це вистава для школярів, бо це твір зі шкільної програми. Але також такі вистави треба дивитися українцям, щоб розуміли наслідки своїх дій. Особливо актуально зараз, коли все українське починає відроджуватись. Про розкол поглядів в сім'ї стосовно мови. Як один персонаж хоче змінити своє прізвище і сподобитись росіянам. І як інший член сім'ї, може досить радикальними методами, намагається українізувати себе і своє кохання. Актори були більше схожі на аматорів. Тому персонажі вийшли доволі непереконливими. Трохи плуталися в словах і вимові. Було видно, що їм незручно в своїх образах. Вони було збентежені, не було спокійної гарної гри. На малій сцені чудово видно, як називаються книги та газети. Тому деталі реквізити теж треба продумати, щоб вони вписувалися в сюжет вистави. І якщо брати українську книжку почитати, то це має бути українська, а не "портрет дориана грея". Сюжет вистави цікавий і гумористичний. Але над втіленням ще треба попрацювати. На мій погляд було забагато персонажів і реквізиту для малої сцени. Взагалі, ця вистава не дуже підходить для малої сцени. Були смішні моменти, але вони смішні за рахунок книги, а не гри акторів. Сильного відіграшу не було. Якщо правильно допрацювати і прибрати зайві моменти. Зробити більший контраст (як у книзі) між суржиком та українською мовою, буде ще смішніше.

Вікторія

Було смішно та цікаво, я не могла відірватися від перегляду цієї чудової вистави! Настрій радісний за талановиту акторську молодь та сумний за деяких громадян нашої країни. Українець Мина Мазайло дуже соромиться того, що він українець та носить українське прізвище. Усю свою енергію він спрямовує на те, щоб змінити прізвище та навчитися говорити російською. Його підтримує уся його родина, крім сина. На цьому грунті відбуваються багаточисленні сварки. Врешті-решт Мина отримав нове прізвище Мазєнін, але його відразу вигнали з роботи за систематичний опір українізації. Тема дуже актуальна! Твір Куліш написав у 1928 році, але таких перевертнів ми бачимо і зараз поряд із нами. Їх і на виставі було кілька, які вставали та виходили посеред вистави, незважаючи на те, що вихід через сцену. Виходили з незадоволеними обличчями, пробираючись поміж акторів! Особисто я не хотіла йти навіть після закінчення вистави, так швидко вона закінчилася! Усі актори дуже молоді, деякі ще навчаються, але усі вони талановиті! Гарна українська мова, співали сильними голосами українські пісні! Молодці! Раджу усім обов‘язково, тому що вистава актуальна зараз як ніколи! Особисто мені все сподобалось, але я не розумію деяких глядачів. Якщо їм так не подобається мова, мовне питання, Україна і все, що з нею пов’язано, не обов`язково ходити на такі вистави, щоб потім сидіти позіхаючи дві години та постійно перепитувати у сусідів, а що це слово означає, а що інше, підкреслено демонструючи неповагу до української мови. Дожити до пенсійного віку та не вивчити української мови - то вже діагноз. Можна було зробити кондиціонер більш прохолодним, бо через велику кількість глядачів та відсутність антракта під кінець вистави вже було мало повітря та стало задушливо. Велика подяка молодим талановитим акторам! Бажаю їм гарних ролей та вдячних глядачів!