Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« MIŁOŚĆ/ Любов »
Що таке любов?
Якою вона буває? З чого складається? Чи кожен здатен її відчути?
Любов до чоловіка, жінки, дітей, друзів, до себе, професії…
Але, чи завжди любов – це щастя? А якщо твоя любов – недосяжний фантом?
А якщо твоя любов просто не дає тобі жити? Ти хочеш, мусиш, кричати про свою любов, але насправді не можеш сказати про неї навіть пошепки…
Кожна історія у виставі «MIŁOŚĆ/ Любов» – це мрія, втрата, сповідь, пошук, ілюзія, диво, надія, або ж публічна самотність, від якої не рятують навіть лайки в інстаграмі…
…я прокинувся. Сиджу на кухні, пишу текст про любов, а відчути не можу, забув. Десь на полиці лежать рецепти, можливо, ліки для кохання. На запит «любов» інтернет пропонує картинки з дівчиною і хлопцем, квітами, ластівками, сердечками, фоном якийсь паскудний вид: водоспад, каміння, зелена трава, все виблискує від світла і золота. До нудоти солодко, надто багато, надто красиво, нестерпно. Я бажаю тобі, щоб ти нарешті закохався і став сліпим. Замість того, аби дивитися, ти відчуєш, як станеш кращим і сильнішим, а інша людина наповнить твою самотність радістю.
« Коханець »
« Вид з мосту »
Драма
« Розпуста змії »
« Лимерівна »
« Момент кохання »
На виставі часу нудьгувати не було. Постійно щось відбувалось. І тобі треба було зрозуміти що. Любов. Що можна очікувати від вистави з такою назвою? Певно, що якусь романтичну та ніжну історію. Але у цій виставі ніжності було мало. Любов у кожного своя і іноді вона виходить за межі дозволеного. А от герої цієї вистави насамперед намагають з'ясувати, що таке любов та з чого вона складається. Актори упродовж всієї вистави не розказували, а створювали атмфосферу майже усіх стадій кохання. Ось на початку відбувається процес залицянна, а в кінці герої скандалять. Актори справді жили на сцені і передавали цей стан глядачам. Рекомендую цю виставу для тих людей, що вважають себе філософами по життю та постійно роздумують над тим, що ж таке любов. Напруження супроводжувало мене майже всю виставу. Я і сама почала роздумувати, а що ж таке кохання.
Интересно, представителения начало очень легко, было достаточно много смешных и странных моментов. Было даже местами страшно. Я вышла со зрительного зала смысля , а что же такое любовь? За что меня любят? За что люблю я? Как часть моего тела заслуживает любви? "Что же такое такое любовь? За что нас любят? За что любим мы? Какие виды любви вы знаете? Что это значит любить? Где же встретить любовь? Вот на такие вопросы отвечали актёры. Постановка о любви. Все начинается очень легко и весело. Танцы...да здесь чаще всего можно встретить любовь, может даже на всю жизнь, а может на короткое время. Спектакль напоминал море, сначала оно было спокойно , красивое, потом разволновалось, разбушивалось и даже с носило , накрывало с головой. На сцене были показаны разны ситуации и види любви. Со зрителями общались , могли даже остановить постановку и переиграть , было несколько актеров, которые направляли других, по учали как они должны вставать или пройтись. Это было очень забавно. Было достаточно много смешных моментов. Меня очень зацепил стих об нерожденом сыне. Было достаточно эмоционально. Музика, резких движений как борьба за будущее, за будущую семью, сына, за любовь. И в конце поиск ... Сина...После этого резка смена темы. Нужно быть готовым ,что в спектакле будет достаточно много нестандартных переход от одного до другого. Мне понравились актёры, конечно я им проверила. Каждый просто играл себя и рассказывал свою историю любви, показали себя во всей красе. Подойдет наверное для молодежи. Для людей, которым нравится интересные и необычные задумки, философские разговоры. Один из моих самых любимых театров. Там очень не обычное помещения. Зрительный зал находится в самом низу. Там же находится диванчики , на которых зрители ожидаю начало спекталя , буфер. Специально для зрителей стоит телевизор с необычной трансляцией репертуара театра.
Середню освіту здобув у місцевій середній школі №2 з 1994 по 2005 роки. Паралельно навчався у Косівській дитячій школі мистецтв (по класу хореографії, та фортепіано).
У період з 2005 по 2010 роки – студент кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (курс О. Добряка).
У 2008-2009 роках, паралельно з навчанням, працює артистом драми Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. Івана Озаркевича. На сцені цього театру відбулася дипломна вистава «На полі крові» (за мотивами творів Лесі Українки «На полі крові» та «Одержима»).
У Хмельницькому обласному українському музично-драматичному театрі ім. Михайла Старицького працює артистом драми (2009-2010), згодом– режисером-постановником (2010-2011), і головним режисером (2011-2012). У театрі втілив низку постановок,та ролей. Так, вистава «Ревізор» за Гоголем була відмічена і критикою, і фестивальними дипломами.
З 2012 по 2018 режисер-постановник Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка.
У період з 2012 по 2017 роки – викладач майстерності актора на кафедрі театрального і хореографічного мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.[2]
З 2018 року – актор київського театру «Золоті ворота».
Творчий доробок складає понад двадцять ролей,постановок у жанрах комедії, трагедії, філософської притчі; акторські роботи у кіно. В якості хоббі спроби в літературі – понад 50 оповідань та новел, збірка «Квіти на смітизвалищі» (2010 р.). Друкувався в літературних часописах «Перевал», «Прообраз», «Чума»,«Склянка часу» та інших. З оповіданням «Покидьок» став дипломантом міжнародного конкурсу на найкраще коротке оповідання «Zeitglas-2013».
Закінчив Київський Національний Університет Культури і Мистецтв майстерні Ходос Валерії. У 2020 році закінчив Київський Національний Університет Театру Кіно і Телебачення ім Карпенка-Карого, майстерня О.С. Замятіна.
Працював в Івано-Франківському Національному театрі ім. Івана Франка, у Київському Академічному Театрі «Золоті Ворота». У театрі Актор задіяний у виставі «7 розгніваних джентельменів», «Здрастуйте, я ваша тітонька».
«Золоті ворота» – це театр, не музей.
«Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні.
Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи.
«Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).
Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.
Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.
« MIŁOŚĆ/ Любов »
