Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Елеґантний француз Жорж Дюруа все ж таки наважився покинути дружину Соланж і переїхати до своєї звабливої коханки Жізель. Пара збирається поїхати відпочивати в теплі краї…. як раптом – дзвоник і на порозі по черзі з’являються несподівані гості – діти Жоржа. Плани коханців різко змінюються і закручується кумедний французький мелодраматичний сюжет…
Знайомтеся: безуспішний і вічно заклопотаний клерк Генрі Перкінс. Навіть сьогодні, у свій День Народження він сидить в офісі. Але пізніше доля, нарешті, всміхнеться до іменинника – в метро містер Перкінс знаходить кейс із 1 750 000 фунтів стерлінгів готівкою. Шокований і щасливий, Генрі поспішає до дружини, малюючи в уяві закордони, вілли і нове життя. Та щастя любить тишу. Чи вдасться щасливчику зберегти все в таємниці і спокійно відлетіти з країни? Адже вдома на нього чекають гості. Телефони можуть прослуховуватися. А поліція «ненароком» навідується до Перкінсів. І ще цей дивний незнайомець, який слідкував за Генрі і кейсом… Комедія за легендарною п’єсою набиратиме обертів зі швидкістю світла. Блискавичний розвиток подій і персонажів – і Ви вже хочете стати частиною історії. Тут Ви радієте за Генрі, а пройшла мить – готові його прибити, бо він розпоряджається грошима не так, як би це робили Ви. Клубок з сюжетних ліній, що з кожною сценою дедалі більшає, піднімаючи і піднімаючи градус інтриги. Гумор, хореографія, і злагоджена команда талановитих акторів виводить жанр комедії положень на зовсім новий рівень!
Вистава поставлена за п’єсою «Виконавець бажань» Андрія Курейчика – автора сценарію гучного фільму «Кохання-зітхання». Знайомий сюжет, відомі і всіма улюблені артисти – це стовідсотковий успіх. Оригінальне виконання ролей, колючі жарти, іскрометний гумор – принесе глядачам величезне задоволення і почуті фрази неодмінно стануть крилатими. Сюжет вистави нехитрий, простий, що дає можливість глядачеві просто розслабитися, зануритися в світ подій, що відбуваються на сцені. Герої вистави «Кохання-зітхання» прокинулися одного ранку і в буквальному сенсі слова, відчули себе не в своїй «шкурі». Відчувши ці зміни сповна, герої передають всі принади, комічність і філософію ситуації. Історія замішана на відносинах подружньої пари, у якої вже є прожиті спільні роки, але у яких все ще попереду, коли криза середнього віку вже починає давати про себе знати, але коли ще можна все повернути назад.
Камерність простору і часу, в якому відбувається дія п'єси, компенсується палітрою і напруженням емоцій. Історія, в якій поєднались глибокий зміст і гумор на одвічну тему "він і вона"... Чому чоловік і жінка не можуть знайти спільну мову? Невже ми дійсно представники різних планет? Лише один вечір знайомства. Парк. Лавка, а на ній такі різні Він і Вона.
Дружина звільнила вечір для коханця, чоловік вирушив у відрядження до коханки, все сплановано. Але не тут-то було! Раптово всі шукачі любові опиняються замкненими на усі вихідні! Та ще й з дизайнером і водопровідником, які теж ускладнюють ситуацію. Тепер героям доведеться постаратися, щоб обійшлося без жертв, бо ревнощі – страшна річ!
Заміський будинок на березі озера, в якому нещодавно живуть Чоловік і Дружина. Відносини подружжя, з різних причин, в стані напруженості. Сьогодні у них дата їх спільного життя. Щоб не афішувати їх відносини і можливість виникнення конфліктів, вирішили не запрошувати гостей. Обидва знаходяться в стані розлучення, але остаточного рішення не приймають. Дружина через нерішучість свого недавнього коханця, який живе в іншому місті і розлучився зі своєю дружиною. Чоловік у сумнівах у своїй коханці, розлученій жінці, яка нещодавно оселилася в їх місті, і яку він ще недостатньо знає. Він запросив свого давнішнього друга, який живе в іншому місті, і вони вже давно не бачились. Вона запросила свою нову подругу і співробітницю, яка нещодавно оселилася в їх місті. Подруга в курсі любовних пригод господині будинку і знає про її стосунки з чоловіком. Господиня теж знає, що у подруги з'явився коханець, з приводу якого у неї серйозні наміри, але він одружений і ніяк не зважиться на розлучення. Одкровення двох подруг згуртували їх у справжню дружбу. Коли всі четверо зустрічаються в будинку, починаються суцільні сюрпризи...
Народилася 14.06.1939 в сім’ї військовослужбовця. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (клас професора М. Крушельницького) з відзнакою (1962). Уся юність пройшла у с. Макіївка Смілянського р-ну Черкаської області.
У 1962 р. разом із першим чоловіком Шевченком Володимиром Павловичем у трупі Дніпропетровського театру ім. Т. Шевченка. Нагороджена орденом «Знак пошани» (1971), «Народна артистка України», 1979. Лауреат театральної премії ім. Марії Заньковецької (2005). Орден «Княгині Ольги» ІІІ ступ. (2009). Лауреат міської іменної премії ім. З. Хрукалової (2013). «Орден Святої великомучениці Варвари» ІІ ступ., 2014.
1987 року виховала курс акторів у Дніпропетровському театральному училищі. Депутат Дніпропетровської обласної ради п’яти скликань (1969-1979). Багатьом колегам допомогла отримати квартири.
Викладала сценічну мову акторам 1991 року випуску.
Лідія Кушкова, знана в Україні і за її межами, 60 років самовіддано працювала на сцені українського театру, була справжнім патріотом своєї держави, талановито створюючи магічні жіночі образи, наділені глибоким ліризмом і психологізмом. Критики високо цінили її роботи. У 2015 році її вистави були представлені у Чехії та Польщі, а у 2019 році захоплено сприяняли канадські глядачі.
Разом із другим чоловіком нар. арт. України Ковтуненком В. І. створила театр-студія «Воля» (1990), що відкрився виставою «Маруся Чурай» за однойменним твором Л. Костенко. У 1991 запрошена на посаду головного режисера творчого об’єднання «Воля» на Дніпропетровській державній телерадіокомпанії. Більше десяти телефільмів і телепередач (автор сценарію, режисер і актриса) були показані на 1-му каналі українського телебачення і отримали позитивну оцінку глядачів і критиків.
З 1993 по 1997 служила головним режисером Дніпропетровському театру юного глядача, в якому здійснила постановку семи вистав українською мовою: «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, «Гидке каченя» Г.-Х. Андерсена, «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Маленький принц» А. Сент-Екзюпері, «Пригоди Гекльберрі Фінна» за М. Твеном, «Білий Медвідь та Чорна Пантера» В. Винниченка, «Принцеса на горошині» Г.-Х. Андерсена.
Із 1997 року режисер і артистка Дніпровського театру ім. Т.Шевченка.
Прекрасний читець літературних творів. У сімдесятих роках за участь у конкурсах, присвячених Тарасу Шевченку (м. Дніпропетровськ) та Івану Франку (м. Львів), була нагороджена творчими відрядженнями до міст Москви та Ленінграда (Петербурга). У 1981 році отримала диплом другого ступеня на конкурсі гумору в Києві. У 1998 році стала лауреатом фестивалю «Ялтинська осінь», присвяченого творчості Лесі Українки. Лауреат престижного всеукраїнського конкурсу «Сучасна українська драматургія»-2000, (м. Біла Церква). Лауреат Всеукраїнського фестивалю гумору «Вишневі усмішки»-2001, м. Київ. Того ж року здійснила постановку драми «Назар Стодоля» Т.Шевченка, з якою театр гастролював у Києві на сцені музично-драматичного театру ім. І.Франка. На виставі був присутній Президент України.
У 2001 році отримала ґран-прі щорічного регіонального театрального фестивалю «Січеславна» за авторську моновиставу «Кайдашиха» за повістю І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
У 2006 році написала і здійснила постановку вистави-концерту «Бал», присвяченої життю і творчості Т.Шевченка. У 2008 р. казка «Коза-Дереза», написана і поставлена Л. Кушковою, нагороджена дипломом управління культури та мистецтв міської ради. Навесні 2013 року на Фестивалі української казки (м. Дніпропетровськ) Л. Кушкова за свою музичну казку за народними мотивами «Коза-Дереза» була нагороджена двома дипломами у номінаціях «Кращий автор п’єси» і «Краща драматична вистава».
У листопаді 2013 року до 95-річчя з дня створення театру здійснила постановку історичної драми сучасника В.Веретенникова «Шалене кохання гетьмана», в якій блискуче зіграла роль Софії, дружини Б.Хмельницького.
Народився у с. Дунаївці Хмельницької області. Після закінчення Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського з 1981 року – актор театру ім. Т. Г. Шевченка. Артистом створено понад 70 яскравих образів, різнопланових за жанром та характером.
Випускниця Дніпропетровського театрального училища. Лауреат міської премії ім. З. Хрукалової. Неодноразовий дипломант і лауреат театрального фестивалю «Січеславна».
Після закінчення Дніпропетровського Державного театрального училища (1987) у 1987-89 рр. працювала у Вінницькому театрі ляльок.
З 1991 року – актриса Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка.
Обдарована актриса лірико-комедійного спрямування. В багажі актриси чимало ролей з дитячих вистав.
Наталія – прекрасний читець поезії. Лауреат регіонального конкурсу читців ім. Л.Українки (1999). Дипломант Всеукраїнського конкурсу читців ім. Лесі Українки (1999). Лауреат регіонального відкритого фестивалю моно- та камерних вистав «Віват актор!» (2003). Має подяки міського голови до Дня театру (2000).
Займається викладацькою діяльністю у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі (предмет – «Сценічна мова»).
Автор моновистави «Буду житии!» за творами Л. Українки.
Викладач ДЮС «Намистечко» при театрі.
Після закінчення Дніпропетровського театрального училища (1982) у трупі театру ім. Т. Г. Шевченка. Актрисою створено безліч яскравих сценічних образів, які рік-у-рік приваблюють глядачів глибоким ліризмом, невтомним пошуком життєвої істини та поетичним сприйняттям оточуючого світу і людей у ньому.
Володіючи широким вокальним діапазоном, артистка виступає із концертними програмами у культурно-мистецьких заходах обласного та загальнодержавного значення, крім того, протягом багатьох років часто є їх ведучою.
Після закінчення Дніпропетровського театрального училища працювала артисткою драми і за сумісництвом костюмером театру ім. Т. Шевченка у 1970-х роках. Того часу грала Мотрю у комедії Г. Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик» та інші ролі.
Із 2010 року знову у трупі театру. Зайнята майже у всіх концертах репертуару.
Петровська О. І. як хороший адміністратор з організації глядача реалізувала багато вистав і гастролей по Дніпропетровській, Харківській, Полтавській та багатьом іншим областям України. У 2013 році організувала гастролі по Західній Україні, а саме в Тернопільській, Волинській та Рівненській областях.
Нагороджена дипломами номінанта на фестивалі «Січеславна-2014» в номінації «Краща епізодична роль» за роль Софії у виставі «Шалене кохання гетьмана», а також має Подяку за активну допомогу в організації цього фестивалю.
У 2015 році у вересні приклала зусилля для організації гастролей театру із трьома виставами до м. Прага (Чехія) та Зелена Ґура (Польща). У 2015-2018 рр. організувала низку виїзних патріотичних концертів на базі та у зоні АТО. Трупа неодноразово побувала на гастролях із благодійними концертами у прифронтовій зоні – Маріуполі, Красногорівці, Вугледарі, Мар’їнці, м. Курахово Донецької області. Постійно проводить волонтерську роботу.
Директор-художній керівник театру із 2016 року.
У 2017 році організувала дитячу театральну студію «Намистечко».
У листопаді 2017 р. нагороджена орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ст. Нагороду вручив особисто Філарет – Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель Української православної церкви Київського патріархату.
Восени 2017 року стала лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Премією нагороджуються жінки, волонтери, меценати, які досягли успіху в професійному житті, займаються благодійністю, які беруть участь у громадському житті, а також досягли успіху в різних сферах: науці, мистецтві, спорті.
На фестивалі «Січеславна-2018» отримала Спеціальний приз ім. засл. працівника культури України Олега Гришкіна у номінації «Кращий директор».
Провідний майстер сцени.
Після закінчення Дніпропетровського державного театрально-художнього коледжу (2000) працює у Дніпропетровському академічному музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка.
Характерна співуча актриса, ведуча концертів у театрі, а також різних заходів обласного значення.
Пише сценарії до новорічних свят і має великий досвід роботи Снігуронькою в інтерактивних новорічних дійствах.
Лауреат конкурсів читців ім. Т. Г. Шевченка та інших. Лауреат конкурсу «Боромля-2002». Бере активну участь у громадському житті міста. Закінчила Київський Національний університет кіно, театру та телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого, спеціальність – режисер драматичного театру (2009).
Педагог в дитячій театральній студії при театрі «Намистечко». Співавтор театралізованого концерту для дітей «Пригоди дракончика в Україні», 2018 року. Має почесні грамоти та подяки від керівництва міста та області, НСТДУ.
Народився в 1986 році у місті Бережани Тернопільської області.
Закінчив Теребовлянське вище училище культури за спеціальністю «Народна художня творчість», 2006, і Київський національний університет культури і мистецтв, 2010 (бакалавр театрального мистецтва).
Дніпропетровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка засновано 1918 року в Києві як перший професійний театр України, який мав статус державного, згідно із законом уряду Української держави від 23 серпня 1918 року, про що свідчить «Державний вісник» №42,43 (ЦДАВО, фонд 2201, опис 1, справа 61, аркуші 37,40) і мав назву Державний драматичний театр України.
У 1919 році Державний драматичний театр було перейменовано у Перший державний драматичний театр України ім. Т.Г.Шевченка. У перші роки театром «європейського репертуару» (таку неофіційну назву він мав) керували: головний режисер О. Загаров та І. Мар’яненко (директор театру). У 20-ті роки у театрі служили всесвітньовідомі митці: поет Павло Тичина (перший завліт театру), режисер і реформатор українського театру Лесь Курбас, актори А. Хорошун, Г. Борисоглібська, С. Паньківський, Г. Мещерська, Ф. Левицький, В. Василько, Л. Гаккебуш, М. Тінський, О. Сердюк, О. Смирнов, Г. Маринич, Є. Сидоренко, О. Зініна, М. Домашенко, І. Замичковський, К. Бережний та ін. На афіші театру серед п’єс вітчизняної і зарубіжної класики були такі вистави: «Лісова пісня» Л. Українки, якою почав свою діяльність театр у листопаді 1918 року, «Гайдамаки» Т. Шевченка у постановці відомого режисера Леся Курбаса, а також «Гріх», «Брехня», «Дисгармонія» В. Винниченка, «Ревізор» М. Гоголя, «Примари» Г. Ібсена, «Ткачі» Г. Гауптмана, «Мірандоліна» К. Гольдоні, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра. У 1921-26 рр. трупа успішно гастролює по Україні.
У 1927 р. перший державний театр України переведено до м. Дніпропетровськ. У 1930-х роках здійснювали постановки відомі на всю країну режисери: О. Дикий, І. Терентьєв, Г. Юра, К. Кошевський, М. Буторін, Л. Южанський, І. Микитенко, І. Юхименко, В. Галицький та інші.
Під час Другої світової війни дві концертні бригади на чолі з головним режисером І. Кобринським та народною артисткою України З. Хрукаловою дали більше 300 концертів на фронті.
У 1979 році відбулася реконструкція театру за проектом архітекторів Є. Яшунського і В.Халявського. На фасаді театру скульптором Ю.Павловим створені барельєфи на теми етапних постановок.
Після проголошення незалежності України у репертуарі з’являються п’єси за творами письменників, які за радянських часів були «persona non grata», наприклад, драма «Маруся Чурай» за однойменним твором Ліни Костенко. Глядач знайомиться також із виставою про життя історика Дмитра Яворницького «Народжений під знаком Скорпіона» В.Савченка. Спектакль «Мазепа – гетьман України» за Б.Лепким (постановка головного режисера театру, засл. діяча мистецтв України В.Божка) отримав міжнародну мистецьку премію ім. П.Орлика.
У 1994-2016 рр. театром керував народний артист України, кандидат мистецтвознавства, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, поет і композитор Валерій Ковтуненко, який за два десятиліття підняв театр на вищий щабель, перетворив його на один із центрів духовного і національного відродження. Його пісня «Театр» стала гімном шевченківців.
Значною подією в історії театру став гастрольний тур до Польщі (м. Зелена Ґура) та Чехії (м. Прага) 12-16 вересня 2015 року (організатор – засл. арт. Укр. Оксана Петровська). Західні слов’яни із великим задоволенням переглянули українську класику: «Майську ніч» за М. Гоголем, «Кайдашеву сім’ю» І. Нечуя-Левицького та казку за нар. мотивами «Коза-Дереза» Л. Кушкової.
Трупа неодноразово побувала на гастролях із благодійними концертами у містах Маріуполь, Красногорівка, Вугледар, Мар’їнка, Новотроїцьке Донецької області.
Із вересня 2017 року при театрі ім. Т. Шевченка функціонує дитяча театральна студія «Намистечко», в якій викладають фахівці, артисти театру з високим рівнем професійної кваліфікації, що прищеплює любов до театрального мистецтва, української культури, рідного слова підростаючому поколінню.
2018 року у приміщенні театру ім. Т.Шевченка пройшов капітальний ремонт даху, фасаду, йдуть роботи всередині приміщення: на сцені, в коридорах, у фойє. Виконано роботу для запобігання підтопленню приміщення, капітальний ремонт протипожежної безпеки, реконструкція приміщення для комфортного перебування глядачів з обмеженими можливостями, а саме: прибудинкової території з улаштуванням пандусу, каси, санвузлів, встановлено підйомник для людей з інвалідністю до зали для глядачів.
23 серпня 2018 року до дня створення першого державного драматичного театру України відбулася урочиста церемонія погашення немаркованих ювілейних конвертів та власних марок «100 років Дніпровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Шевченка», випущених державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта». Того ж дня за участю усього колективу на Театральному бульварі відбулася акція-протест в підтримку режисера Олега Сенцова та усіх політв’язнів, що незаконно утримуються в російських тюрмах.
29 вересня відбулися урочистості з нагоди 100-річчя першого українського державного театру України та відкриття 101-го театрального сезону прем’єрою драми «Нація» за твором Марії Матіос у постановці Сергія Кузика.
У червні 2019 уперше театр побував на гастролях за океаном, а саме у канадському місті Місісаґа, яке входить до складу Великого Торонто із концертом «АТО» та казкою «Коза-Дереза».
У грудні 2018 року Указом Президента України театру присвоєно статус «національний».