З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців
Методи виховання малих засранців

« Методи виховання малих засранців »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Як жити, коли з рідними тебе не пов'язує нічого, крім бажання якнайшвидше продати спільну хату? Хто винен, що собака розуміє тебе краще за рідного брата? Що робити, коли поняття «родинний зв'язок» звучить якось «напряжно»? Чому все так? Через погане виховання? Складні життєві обставини?.. Або просто через твоє невміння любити?

Історія трьох братів, які майже втратили зв'язок один з одним. І все що їх досі об'єднує – батьківська хата та старий пес Кубік… Але роздається стукіт у двері і входить Вона… Єдина… Єдина, хто може їх примирити. Або посварити назавжди, витягнувши «із шафи» усі таємниці… Чим все скінчиться? Братанням чи мордобоєм? Залежить від того, чи відомі Їй методи виховання малих засранців.

Тривалість: 1 година 40 хвилин
Мова: українська
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Тарас, старший брат
Єгор Снігир
Антон, середній брат
Владислав Сведенюк
Кирило Сузанський
Роман, молодший брат
Данило Кіно
Євген Ющук
Анюта, подруга дитинства
Юліана Євстафієва
Вікторія Мотрук
Кубін, старий пес
Віталій Кіно
Драматургиня
Авторка музичного оформлення
Автор музичного оформлення
Сценограф
Художниця по костюмах
Художник з освітлення
Керівник постановки
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.0
4.5
5.5
4.8

Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню. Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки. Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.

Лондон
« Лондон » Моновистава
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.8
6.0
5.4

Тема еміграції болюча для нас. Чи не кожен українець, що має руки та мізки, хоча б раз замислювався поїхати з країни і віднайти своє щастя, хай навіть за океаном. Ми живемо у постсовковому просторі, ми прагнемо чогось нового, але чи готові ми до цього по справжньому? Це вистава про білоруського сантехніка Гєну, що потрапляє в Лондон, де серед слайдів туристичного путівника розуміє головні для себе речі. Цікаво, чим закінчиться його подорож?

Дім
« Дім » Колективне сновидіння
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
4.7
5.3
4.7

Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Спостерігач
« Спостерігач » Монолог для двох
3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.0
4.0
4.5
3.5

Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
6.0
5.5
6.0

Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).

Відгуки
Анастасія

Багато висловлювань з вистави заставляють задуматись, протягом всього часу ти відчуваєш емпатію до героїв - тобі то смішно, то дуже сумно. У багатьох були сльози на очах. Спочатку сюжет вистави дуже сумний та тяжкий - герої без кінця сваряться, ще більш суму нагоняє події які зібрали їх в одному сільському старому домі - це похорон батька. Нічого веселого не передбачалось, і нерозуміння між братами тільки зростало, аж поки до них не завітала стара подруга, яка допомогла їм знайти шлях до покращення їх складних відносин. Дуже дивний хід з тим, що ніхто не зміг сказати їй, що батька не стало. Як тільки розмови між головними героями набувають більш позитивного настрою, добра подруга їх покидає, але залишає для них невеличкий(в прямому сенсі) сюрприз - свою дитину / їх маленького братика. Увесь час цю історію підтримує лінія старого собаки, що була віддана всім членам родини усе своє життя, а тепер її не знають куди діти. Він безперечно додає драми у цю історію. Зіграти сімейне коло - з їх проблемами та переживаннями - не так просто, але акторам це вдалось. Співпереживати героям було легко, саме тому за майже дві години ти встигаєш і поплакати і посміятись. Собака/художній керівник театру - також неперевершений. Дуже милі тітоньки- хостес) називають тебе за іменем та запрошують до зали майже особисто - незвично)

Яна Я.

Вже до початку вистави склалося відчуття чогось близького, приземленого, можливо домашньго затишку. Молода драматургиня М.Смілянець спілкувалися в вестибюлі з людьми, це створювало таку приємну атмосферу. Після початку вистави почали поступово приходити різні почуття, ніби хвилі тебе одна за одною накривали, і кожна наступна була сильніша за попередню. Від появи собаки Кубика, який теж є членом сім'ї, а в деякі моменти переймає батьківськи риси, до такого очевидного та правильного закінчення. Вся вистава перейнята болем, ностальгією, похованими мріями та відкритими перспективами. Я сиділа всю вистава в сильному емоційному стані, мене ця вистава підкорила. Проблеми батьків і дітей, проблеми взаємовідносин між родичами. Всі проблеми, які не мають часу, ці питання завжди актуальні, та на них люди самі собі бояться відповідати. Вистава про те, як важко сказати слова кохання, поваги, подяки до самих рідних, і що ці слова краще не відкладати на потім. В цій виставі немає обмеження, дуже сильна вистава. Актори грали щиро, вони все чудово розуміли і змогли поділитися з глядачем, а головне донести думку вистави. Вони прожили всі проблеми цієї родини. Особливо мене вразив Віталій Кіно, який зібрав в собі і тата, і друга, і психотерапевта. І це так в нього виходило невимушено, легко і зрозуміло.