Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Створити ідеальну сім'ю – справа складна, багаторічна і кропітка. При цьому, яким буде результат - ніхто передбачити не може. Зусилля можуть не виправдатися. Головний герой вистави месьє Амількар, керуючись шекспірівською фразою: «Весь світ – театр. У ньому жінки, чоловіки – усі актори», – вибрав оригінальний спосіб створення бездоганної сім'ї. Він вирішив стати режисером своєї долі і своєї сім'ї. Як відомо, режисер має право коригувати реакції, текст, змінювати на свій розсуд обставини гри. Отже, він зможе створити ідеал. Для здійснення свого плану він запросив на роль дружини досвідчену актрису, на роль друга безробітного художника, а на роль доньки дівчину, яка торгує на вулиці газетами. Все, здається, передбачив і розписав. Однак. реальне життя, сповнене справжніми почуттями людей, які їх нібито грають, досить непередбачене. І хто ким керує – абсолютно не зрозуміло. На сцені розгортається неймовірна історія кохання.
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
Закінчив Харківський інститут культури (нині Державна академія культури) в 1980 р.
У Запорізький обласний театр юного глядача прийшов в 1981 р. актором.
З 1996 р. працює в театрі режисером. У 2005 р. його призначено художнім керівником Запорізького обласного театру юного глядача.
Нагороди:
1983 р. - Диплом за «Кращу роль другого плану» у виставі «Вибір»
1996 р. - вистава «Месьє Амількар» лауреат міжнародного фестивалю «Добрий театр» (м. Енергодар)
2002 р. - І премія за «Кращу режисерську роботу», вистава «Вальс випадку», міжнародний фестиваль «Добрий театр» (г Енергодар)
2004 р. - вистава «Вальс випадку» лауреат фестивалю «Театральний Донбас-2004»
2008 р. - «Найкраща режисерська робота» за постановку вистави «Романтики» Е. Ростана, фестиваль-конкурс на вищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2008»
2011 р. - «Кращий драматичний спектакль для юнацтва» спектакль «Річка на асфальті» Д. Липскерова на фестивалі-конкурсі на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2011»
2013 р. - приз глядацьких симпатій спектакль «Я не прощаюся» на відкритому фестивалі для дітей і юнацтва «ТЮГ-2013»
2014 р. - урядова премія імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва, постановка вистави «Я не прощаюся»
2016 р. - приз «Алмазний Дюк» міжнародного багаторівневого фестивалю-конкурсу ім. Дюка Де Рішельє за постановку вистави «Двоє на гойдалках»
2017 р. - диплом «Краща режисерська робота» (вистава «Двоє на гойдалках») XXV фестивалю-конкурсу на вищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2017»
2017 р. - вистава «Вальс випадку», режисер-постановник Г.В. Фортус, став лауреатом IV міжнародного фестивалю Українського театру «Схід-Захід», м. Краків, Польща
- лауреат премії обласного Українського Фонду культури ім. І. Паторжинського
З вересня 2000 р. веде акторські курси в Запорізькому Національному університеті на кафедрі акторської майстерності.
- в 2003 р. лауреат обласної премії за досягнення в розвитку культури і мистецтва та за кращу режисерську роботу
- в 2005 р. за досягнення в розвитку культури Запорізького краю нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтва України
- в 2005 р. нагороджений почесним званням «Заслужений діяч мистецтв України».
- 2009 р. нагороджений орденом ІІІ ст. «За заслуги перед Запорізьким краєм»
- 2015 р. нагороджений орденом Запорізької обласної ради ІІ ст «За заслуги перед Запорізьким краєм»
- 2017 р. орден «За заслуги» (за значний внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм)
- 2019 р. нагороджений почесною грамотою Запорізької обласної ради
Закінчив відділення акторської майстерності Запорізького Національного університету в 2005 р.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 2001 р.
2006 р. - премія обласної держадміністрації та дипломом лауреата обласного конкурсу для обдарованої молоді.
2007 р. – Гран-Прі та диплом “Вибір дитячого журі” на Відкритому театральному фестивалі для дітей та юнацтва “ТЮГ – 2007” за роль Їжака у виставі “Терем-Теремок”
2012 р. - «Краща чоловіча роль у виставі для дітей» за роль Кота у виставі «Кицьчин дім» на фестивалі на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна- 2012»
2013 р. - диплом «Краща чоловіча роль» за роль Аттіліо в спектаклі «Мільйон за дружину» («Циліндр») на конкурсі на театральну премію ім. В. Магара
2015 р. - нагороджений почесним званням "Заслужений артист України".
2019 р. - студент магістратури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, за спеціальністю режисура драматичного театру.
Закінчила відділення акторської майстерності Запорізького Національного університету в 2005 р.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 2005 р.
В 2016 р. - отримала почесне звання "Заслужений артист України".
Закінчив відділення акторської майстерності Запорізького Національного університету в 2007 р.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 2004 р.
2011 р. - приз «Надія Січеславни-2011» за «Кращу чоловічу роль», фестиваль на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна- 2011» за роль Річарда в виставі «Річка на асфальті» Д. Ліпскерова. В 2018 р. - отримав почесне звання "Заслужений артист України"
Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (нині Національний університет театру, кіно і телебачення) в 1976 р.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 1981 р.
2006 р. - отримала почесне звання "Заслужений артист України".
- лауреат премії обласного Українського Фонду культури ім. І. Паторжинського
- лауреат премії ім. М. Заньковецької Національної спілки театральних діячів культури
Закінчила Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського (нині Національний університет мистецтв) в 1979 р.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 1979 р.
2009 р. - Гран-Прі Відкритого фестивалю для дітей та юнацтва «ТЮЗ-2009», вистава «Муха-Цокотуха», режисер вистави В. Л. Лютинська
2010 р. - «Найкраща вистава для дітей» спектакль «Муха -Цокотуха» на фестивалі на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2010» режисер вистави В.Л. Лютинська
2016 р. - диплом «Краща жіноча роль» на фестивалі-конкурсі на найвищу нагороду Придніпров'я «Січеславна-2016» за ролі Елейн, Боббі, Жанет у виставі «Останній палкий закоханий» Н. Саймон
2017 р. - диплом «Кращий акторський дует» на ХІХ Міжнародному фестивалі «Мельпомена Таврії» за виставу «Останній палкий закоханий». (Режисер-постановник С. Цевельов, актори С. Цевелев і В. Лютинська).
В 2012 р. закінчила Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого зіспеціалізацією артистка драматичного театру і кіно.
В 2017 р. закінчив Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого факультет режисера драматичного театру.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 01.12.2013 p.
В 2012 р. закінчив Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого зі спеціалізацією артист драматичного театру і кіно.
В 2017 р. закінчив Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого факультет режисера драматичного театру.
У Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача працює з 2012 р.
2013 р. - приз глядацьких симпатій за роль Андрія в спектаклі «Я не прощаюся...» на Відкритому фестивалі для дітей і юнацтва «ТЮЗ-2013»
2014 р. - урядова премія ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за роль Андрія в спектаклі «Я не прощаюся...»
2017 р. - диплом «Найкраща режисерська робота» в номінації «Надія Січеславни-2017» ХХV фестивалю-конкурсу на вищу нагороду Придніпров'я за постановку вистави "Апельсинова принцеса" К. Гоцці.
2016 р. - отримав почесне звання "Заслужений артист України".
2019р. - отримав грамоту Національної спілки театральних діячів України.
Запорізький обласний театр юного глядача був заснований 9 січня 1979 р. Символічно, що саме цей рік був проголошений ЮНЕСКО «Роком дитини».
20 листопада прем’єрою вистави «Драматична пісня» – відбулося народження театру. Очолив театр народний артист України Олександр Король.
Вже через п’ять років, в 1984 р. театр був обраний серед шести ТЮГів України представляти театральне мистецтво для дітей на VІІІ конгресі Міжнародної асоціації дитячих та юнацьких театрів (м. Москва).
У 1987 р. в адміністративному приміщенні (б. Центральний, 4) власними силами створили Малу сцену театру, котра відкрила нові творчі можливості акторів та режисерів театру, дала змогу для нових сценічних пошуків.
В 1994 р. творчий запал спонукав колектив перевести виставу «Мауглі» на мову есперанто, досконало її вивчити, щоб прийняти участь в міжнародному театральному фестивалі, який проходив в Угорщині.
Наприкінці 90-х років театр творчо співпрацював з театром м. Оберхаузена (Германія), завдяки цьому постановка вистави «Безіменна зірка» Г. Себастіану відбулась в Німеччини. Дружнім кроком було запрошення до театру молодого німецького режисера та постановка п’єси Б. Брехта «Добра людина із Сичуані».
В 2005 р. театр очолив заслужений діяч мистецтв України Г.В.Фортус. В тому ж році, завдяки підтримці Артеменко Ю.А., який на той час був губернатором Запорізької області, після двадцяти шести років існування театр отримав у свою власність приміщення Будинку культури будівельників.
2012 р. театр отримав почесне звання академічний.
В 2013 р. театр випустив виставу за японськими казками «В пошуках Дракона». Прем’єру вистави відвідав уповноважений посол Японії в Україні Тоічі Сакато, який спеціально приїхав до Запоріжжя, щоб передивитися виставу.
Гастрольна карта театру досить велика. Театр гастролював в Києві, Харкові, Львові, Сумах, Дніпропетровську, Донецьку, Полтаві, Кременчуку, виїжджав в усі районі центри області, Ростов-на-Дону, Тула, Белгород, Нижний Новгород, Воронеж.
В 2014 р. театр отримав урядову премію імені Лесі Українки за виставу «Я не прощаюся», яка була визнана кращою виставою для молоді 2013 р.
В 2017 р. при театрі було створено театральну студію під керівництвом А. Макаренко.
Директор театру заслужений працівник культури України В.М.Шкляренко був визнаний найкращим директором у 2007-2008 рр., в 2010 р. був нагороджений спеціальною відзнакою імені заслуженого працівника культури України О. Гришкіна.
В 2017 р. розпочалася дружня співпраця з керівником і засновником міжнародної кінокомпанії «Star Media» Владом Ряшиним. Перша спільна робота – комедія Р.Куні «Тато в павутинні». В наступному році з'явилася нова вистава – комедія «Люкс №13».
Ідея створити в новому форматі дитячу виставу з використанням хімічних елементів та циркових номерів належить Валентину Ковалю – зараз в репертуарі йдуть весел та повчальні вистави «Вірю в дива» і «Дивосвіт, або Вірю в дива-2».
Поряд з театром за останні два роки з’явилися декілька цікавих локацій: пам’ятник Т.Г.Шевченко, алея «Славетні Запоріжці», дитячий майданчик, світловий вираз «Я люблю ТЮЗ», «Серце закоханих».
На унікальній алеї (подібної не має ні де в Україні) встановлено 18 брил з іменами та короткими біографіями видатних людей України, які народилися в Запоріжжі та в Запорізькій області та прославили свою Батьківщину на весь світ своїми діяннями, подвигами та талантами. Серед таких видатних постатей герої Небесної сотні, герой Богдан Завада, театральний режисер Сергій Данченко, кінорежисер Григорій Чухрай, мультиплікатор Володимир Дахно, композитор Ян Френкель, правозахисник Петро Григоренко, вчений Володимир Хавкін, співак Іван Паторжинський, легендарний Нестор Махно та інші.
Вперше в Україні в фоє театру замість традиційної люстри встановили динамічне кінетичне освітлення. Таке сучасне світове обладнання з’явилося завдяки Мирославу Хом’яку, Салману Янду, Георгію Гоголадзе.