Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Мене прислав доктор Хоу »
«Мене прислав доктор Хоу» – сценічна редакція відомої п’єси В. Гібсона «Та, що створила диво». Події базуються на достовірних фактах біографії Хелен Келлер, яка ще в ранньому віці стала незрячою та глухо-німою.
Злість й непокора обмежували її життя, а душа страждала, прагнула любові й захисту.
Батьки написали листа відомому лікарю Хоу з надією на порятунок дитини. Отже, до них приїздить молода вчителька Енні Саллівен, яка колись подолала власні фізичні вади. Спершу запропоновані нею методи виховання піддаються сумнівам і скептицизму в родині, та й Хелен немов звірятко тікає від неї, але в цьому конфлікті Енні не поступається нікому. Саме її настирність і любов спричинили диво – маленька Хелен навчилася читати й писати, взаємодіяти з навколишнім світом. Згодом вона написала книжку «Історія мого життя». Можна вважати, що це посібник для людей, котрі зневірилися.
У виставі два склади виконавців і в кожному разі ця зворушлива історія бентежитиме серця глядачів.
Вистава про людину, її долю та пошук свого шляху. Казка–притча для батьків і дітей, про сім'ю та її цінності! Історія Піноккіо не тільки про те, як дерев’яшка стає людиною, але й про те як хлопчик, який мріє про материнське і сімейне тепло, стає сином. Вистава про покликання бути сім’єю, про труднощі і радощі батьківства, про любов близьких людей. Це історія про пригоди людей, в яких ми бачимо кожного з нас, як у ролі дитини, так і в ролі батьків, які завжди радо розкриють свої обійми, пригорнуть, захистять від усіх негараздів та опікою і турботою створять в душі тепло, в якому серце тане і розчиняється.
В одному царстві, певній молодій державі новини розносяться дуже швидко і не скільки завдяки шпигунам і пронирам, а скільки завдяки Інтернету. Історія про юну і прекрасну принцесу, закоханого, але бідного актора, старого, але багатого короля, які живуть у еру нано-технологій і не бояться нічого, окрім витоку інформації і атомного комара. Це казка для дітей і їх батьків – для кожного знайдеться своя.
У 2006 році одне з німецьких видавництв запропонувало театрам створити вистави для дітей на релігійну тему. Німецький актор, режисер і драматург Ульріх Хуб звернувся до сюжету про Всесвітній потоп. На його основі драматург створив притчу про дружбу, любов до ближнього, віру і безвір'я, яка відразу ж завоювала визнання і отримала приз як найкраща дитяча п'єса Німеччини. Однак її проблематика виявилася настільки ширше рамок дитячої п'єси, що п'єсу «Біля ковчега о восьмій» з величезним успіхом ставлять дорослі театри світу. Трьом пінгвінам, які живуть на крижині в холодній Антарктиці і постійно сваряться між собою, біла Голубка приносить звістку: Бог втомився від вічної ворожнечі людей і тварин і вирішив обрушити на землю потоп. Перед пінгвінами постає питання: як проникнути на ковчег, маючи два квитки на трьох ... Юні артисти театру «FantaziaNew» розігрують динамічний, зухвалий і смішний спектакль, в якому без повчальності і моралей, весело і ненав'язливо шукають відповіді на питання, які хвилюють багатьох.
Весела, музична та романтична вистава про цікаві пригоди друзів Тома Сойєра та Геккльберрі Фінна, cтворена за мотивами всесвітньо відомої повісті американського письменника Марка Твена. Світ захоплюючих і небезпечних пригод та вигадок маленького американця близький нам сьогодні, тому що усі ми родом з однієї країни – країни дитинства.
Головна Вистави для дітей До кого приходить святий Миколай В основі вистави лежить твір Олени Каретник «Тільки диво», за яким у 2019 році було знято однойменний фільм. Наприкінці 2020-го авторка та режисерка цієї чудової доброї зимової казки створила яскраву постановку на сцені Театру на Липках, назвавши її «До кого приходить Святий Миколай» – і вистава нічим не поступається стрічці в ефектності! Це історія хлопчика Северина та його сестри Аніки, які готові на все заради порятунку хворого батька. Та, здається, тільки диво зможе допомогти батькові Ніку. Але надія є, адже події розгортаються в переддень свята Миколая. Це казка про дружбу, любов та чудеса, бо магія зимових свят працює працює!
Достатньо сильна вистава. Змушує замислитися та співпереживати разом з акторами. Можна зробити висновок, що одного жалю оточуючих не вистачить для вирішення проблеми, також потрібне і власне прагнення до змін та бородьба за можливості особливо з самим собою. Гра акторів дозволяє забути, що ти на виставі і вони так сао переживають, як і ти, про о свідчать сьози у кінці вистави. На виставі половина глядачів були діти і після вистави я чув, як на запитання "чи сподобалось" вони відповідали - так. Гадаю, хоч можливо й деякі речі важкі для сприйняття, але це буде внесок для становлення дитини/підлітка.
Сюжет основан на реальной истории. Пронизывает игра актрисы Христини Микитин, вся и страдания были прочувствованы благодаря ее великолепной игре. Зал был заполнен на 95%, что тоже о многом говорит. Хотя спектакль рассчитан для детей от 11 лет, но по моему мнению было много детей гораздо младше и судя по их восхищению потом, им очень понравилось. Несколько раз зал даже смеялся, что тоже радует, т.к. лично я настолько была погружена в происходящее, что не нашла данные вставки смешными)
У 2004 році закінчив Київську Дитячу Академію Мистецтв.
У 2012 році закінчив Київський Національний Університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенко-Карого, курс заслуженого діяча мистецтв України Ю. П. Висоцького.
Від 2010 року працює у Київському академічному театрі на Липках як актор, композитор і звукорежисер, а у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра – від 2017 року.
Лауреат премій «Київська Пектораль»:
у номінації за кращу музичну концепцію вистави «Наше містечко» за п’єсою Т. Вайлдера (2015),
як композитор був номінантом за краще музичне оформлення вистави «Всі миші люблять сир» за казкою О. Сенатович (2016).
У 1996 році закінчив Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби.
У 2000 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (творча майстерня Бориса Ставицького), а в 2012 році здобув кваліфікацію організатор театральної справи викладач.
В 2000-2003 роках - актор Малого драматичного театру "Метрополітен-холл".
Від 2014 року актор драми першої категорії Академічного театру юного глядача на Липках.
У 2012 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (майстерня Володимира Судьїна і Костянтина Дубініна).
Протягом 2011-2013 рр. – актриса Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».
Від 2013 року – актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Закінчила Київський інститут театрального мистецтва в 1963 році. Майстерня Михайла Михайловича Карасьова.
Спочатку працювала актрисою в Миколаєві в Драматичному театрі ім. Чкалова.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1964 року.
у 1965 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Майстерня Володимира Олександровича Неллі.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1970 року.
Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв в 2012 році. Майстерня Судьїна та Дубініна К.М. (Заслужений діяч мистецтв РСФСР).
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 2013 року.
Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.
Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
« Мене прислав доктор Хоу »
