« Мене прислав доктор Хоу »
«Мене прислав доктор Хоу» – сценічна редакція відомої п’єси В. Гібсона «Та, що створила диво». Події базуються на достовірних фактах біографії Хелен Келлер, яка ще в ранньому віці стала незрячою та глухо-німою.
Злість й непокора обмежували її життя, а душа страждала, прагнула любові й захисту.
Батьки написали листа відомому лікарю Хоу з надією на порятунок дитини. Отже, до них приїздить молода вчителька Енні Саллівен, яка колись подолала власні фізичні вади. Спершу запропоновані нею методи виховання піддаються сумнівам і скептицизму в родині, та й Хелен немов звірятко тікає від неї, але в цьому конфлікті Енні не поступається нікому. Саме її настирність і любов спричинили диво – маленька Хелен навчилася читати й писати, взаємодіяти з навколишнім світом. Згодом вона написала книжку «Історія мого життя». Можна вважати, що це посібник для людей, котрі зневірилися.
У виставі два склади виконавців і в кожному разі ця зворушлива історія бентежитиме серця глядачів.
« Піноккіо, або історія про те, як стати людиною »
« Каїн XVIII »
Казка
« Пригоди Тома Сойєра »
« Біля ковчега о 8 »
Комедія
« Тарас »
Достатньо сильна вистава. Змушує замислитися та співпереживати разом з акторами. Можна зробити висновок, що одного жалю оточуючих не вистачить для вирішення проблеми, також потрібне і власне прагнення до змін та бородьба за можливості особливо з самим собою. Гра акторів дозволяє забути, що ти на виставі і вони так сао переживають, як і ти, про о свідчать сьози у кінці вистави. На виставі половина глядачів були діти і після вистави я чув, як на запитання "чи сподобалось" вони відповідали - так. Гадаю, хоч можливо й деякі речі важкі для сприйняття, але це буде внесок для становлення дитини/підлітка.
Сюжет основан на реальной истории. Пронизывает игра актрисы Христини Микитин, вся и страдания были прочувствованы благодаря ее великолепной игре. Зал был заполнен на 95%, что тоже о многом говорит. Хотя спектакль рассчитан для детей от 11 лет, но по моему мнению было много детей гораздо младше и судя по их восхищению потом, им очень понравилось. Несколько раз зал даже смеялся, что тоже радует, т.к. лично я настолько была погружена в происходящее, что не нашла данные вставки смешными)
У 2012 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (майстерня Володимира Судьїна і Костянтина Дубініна).
Протягом 2011-2013 рр. – актриса Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».
Від 2013 року – актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Закінчила Київський інститут театрального мистецтва в 1963 році. Майстерня Михайла Михайловича Карасьова.
Спочатку працювала актрисою в Миколаєві в Драматичному театрі ім. Чкалова.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1964 року.
Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв в 2012 році. Майстерня Судьїна та Дубініна К.М. (Заслужений діяч мистецтв РСФСР).
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 2013 року.
Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.
Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
« Мене прислав доктор Хоу »
