З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Мазепа» Love-story
«Мазепа» Love-story
«Мазепа» Love-story
«Мазепа» Love-story
«Мазепа» Love-story
«Мазепа» Love-story
«Мазепа» Love-story

« «Мазепа» Love-story »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

МАЗЕПА. Триста років це ім’я хвилює світ.

Український гетьман та меценат, поет та палкий коханець, лицар, будівничий церков і університетів, людина, яка пішла проти московського царя.

Хто він, таємничий вершник, після смерті якого були знищені усі його портрети, спаплюжена могила, віддане анафемі ім’я? На це питання намагалися відповісти Байрон і Віктор Гюго, Пушкін і Вольтер.

Вистава Театру української традиції «Дзеркало» «Мазепа» Love-story» підіймає покров таємниці кохання великого гетьмана і його юної похресниці Мотрі Кочубівни.

Глядачі поринуть у ті романтичні часи, де схрестили шаблі Любов і зрада, де світом править справжнє кохання, а Віра і Честь – дорожчі від золота.

Тривалість: 1 година 50 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник-постановник
Хореограф
Художниця по костюмах
Художній керівник
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.6
5.6
5.8

Сцени із життя чумаків та їх родин 17 ст. на основі фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних від жителів центральних регіонів України. Окрім, пісень, які заворожують своєю мелодикою та глибокою народною філософією, у виставі також важливе місце займає народна інструментальна музика та хореографія («Танок чумаків», «Сніданок чумаків», «Весільний тропак» та інш.). Цікаві драматичні історії поєднані з тонким та «розумним гумором» завжди підіймає настрій глядача. Український гумор – це точне відображення традицій та звичаїв українського народу. Діалоги пронизані тим невичерпним народним гумором, прислів’ями та приказками, які додають того народного колориту вільних людей, що в котрий раз нам доказує про невмирущість та значимість нашої української національної культури.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Це майже детективна історія... На початку 20-го ст. в одному із старовинних італійських монастирів знайшли давно забуті рукописи. Виявилось, що знайдені ноти належать руці венеційського композитора Антоніо Вівальді. Так Антоніо Вівальді народився вдруге, а його чарівну музику було знов відкрито для наступних поколінь. Події у виставі відбуваються в трьох вимірах: на початку 20-го ст., коли було знайдено рукописи Вівальді, у 18-му ст. – ескізно висвітлено основні етапи життя маестро, і в наші дні, коли весь світ захоплюється музикою Вівальді. Вимір 18-го ст., знайомить із культурою Венеції того періоду: з її щорічними веселими карнавалами, розкішним вбранням, з одного боку, з іншого боку – із залежністю композиторів від примх моди, з рабським становищем митців, які мали можливості для праці тільки завдяки впливу багатого покровителя. Таким покровителем для Вівальді стала Церква. Події п'єси відбуваються в Італії, Нідерландах та Австрії. Саме в Австрії злиденно закінчились дні маестро на землі. Проте завдяки новому народженню Вівальді в 20-му ст. ми й сьогодні слухаємо його музику, яка вражає навіть найвибагливішого слухача своєю гармонійністю і сучасністю. Унікальна драматична вистава-байопік про життя та творчість геніального італійського композитора Антоніо Вівальді. У виставі використано виключно музику Вівальді. Живий вокал у виконанні драматичних акторів Театру «Маскам Рад». Можливість поринути до унікальної атмосфери Венеції, де народився та жив великий композитор.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.3
5.3
5.4
5.5

За творами Володимира Висоцького і спогадами його друзів. Клоунада, буфонада, постріли, лірика і щемливе почуття любові!

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.0
5.0
5.0
5.3

Вистава презентує парадоксальний погляд на знакову постать літератури, чиє життя і творчість тісно пов’язані з Україною. Історія кохання Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської стала легендою. «Нерозгадана чужоземка», «кохана вовчиця», одне слово, фатальна жінка… Оригінальну версію кульмінації цього роману і презентує вистава. Оноре де Бальзак поєднав у собі дивовижні контрасти - був романтиком і сатириком, мудрецем і блазнем. Діється в Україні, але вистава презентує ще й мультикультурне розмаїття Європи. Образ шагреневої шкіри втілюється у долі самого Бальзака, а здійснення бажань обертається трагіфарсом для кожного героя, які слідують вовчим законам у боротьбі за свою волю. Вони перетворюють світ у театр, документальність поєднується з фантазією, а трагічне відтінює гра та іронія. П’єса одержала І місце на фестивалі Тиждень сучасної української драматургії.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
5.5
5.5
6.0

Марія Каллас - легенда світової опери - сказала, що, вимовляючи "браво, Божественна", всі завжди кажуть: ми любимо вас, та ніхто ніколи не вимовить: "Я кохаю". Богиня оперної сцени, якій поклонявся весь світ, коханка Арістотеля Онассіса, магната, міжнародного ловеласа, не мала справжнього жіночого щастя... У виставі виконуються наживо оперні арії з репертуару Каллас у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олександри Пашкової (сопрано), у ролі Марії Каллас - заслужена артистка України Тамара Плашенко. Акомпаніатор - заслуженний діяч мистецтв України Тимур Полянський.

Відгуки
Яна

Початок мене збентежив трохи, бо побачивши відьму і сучасного хлопця я приготувалась до дитячої казки. Але потім події почали набирати обертів і вже цікаво було дивитися. До цієї історії не можна ставитися, як до документальної, але й сказати, що це цілковита вигадка теж не можна. Це бачення автора та режисера певних історичних пов'язаних з життям Мазепи. І таке бачення для мене нове, та робить свої легкі корективи в складеній мною картині. Вистава дійсно захоплює, для сепе вихоплюєш з тексту багато українських старовживаних слів. Хочеться підспівувати українські пісні та долучитися до представлених на сцені обрядів. При тому, що на сцені було занадто мало місця для акторів, вони впоралися з масштабністю свого сюжету в таких умовах. Хоча мені б хотілося побачити цю виставу на більшій сцені. Гарні костюми, постановка боротьби на шаблях - це вже підхід не аматорів. Багато реквізиту, і навіть малюнки на меблях прривертають до себе увагу. Єдине, що збивало, то це зміна декорацій - вони трохи затягнуті і не завжди доцільні. Актори дуже порадувили в кінці, в цей день відбулися шості роковини кривавих подій на Майдані, також в цей день РФ відкрило вогонь по українським військам. І актори, які показують історичні події у виставі з тими самими ворогами України, не забули про ці події та вшанували пам'ять героїв. Це актори, які не тільки вийшли зробити свою роботу, а ще й усвідомлюють, що вони несуть в маси. У вистави декілька сюжетних ліній, але вони обидві про кохання. Перша це кохання до жінки, а друга це кохання до України. Ці дві лінії доволі тісно пов'язані між собою. Як буває, кохання спіткають перепони, у вигляді "чужих вошей, та своїх гнид", хоч і бувають такі рідкі моменти щастя. це варто дивитися всім громадянам України. Всі актори чудово грали, гарна українська мова, актори вміють передавати емоції, настрої, переживання, майже всі, окрім Мотрі. Мотря була зовсім беземоційною, що трохи збивало з розуміння її образу.Вона не походила на молоду дівчину, скоріше на стару сварливу жінку. В ній не було ніякої ніжності, хочеться трохи іншої гри для цієї героїні. По інших акторах було видно, що вони розуміють свого героя. Можна використати менше декорацій, бо їх зміна затягує виставу. Хоча я із задоволенням розглядала герби і кожен малюнок на декораціях. Вистава викликала переживання за головних героїв, хоча це трохи дивне кохання. Та так буває, так було в ті часи, так є і зараз. Коли зустрічаються юнацький максималізм та чоловіча криза середнього віку. Під час вистави зайвий раз розумієш наскільки циклічна історія, і що вже давно можна було навчитися на своїх помилках, та виправити їх. Раджу звернути увагу на опреративну зміну декорацій. Та трохи поважніше відноситися до тіста, якось не дуже приємно виглядає, коли тісто кидають на підлогу. Трохи змінили розсадку в цьому залі, і тепер люди сидять трохи вище ніж раніше, і тепер вони своїми ногами постійно б'ють у спину попередусидячих, також ноги у людей брудні, це неприємно. Також зявилися доволі різкі та високі сходи, тому треба пильнувати, щоб не впасти, бо доріжка вузенька.

Єлизавета Г.

Від вистави очікувала справжніх пристрастей накшталт твору «Вогнем і Мечем», але на жаль не зовсім вдалося. Багато уваги відволікало під час вистави -зміна декорацій та реквізиту, було забагато з цим біганини та метушні, що переривало та ніби обрубувало цілісне сприйняття вистави і сюжету глядачем. Доволі затягнуто, відчувалась потреба в антракті. Безумовно, що такі історії повинні ставитися та відбуватися на театральній сцені, але вони заслуговують особливої прискіпливості та більшої потуги, а також вражаючої гри акторів для того, щоб дійсно виконувати освітню та виховну роль. Особливе дякую словам актора Володимира Петранюка , який зіграв гетьмана Мазепу, за присвяту виставі 6-й річниці Революції гідності та Дню пам‘яті Небесної Сотні. Актори, що зіграли Мазепу, Кочубеїв дуже сподобалися, передали образи головних героїв. Акторка, яка зіграла Мотрю, викликала дисонанс та категоричне несприйняття з образом 16-річної дівчини. В основі сюжету вистави - історія забороненого кохання на схилі літ гетьмана Івана Мазепи та його хресниці 16-річної Мотрі Кочубеївни на фоні історичних подій, Руїни в Україні, боротьби козацтва за самостійну та вільну гетьманську Україну. У виставі проведені паралелі історії часів гетьманства з подіями сьогодення - ворог не змінився, як і відносини із союзниками, а зрадники очікують слушного часу для завдання удару. Сподобалося порівняння з грою у шахи. Гетьман Мазепа показанийз іншого боку - це сильний та мудрий гетьман-правитель, який навіть на схилі літ бореться за Україну, але й йому не чужі людські слабкості, емоції та почуття. Костюми, одяг героїв - добре підібраний, відповідає епосі , вжісторичним подіям, образам акторів, неймовірно гарний. Декорації - бідні, фанерні, їх постійне і часте пересування після кожної дії заважають глядачам та навіть акторам.

Катерина

Вистава зацікавлює глядача, заставляє задуматись "а що ти здатен втратити заради волі своєї держави", занурює у часи козацтва, дає змогу побачити І.Мазепу, як звичайну людину, яка вміє кохати. Сюжет розповідає про заборонену Богом та осуджену людьми історію кохання І.Мазепи до його похресниці Мотрі Кочубей, а також про його любов до України та волі його народу. Сподобалося дізнаватись про історичні події, слухати незвичний тогочасний український діалект героїв, постійна зміна декорацій і локацій; не сподобалось: затягнуті деякі сцени, краще робити антракт. Мазепа, батьки Кочубеи - відіграли на відмінно, Ворожка - не сподобалась гра, або просто не підібраний вдало образ; Мотря - по сюжету це 16-річна дівчина, а акторку підібрали на вигляд 30 років, зявлявся дисонанс.Спочатку захват викликали лише костюми, далі стало цікаво спостерігати за сюжетом, моментами смішно, під кінець замислюєшься над глибиною сюжету. Мало місця, проте близько грають актори, стільці звичайні, довго важко сидіти. Зала добре провітрювана.

Людмила

Взагалі вистава викликає багато емоцій. Зацікавленість, здивування, співчуття, радість, гордість. А головне вдячність, за те що є такі творчі люди, і такі чудові вистави про нашу історію. У сучасне місто Батурин, подорожуючи, приїздить юнак на ім'я Іван. В місті овіяним легендами, таємницями, та багатим на історичні події він зустрічає ворожку Яну. Яка і повідала йому романтичну та трагічну історію кохання гетьмана Мазепи та його похресниці Мотрі. Спочатку у мене винекло відчуття розчарування. Бо образ Мотрі, для мене , це Пушкінські рядки: "В Полтаве нет Красавицы, Марии равной. Она свежа, как вешний цвет..." А на початку вистави образ Мотрі здався мені "простуватим". Але гра акторки швидко развіяла це відчуття. Змусивши співчувати, сумувати та мріяти разом . Дуже сподобалась музика у виставі, підібрана настільки точно, що ніби обрамила дійство, доповнила сюжет. Як на мене актори передали образи історичних героїв, в орегінальній, цікавій для глядача манері. Особливо мені сподобалась гра актора у ролі Мазепи, та акторки у ролі Любові Федорівни. Вистава для мене пройшла "на одном дыхании". Вона захоплює и повністю занурює в події з перших і до останніх хвилин.

Ольга

Суміш почуттів. Переважно хвилюєшся за любовну історію персонажів. Але водночас не знаєш, як реагувати на кохання 60-річного (десь так) гетьмана й 16-річної дівчини. Деякі моменти (бійки між жінками й чоловіками), діалоги були досить комічними. У кінці вистави була патріотична нотка - було сумно й страшно. Мазепа закохується у свою похресницю Мотрю, якій 16. На фоні історичні перепитії. Спочатку подобалося, бо видавалося, що витсава серйозна. Цитувалися листи закоханих, відчувався трагізм часу й ситуації. Але потім почалися гумористичні/вульгарні/гротескні сцени, де втратилося відчуття серйозності. Виства стала більше "потішною", а в кінці були виголошені патріотичні цитати. Це справило неоднозначне враження. Актори сподобалися. Особливо сподобалися виконавиці жіночих ролей. Кочубеїха грала дуже правдоподібно. Чоловіки моментами помилялися в словах, трохи випадали з образу. Дуж мало місця біля гардеробу та біля входу до сцени. Щоб зайти в зал, треба підніматися сходинками (досить темно й не зручно). Людям з палчками було важко. Стільці були середньої комфортності.

Ксения

Сюжет и тема спектакля очень интересные. Но впечатления после спектакля - недоработанный, не понравилась подача материала, были паузы, когда терялось внимание зрителя, хотя костюмы, музыка, песни, сама тема - отличные. Были для меня моменты, когда зритель скучал, заметила, что одновременно в этот момент несколько человек проверили время на телефоне. Спектакль интересен тем, кто увлекается историей, находит ответы на современные проблемы в исторических аналогиях. Спектакль для меня прошел волнообразно, было интересно узнать финал, но были моменты, когда откровенно было скучно. Камерное, уютное помещение, но стулья не совсем комфортные и слишком близко люди находятся друг к другу при таком посадке.

Юлия

Трудно определить жанр спектакля. Переплелось все: история, религия, любовь, патриотизм, политика, женщины...прошлое, настоящее и будущее. Если все это смешать вместе, то получится сюжет. Сложно представить? Да. Это надо видеть. Такой вот сторителинг в патриотическом исполнении. Неожиданно, но искреннее. Актеры любят свое дело, старались все. И это всегда радует.

Марфа

Було дуже цікаво, вболівала за стосунки головних героїв. Я залишилася приємно вражена виставою і до глибини душі зворушена історією кохання. Вистава викликала бурю емоцій і задоволення! Гра акторів була настільки чуттєвою і приголомшливою, що я сповнилась захоплення! У виставі розповідалося про любов Богдана Хмельницького до своєї хрещениці. Він любив її ніжно, палко, і від його листів і зізнань в коханні до неї, моментами, хотілося плакати від розчулення! Їх стосунки були дуже не простими, бо вона була його хрещеницею і ще тисяча різних перешкод стояло на шляху до їх союзу, але те, як віддано і щиро вона його любила, і те, як Богдан Хмельницький готовий був боротися за своє щастя - викликало захоплення! Я сиділа і щиро вболівала за їх стосунки! Мабуть, це одна з найкращих вистав про кохання, яку я бачила в своєму житті! Це було прекрасно і неймовірно!!! Гра акторів була бездоганна!))) Це ідеальна вистава для побачення! І для тих, хто любить історичні події.