« Мавка »

Не класичний погляд на класичну історію. Портрет Доріана – це портрет кожного, хто відчував в собі боротьбу між природнім інстинктом та прийнятною в суспільстві поведінкою. В нашому випадку цей портрет написаний фарбами музики та руху. Не чекайте побачити денді вікторіанської епохи. Дія вистави перенесена в антиутопічний футуристичний світ, де споконвічний конфлікт природи та культури загострений до межі. Не чекайте послідовного сюжету, знайомого ще зі школи. Історія вистави розгортається в двох пластах – реальному та трансцендентному, зовнішньому та внутрішньому. Не чекайте. Будьте тут і зараз. Дозвольте собі спілкуватися зі світом без упереджень. Можливо, в цьому і ховається відповідь, яку шукають герої вистави.

А якби Кайдаші жили сьогодні? Чи сварилися б вони між собою? Як би обирали дружин і вирішували спірні питання про грушу? Чи може цього б всього не було? Дикий театр відправився на пошуки істини у звичайне українське село, і достеменно дослідив, як би та історія виглядала сьогодні. Він хотів змінити систему, але сільрада не вкрутила лампочки в ліхтарі. Йшов вулицею, впав, розсердився і забив на революцію. Син його хотів врятувати батька від зеленого змія, щоб матір нарешті зажила щасливо – але забухав. Інший син хотів пристрасті, але пішов її шукати в АТО. Сусідка хотіла великої любові, але з цього виходили тільки діти Там ще багато хто чого хотів. І все то Правда. Чиста, щира та сорокоградусна...

Знаменитий роман Панаса Мирного для багатьох лишився однією із обов'язкових книжок шкільної програми. Та ми певні, що у ньому ставляться  питання на які суспільство досі не знайшло відповідь.
 Щоб підібратися до цього поближче, ми перенесемо колізії роману на буденне життя тих, від кого відвернувся соціум, на молодих юнаків, які скоїли злочин і тепер знаходяться у місцях позбавлення свободи. 
Хто, як не вони, знають відповідь на питання: «Чому сміливі, чесні, і відверті люди стають грабіжниками і вбивцями?» Ой з-за гори чорна хмара Як хвиля іде! Чом на світі так багато Поганих людей? І справді чому? Невже так звана «неблагонадійність» вроджена і передається від батьків до дітей? Вистава поставить це питання перед Вами.
 У виставі звучать авторські пісні у виконанні рок-джаз бенду театру на Подолі.

Вистава про пошук самоідентичності через архетип Наталки Полтавки в сучасному українському суспільстві. Засобами вербатіму актори досліджують теми оригінальної п'єси 1819 року: збереження традиційних сімейних та духовних цінностей, проблеми еміграції, заробітчанства, питання цілісності особистості та її життєвих орієнтирів. Якщо Наталка Котляревського – це збірний образ укаїнки XIX століття, то якою вона має бути сьогодні?

Загадка, яка схована за текстом Івана Франка, збуджує театральні колективи звертатися до цієї п‘єси. Історія Анни, Михайла і Миколи в нашій інтерпретації не є головною, але є основою того, що трапилося з людьми, у котрих щастя вже вкрадено. Наскільки глибоко суспільство може «бабратись» у твоєму житті, що ти продовжуєш закопувати своє життя у могилу. Як справитися? Як не здатися та рухатися вперед, до себе? На ці та багато інших питань шукають відповіді головні герої, а особливо глибоко переживає Анна. Жінка, яка зітнулася лицем до лиця зі страхом, біллю, пам‘яттю та почуттями. Її душать «коралі сліз». Переживе? Здолає? Куди приведе її серце? Містичність життя та драма людьскої душі в колажах із пластики, етничної музики у виконанні чотирьох акторок