« Мать його »
Володимир, розмінявши шостий десяток років, так і не взнав коханки іншої, ніж наука. Не мав співжительки іншої, ніж його мати – вічного та невмирущого творця його дивного затворницького життя. Його матері – Зої – вже сто років. А, може, й більше. А, може, вона була завжди і завжди буде, з її небажанням ділити з кимось сина, з її любов'ю до нього, токсичною та руйнівною. Зоя знає: на селі, коли наставав час вмирати, діставали труну з горища й вкладалися в неї, а, якщо не вмирали, йшли гусей пасти. Але чомусь, ані вона, ані її син не помічають, що вляглися в ту труну, навіть не почавши жити, й вже який рік пасуть тих гусей… Але, може, молода й занадто жива дівчина Женя, яка опиняється в їхньому домі, зможе оживити горе-пастухів?
Вистава Малого театру «Мать його» за п'єсою Світлани Баженової «Як Зоя гусей годувала» – не спроба знайти винних, злодіїв, які крадуть один в одного щастя. Це драматична оповідь про таку різну любов: наївну, дивакувату, садистську, хворобливу, швидкоплинну та вічну.
Автор п'єси «Як Зоя гусей годувала» Світлана Баженова.
Не дивлячись на те що я трохи запізнилася на виставу, адміністратор була дуже привітна та пропустила до залу. Це дуже приємно було! щодо вистави, то актори були на висоті, відчувався професіоналізм. Вистава про життя чоловіка який живе зі старенькою мамою та доглядає за нею. Через що не може влаштувати своє особисте життя і ховається за науковою роботою. Драматизм в тому, що люди часто так звикають до своєї повсякденної рутини, до накатаного життя, що коли приходить в їх життя і намагається увійти "щастя", то їх це лякає. Лякає вихід із зони комфорту, відмова від звичних рухів заради світлого майбутнього. Дехто це розуміє, а дехто ні. І ті які не хочуть виходити із зони комфорту, тягнуть за собою тих хто хоче вирватися з рутини...
"Мать його" -- надзвичайний драматична постановка, про те у що може перетворитись материнська любов і піклування. Історія про людей серед нас, про скалічені долі і безкінечний егоїзм. Не найлегша професія - виховання дітей, та чи можна звинувачувати їх у своєму виборі,чи вчинках? Чи можна тримати людину у заручниках чергуючи грубість та слабкість? Історія про чоловіка мати якого буквально п'є його життя, про "друга", який не значно кращий за неї, про дівчину, яка намагається змінити життя за його рахунок. Замкнуте коло де "ніхто вже не може інакше". У пошуках меж людського егоїзму вам у "Малий драматичний театр".
"Мать його" - неперевершена трагікомедія від "Малого Театру" з чітким життєвим сюжетом. Особливістю п'єси є геніальне поєднання емоцій зовсім не схожих, протилежних між собою. Під час перегляду вистави відчувався яскравий контраст емоцій: сумні моменти дуже швидко замінювався на кумедні і навпаки. Глядач знаходиться ніби на емоційних гойдалках через вдале поєднання смішних і серйозних епізодів. А драматичний сюжет висвітлює різноманіття почуттів , різні погляди на одну і ту ж життєву ситуацію у силу великої різниці у віці героїв, швидкоплинність життя.
Спочатку актор працював на заводі. Потім одного разу познайомився з чоловіком, який працював у театрі ляльок монтувальником і вирішив теж влаштуватися туди. До цього Юрію ніколи не доводилося бути в театрі, але йому так сподобалося, що він почав грати в театрі.
Потім потрапив до Театру юного глядача у Запоріжжі. Так і розпочалася його акторська кар'єра.
Брала участь у більш ніж двох картинах починаючи з 2005 року.
Перший фільм, у якому знялась акторка – «Міс Всесвіт».
У 2013 році отримав диплом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, вчився в майстерні М. Резніковича.
Під час навчання у виші грав у студентськомцу театрі роль доктора Чейзюбл у спектаклі «Як важливо бути серйозним». Відразу ж вступив до трупи театру російської драми імені Лесі Українки. Найбільше відкрився талант актора у спектаклях «Шалена кров» та «Ігри на задньому дворі».
Першу роль в кіно Данііл Мірешкін отримав, ще будучи студентом, в 2012 році. Він зіграв другорядного персонажа в кримінальному серіалі «Порох і дріб». Потім він з'являвся в кадрах багатосерійних проектів «Особиста справа», «Все одно ти будеш моєю» (з Валерією Ходос і Аллою Мартинюк), «Останній яничар». У 2016 році він зіграв одразу в кількох серіалах. Найяскравішим у 2017 році експерти вважають головну роль у 4-х серійному фільмі Аліни Чеботарьової «Клянуся любити тебе вічно».
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
« Мать його »
