Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Мать його »
Володимир, розмінявши шостий десяток років, так і не взнав коханки іншої, ніж наука. Не мав співжительки іншої, ніж його мати – вічного та невмирущого творця його дивного затворницького життя. Його матері – Зої – вже сто років. А, може, й більше. А, може, вона була завжди і завжди буде, з її небажанням ділити з кимось сина, з її любов'ю до нього, токсичною та руйнівною.
Зоя знає: на селі, коли наставав час вмирати, діставали труну з горища й вкладалися в неї, а, якщо не вмирали, йшли гусей пасти. Але чомусь, ані вона, ані її син не помічають, що вляглися в ту труну, навіть не почавши жити, й вже який рік пасуть тих гусей… Але, може, молода й занадто жива дівчина Женя, яка опиняється в їхньому домі, зможе оживити горе-пастухів?
Вистава Малого театру «Мать його» за п'єсою Світлани Баженової «Як Зоя гусей годувала» – не спроба знайти винних, злодіїв, які крадуть один в одного щастя. Це драматична оповідь про таку різну любов: наївну, дивакувату, садистську, хворобливу, швидкоплинну та вічну.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Вистава тримала увагу від початку і до кінця, глядачі проживали кожну секунду із акторами, було присутнє відчуття повного занурення в історію. Замислюєшся над тим, що у житті повинно бути все гармонійне. Людина повинна залишатися особистістю та не розчинятися у житті іншої людини, навіть самої близької та рідної. 100-річна Зоя доживає свої дні у маленькій старенькій квартирі зі своїм старіючим сином. Мати та син - єдине, що у них було і є один в одного. "Я ж себе після сорока поховала" - виправдовується стара Зоя, пояснюючи своє бажання ні з ким не ділити сина та не відпускати його від себе. Син належить тільки їй. До смерті. Її чи його. Актори чудово передали характери та суть своїх персонажів, їх якості, душевні переживання та трагедії. Їм віриш. Протягом усієї вистави відчуваєш жаль до головних героїв, а у фіналі обурюєшся тому, як калічить людей хворобливе кохання. Будівля театру розташована у 7 хвилинахвід метро Золоті ворота, у будівлі музею Шстдесятництва. Красиві сходи, гарна тераса на свіжому повітрі, з легенларним левом, привітні адміністратори.
Не могла відірватися , іноді було сумно , але часто й сміялася с головної героїні Жені. Сподобався неоднозначний кінець. сподобалась гра Жені, сміялася вся зала! Можу порадити всім людям які люблять нестандартні вистави.
Не дивлячись на те що я трохи запізнилася на виставу, адміністратор була дуже привітна та пропустила до залу. Це дуже приємно було! щодо вистави, то актори були на висоті, відчувався професіоналізм. Вистава про життя чоловіка який живе зі старенькою мамою та доглядає за нею. Через що не може влаштувати своє особисте життя і ховається за науковою роботою. Драматизм в тому, що люди часто так звикають до своєї повсякденної рутини, до накатаного життя, що коли приходить в їх життя і намагається увійти "щастя", то їх це лякає. Лякає вихід із зони комфорту, відмова від звичних рухів заради світлого майбутнього. Дехто це розуміє, а дехто ні. І ті які не хочуть виходити із зони комфорту, тягнуть за собою тих хто хоче вирватися з рутини...
"Мать його" -- надзвичайний драматична постановка, про те у що може перетворитись материнська любов і піклування. Історія про людей серед нас, про скалічені долі і безкінечний егоїзм. Не найлегша професія - виховання дітей, та чи можна звинувачувати їх у своєму виборі,чи вчинках? Чи можна тримати людину у заручниках чергуючи грубість та слабкість? Історія про чоловіка мати якого буквально п'є його життя, про "друга", який не значно кращий за неї, про дівчину, яка намагається змінити життя за його рахунок. Замкнуте коло де "ніхто вже не може інакше". У пошуках меж людського егоїзму вам у "Малий драматичний театр".
"Мать його" - неперевершена трагікомедія від "Малого Театру" з чітким життєвим сюжетом. Особливістю п'єси є геніальне поєднання емоцій зовсім не схожих, протилежних між собою. Під час перегляду вистави відчувався яскравий контраст емоцій: сумні моменти дуже швидко замінювався на кумедні і навпаки. Глядач знаходиться ніби на емоційних гойдалках через вдале поєднання смішних і серйозних епізодів. А драматичний сюжет висвітлює різноманіття почуттів , різні погляди на одну і ту ж життєву ситуацію у силу великої різниці у віці героїв, швидкоплинність життя.
Спочатку актор працював на заводі. Потім одного разу познайомився з чоловіком, який працював у театрі ляльок монтувальником і вирішив теж влаштуватися туди. До цього Юрію ніколи не доводилося бути в театрі, але йому так сподобалося, що він почав грати в театрі.
Потім потрапив до Театру юного глядача у Запоріжжі. Так і розпочалася його акторська кар'єра.
Брала участь у більш ніж двох картинах починаючи з 2005 року.
Перший фільм, у якому знялась акторка – «Міс Всесвіт».
У 2013 році отримав диплом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, вчився в майстерні М. Резніковича.
Під час навчання у виші грав у студентськомцу театрі роль доктора Чейзюбл у спектаклі «Як важливо бути серйозним». Відразу ж вступив до трупи театру російської драми імені Лесі Українки. Найбільше відкрився талант актора у спектаклях «Шалена кров» та «Ігри на задньому дворі».
Першу роль в кіно Данііл Мірешкін отримав, ще будучи студентом, в 2012 році. Він зіграв другорядного персонажа в кримінальному серіалі «Порох і дріб». Потім він з'являвся в кадрах багатосерійних проектів «Особиста справа», «Все одно ти будеш моєю» (з Валерією Ходос і Аллою Мартинюк), «Останній яничар». У 2016 році він зіграв одразу в кількох серіалах. Найяскравішим у 2017 році експерти вважають головну роль у 4-х серійному фільмі Аліни Чеботарьової «Клянуся любити тебе вічно».
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
« Мать його »
