Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Ця вистава – молитва. У «Маркові Проклятому» явлено театр, якщо можна так сказати, екологічно чисто, без всіляких електронно-технологічних замінників і модних добавок, без соціальної заангажованості. Він є виразником екзистенціального переживання людини, її найглибших станів і відчувань, тобто основних засад буття». Світлана Веселка, «Високий замок»
«Стус є одним з небагатьох творців міцних структур мови, міцного, місткого слова. Бо тільки таке слово може передавати глибинний зміст архетипів культури. Для театру, де закоріненість слова, звукосполучення у процеси підсвідомого є особливо відчутна, очевидним є і та непересічна роль, яку відіграватиме поезія Василя Стуса у подальшому становленні української мови». Володимир Кучинський
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
В історії з постановкою вистави містичних збігів та обставин незліченна кількість. Хоча б те, що театр розташований на вулиці імені Івана Миколайчука, а будинок, в якому жив актор, знаходиться просто поруч з нашим театром. Режисер вистави Тетяна Матасова кілька років мріяла про постановку цієї повісті, а театр обрала теж невипадково. Дитинство та ранню юність Тетяна провела у фольклорних ансамблях, що відчувається у дбайливому та обережному поводженні з фольклорною основою вистави. А ще... вистава стане цілим клондайком дебютів. Актори, яких звикли бачити та сприймати виключно як блискучих вокалістів, вийдуть на сцену в якості драматичних акторів. Ось... Сюрпризи відкрили не всі. Тож чекаємо на виставі.
Трагедія Гамлета – у необхідності відмовитися від власних духовних вимог і стати звичайним убивцею (А. Тарковський). А головним героєм нашої версії «Гамлета» є театр. Актори його мандрівної трупи – одночасно блазні й мудреці, які замислюються над найглибшими проблемами буття й, здається, знають щось, про що не здогадуються інші. Цього разу перед ними постало питання про відповідальність перед собою і перед суспільством, і вони намагаються вирішити його, приміряючи на себе личини персонажів безсмертної трагедії Шекспіра. І та сама дійсність постає в зовсім іншому світлі, коли дивишся на неї, наприклад, очима Гамлета й очима Гертруди.
Лірична драма І. Франка про кохання, де любов піднесена на найвищий п’єдестал. Про життя, що пройшло марно, про втрачене через егоїзм кохання, про надії, що не справдилися. Після глибоких і болісних переживань, у взаємостосунки закоханої пари приходить прощення. У виставі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» та «живою людиною» з почуттями та емоціями.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
Вистава сплетена з віршів Василя Стуса. Сподобалася натуралістична гра акторів, та пристойна кількість творів обіграних під час вистави. Іноді втрачав ритм повісті, дуже швидко змінювалися твори та теми які в них обігрувалися. Декорацій практично не було, тільки свічки, костюми підібрані влучно, потішили й написи на тілах акторів( розгледіти тільки з перших рядів). Вистава підійде усім охочим порозмислити та поціновувачам творчості В.Стуса. мені не вистачало динаміки, але й вистава не про це, тут важко сказати. "Давно забуто, що є — жити, I що є — світ, і що є — ти." Для мене це вистава запам'яталася виконання кількох віршів, а з кількох віршів в'їлися декілька фраз,які і надихають , і спонукають до замислення. Однозначно варта уваги. З переваг можу назвати: зручне місце розташування, куполоподібна стеля сприяє чудовій акустиці. Недоліки: Дуже хороша акустика, якщо в гостя заграє телефон, це буде лунати на рівні з голосом акторів, дещо пошарпаний вид театру з середини, офісні стільці замість звичних.
Це поетична фантазія по Стусових віршах, звучить багато поезії, наміксованої з талановитою театральною грою. Вистава тримає у напрузі, вірші Стуса дарують одночасно насолоду і біль. Постійна інтрига завдяки грі акторів і нестандартній постановці, співпереживання дійству, захоплення від поворотів сюжету - зміни віршів. Згадується сумна доля поета і від цього стає сумно, але слухаючи його поезію знову переконуєшся, шо він - геній. Гра акторів динамічна, реалістична, драматична, й часом трагічна. Чудово передали і змусили мене, як глядачку, відчути цілий спектр різних емоцій. Це вистава-поезія, вистава-драма, вистава-трилер, вона дарує багато глибокого і справжнього задоволення. І сильний післясмак, як після суперкрутого грузинського вина. Підійде для закоханих. Це найкращий подарунок під будь-яку оказію, як-от день народження, побачення, провести час разом з батьками, друзями, етс. І для шанувальників поезії, й зокрема, Стуса.
Театральний режисер, актор, засновник і художній керівник Львівського академічного театру імені Леся Курбаса (1988-2019).
Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, державної премії імені Леся Курбаса, премії імені Василя Стуса. Народний артист України.
З 2019 року головний режисер Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Як режисер здійснив понад два десятки драматичних постановок та літературних вечорів на сцені Театру імені Леся Курбаса, а також на сценах Національного театру імені Івана Франка в Києві та Театрі імені Тараса Шевченка в Харкові.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
Закінчив Харківський інститут мистецтв імені Івана Котляревського. Після навчання працював актором в Харківському театрі імені Тараса Шевченка. Викладав психофізичні тренінги у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського та з 2005 року є викладачем на акторському курсі Львівського Національного університету імені Івана Франка. Лауреат обласної премії в галузі театрального мистецтва імені Бориса Романицького (2007).
З 1987-1990; 1991-1996 – актор Харківського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка.
З 2019 року – актор Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Закінчив театральну студію при Театрі імені Леся Курбаса та Харківський державний університет імені Івана Каразіна.
У 1995-2003 рр. проводив майстер-класи з акторського психофізичного тренінгу в Україні, США, країнах Європи. Викладав акторську майстерність на акторському курсі Львівського Національного університету ім. Івана Франка, на режисерському курсі Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Закінчив ЛНУ імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського (2009).
Закінчила Львівський національний університеті імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс В. Кучинського (2005) та Інститут післядипломної освіти ЛНУ ім. І. Франка (2010).
Співзасновниця і вокалістка гурту «КурбАси». Солістка гурту «Оркестра почувань».
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.