З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade
Маркіза de Sade

« Маркіза de Sade »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Письменник і філософ, учасник Французької революції Маркіз де Сад скандально відомий своїми нігілістичними поглядами на мораль та сексуальними зв’язками із застосуванням насилля. Значну частину життя провів у в’язницях (зокрема, за звинуваченням у содомії). Саме його прізвище дало назву поняттю садизм. Та у виставі фігурує не маркіз, а маркіза – Рене де Сад, яка впродовж дев’ятнадцяти років домагалась звільнення свого чоловіка з тюрем і за цей час, переглядаючи усталені поняття доброчесності, святості, пороку, здійснила непростий шлях до себе. Змагаючись із впливом оточення вона шукає власне ставлення до ідей Маркіза де Сада.

Чи справді жорстокість є невід’ємною частиною природи людини, а темні бажання керують її вчинками? Чи можна прийняти твердження, що гріх та надмірність ведуть до очищення і звільнення?

Тривалість: 2 години 50 хвилин
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.0
4.5
5.5
4.8

Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню. Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки. Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.

Лондон
« Лондон » Моновистава
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.8
6.0
5.4

Тема еміграції болюча для нас. Чи не кожен українець, що має руки та мізки, хоча б раз замислювався поїхати з країни і віднайти своє щастя, хай навіть за океаном. Ми живемо у постсовковому просторі, ми прагнемо чогось нового, але чи готові ми до цього по справжньому? Це вистава про білоруського сантехніка Гєну, що потрапляє в Лондон, де серед слайдів туристичного путівника розуміє головні для себе речі. Цікаво, чим закінчиться його подорож?

Дім
« Дім » Колективне сновидіння
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
4.7
5.3
4.7

Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Спостерігач
« Спостерігач » Монолог для двох
3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.0
4.0
4.5
3.5

Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
6.0
5.5
6.0

Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).

Відгуки
Руслан

Не міг відірватися від перегляду, було дуже цікаво спостерігати за грою акторів. В центрі сюжету вистави стоїться маркіза де Сад, одружена із чоловіком, який має садистські нахили. Його засуджують до ув'язнення (не в останню чергу за допомого матері маркізи де Сад), а сама маркіза усі 19 років домагається його звільнення. У виставі показано як маркіза розмірковує про поняття "доброчесності" "гріха" та як за ці 19 років змінюється її ставлення до них. Актори грали дуже і дуже переконливо. Неможливо було відірватися від їх гри. Костюми дуже пасували до епохи Французької революції. Окремо хочеться відмітити костюм Баронеси де Сіміан (монахині). Вистава затягувала і хотілося насолоджуватися грою акторів та дізнатися чим же ж усе закінчиться. Будівля театру хоч і має гарний фасад (помітно, що відносно недавно проводився ремонт), проте всередині виглядає дещо занедбаною. Необхідний ремонт. Також крісла - це просто стільці (як у офісах). На них незручно сидіти (хоч у них є перевага в тому, що їх можна було відсувати). Театр знаходиться у центрі міста, до нього дуже зручно добиратися. У театрі немає безкоштовного Wi-Fi. Заборонена фото та відеозйомка. Театр має окремий гардероб. Театр не розрахований для людей з особливими потребами (якщо ще до залу театру можна зайти з допомогою сторонніх, то до туаллету, який розташовано на другому поверсі важко буде добиратися. Самі туалети у відносно хорошому стані (всього два, загальні). Також незручне місце для очікування (холл театру дуже маленький). У залі є балкон з можливістю придбати квитки на ньому. Всього 66 місць у самій залі. Приблизно 20 на балконі. Квитки до театру можна придбати через інтернет і показувати у електронному вигляді. У театрі немає їдалень/не продається їжа та напої, проте просто навпроти театру є Opera Market. Також навколо театру є багато закладів, де можна провести час до чи після вистави.

Вікторія

Не могла відірватися від перегляду! Дуже сподобалася гра акторів! Це було неймовірно гарно! Розповідається про Маркіза де Сад, який був одружнений з Рене де Сад. Він полюбляв суксуальні зв'язки із застосуванням насильства. Значну частину свого життя він провів у в’язницях, а його дружина впродовж дев’ятнадцяти років домагалась його звільнення з тюрем. За цей час вона розуміє справжність свого чоловіка і своє ставлення до нього, а також віднаходить своє власне "Я". Так! Гра акторів(їхня гра, голос) - це було щось надто красиве та захоплюче! На мить забула, що це актори. Театр має дуже красивий фасад. Але всередині помітно, що досить дуже стара будівля, обдерті стіни, які були прикриті просто чорною тканиною. Не зручні крісла.(дуже затерпала спина, це були звичайні стільці). Є гардеробна, туалет, відсутній wi-fi. Приміщення холу, де очікувати на виставу - ну дуже маленьке, що є незручним! Людям з обмеженими можливостями важко підніматися до туалету, а також є підвищення, де знаходять місця в залі, що є також труднящомя для стареньких людей. Так як мій чоловік трошечки зануда, то я знаю , що в залі є 66 місць + є балкон і там також є місця, але очі мого чоловіка туди не дібралися. Є модливість приходити з електроними квитками! В залі не душно та тепло!