Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Маркіза de Sade »
Письменник і філософ, учасник Французької революції Маркіз де Сад скандально відомий своїми нігілістичними поглядами на мораль та сексуальними зв’язками із застосуванням насилля. Значну частину життя провів у в’язницях (зокрема, за звинуваченням у содомії). Саме його прізвище дало назву поняттю садизм. Та у виставі фігурує не маркіз, а маркіза – Рене де Сад, яка впродовж дев’ятнадцяти років домагалась звільнення свого чоловіка з тюрем і за цей час, переглядаючи усталені поняття доброчесності, святості, пороку, здійснила непростий шлях до себе. Змагаючись із впливом оточення вона шукає власне ставлення до ідей Маркіза де Сада.
Чи справді жорстокість є невід’ємною частиною природи людини, а темні бажання керують її вчинками? Чи можна прийняти твердження, що гріх та надмірність ведуть до очищення і звільнення?
« Випадкове танго »
Трагікомедія
« Цвєтаєва + Пастернак »
« Серпень: Графство Осейдж »
Комедія
« Second love »
Мелодрама
« Нагадай собі згадати »
Не міг відірватися від перегляду, було дуже цікаво спостерігати за грою акторів. В центрі сюжету вистави стоїться маркіза де Сад, одружена із чоловіком, який має садистські нахили. Його засуджують до ув'язнення (не в останню чергу за допомого матері маркізи де Сад), а сама маркіза усі 19 років домагається його звільнення. У виставі показано як маркіза розмірковує про поняття "доброчесності" "гріха" та як за ці 19 років змінюється її ставлення до них. Актори грали дуже і дуже переконливо. Неможливо було відірватися від їх гри. Костюми дуже пасували до епохи Французької революції. Окремо хочеться відмітити костюм Баронеси де Сіміан (монахині). Вистава затягувала і хотілося насолоджуватися грою акторів та дізнатися чим же ж усе закінчиться. Будівля театру хоч і має гарний фасад (помітно, що відносно недавно проводився ремонт), проте всередині виглядає дещо занедбаною. Необхідний ремонт. Також крісла - це просто стільці (як у офісах). На них незручно сидіти (хоч у них є перевага в тому, що їх можна було відсувати). Театр знаходиться у центрі міста, до нього дуже зручно добиратися. У театрі немає безкоштовного Wi-Fi. Заборонена фото та відеозйомка. Театр має окремий гардероб. Театр не розрахований для людей з особливими потребами (якщо ще до залу театру можна зайти з допомогою сторонніх, то до туаллету, який розташовано на другому поверсі важко буде добиратися. Самі туалети у відносно хорошому стані (всього два, загальні). Також незручне місце для очікування (холл театру дуже маленький). У залі є балкон з можливістю придбати квитки на ньому. Всього 66 місць у самій залі. Приблизно 20 на балконі. Квитки до театру можна придбати через інтернет і показувати у електронному вигляді. У театрі немає їдалень/не продається їжа та напої, проте просто навпроти театру є Opera Market. Також навколо театру є багато закладів, де можна провести час до чи після вистави.
Не могла відірватися від перегляду! Дуже сподобалася гра акторів! Це було неймовірно гарно! Розповідається про Маркіза де Сад, який був одружнений з Рене де Сад. Він полюбляв суксуальні зв'язки із застосуванням насильства. Значну частину свого життя він провів у в’язницях, а його дружина впродовж дев’ятнадцяти років домагалась його звільнення з тюрем. За цей час вона розуміє справжність свого чоловіка і своє ставлення до нього, а також віднаходить своє власне "Я". Так! Гра акторів(їхня гра, голос) - це було щось надто красиве та захоплюче! На мить забула, що це актори. Театр має дуже красивий фасад. Але всередині помітно, що досить дуже стара будівля, обдерті стіни, які були прикриті просто чорною тканиною. Не зручні крісла.(дуже затерпала спина, це були звичайні стільці). Є гардеробна, туалет, відсутній wi-fi. Приміщення холу, де очікувати на виставу - ну дуже маленьке, що є незручним! Людям з обмеженими можливостями важко підніматися до туалету, а також є підвищення, де знаходять місця в залі, що є також труднящомя для стареньких людей. Так як мій чоловік трошечки зануда, то я знаю , що в залі є 66 місць + є балкон і там також є місця, але очі мого чоловіка туди не дібралися. Є модливість приходити з електроними квитками! В залі не душно та тепло!
Закінчила Харківський інститут культури і мистецтв імені Івана Котляревського (2000).
Актриса Харківського театру «P. S.» (2000-2006) та Харківського театру імені Тараса Шевченка (2006-2009).
З 2006 року актриса театру імені Леся Курбаса.
У 2004-2006 викладала акторську майстерність у Харківському інституті культури і мистецтв імені Івана Котляревського).
Співачка, музикант гурту «КурбАси».
Закінчила Львівський національний університеті імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс В. Кучинського (2005) та Інститут післядипломної освіти ЛНУ ім. І. Франка (2010).
Співзасновниця і вокалістка гурту «КурбАси». Солістка гурту «Оркестра почувань».
Співзасновниця і актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Закінчила театральну студію при Львівському державному академічному театрі імені Марії Заньковецької та Львівський національний університет імені Івана Франка. Викладала сценічну мову на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка.
З 1978-1988 рр. –акторка Львівського національног академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької.
З 1988 р. – акторка Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Оксана Козакевич – актриса Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.
Після закінчення школи планувала впуступати на географічний факультет думаючи, що саме так складеться її життя. Але в школі молоду дівчину наштовхнули на думку про вступ на факультет культури та мистецтв до Львівському Національному університеті ім. Івана Франка. Так і склалось, що з 2004 по 2009 Оксана Козакевич навчалася на акторському курсі під керівництвом Володимира Кучинського. На третьому курсі навчання по обміну набиралась досвіду на майстер-класах з акторської майстерності у Вищій театральній школі імені Людвіга Сольського у Кракові. А після закінчення університету, не потрапивши до складу трупи театру ім. Леся Курбаса, вирушила до Польщі на Міжнародні майстер-класи, які проводив Фабіо Омодеї, де обрала маскотерапію.
Коли повернулась в Україну, вона все одно приходила до театру і репетирувала. А згодом «напросилася» на епізодичну роль у виставі «Хвала Епосу», потім репетирувала у виставі «Репетиція в театрі злочину» (реж. Микола Береза). Своїми стараннями та серйозністю до поставлених цілей Оксана Козакевич привернула увагу київського режисера Андрія Приходько. Так, мрія, до якої впевнено йшла молода актриса втілилась в життя і вона нарешті стала актрисою Львівського академічного театру ім.Леся Курбаса.
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
У 2005 закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського. Музична режисерка кількох постановок. Засновниця та вокаліста гурту «Горгішелі».
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Студентка Львівського національного університету імені Івана Франка, (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), акторський курс Олексія Кравчука. Учасниця музичного гурту «ЯгОди».
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
« Маркіза de Sade »
