Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Маленький принц »
Історія про Маленького принца, який сміявся, немов тисячі дзвіночків, і жив на крихітній планеті, на якій росли тільки баобаби і раптом випадково виросла одна єдина Троянда, примхлива, норовлива, але прекрасна у своїй безпосередності. Посварившись з Трояндою, Маленький принц довго подорожував, побував на різних планетах, і, нарешті, потрапив на Землю.
Старий мудрий Лис відкрив Принцу нове розуміння Світу. Напевно, ця проста й зворушлива історія не вимагає додаткового представлення. Адже за накладами книга французького письменника і льотчика Антуана Сент-Екзюпері посідаєє в Європі 2-е місце після Біблії!
Ця вистава про вічне і неминуще. Вона близька кожній людині, незалежно від віку, освіти та соціального становища.
Маленький принц з нізвідки з'явився на планеті Земля серед безкрайньої пустелі і так само раптово зник із Землі, щоб сміятися зі своєю крихітною планети людям – як мільйони дзвіночків!
Майже біблійна історія про неминущі цінності, яка нікого не залишає байдужим
Захоплююча подорож по різноколірних планет і різних світів.
Одна з найзворушливіших вистав, які ви тільки могли бачити... Лауреат багатьох міжнародних фестивалів, актор і режисер Володимир Завальнюк разом з талановитою актрисою театру й кіно Ганною Яремчук запрошують Вас у казкову подорож. Дитяча казка для дорослих, яка змушує замислитися над простими й потрібними речами. Вона дає змогу знову поглянути на світ невинними дитячими очима. Філософська казка про любов і дружбу, про обов’язок і вірність, про нетерпимість до зла. Після вистави « Маленький принц» – виходиш просвітленим і здивованим, принишклим і усміхненим, задумливим і трохи сумним. Після такого побачення з мистецтвом, не хочеться палити на вулиці, штовхатися в метро, включати мобільний телефон. Серце просить спокою і пішої прогулянки, намагається відкритися першому зустрічному і знайти в ньому друга або родича. Це означає, що мистецтво – справжнє, а режисер – зробив свою справу.
Заможний американець купує на аукціоні загадковий старовинний замок в Англії. Кажуть, що в цьому замку живе... привид... Місцеві мешканці попереджають героя про недобру славу маєтку, але новий власник тільки насміхається з цього, він переїздить до Кентервіля разом з родиною. А привид там дійсно живе, живе і мучиться від страшного прокляття... Проте, можливо, не такий він уже і страшний, цей фантом?
Вистава про пригоди друзів Тома Сойєра та ГеккльберріФінна, cтворена за мотивами всесвітньо відомої повісті американського письменника Марка Твена. Світ захоплюючих і небезпечних пригод та вигадок маленького американця близький нам сьогодні, тому що усі ми родом з однієї країни – країни дитинства. Він напевне знає,що честь фарбувати паркан може вартувати зацікавленому цілого яблука, вивести бородавки допомагає гнила вода, а на заручинах обіцяють любити до останнього подиху. Але що робити, коли задля спасіння невинного і спасіння свого ж сумління маєш ризикнути власною безпекою і життям? Автори відходять від класичного зображення твенівського міста на ріці. Світ вистави зринає складною ступінчастою конструкцією з безліччю проходів та люків, він населений героями одягненими у Бохо-стилі, наповнений сучасними музикою та пластикою. Саме у такій естетиці перед глядачами оживуть винахідливий Том Сойєр, його вірні друзі Гек Фінн і Джо Гарпер, чарівна Беккі Тетчер і навіть сам Марк Твен.
«Той самий Мюнхгаузен» – тонка лірична комедія з філософським підтекстом від геніального драматурга і сценариста Григорія Горіна. Виставу поставлено не по більш пізнього кіносценарію, а за п'єсою, яка і до фільму Марка Захарова була вже дуже відомою. Ми постаралися зберегти й примножити все чисельні глибокі смисли, який Горін вклав до уст своїх героїв, не наслідуючи фільму, бо це, на наш погляд, невдячна справа. За трикутними капелюхами, перуками й кринолінами ховаються сучасні люди з їх звичайними неминущим у віках пристрастями: Коханням, заздрістю, ревнощами, підлістю, жадібністю й всякого роду страхами. Той самий Мюнхгаузен, легендарний Барон, – брехун і дивак або, навпаки, людина, яка завжди говорить тільки правду? Це повинен вирішити для себе кожен глядач. Адже між правдою і неправдою майже немає межі. Так само, як немає її між комедією й трагедією, які обидві завжди поруч в житті людини.
Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».
Довольно скучно. Не удалось актерам увлечь историей, потому практически от начала и до конца скучно наблюдал неопытных актёров и затылки людей (: Сюжет интересный и посыл очень хороший, несмотря на то что это детская сказка, подумать будет над чем и взрослому :) Особенно концовка удивила, немного непохожа на детскую сказку. А вот исполнение подкачало. Актерам не получилось передать образцы, увлечь зрителя рассказом и погрузить его в историю. Просто рассказывают заученный текст, не более того. Нужно что-то придумать с залом. Из-за того что все места на одном уровне, а сцена без возвышения, то уже из третьего ряда ничего не было видно, приходилось крутится, что б смотреть на актёров, а не затылки людей.
Просто та знайомо, передбачувано і спокійно, як дома. У виставі показано сприйняття світу дорослими і дітьми, їх цінності та зацепки-привязки життя, мислення обох категорій, то цікаво і досить просто, невимушено. Наведено приклади різних осіб із життя. Про гроші, владу, шану, глупість, сум, дружбу, прив'язки, любов і відкриття. Особисто мені чомусь, не вистачило декорацій, костюмів, та гри, щоб захопило дух, хоча актори й старалися. Гончарова дуже гарно грала емоції голосом та мімікою, жестами, професійно, цікаво, добре володіє собою у грі. Потрібно вказати орієнтири на театр при вході на територію фортеці, там вісить табличка на воротах. Але немає ні стрілки вказівки, куди саме йти, вліво, вправо, прямо, охорони на місці не було, щоб запитати. Чи напишіть внизу таблички іти ,,направо вверх, справа двері в полоску"", поруч стоїть пушка, на дверях зверху, якусь маску театральну можна повісити, знак театру, тоді людина хоч здалеку її побачить, якщо піде прямо до музею фортеці, як то було зі мною ;-). Надворі дощ, холод і ні душі, щоб запитати, на дверях замки. Добре, що був тел. Волонтерів, але направили до охорони за вказівкою, але там було темно, постукала у двері, там дивилися телевізор, підказали. А от табличка все б вирішила відразу і не втратила час. Добре, що було представлення театру хв 15 то ще встигла на виставу, а з місцями там сутужно, все зайнято, сиділа на маленькому круглому стільчику, що крутиться, зате більш високо, що було краще видно. А так не стільці, а лавки, немає підвищення зали тому дивитися не дуже зручно.
Акторка, режисерка, драматургиня, письменниця, театральна і громадська діячка. З 2011 р. очолює незалежний театр «Маскам Рад». З 2013 – голова Ради ГО «Спільнобачення» і координаторка проектів «Джойфест», куди входять Міжнародний театральний фестиваль «Джойфест» (з 2013), Фестиваль дитячих театрів «Джойфест-діти» (з 2015), МФ історичного кіно «Поза часом» (з 2014), Фестиваль української класичної музики «Смальта» (з 2015). У 2014-му очолила Благодійний фонд «Обрій» (допомога ВС України на сході України). З 2018 – член ради ГО «Спілка «Гільдія незалежних театрів України». У 2019 засновує і координує проект «Міжнародний театральний фестиваль монодрам Solo Plays Fest». Член Незалежної медіа-профспілки України. Авторка оповідань, повістей, романів, есе, статей, 9 п’єс і 7 інсценізацій (твори Гоголя, Сент-Екзюпері, Мопассана, О’Генрі, Брюсова). Поставила 15 вистав, зокрема «Ніч перед Різдвом» Гоголя (2012) (покази на міжнародних театральних фестивалях у Болгарії та Польщі), «Дні Турбіних» Булгакова (2016), «Маленький принц» Сент-Екзюпері (2016) (показ на МТФ у Болгарії, 2017), «Free Love», «Про шкоду тютюну» Чехова (2018) (участь у 3-х МТФ у Румунії та Албанії), «Пампушка» Мопассана, «Камінний гість» Пушкіна, а також експериментальні «синтетичні» вистави «Життя в ритмі танго. П’яццолла – нотний портрет» і «Рудий коханець. Вівальді – нотний портрет». Зіграла Олену Попову у «Ведмеді» Чехова (реж. Ахмед Есмурзієв), Матільду в «Намисті» Мопассана (реж. Валерія Дємченко), Голубку в «Біля ковчегу о 8» Ульриха Хуба (реж. Алєся Ліфантій), Солоху й Імператрицю у «Ночі перед Різдвом» Гоголя, Баронесу фон Мюнхгаузен в «Тому самому Мюнхгаузені» Горіна (обидві – реж. Інна Гончарова). Авторка документальний фільмів «Той самий Мюнхаузен» (про перебування барона Мюнхгаузена в Київській фортеці під час російсько-турецької кампанії, 2016) та «Легенди Київської фортеці. Вбивство Столипіна» (2018), ігрового к/м фільму «Чудний епізод» за оповіданням Винниченка. Участь як оператора у фільмі «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського.
Як відомо, театр починається з вішалки. Але не в нашому випадку ... Театр «Маскам Рад» почався з ідеї ... Ідеї об'єднати людей небайдужих, які прагнуть до розвитку, відданих Театру як явищу, а не тільки як професії, які люблять Театр у собі, а не себе в театрі. Можна сказати, що наш театр є, певним чином, Клубом, чимось схожим на клуб англійських джентльменів. В цей Клуб вхід відкрито далеко не для всіх. Участь в ньому є престижною та дуже дорого коштує. Ще б пак! Адже внеском кожного учасника є його душа, дорогоцінний час і весь життєвий досвід. А учасники одержують унікальну можливість для багатогранного творчого розвитку і особистісного зростання.
Прем'єра першої вистави Театру – сучасної притчі «Шабаш на двох» – відбулася в рамках театрального майданчика Міжнародного етно-культурного фестивалю «Трипільське коло» 02 липня 2011 року. Три дні безперервно йшла злива, і дістатися до сцени було нелегко як акторам, так і глядачам. Протягом 45 хвилин (час вистави) наші вдячні глядачі стояли по коліно в багнюці під проливним дощем – з парасольками або без. Не пішла жодна людина! І тоді ми остаточно усвідомили, що затіяли потрібну справу і що нам є, про що сказати людям.
Наступною нашою виставою стала вистава «Безіменна зірка» за знаменитою п'єсою румунського драматурга Міхая Себастіана. На другій прем'єрі були присутні представники Посольства Румунії, і з їх легкої руки ми поїхали з виставою «Безіменна зірка» на наш перший міжнародний театральний фестиваль в місто Лугож, в якому на початку 19-го століття почався весь театральний рух в Румунії. Ми виступали на сцені старовинного «Нового» театру, якому більше ста років, а «Старому» лугозькому театру – більше 150-ти! На наш виступ прийшли представники української діаспори, яка, як виявилося, в Лугож за чисельністю найбільша в Румунії. Також ми пообіцяли нашим румунським колегам, що запросимо їх алаверди на міжнародний театральний фестиваль до Києва – з їх «Безіменною зіркою». Таким був початок Джойфесту.
Перший міжнародний театральний фестиваль JoyFest відбувся в жовтні 2013 року в Києві. На нього приїхали колективи з різних міст України, також з Грузії, Італії та Румунії. У вересні 2019 року відбувся вже 7-й міжнародний театральний фестиваль JoyFest.
Організація і проведення власного фестивалю з новою силою позначили ще одну унікальну і дуже важливу складову Театру «Маскам Рад» і Міжнародного соціально-культурного проекту «Джойфест»: просвітництво. Ми поставили перед собою нелегке завдання: залучити до театрального руху якомога більше адептів, перетворити пасивних глядачів на активних учасників творчого процесу. З цією метою були організовані кілька проєктів: Театральні суботи та Театральні дні в Київській Фортеці, Театральний салон на Московській і Театральна вітальня в Музеї культурної спадщини (нині – Музей Української діаспори).
Театр «Маскам Рад» намагається щороку виїжджати на різні міжнародні театральні фестивалі – принаймні 1-2 рази на рік, щоб переймати досвід з їх організації та проведення, відстежувати тенденції в розвитку театрального мистецтва в світі.
У травні 2015 року в Київській Фортеці вперше було проведено театральний фестиваль JoyFest Діти. У травні 2019 року відбувся вже IV фестиваль дитячих театрів. Також у травні 2019 року ми започаткували ще один міжнародний театральний фестиваль: фестиваль монодрам Solo Plays Fest.
Всі три театральних фестивалі мають відзнаки Європейської фестивальної асоціації EFE.
Театр Маскам Рад – репертуарний театр. Сьогодні в репертуарі Театру більш ніж 30 різнопланових вистав у різних жанрах (від трагедії до комедії та мелодрами), серед яких 12 монодрам як класичних, так і сучасних авторських.
Театр Маскам Рад – фактично є ангажементним театром. В трупі театру майже всі актори (близько 30 осіб) грають також в інших театрах та беруть участь в різноманітних театральних та кіно проектах.
« Маленький принц »
