Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Маленький принц »
Одна з найзворушливіших вистав, які ви тільки могли бачити...
Лауреат багатьох міжнародних фестивалів, актор і режисер Володимир Завальнюк разом з талановитою актрисою театру й кіно Ганною Яремчук запрошують Вас у казкову подорож.
Дитяча казка для дорослих, яка змушує замислитися над простими й потрібними речами. Вона дає змогу знову поглянути на світ невинними дитячими очима.
Філософська казка про любов і дружбу, про обов’язок і вірність, про нетерпимість до зла.
Після вистави « Маленький принц» – виходиш просвітленим і здивованим, принишклим і усміхненим, задумливим і трохи сумним. Після такого побачення з мистецтвом, не хочеться палити на вулиці, штовхатися в метро, включати мобільний телефон. Серце просить спокою і пішої прогулянки, намагається відкритися першому зустрічному і знайти в ньому друга або родича.
Це означає, що мистецтво – справжнє, а режисер – зробив свою справу.
Заможний американець купує на аукціоні загадковий старовинний замок в Англії. Кажуть, що в цьому замку живе... привид... Місцеві мешканці попереджають героя про недобру славу маєтку, але новий власник тільки насміхається з цього, він переїздить до Кентервіля разом з родиною. А привид там дійсно живе, живе і мучиться від страшного прокляття... Проте, можливо, не такий він уже і страшний, цей фантом?
Історія про Маленького принца, який сміявся, немов тисячі дзвіночків, і жив на крихітній планеті, на якій росли тільки баобаби і раптом випадково виросла одна єдина Троянда, примхлива, норовлива, але прекрасна у своїй безпосередності. Посварившись з Трояндою, Маленький принц довго подорожував, побував на різних планетах, і, нарешті, потрапив на Землю. Старий мудрий Лис відкрив Принцу нове розуміння Світу. Напевно, ця проста й зворушлива історія не вимагає додаткового представлення. Адже за накладами книга французького письменника і льотчика Антуана Сент-Екзюпері посідаєє в Європі 2-е місце після Біблії! Ця вистава про вічне і неминуще. Вона близька кожній людині, незалежно від віку, освіти та соціального становища. Маленький принц з нізвідки з'явився на планеті Земля серед безкрайньої пустелі і так само раптово зник із Землі, щоб сміятися зі своєю крихітною планети людям – як мільйони дзвіночків! Майже біблійна історія про неминущі цінності, яка нікого не залишає байдужим Захоплююча подорож по різноколірних планет і різних світів.
«Той самий Мюнхгаузен» – тонка лірична комедія з філософським підтекстом від геніального драматурга і сценариста Григорія Горіна. Виставу поставлено не по більш пізнього кіносценарію, а за п'єсою, яка і до фільму Марка Захарова була вже дуже відомою. Ми постаралися зберегти й примножити все чисельні глибокі смисли, який Горін вклав до уст своїх героїв, не наслідуючи фільму, бо це, на наш погляд, невдячна справа. За трикутними капелюхами, перуками й кринолінами ховаються сучасні люди з їх звичайними неминущим у віках пристрастями: Коханням, заздрістю, ревнощами, підлістю, жадібністю й всякого роду страхами. Той самий Мюнхгаузен, легендарний Барон, – брехун і дивак або, навпаки, людина, яка завжди говорить тільки правду? Це повинен вирішити для себе кожен глядач. Адже між правдою і неправдою майже немає межі. Так само, як немає її між комедією й трагедією, які обидві завжди поруч в житті людини.
Хто не знає веселих пустунів Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна, що живуть на березі річки Міссісіпі? Вірним друзям завжди є чим зайнятися: будь то ігри в піратів, крадіжка яблук чи варення з комори, риболовля, а також кепкування над дорослими. Нестримна фантазія приводить Тома та Гека вночі на цвинтар, де вони стають свідками таємничого злочину, з якого і починаються неймовірні пригоди...
Вистава, вирішена у стилістиці традиційного і завжди модерного українського вертепу, буде цікавою і дітям, і дорослим. Сполучаючи високе й низьке, героїку й гумор, трагедію і комедію, вона розповідає про те, як шляхетність духу, відвага й взаємодопомога виявляються важливішими за релігійні й національні відмінності, припиняють розбрат і ворожнечу.
Вистава була цікава, актори грали гарно, але один актор трохи тараторив, його було погано чути, й діти в залі переписувати батьків. Вистава налаштувала на мрійливий настрій, змусила замислитися над простими речами. Сюжет був цілком зрозумілий, за відомою книгою, звісно сподобався. Дуже сподобалась гра Яремчук - вона неймовірна - дуже швидко переслідувалася з однієї ролі в іншу! Повірила кожному її слову! Завальнюк грав гірше, часто тараторив, з 5 ряду його було погано чути. Діти переписувати його фрази. Недоліки: немає буфера, поганий туалет. Переваги: розташування і будівля історична. Раджу трохи більше репетицій для Завальнюка і світлооператора))
На початку вистави я почувалась трохи розгубленою, адже ніяк не могла збагнути,з що хотів донести до глядача режисер,використовуючи куртку та шолом байкера. Чим далі йшла вистава тим більше вона захоплювала мою увагу і під кінець забрала її всю. Я роздумувала разом з принцем, красувалась з трояндою, сумувала і приручалась з лисом. Сподобалась сцена та сама атмосфера вистави. Гра акторів переконувала та спонукала пережити цю історію разом з ними. Станіславський би сказав "вірю". Доволі цікавим був прийом з використанням нестандартних реквізитів(куртка та шолом) - в цьому є певний сенс та зв'язок, хоча і спочатку вистави трохи озадачило. Актори передавали всю гамму емоцій, їх обличчя..жести, все було на високому рівні. Під кінець вистави я бачила як видихнула, наче повертаючись до реальності, але по очах було видно, наскільки вона вжилась в роль. На початку вистави нас заінтригували, розказали передісторію створення, далі почався спектакль.. ти поступово занурюєшся в сюжет, починаєш роздумувати над словами принца.
Спочатку було нудно, потім- цікаво, а потім знову нудно. Моментами, не зрозуміло. У виставі йдеться про Маленького Принца, який досліджував світ довкола себе і зустрічався з різними людьми та явищами, пропускаючи їх крізь призму власного дитячого бажання. На жаль, мені було нудно на виставі, через те, що всього лише два актори намагалися зіграти з десяток дійових осіб, я не завжди встигала зрозуміти, хто кого грає... Актори молодці, вони старались, проте вистава мене абсолютно не вразила. Було, звісно, кілька речень які можна взяти на цитати для фейсбуку, але, загалом, враження залишилось негативне. Я розчарувалась. І мені здається, що малим дітям, які були на виставі, теж було зовсім не зрозуміла доросла філософія цієї п'єси. Славнозвісні кольорові мультики точно виграли би в поєдинку з цією виставою. Актори старались, проте їх гра мене не вразила. Вистава розрахована на дітей, але у ній були моменти, які навіть мені, дорослій людині, були не зрозумілі. Декорації однозначно потрібно оновити! Картонні-костюми були пом'яті і буквально злітали з актора, коли він відчайдушно грав свою роль, і притримував їх рукою, щоб вони остаточно не впали. Це виглядало жалюгідно і сумно. Склалось відчуття занепаду і бідності театральної сфери, хоча, це зовсім не так. Бо мені доводилося бачити дійсно чудові вистави і яскраві декорації.
Не могла відірватися, було і смішно, і сумно, і задумливо. Сподобалося, як об'ємно переданий сюжет твору Екзюпері лише за годину часу. Не втрачено наголосів і суті. Дуже сподобалася гра, як режисера-актора, так і неочікуване жіноче виконання принца акторкою Ганною Яремчук.
Смотрел внимательно, но сюжет был для детей старше (ребенку 6 лет). Сказал, что понравилось. Очень уютно. Все хорошо видно.
Актор, режисер, організатор та художній керівник київського театру «Перетворення».
З 1969 по 1978 рік навчався в школі села Микуличин Івано-Франківської області. В школі проявив різносторонні здібності.
З 1978 по 1982 рік — навчання в Дніпропетровському театральному училищі.
1982 — актор театру для дітей та юнацтва, м. Суми.
1982–1985 — актор Дніпропетровського державного театру ляльок.
1982–1984 — служба в Радянській армії.
1985–1988 — навчання в студії Державної капели бандуристів України.
1988–1992 — актор і режисер Київського державного театру ляльок. Паралельно (1987–1992) — засновник, актор і головний режисер театрів-студій «Товариш», «Театру-студії на Виноградарі» (1990), «Театру-студії на Печерську» та театру-студії «Зерня» (1992) (всі — м. Київ).
1992–1994 — фрилансер, працює у низці зарубіжних театрів як актор і режисер.
1994–1997 — головний режисер театру-студії «Бенефіс».
1997–2000 — викладач театрального мистецтва у Дитячій академії мистецтв (Київ).
1997–2004 — головний режисер «Театру під зоряним небом» Київського планетарію.
2005–2010 — режисер-постановник у київських театрах «Браво» і «Театріон».
2011- по сьогодні — художній керівник, головний режисер Театру Володимира Завальнюка «Перетворення» (Київ).
Як явище, театр Володимира Завальнюка існує вже два десятки років (у різний час він виступав у різних організаційних формах і під різними назвами). Роботи цього режисера (й акторів, що поділяють його театральні та мистецькі підходи) – такі, як «Український вертеп», «Саломея» О. Уайльда, «На полі крові» й «Лісова пісня» Лесі Українки та інші – неодноразово здобували визнання глядачів та нагороди престижних міжнародних фестивалів.
Новий організаційний і творчий етап у житті колективу пов'язаний із заснуванням громадської організації «МАМАЙ» (Мобільна Аґенція Мистецьких АкціЙ), основним творчим підрозділом якої став театр Володимира Завальнюка «Перетворення». Офіційне постання театру-студії Володимира Завальнюка у новій мистецькій та організаційній якості знаменувала вистава «Жанна д'Арк. Дисконт?..» за п'єсою Ж. Ануя «Жайворонок» , прем'єра якої з великим успіхом відбулася на малій сцені палацу «Україна» 23 і 24 березня 2012 р. Виставу театр присвятив українським політв'язням усіх часів.
Серед членів колективу театру – талановита актриса театру і кіно Ганна Яремчук, лауреат премії ім В. Стуса, актор, літератор і бард Кирило Булкін, популярний актор і телеведучий Геннадій Попенко та ще чимало небайдужих, креативних і талановитих особистостей. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що вони разом із режисером і керівником колективу Володимиром Завальнюком створили театр, який має потенціал бути вагомим явищем як у мистецькому, так і в громадському житті Києва й усієї України. Колектив сподівається на плідну співпрацю з меценатами, громадськими організаціями й просто небайдужими людьми задля утвердження духовності й патріотизму мистецькими засобами.
« Маленький принц »
