Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Маленькі комедії великого будинку »
«Юності наших батьків» присвятили актори «Нового українського театру» цей надзвичайно добру, неймовірно смішну і дивно сумну виставу.
Глядачі разом з акторами, немов на машині часу, перенесуться в наше зовсім недавнє, але вже таке далеке минуле. Де і дерева були вищі, і дружба була міцнішою, і гумор був добрішим.
Вистава складається з двох «маленьких комедій» чудових драматургів, письменників-сатириків Арканова і Горіна, написаних ними ще в 70-і роки 20 століття. З тих пір спливло багато води, змінилася країна, «переоцінені» цінності ... Актори нашого театру, втіливши «комедії» на сцені, довели, що час не в силах змінити головне. Люди не змінюються - все так само люблять, все так само радіють і засмучуються, все так само сміються над собою.
Одне прохання до глядачів: не бійтеся і не соромтеся – сміливо підспівуйте нам у фіналі! МИ ВАС ЧУЄМО !!!
« У Барабанному провулку »
« Глядачам дивитися заборонено »
Комедія
« Великий переполох у маленькому місті »
« Блаженний острів, або Отак загинув Гуска »
Комедія
« Вам чай з м'ятою чи лимоном? »
Вистава про проблеми і будення сімей у Радянському Союзі. Складається з двох непов`язаних сюжетних частин з цікавим антрактом. Перша частина про відносини батьків-дітей. Про вплив матерів на сім`ї дорослих синів, моральні якості і цінності відносно схожих обставин життя у різних сім`ях. Після першої частини був антракт. Я пішла на звуки музики. Грала жінка радянські пісні на піаніно. Через якийсь час вийшов юнак і став співати під акомпанемент, потім ще вийшла дівчина і вони співали разом. Це було дуже гарно. Як потім виявилося - це були актори із другої частини спектаклю. Друга частина – про життя різних сімейних пар в комуналці. Про їх відносини, характери, взаємодію. Про кохання. Де і чому воно губиться в повсякденному житті. І на що люди здатні заради нього. У виставі дуже багато пісень і танців. Ми ніби потрапляємо на день народження до друзів і можемо спостерігати за їх веселощами. А якби захотіли – можна було б і приєднатися ))
Новий український театр – ще одне моє запізніле відкриття. Художній керівник театру – Віталій Кіно І виявляється, колись давно я бачила його спектакль, в театрі на Лівому березі – «Европа может подождать!» за мотивами п’єси Ежена Скріба «Склянка води». Незвичайна трактовка образу капітана Мешема запам’яталась надовго. Будівля театру знаходиться в тихому дворі на вулиці Михайлівській. Заходжу в фойє. Грає музика, що налаштовує на виставу – хіти 70-х. Всі ті пісні, що були популярними, коли я ще ходила до школи. Що закономірно – адже вистава присвячується нашим рідним, які були молодими саме тоді. Здивував незвичайний прийом – на вході запитують ім’я. І саме по імені тебе скоро запросять до залу і проведуть на відведене місце. Одразу почуваєш себе бажаним гостем. І ось вистава розпочалась. Під ліричну пісню на екрані демонструються фотографії із сімейних архівів акторів. Чомусь навернулися і потекли сльози, які швидко висохли з початком першої дії. Добре знайомі прикмети часу – завіси в квіточки, розкіш – магнітофон «Юпітер», транзисторний приймач, телефон з диском. Штори з бамбука. А набір для напоїв у вигляді рибок - це взагалі класика. Мініатюра «Оглядовий ордер» про те, як нас зіпсувало квартирне питання. Не всіх, але майже. І розумієш, як все змінилося і змінилися ми самі. І навіть позитивний персонаж викликає неоднозначну реакцію – не думаю, що доречно втручатися в чуже життя, приймати рішення за людину, яку бачиш вперше. Так, героїня Натальї Заруцької симпатична – вона добра, щедра і чуйна. Але вона краще за всіх знає, як повинно бути і як правильно. А що хочуть оточуючі - воно взагалі не має значення. Головне щоб все "як у людей". Новосілля влаштувати таке, щоб усі "ахнули и здохнули". Так ми дійсно стали іншими і це прекрасно. Тому залишається остаточне враження – не приведи Господи. Зате друга частина – суцільне свято. В багатоквартирному будинку живе пара, яка зберегла романтичні почуття в буквальному розумінні – серенада під балконом і таке інше. Сусіди в шоці. Але жінки швидше зреагували і зрозуміли що це не життя а якесь прозябання: дім-робота-дім-газета-диван. І поїсти. Зібратися всім разом та щось відсвяткувати - непогано для початку, щоб змінити звичний перебіг подій. Можливо, життя всіх цих людей стане цікавішим і яскравішим.
Все було просто неймовірно та Прекрасно! Я в захваті!!!)))
Віта́лій Анато́лійович Кіно́ — український театральний режисер, актор, викладач, директор-художній керівник Центру мистецтв «Новий український театр», (м. Київ).
В 1988 році закінчив акторське відділення Дніпропетровського державного театрального училища (курс Олександри Іванівни Самохвалової)
З 1988 по 1990 роки служив у радянській армії.
В 1994 році вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, на курс народного артиста України, професора Митницького Едуарда Марковича, і в 1999 році отримав диплом інституту за спеціальністю «Режисер драматичного театру».
В 2002 році закінчив курс навчання в аспірантурі (асистентурі-стажуванні) КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, під керівництвом професора Судьїна Володимира Миколайовича. Здобув кваліфікацію «Викладач вищих навчальних закладів мистецтва».
В 1998 році разом з друзями та однодумцями заснував Центр мистецтв «Новий український театр».
Має велику педагогічну практику. З 1999 по 2005 роки викладав майстерність актора та режисуру в КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, на акторських та режисерських курсах факультету театрального мистецтва та на режисерському курсі факультету кіномистецтва.
З 1997 по 2005 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та історію мистецтв на театральному відділі Київської школи мистецтв ім. М. Вериківського.
З 2006 по 2013 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та основи режисури в Київському Коледжі театру і кіно. Був художнім керівником кількох акторських курсів.
З 2008 року — голова Предметної комісії з акторської майстерності Коледжу театру і кіно.
В 2009 році випустив акторський курс, більшість випускників якого і склали оновлену трупу «НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ».
З 2013 по 2016 роки викладав в Київському Інституті екранних мистецтв на акторських та режисерських курсах.
З 2015 року викладає акторську майстерність в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва.
У Новому Українському Театрі з 2007 року.
Освіта: Київський коледж театру і кіно (2009 рік, Майстерня Віталія Кіно), та Харківський державний Університет мистецтв ім. І.П.Котляревського (2013 рік, Майстерня Юрія Євсюкова)
День народження – 9 червня.
Перша роль Аліси у фільмі «Балада про Бомбера» була настільки скромною, що вона навіть не потрапила в титри.
Роком пізніше вона знялася відразу в двох українських проектах – «Білої гвардії» та «Жіночому лікаря», і вже була позначена в титрах, як виконавиця епізодів. Потім було ще кілька невеликих ролей, а в 2016 році Аліса засвітилася в російсько-українському проекті «Коли минуле попереду» і української телевізійної новелі «Не зарікайся».
Обидві ролі були досить значущими, і у Аліси вже з'явилися свої шанувальники. Всього на рахунку актриси більше десяти ролей.
У 2001-2002 рр. працював артистом балету в театрі ім. І. Франка.
2000-2002 рр. – Задіяний як один з трьох героïв в постановці Н. Осипенко “Їï величність Любов” за сонетами В. Шекспіра – на камерній сцені театру Франка та сцені Будинку актора.
2005 р. – Молодий театр, м.Киïв – “Золоте курча” В. Орлова (поновлення вистави).
2006 р. – Киïвський обласний украïнський музично-драматичний театр ім. П.Саксаганського – “Фізкультура для Баби Яги” Н. Уваровоï.
Одружений, дружина – Наталя Уварова. Маємо двох синів, Борислава та Олексія.
Викладає у Коледжі культури і мистецтв.
День народження – 5 серпня
Освіта – Київський Коледж театру і кіно (2012 рік, Майстерня Віталія Кіно)
В Новому українському театрі з 2010 року
У 2017 році здійснив дипломну постановку «Лісовий цирк» (за п'єсою Світлани Лелюх) у Волинському академічному театрі ляльок. Зараз продовжує навчання в рідній альма-матер (освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр», майстерня заслуженого артиста України Леоніда Попова).
У театрі працює з 2017 року.
День народження – 17 травня
Освіта: Київський коледж екранних мистецтв (2015 рік, Майстерня Віталія Кіно), Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтва (2017, Майстерня Віталія Кіно).
В Новому українському театрі з 2011 року.
Центр мистецтв «Театр на Михайлівській» – незалежний київський театр, створений 1998 року. З моменту заснування і дотепер театр очолює художній керівник-директор Віталій Кіно.
1998 року Віталій Кіно, випускник «режисерської школи» Едуарда Митницького, разом із командою однодумців заснували центр мистецтв «Театр на Михайлівській» – один з перших недержавних театрів України. Започатковані театром видавничі проекти – газета «Антракт» та серія буклетів «Акторські портрети» – отримали схвальні відгуки. А створений того ж року Театр для всієї родини «Сонечко» сьогодні є одним з найпопулярніших дитячих театрів Києва. Його перша вистава «Подорож на чарівний острів» за С. Тейлором вже дев'ятнадцять років прикрашає афішу НУТу.
Багато років театр не мав власної сцени, а тому працював на різних майданчиках. 2009 року театр нарешті відкрив власну сцену в Києві, у будинку XIX сторіччя по вулиці Михайлівській, 24ж.
Центр мистецтв «Театр на Михайлівській» з перших днів свого існування позиціювався як театр для всієї родини, і продовжує впевнено займати театральну нішу сімейного відпочинку. Серед проектів Центру наявні:
- родинне свято «День народження в театрі», під час якого гості можуть спробувати себе як акторів, взявши участь у інтерактивних виставах;
- студії з акторської майстерності для дітей та дорослих, де можна отримати початкові акторські навички;
- щорічний фестиваль театральних студій «Чудасія»;
- літній табір театру і кіно, де діти не тільки відпочивають, а і ставлять вистави, знімають кіно;
- щомісячний сімейний театральний клуб, де на одній сцені батьки дивляться виставу, відпочивають, спілкуються з новими друзями, а на іншій сцені малюки грають з Сонечком, дивляться казку, здобувають корисні навички на різноманітних майстер-класах.
« Маленькі комедії великого будинку »
