З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Маклена Граса
Маклена Граса
Маклена Граса
Маклена Граса
Маклена Граса
Маклена Граса
Маклена Граса

« Маклена Граса »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Осінній ранок, мряка, густий туман, забута стежина через пустир. Постріл!

Закон джунглів давно розповсюдився за межі джунглів. Маклер Зброжек знає це, як ніхто. Якщо не ти – то тебе, третього не дано. Добре, що маклер Зброжек добре вміє грати в цю гру. План складено ідеально, конкуренти введенні в оману, гроші чекають в банку. Сьогодні день ікс, день, коли здійсниться мрія, день, коли і фабрика, і нерухомість будуть придбані, день, коли доця зрозуміє, заради чого татко так часто пропускав сімейну вечерю, день, якого чекав 27 років! І нічого не зможе завадити цій блискучій афері…

Тоді хто і в кого стріляв?! Пострілу в плані не було, еге ж, маклере? Чи був?

Атмосферна нуар-пригода зі взлетами і падіннями, елементами детективу, неочікуваними сюжетними поворотами, впізнаваними персонажами та похмурим гумором. Про суспільство і про індивіда, про прірву між людьми в період політичної, культурної, економічної кризи, про те, як маленькі помилки кожного можуть створити велику історичну помилку з катастрофічними багатолітніми наслідками, про тріумф популізму і віру в диво, про неготовність багатьох брати на себе відповідальність за своє життя, і навпаки, про зверхнє бажання багатьох інших визначати чужу долю, про тупик постмодернізму, з його вседопущеністю та неспроможністю. Але найголовніше – про місце гуманізму, місце Любові у світі.

Тривалість: 2 години 30 хвилин
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Шепіт вбивці

« Шепіт вбивці »

Детектив
Щоденник молодого лікаря

« Щоденник молодого лікаря »

Скорботний лист
Тату, ми всі в тумані

« Тату, ми всі в тумані »

Драма
Довершений Чарлі

« Довершений Чарлі »

Мелодрама
Оскар - Богу

« Оскар - Богу »

Драма
Відгуки
Анна П.

Очень большие надежды и любопытство оправдались,спасибо режиссеру и актерам,воплотивших на сцене запрещенный роман Кулиша,оказавшийся актуальным и в наши дни. "Маклена Граса" по роману Миколи Кулиша вещь очень непростая,я бы даже сказала душераздирающая,потому что немаловажна история ,сподвигнувшая автора ее написать,история постановки ее в театре Березиль,трагическая судьба и самих Кулиша и Леся Курбаса.В 1929 году Кулиш прочитал некую заметку в газете о случае с маклером,заказавшем свое убийство в целях получения страховки для своей семьи.Речь идет о том,что в некоем большом городе,на фабрике,охваченной протестным движением рабочих,разворачивается настоящая драма,показанная на срезе трех социальных прослоек.Перед нами три этажа типичных представителей того времени,исповедующих разные жизненные ценности.В самом низу,практически в подвале-семья бедняка и работяги с фабрики Грасы,на самом верхнем этаже хозяин этой фабрики,посередине маклер Зброжек,23года путем обмана и афер,откладывавшего деньги,что бы когда-нибудь купить эту фабрику и оказаться на вершине жизни,там на таком вожделенном третьем этаже!из-за страйкующих работников,фабрика терпит финансовый крах,банк,где он хранит все накопленные сбережения лопнул,Зброжек теряет все,Граса теряет работу и будущее,крах для всех и безысходность!Маклер принимает судьбоносное для себя решение,просит Грасу застрелить его за вознаграждение,так как жизнь его застрахована и семья получит очень приличные деньги.Граса отказывается,а вот его малолетняя дочь,по сути еще ребенок,отравленная и свято верящая идеям коммунизма и мечтающая стать революционеркой,соглашается!беда только в том,что в голове у Маклены каша и какие-то необъяснимые инфальтильные лозунги,она как та Настасья Филипповна демонстративно рвет обещанные 500 злотых(хотя у отца нет и 2 заплатить за конуру, в которой живет с двумя дочерьми после смерти жены,болеет,без каких-либо надежд на будущее)и стреляет в маклера!лишнее подтверждение тому "что занадто,то не здраво"!многие моменты "догоняют"зрителя спустя часы и дни,приходит понимание,что история произошедшая сто лет назад,вполне можетповториться и в наши дни!от этого становится невыносимо тяжело,думаю, такая задумка и была у режиссера Дмитрия Весельского!очень нехарактерный для него материал,очень мощное воплощение,прекрасные актерские работы,Малый театр удивил и восхитил! Безусловно,все артисты через себя пропустили историю,такую неоднозначную и такую непростую,тем самым заставив зрителя задать себе ряд вопросов. Театр - это исторический особняк в центре Киева,здесь находилась клиника,где умер Столыпин,на первом этаже музей шестидесятников,на втором кабинет-музей В.Черновола.

Єлизавета

Вистава у цілому виявилась простою та традиційної до розуміння. Остання відома п’єса корифея епохи Розстріляного відродження Миколи Куліша, написана для театру «Березіль» Леся Курбаса, і ще одна із цікавих «перлин» в репертуарі Українського малого драматичного театру від його керівника та режисера Дмитра Весельського. Для нас розмови про комунізм та революціонерів часів п`єси співзвучні з популізмом 21 століття та ідеалістичним бажанням перемогти/скинути «панів» та їх «маклерів», які заважають побудувати демократичну країну та стати народу вільним. Але чи можна досягти ідеальної рівності та щастя для всіх у світі, де навіть совість коштує грошей? Сценічні декорації – будинок з балконом та підвалом відображає три рівні класового поділу суспільства того часу – у самому низу у підвалі – пролетарський робочий клас сімя Грасів – хворий батько з двома малолітніми дочками – Макленою та Христиною. На поверх вище – маклер (орендар, але не хазяїн) пан Зброжек з родиною, а на балконі – власник фабрики пан Владик Зарембський. І як Діоген у бочці – у собачій будці живе колись відомий музикант Ігнаціо Падура. Кожен хоче зайняти вище положення – опинитися на балконі і насолоджуватися кавою. Але способи досягнення цієї мети у всіх різні - у когось нажитися на банкрутстві інших, у когось - шлюб з розрахунком, а у когось - стати революціонером та сісти у тюрму, тільки не піти у служниці. Вистава «Маклена Граса» стане цікавою тим, хто хоче позбутися ідеальних дитячих мрій, зняти рожеві окуляри, «подорослішати» та нарешті поглянути прямо в очі суворій реальності – завжди будуть ті, хто нагорі, та ті, хто внизу, завжди будуть маклери-посередники («Хіба може бути світ без маклера?»), завжди будуть цинізм та інші «-ізми», зневажливе місце для культури – собача будка, завжди можна бути покараним за недоречний у наш час гуманізм, а смерть може бути дорожчою за життя. "Для мене центральне місце у виставі зайняла історія маклера – пана Зброжека, якого органічно втілив на сцені актор Юрій Кулінич. Саме через цю історію та цього героя знайшла своє відображення реальність. Героїня, на честь якої названо пєсу та виставу, - навпаки загубилась серед образів Зброжека та музичного бенда. ЇЇ історія та гра не зачепили та не викликали жодного співчуття. Ізюминку виставі додали гра тріо-бенда - і музична і акторська - пса Кунди (Станіслав Весельський), музиканта та Магди - вони гралинаживо та співали. Вистава видалася затягнутою через побудову актів таким чином, що перший акт був задовгим - 2 години, а другий - лише 20 хвилин. Виставу можна скорочувати. Через надмірне задіяння музичного супроводу інколи вистава здавалась психодилічною та невиправдано провокуючою.

Наталя

На початку дуже здивувала сучасною подачею. Важко було вловити зв'язок з темою вистави. Потім глядачі зрозуміли, що це лише творче інтро до постановки. Основна дія була цікавою і вразила акторською грою. Відчуття лишилися змішані, але переважно приємні. За сюжетом Маклена, підслуховує розмову збанкрутілого маклера і її батька, якого той погрожує виселити через безробіття і несплату оренди. Перший у відчаї, бо втратив працю всього життя - відкладені за 23 роки кошти з дрібних махінацій. Згадавши, що має страхування свого життя, він прохає батька Маклени вбити його, щоб родина отримала страхові виплати. Виконавцю за це буде грошова винагорода. Батько відмовився, та Маклена наздогнала Збожека і пропонує зробити це сама. Однак перед самим вчинком рве гроші, демонструючи протест. Піддавшись пропаганді комуністів, вона готова сісти за грати, куди напередодні забрали її героя - головного агітатора протестного руху. Сподобалась гра Маклени, вона настільки природня, що аж ніяково. Але розвитку персонажу я не побачила. Вона повторювала кілька разів, що "я виросла за цю добу", але краще б зобразити це замість проговорення. Якогось зламу чи зміни внутрішнього світу не було. "гуси гусенята, візьміть мене на крилята" так і лишились її серцевинним гірким настроєм на фоні божевільного світу. Другу вражаючу гру варто відзначити у Збожека. Вона була сильною м'яко кажучи. Актор неперевершено вжився в образ і переливався такими тонкими гранями, що очей не відвести. Всі ці зміни, емоції і настрої методично показували, яка він натура і що ним рухає. До останнього кульмінаційного рішення піти з життя, не просто на емоції, а щоб забезпечити родину після смерті - це розкрило його характер та глибокі переживання. Розмова з дочкою на прощання була геніальною. "Будуть у тебе гроші, буде все інше". Глядач проживає цього героя від зневаги до глибокого співчуття. Вистава підійде тим хто не боїться осучаснення в театрі історичних подій. Хто хоче по новому поглянути на знайомий сюжет твору.

Вікторія

Деякі моменти вистави змушували мене вжатися в свій стілець, мріючи стати невидимою. Актори настільки правдиво відігрували сцени розпачу та емоційного потрясіння, що моментально ці ж емоції переносилися на глядача. Деякі ж моменти викликали сміх, але він був точно не радісний. Історія розгортається навколо трьох сімей, які живуть в одному будинку, але на різних поверхах. У підвалі живуть бідняки, на поверх вище живе маклер, а на найвищому рівні проживає Хазяїн, що і володіє будинком. Пан Зброжек (маклер) 23 роки накопичував фінансові статки для того, щоб викупити фабрику у Хазяїна пана Зарембського. І відповідний момент наступив. На фабриці почався страйк, який ініціював якийсь комуніст. Бідняк Граса, що живе в квартирі у підвалі, також взяв участь у цьому страйку. Як результат, фабрику виставили на аукціон і пан Зброжик рішуче налаштований викупити його. Але стається неочікуване і сам Хазяїн освідчується у коханні дочці пана Зброжика. Пан Зброжик відразу розуміє, що робить він це лише для того, щоб не втратити свою фабрику. Це ще більше дає йому рішучості викупити фабрику. Але стається страшне. Банк, в якому він зберігав усі свої статику, збанкрутував. Грошей немає, а без немає і щастя. Але навіть у цій ситуації пан Зброжек знаходить вихід...Найбільш за все сподобалася жива музика та пісні. Вони справді "робили" атмосферу у залі. Героїня Магда своїм співом неначе пронизувала усе твоє тіло. А собака Кунд був водночас наймилішим персонажем і найжорстокішим. Ще на початку вистави він розбив телефон глядача з першого ряду (підстава?), а через декілька хвилин уже ніжився на руках у Магди. Вистава багата на гостросюжетні емоції. Ти змушений відчувати усі переживання акторів. І байдужих у залі точно не залишилося. Актори на 100% відіграли своїх персонажів. Деякі з них не виходили зі своїх образів навіть під час акнтракту. Актор, який грав пана Зброжика, мене найбільше вразив. Особливо сцена, коли він дізнався, що усі його гроші втрачені. Він кричав, лаявся, плакав, бив свою жінку. Це був найбільш емоційний момент для мене. В першу чергу ця вистава була цікава би людям, що цікавляться історією, адже було багато історичних флешбеків. Весь час мене переслідувало почуття несправедливості по відношенню до героїв з боку системи та соціального укладу. Я розуміла кожного з героїв, хоч в більшості випадків вона робили неправильні речі. Театр знаходиться у приміщенні музею шістдесятництва. Також в цьому приміщенні (за розповіддю екскурсовода) було вбито Петра Столипіна. Тож, місце справді сторичного значення.