« Мій Роден »
Що ви знаєте про любов? Любов, яка зненацька вривається у життя... « Серце… хай би воно переганяло по жилах кров, а не тріпотіло, мов навіжене, від тієї мани, що нарекли любов'ю. Ні, це не мана, це прокляття, кара Господня! Молися, щоб воно не торкнулося твого життя…»
Тридцять років у притулку для душевнохворих. Така плата талановитої скульпторки Камілли Клодель за любов до геніального Огюста Родена. Хто, кому і чим завинив? Тим, що були, як митці рівновеликі? Чи тим, що існувала ще одна жінка, яка народила йому сина? Що його жалість до тієї жінки виявилась сильнішою за любов ?...
Великий Роден повсякчас ніс у серці свою драму. Відтоді, як Камілла пішла від нього, його скульптури уже не сяяли ніжними почуттями. Його геній, колись розквітлий від цієї зустрічі, тепер дихав рівно, спокійно, без присмаку шаленої творчої пристрасті. Все найкраще, що він створив було тоді, коли поруч була вона. Саме з її імя`м на устах він провів свої останні земні миті.
Стараннями Комітету УТН у серпні 1917 року був створений перший державний театр України - Український національний театр, що об'єднав акторів мандрівних труп І.Мар'яненка, Т.Колісниченка, І.Сагатовського.
16 вересня 1917 року в приміщенні Троїцького народного дому новий театр розпочав життя п'єсою В.Винниченка "Пригвождені". Однак, поступальний розвиток театрального руху неодноразово переривався політично воєнними протистояннями в Україні 1917-1919 років. Зокрема це привело до періодичних зупинок, а потім в 1918 році до реорганізації в Державний народний театр. В силу постійних змін урядів в столиці Державний народний театр в 1919 році перейменовується на Український народний театр, а згодом просто в Народний театр.
Початок 1920-х років відкрив нову сторінку театру, пов'язану зі специфічною радянською системою. У 1922 році його було переіменовано на Державний драматичний народний театр Губполітпросвіти, а через декілька місяців на Театр ім.М.Заньковецької. Керівництво колективу, режисери О.Корольчук та Б.Романицький в непростих умовах розпочали творчий рух нового об'єднання.
Досить скрутне економічне становище змусило театральний колектив поїхати на довготривалі гастролі по містах України.
З 1931 року театр ім. М.Заньковецької набуває державний статус, отримуючи стаціонарну прописку в Запоріжжі.
В середині 1943 року колектив у повному складі переїздить до міста Новокузнецька на Кузбасі, де продовжує свою роботу. Окрім того на базі театру створюються театрально-концертні бригади, що обслуговують армійські підрозділи, лікарні.
Несподіваний поворот у долі театру ім.М.Заньковецької приніс 1944 рік. Урядовим рішенням колектив було переведено на постійну працю у древній Львів.
В 1972 році театру було присвоєно звання "академічного".
За минулі роки розширився гастрольний діапазон театру: Великобританія, Канада, США, Польща, Словаччина.
В січні 2002 року уряд України надав заньківчанам статус Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Це сприяло творчому росту театру, активному мистецькому життю цього неповторного театрального колективу. Створення при Львівському Національному університеті імені Івана Франка факультету культури і мистецтв який очолив заньківчанин народний артист України академік Богдан Козак, сприяло приходу до театру цікавої творчої молоді, яка вже під час навчання сповідує істинно заньківчанські творчі принципи.
« Мій Роден »
