Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Мій номер. Бабин Яр »
Ця вистава сплетена з реальних історій людей нині живих та вже давно померлих. Листи, протоколи, записи щоденників – ось документальна основа вистави. Це спроба зрозуміти, що являє собою війна. Чи є місце людяності, любові та співчуттю у великому горі? В який момент одні розумні істоти перестають вважати інших людьми? Які наслідки має безкарність?
«Кожен буде відповідати за своє бажання розпочати нову війну.
Кожен день нам нагадують, що ми ще нічого не знаємо.
Кожну хвилину всі дорослі цього світу відповідають за все. Всі дорослі цього світу вирішують, як правильно вбивати, ґвалтувати, приймати наркотики, давати хабарі, не народжувати дітей і розпочинати нові війни.
Кожен день всі дорослі цього світу роблять все, щоб наше покоління було останнім на цій землі, щоб не залишилось ані повітря, ані води.
Кожен день ви нагадуєте нам, що ми ще малі, що ми ще нічого не знаємо і не розуміємо, що нічого не вміємо і не хочемо.
Кожен день ви ображаєте нас своєю всесвітньою байдужістю!
Все це кожен день робите ви, ті хто думає, що фіналу немає, але кожні 5, 10, 15, 20, 50 років ми знов говоримо те саме: іде війна. І кожному з вас за це ми хочемо сказати…..»
В рамках проекту OPEN_MIND_СТУДЕНТ, який дає можливість студентам творчих вишів спробувати свої сили на професійній сцені.
« Ласкаво просимо до пекла »
Сповідь ворога без антракту
« Фальшива нота »
Драма
« Моторошна вистава »
Драма
« Том на фермі »
« Механічний Апельсин »
С самого начала окунаешся в атмосферу этого жестокого насилия. Музыка, крики, песни, плач, слезы, вопли и боль-все перемешалось в этой вакханалии. Это ранит в самое сердце. Это впечатляет и не оставляет равнодушным. Спектакль о жестокости, насилии и бесчеловечности, которые происходили во время второй мировой войны. Как же точно показана суть этого времени! Актеры показали всю боль еврейского народа. Раскрыли тему насилия и в современном обществе. Динамика действий спектакля была настолько быстрой, невозможно было оторваться от сцены!!! Впечатления просто непередаваемые. Чувство незащищенности, безысходности, боли и ужаса присутствовали во время всего спектакля! Спектакль сыграли студенты, но как сыграли.!!!Хотелось кричать, плакать от боли и страданий. Ребята, браво! Я теперь ваша поклонница!
Протягом двох актів відчувала напруження, весь час задавалась питанням: «Чи можлива така жорстокість, як почувалися себе ті нелюді, коли все скінчилося, хто та що приходило у нім у ві сні?» Актори співали, танцювали, декламували вірші. Кожна із дівчат вжилася в свою роль, навіть всі вони плакали. Весь жах того часу був перенесен на сцену, міркую, що не один глядач не залишився байдужим. Дуже сподобалась гра акторки-бабусі, кумедно та професійно. Але, не хочеться, бо воно є і не маленьке. Та це вже питання не до ребят, а до режисера. Наприкінці вистави вийшов актор з монологом, він впорався вправно, але текст його був недоречний до тих подій, юмор також. Вийшли всі актори та звинуватили нас у війні, наркотиках, байдужесті, насильстві та показали всім середній палець. Смішно? На мій погляд, це огидно.
Закінчив акторсько-режисерський курс Київського національного університету культури та мистецтва (майстерня Петра Ільченка, 2008 рік).
У 2008 році Стас Жирков разом із Ксенією Ромашенко заснували незалежний театр «Відкритий погляд».
У 2011 році Жирков став лауреатом театральної премії «Київська Пектораль» в номінації «За кращий режисерський дебют» – вистава «Наташина мрія» Ярослави Пулінович.
З 2014 року – художній керівник театру «Золоті ворота».
Окрім «Золотих воріт» співпрацює із різними театрами. Зокрема, на сцені Київського академічного Молодого театру поставив вистави: «Любов людей» Дмитра Богославського, «Потрібні брехуни!» за Івом Жаміаком та «Серпень: Графство Осейдж» Трейсі Леттса.
У 2016 році був запрошений до Магдебурзького театру, аби в рамках німецько-українського фестивалю «Дикий Схід. Подія Україна» випустити спектакль за п’єсою Павла Ар’є «На початку та наприкінці часів». У 2017 році разом із Павлом Ар’є та Магдебурзьким театром реалізував проект «Чому Михайло Гурман не вижив» – сучасна версія класичної п’єси Івана Франка «Украдене щастя».
У 2014-2017 рр. викладав режисуру у Київському національному університеті культури та мистецтв.
З 2016 року очолює напрям молодіжної політики Національної спілки театральних діячів України.
Багаторазовий лауреат театральних премій та міжнародних фестивалів. Зокрема, вистави «Сталкери» та «Слава героям» у 2016 та 2017 роках були відзначені преміями «Київська Пектораль» у номінаціях – відповідно «Краща вистава камерної сцени» та «Краща режисура».
У 2017 році був нагроджений почесним званням "Заслужений артист України".
«Золоті ворота» – це театр, не музей.
«Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні.
Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи.
«Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).
Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.
Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.
« Мій номер. Бабин Яр »
