цю виставу
За творами Володимира Висоцького і спогадами його друзів.
Клоунада, буфонада, постріли, лірика і щемливе почуття любові!
Висоцький... Його пісні та вірші досі не втратили своєї актуальності. Дуже емоційна вистава, насичена реальними фактами про житття, кохання та творчість Володимира Висоцького. Чудова режисура, захоплююча гра акторів, вірші, пісні, танці. Сподобалося відчуття присутності самого Висоцького (фото, кадри з вистав, фонограми пісень). Під час перегляду тричі витирала сльози (і не лише я). Дякую акторам за чудову гру, три години промайнули непомітно. Рекомендую до перегляду!
Неможливо залишитись байдужим. Постають питання, актуальні й досі. Якісна, змістовна, шаноблива до постаті Висоцького гра акторів. Незвично, що головного героя представляли декілька виконавців, проте вийшло добре. Доречні були вставки зі спогадів друзів актора. Особливо сподобались актори: В.Мамачур, Г.Бакланов, М.Трєпікова, Б.Український. Вистава наче охоплює весь життєвий і творчий шлях поета, розкриває трагізм генія, життя якого потрапило під колеса більшовицької системи, що вбивала будь-які паростки до життя. Мордор й досі несе смерть.
О, вистава була чудова! Особисто для мене було деколи несподіваним те, як і на яких моментах життя Висоцького робили акценти (хоча це все ж приємно вразило). Поєднання чудової акторської гри та творчості Висоцького були просто як бальзам для душі. Окрім того мені дійсно зайшло як змінювались актори, що грали самого Висоцького (прямо під час виступу). Це змушувало більш пристально спостерігати за грою, а отже й отримати більше задоволення. Окрім того, хоч всі актори й грали відмінно, але все ж дуже висльно врізалась в пам'ять гра Григорія Бакланова.
Понравилось прям очень,ну и спектакль для киевского зрителя поистине легендарный!в спектакле задействованы сплошь звездные актеры этого театра,работали слаженно и вдохновенно,наблюдается яркая синергия разновозрастных и разноплановых артистов(я имею ввиду,что режиссер Елена Лазович предоставила роль Высоцкого трем артистам -прекрасному, молодому ,яркому Грише Бакланову,актеру среднего поколения Мамчуру,кстати,Марину Влади тоже играли несколько актрис,вот интересный ход,ну а Маша Трепикова была прекрасна ,этаким сказочным персонажем,связующим звеном в этой непростой истории.ведь в спектакле вся жизнь гениального барда от рождения до смерти,превосходно передан дух эпохи,этому способствовали и видеоряд на трех экранах,и песни под гитару,и танцы тех лет,а самое главное еще раз убеждаешься в невозможности возвращения тоталитарной системы и совка как такового.но все же каждому времени свой герой,интересно как бы думал,что писал,что играл Владиммр Семенович,доживи он до наших дней
"Человек, который стал Гамлетом". Вистава, під час якої тебе кидає на емоції від усмішки до сліз. Вистава - виклик. Вистава - провокація, але тільки для тих, хто хоче її там побачити. Висоцький - людина народу. Таку людину дійсно просто неможливо зіграти. Тому те, що я побачила на сцені - більше ніж Прекрасно. Дуже по-справжньому, на надриві та під хрип відомого автора, актора та співака. Якщо ви хочете подивитися щось справжнє, почути та навіть співати разом з акторами пісні Висоцького, співпереживати йому настільки, наскільки це можливо зробити сьогодні, то вам - сюди! Крім того, мене просто вразила режисура та стиль подачі такого матеріалу: сучасно, цікаво та динамічно. Темпоритм вистави прекрасний, при тому, що вона тримала 3 години! Але чесно, хотілося б дивитися та жити там з акторами ще більше!
Вистава-біографія про кумира свого часу. Але його й на часі цікаво дивитися. Оригінальна постановка, відео, пісні, декламування віршів, фотографії. Взяли такий сегмент життя Висоцького, як театр - і прожили його разом з ним. Важка вистава, багато тексту, багато емоцій, дій - тому було правильно розділити на декількох акторів. Та обіграно це цікаво, і з іронією. Всі актори чудово грали. Глядач відчув і смуток, і жаль. Коли підступав ком у горлі, переводили все на жарт і навпаки. Балансували над прірвою. Бути чи не бути - і це не питання. Кожен актор показав своє бачення і зробив свою роль унікальною. Але всі показали смуток і внутрішню боротьбу, хоча не тільки внутрішню. Це та вистава, яку б я рекомендувала для будь-якого віку. Вона несе свій меседж у суспільство. Дуже сподобалось.
У дитинстві займалася класичним балетом, а також народними і сучасними танцями.
З 2000 року працює в Новому Драматичному театрі на Печерську (м.Київ).
Хореограф і учасник шоу аргентинського танго, танцює в балеті «Misteria del Tango».
Закінчив дитячу театральну школу (Одеса).
У 2016 році закінчив КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого (курс Ю.Ф.Висоцкого).
З 2016 року – актор Нового театру на Печерську.
З 2016 року – акторка Нового театру на Печерску (Київ).
З 2011 року актор театру «Браво».
З 2012 року актор театру «Колесо».
З 2007 року – актриса Нового драматичного театру на Печерську.
З 2013 року – актриса Київського Молодого театру.
З 2016 року – працює в Новому театрі на Печерську.Після закінчення вишу Юлія Першута працювала у академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра в Києві. Так, у 2013 році дебютувала як режисер у виставі «Фрекен Жюлі».
З 2016 року працює у трупі Нового драматичного театру на Печерську.
Дебютувала у кіно у 2017 році епізодичною роллю санітарки у телесеріалі «Кохати та вірити». Потім були цілий ряд інших епізодичних ролей.
Найактивнішим став 2018 рік – коли Юлія знялась у дев'яти фільмах.
Народився 18 вересня.
Отримав акторську освіту в Швейцарії в рамках чотирирічного навчання на лікувально-педагогічному курсі в школі Р. Штайнера "Heilpädagogische Seminar Dornach" .Там же були пройдені курс еврітміі (мистецтво руху) і курс мистецтва мови, широко використовувався М. Чеховим в його театральній діяльності.
З 2009 року - актор Нового театру на Печерську (м.Київ).
Займався бальною хореографією (1991-1995).
З 1999 року – артист Театру на Печерську.
У 1999 році закінчив Київський театральний інститут за фахом актор театру і кіно, російський курс (майстерня проф. Рушковського).
З 2000 року – актор «Нового театру на Печерську».
З 2004 року працює у Новому Драматичному театрі на Печерську.
Незважаючи на безліч творчих талантів, далеко не відразу зрозуміла, що може стати актрисою. Тому після школи вирушила в музичне училище по класу вокалу, яке успішно закінчила.
Однак роботу за фахом знайти було дуже важко, тому Анна вирішила спробувати в театральний. І хоча на той момент їй вже виповнилося 22 роки, а брали тільки тих, кому менше, педагоги все-таки високо оцінили її таланти і зарахували майбутню знаменитість на курс Миколи Рушковського.
Акторський шлях Лебедєвої виглядає переконливо - вона бере участь в театральних постановках і багато часу приділяє кінематографу. Анну часто запрошують на знімальні майданчики серіалів.
Участь у телевізійній новелі «Не зарікайся» стало однією з кращих робіт знаменитості. Перед цим вона знімалася в не менше популярних серіалах «Жіночий лікар» і «Клан ювелірів».
Уже багато років Лебедєва є однією з провідних актрис Нового драматичного театру на Печерську.
З 1999 року – актриса «Нового драматичного театру на Печерську».
Лауреат премії «Київська Пектораль» в номінації «За кращий дебют» (1998). Отримано разом з курсом за спектаклі «Майстер і Маргарита» і «Людина з Ламанчі».
Київський академічний театр на Печерську було створено в 2000 році.
Основою театру став випускний російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (керівник курсу н.а. України М. М. Рушковський). У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру.
В роки становлення театру допомагав народний артист СРСР Кирило Юрійович Лавров. Було здійснено ремонт в приміщенні театру на вулиці Шовковична, 3. З 2004 року саме тут театр знайшов своє перше притулок. У 2010 році театр переїхав на нове місце по вулиці Немировича-Данченка, 5, де продовжує свою роботу і нині.
На сьогоднішній день в театрі працює 32 актора: 13 – в трупі, а також – запрошені з інших театрів. Всі ці роки художній керівник театру – Олександр Крижановський.
