« Мій Гамлет. Висоцький. »
Ми відвідали
цю виставу
російська

За творами Володимира Висоцького і спогадами його друзів.

Клоунада, буфонада, постріли, лірика і щемливе почуття любові!

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Відгуки (6)
Тетяна

Висоцький... Його пісні та вірші досі не втратили своєї актуальності. Дуже емоційна вистава, насичена реальними фактами про житття, кохання та творчість Володимира Висоцького. Чудова режисура, захоплююча гра акторів, вірші, пісні, танці. Сподобалося відчуття присутності самого Висоцького (фото, кадри з вистав, фонограми пісень). Під час перегляду тричі витирала сльози (і не лише я). Дякую акторам за чудову гру, три години промайнули непомітно. Рекомендую до перегляду!

Любов Л.

Неможливо залишитись байдужим. Постають питання, актуальні й досі. Якісна, змістовна, шаноблива до постаті Висоцького гра акторів. Незвично, що головного героя представляли декілька виконавців, проте вийшло добре. Доречні були вставки зі спогадів друзів актора. Особливо сподобались актори: В.Мамачур, Г.Бакланов, М.Трєпікова, Б.Український. Вистава наче охоплює весь життєвий і творчий шлях поета, розкриває трагізм генія, життя якого потрапило під колеса більшовицької системи, що вбивала будь-які паростки до життя. Мордор й досі несе смерть.

Надя

О, вистава була чудова! Особисто для мене було деколи несподіваним те, як і на яких моментах життя Висоцького робили акценти (хоча це все ж приємно вразило). Поєднання чудової акторської гри та творчості Висоцького були просто як бальзам для душі. Окрім того мені дійсно зайшло як змінювались актори, що грали самого Висоцького (прямо під час виступу). Це змушувало більш пристально спостерігати за грою, а отже й отримати більше задоволення. Окрім того, хоч всі актори й грали відмінно, але все ж дуже висльно врізалась в пам'ять гра Григорія Бакланова.

Анна Витальевна П.

Понравилось прям очень,ну и спектакль для киевского зрителя поистине легендарный!в спектакле задействованы сплошь звездные актеры этого театра,работали слаженно и вдохновенно,наблюдается яркая синергия разновозрастных и разноплановых артистов(я имею ввиду,что режиссер Елена Лазович предоставила роль Высоцкого трем артистам -прекрасному, молодому ,яркому Грише Бакланову,актеру среднего поколения Мамчуру,кстати,Марину Влади тоже играли несколько актрис,вот интересный ход,ну а Маша Трепикова была прекрасна ,этаким сказочным персонажем,связующим звеном в этой непростой истории.ведь в спектакле вся жизнь гениального барда от рождения до смерти,превосходно передан дух эпохи,этому способствовали и видеоряд на трех экранах,и песни под гитару,и танцы тех лет,а самое главное еще раз убеждаешься в невозможности возвращения тоталитарной системы и совка как такового.но все же каждому времени свой герой,интересно как бы думал,что писал,что играл Владиммр Семенович,доживи он до наших дней

Вероніка К.

"Человек, который стал Гамлетом". Вистава, під час якої тебе кидає на емоції від усмішки до сліз. Вистава - виклик. Вистава - провокація, але тільки для тих, хто хоче її там побачити. Висоцький - людина народу. Таку людину дійсно просто неможливо зіграти. Тому те, що я побачила на сцені - більше ніж Прекрасно. Дуже по-справжньому, на надриві та під хрип відомого автора, актора та співака. Якщо ви хочете подивитися щось справжнє, почути та навіть співати разом з акторами пісні Висоцького, співпереживати йому настільки, наскільки це можливо зробити сьогодні, то вам - сюди! Крім того, мене просто вразила режисура та стиль подачі такого матеріалу: сучасно, цікаво та динамічно. Темпоритм вистави прекрасний, при тому, що вона тримала 3 години! Але чесно, хотілося б дивитися та жити там з акторами ще більше!

Яна

Вистава-біографія про кумира свого часу. Але його й на часі цікаво дивитися. Оригінальна постановка, відео, пісні, декламування віршів, фотографії. Взяли такий сегмент життя Висоцького, як театр - і прожили його разом з ним. Важка вистава, багато тексту, багато емоцій, дій - тому було правильно розділити на декількох акторів. Та обіграно це цікаво, і з іронією. Всі актори чудово грали. Глядач відчув і смуток, і жаль. Коли підступав ком у горлі, переводили все на жарт і навпаки. Балансували над прірвою. Бути чи не бути - і це не питання. Кожен актор показав своє бачення і зробив свою роль унікальною. Але всі показали смуток і внутрішню боротьбу, хоча не тільки внутрішню. Це та вистава, яку б я рекомендувала для будь-якого віку. Вона несе свій меседж у суспільство. Дуже сподобалось.