Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Імітація »
Де взяти гроші? Влаштуватися на додаткову роботу, продати майно, купити лотерейний квиток або…? Наша героїня знайшла своє рішення. Тепер її чоловік жадає з’ясувати яке. Хто обманює: ліпший друг чи кохана дружина? Але щось точно нечисто, коли твоє життя здається імітацією. Подолаємо лабіринти минулого, знайдемо докази і викриємо лицемірів у нетиповому детективі від Івана Франка.
Ігор Матіїв: «Іван Франко особисто для мене є патроном і тому хотілося, щоб він був представлений на сцені театру на Подолі. По-перше, за цим романом в Києві немає вистави, а по-друге, мені подобається його тема. Не все, що є в творі, увійшло у виставу, тому що ми робимо постановку на Малій сцені, яка диктує певний формат і певну кількість персонажів, які можуть бути на цій сцені, тому ми взяли тільки головних персонажів, скоротили цю історію, щоб вона помістилася в півтори години. Звичайно, основу твору ми не змінювали, але якісь акценти звучатимуть по-новому. За жанром це драма і детектив, де головний герой разом з глядачами розплутує певну історію. Тем піднято багато, але тема подвійності моралі, коли робимо одне, а потім це публічно засуджуємо, вічна і актуальна як і тоді, так і тепер».
Немає ніяких ілюзій, ніяких прикрас! Ось вона — я, публічна жінка. Іди до мене будь-хто, хто хоче — ти не зустрінеш відмови, в цьому моя служба. Але за одну секунду цього солодкого бажання ти заплатиш не лише грошима… І повії, і діти брешуть тільки нам, чоловікам і дорослим. Тому що ми самі цього від них вимагаємо. Зворушлива історія про життя київських повій у виставі за скандальним твором світової літератури – повістю Олександра Купріна «Яма».
Чоловік застає на балконі коханця власної дружини, який, видаючи себе за коханця сусідки, і таким чином уникнувши відплати, сам стає рогоносцем...
Не відмовляйте собі в задоволенні. Або навпаки, відмовте якомога швидше, бо ніхто не гарантує безпечні наслідки цієї нестриманості. Чи може бути пробачений той, хто кинув сім'ю, захопившись незнайомкою з сумнівним минулим? Чи гідний співчуття чоловік, до дна вичерпаний власною хіттю? І навіть якщо великодушна дружина прийме блудного чоловіка назад, то вимолити прощення у того, хто вершить божественну справедливість, буде набагато складніше. Але хіба має значення майбутнє покарання, якщо ви одержимі небезпечною пристрасною жагою?
У центрі цієї любовної історії двоє людей, які одночасно дізнаються про зраду подружжя. Це могло штовхнути їх в обійми один одного, але вони чинять інакше. Любовний настрій – це дорога, яка веде від симпатії до взаємного притягання. Це шлях до почуття, яке можна поховати, але неможливо вбити.
Всі спогади омиті сльозами ... У кожного є місце, в яке раз по раз повертає пам'ять. Це місце нерозривно пов'язане з якимось дуже важливою подією і невід'ємно від бажання повернути час назад, і вчинити інакше. Сказати те, що повинно було бути сказано. Зважитися на вчинок, який міг би змінити все! Головний герой сідає на поїзд 2046, який відвозить його в минуле. Туди, звідки ще ніхто не повертався. Туди, де, можливо, йому вдасться обігнати свою долю і встигнути сказати найважливіші в житті слова ... (продовження спектаклю «Любовний Настрій»).
Сюжет вистави – це таємниця на таємниці. Таємниця, яка зберігалася протягом 5 років. 5 років без чоловіка, 5 років таємниці, яку він дізнається, але не зрозуміє. Вистава поступово крок за кроком розповідає історію, розкриває таємницю. Показує справжні обличчя героїв. Вона тримає в напруженні, я ставила питання: Що трималось? Невже вона йому зрадила? Кого жаліти? А може вона не винна? Чому він її не зрозумів? Мені було цікаво спостерігати, як розгортаються події. Спостерігати за емоціями героїв. Розгадувати таємницю, яка зберігалася протягом 5 років. Після вистави мені було жаль обох героїв і було трохи не зрозуміло, чому дівчатка не впізнали її? Можливо, якби не чоловік, вона була б жива? Хто винен? Мені сподобалися актори. Я повірила їм. Дивилася на сцену і бачила пару і з якою ніжністю вони відносяться один до одного. Як сумував без коханої 5 років чоловік. Було жаль, коли він застрелив свого друга. Було страшно, коли я почула постріл. Вистава доволі цікава. Протягом вистави я відчувала ніжність, пристрасті, зацікавлення від таємниці, яку ніяк не відкривали. Мені було жаль головну героїню, навіть прикро за неї, відчувався її біль і образа. Це вистава, яка дає відповідь на запитання про таємницю, але дає роздуми, а хто винен, кого пожаліти і був би в історії другий кінець, якби чоловік підтримав дружину?
Новый для киевской сцены спектакль Игоря Матиива по пьесе Ивана Франко "Для домашнего очага", описывает реальные события, такой себе детективный сюжет, очень трагичная, непростая история, затрагивающая тему двойной морали, человеческих ценностей, спустя 130 лет по-прежнему актуальна и животрепещуща. Напряжение, осознание всей трагичности ситуации (в том числе благодаря очень точному музыкальному сопровождению) не покидало зрителей на протяжении всего действа, очень трагичная история, не потерявшая своей актуальности и в наши дни. Пьеса малоизвестная, Франко не самый выдающийся моралист-детективщик, работал в отделе криминальной хроники, дело во Львове было громкое, вдохновился – написал! Но для общего развития конечно надо, мне было очень интересно, но вряд ли это будет интересно молодежи.
Вистава «Імітація» поставлена в Київському академічному драматичному театрі на Подолі за романом Івана Франка «Для домашнього огнища». Упродовж усієї вистави я не могла визначитися, чи може виправдати поганий вчинок благородна ціль? Попри те, що Анеля займалась нешляхетною діяльністю, зароблені гроші вона витрачала на двох своїх донечок, аби вони могли вдосталь їсти та ходити до школи. Акторська гра героїв не розчарувала. Кожен персонаж, який з’являвся на сцені, мав свій унікальний характер, який витримував упродовж всього дійства. Декорації були добре продуманими та максимально функціональними. Гра світла допомагає уяві глядача самому продумати інтер’єр кімнати. Однозначно раджу відвідати виставу «Імітацію» тим, хто любить порозмислити над філософськими темами, а також розв’язувати цікаві загадки.
Навчався у народного артиста України Едуарда Митницького.
Рік працював в Івано-Франківському муздрамтеатрі ім. І. Франка. Після цього Ігора запросили до Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру.
За чотири роки я поставив сім вистав. Серед створених вистав була вітчизняна та світова класика, сучасна драматургія.
Рік я працював у Київському академічному молодому театрі.
Професор, піаніст, композитор, аранжувальник.
Академічну освіту отримав у Львівській консерваторії. У 1992 р. став лауреатом Міжнародного конкурсу імпровізації в м. Вільнюсі. Успішно виступає як соліст, а також в різноманітних за складом ансамблях, включаючи симфонічні оркестри. Ім’я цього універсального музиканта відоме далеко за межами України, оскільки його гастрольні маршрути пролягли від берегів Ла-Маншу до Корейського півострову, де в університеті міста Сеул він вів майстер-класи.
В концертних програмах Тимура Полянського представлена музика найрізноманітніших жанрів, стилів та напрямів від Й.-С. Баха до Д. Гершвіна, але головною темою його творчості є імпровізація.
Коло творчих зацікавлень досить широке. Окрім виконавської і педагогічної діяльності він активно працює в області створення музики до театру, кіно та естради, співпрацюючи з відомими режисерами — Р. Віктюком, В. Малаховим, О. Лісовцом, І. Талалаєвським.
Кінороботи, в яких звучить музика Т. Полянського: «Міський романс», «Розплата за гріхи», «Тримай мене міцніше», «Третій зайвий», «Квартет на двох», «Король, дама, валет», «Лід у кавовій гущі», «Уроки зваблювання».
Записані ним оригінальні CD «Імпровізації на світові хіти», «Джазові настрої» користуються заслуженим успіхом не тільки у любителів імпровізаційної музики, але й у музикантів, які професійно займаються цим складним мистецтвом.
Провідний соліст балету Національної оперети України, балетмейстер, драматичний і комедійний актор, режисер.
Автор ідеї постановки, а також співавтор лібрето, балетмейстер-постановник і виконавець головної ролі в Танцювально-пластичному шоу «Танго життя». Прем'єра відбулася в Національній опереті України в 2009 році. Вистава в репертуарі Театру по справжній момент.
Автор моновистави «Мій Маяковський». Прем'єра відбулася в грудні 2014 року.
Балетмейстер-постановник першої української рок-опери «Біла ворона» (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр). Прем'єра відбулася в грудні 2015 року.
Режисер і балетмейстер-постановник сучасного мюзиклу "Моя леді» - Сумської академічний театр драми і музичної комедії ім. М. С. Щепкіна. Прем'єра відбулася 20 жовтня 2016 року.
Віртуозно володіє технікою степу і іншими сучасними видами танцю.
Нагороджений Почесною грамотою від Кабінету Міністрів України за високий професіоналізм, а також особистий вклад в розвиток театрального мистецтва в Україні.
У 2007 році взяв участь в популярному телешоу «Танці з зірками-2» як партнер відомої телеведучої Сніжани Егоровой.Егорова, Сніжана Олександрівна
Переможець Міжнародних конкурсів-лабораторій 2016 року, які пройшли з 7 по 11 вересня в Національній опереті України для молодих режисерів, з комедією-гротеском В.-А. Моцарта «Бастьєн і Бастьена» . За результатами конкурсу п'єса включена до репертуару 83-го театрального сезону Національної оперети України.
Переможець Міжнародної лабораторії постановок для молодих режисерів, ініційованої продюсерським центром OpenDoors в Одесі 23-28 серпня 2017 р.
Режисер і балетмейстер-постановник комічної опери-зингшпиль "Театр в кишені, або Всі ролі зайняті", музика В. Моцарта в Національній опереті України. Прем'єра відбулася 6 жовтня 2017 г.
Балетмейстер рок-опери «Біла ворона», прем'єра якої відбулася 8 грудня 2017 року Миколаївському академічному театрі драми і музичної комедії.
В образі Палаццо з мюзиклу «Sugar, або В джазі тільки дівчата ...» 20 жовтня 2016р.
Режисер і балетмейстер-постановник мюзиклу "Моя прекрасна леді" в Рівненському академічному музично-драматичному театрі, прем'єра якого відбулася 27 січня 2018 року.
Режисер і балетмейстер-постановник мюзиклу "Червоні вітрила" в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. Михайла Водяного. Прем'єра мюзиклу відбулася 29 вересня 2018 року.
Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Закінчила Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого, курс Висоцький Ю.Ф.
У театрі з 2016 року.
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У 2006 р. закінчив Рівненський державний театральний університет, режисерське відділення.
Працював у Рівненському академічному українському музично-драматичному театрі з 2005 року по 2018 рік.
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У 2016 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. Карпенка-Карого, майстерня М. М. Рушковського.
У театрі з 2016 року.
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У 2016 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого курс Ю.Ф. Висоцького.
У театрі з 2016 року.
Фронтмен музичної поп-групи «Каблуками по бруківці».
Виступав на сцені київських театрів «Актор» і «Сузір'я».
Я народився 28-го жовтня 1993 р. В самому доброму з міст — Київ-місті. Моє знайомство з цим світом минало в декораціях тихого і квіткового Дніпровського району, що на лівому березі Дніпра. Тут маленький Моцарт грав для мене свої перші симфонії, Гоголь розповідав страшні байки і водив гуляти на Невський. До того ж щороку, протягом тринадцяти літ, мене відправляли на все літо на заслання під Канів. Там шевченківські пленери, теж, начебто, берег Дніпра, але зовсім інший. Там картопля по сезону, корови з сумними очима, босоногий натовп дітей на саморобних великах, зірки, які охоче падали заради наших дитячих бажань, стрибки через багаття і маленькі безнасінні яблучка — райські. А потім я віришів осягнути акторське ремесло і ніяк не можу припинити.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, акторський курс Народного артиста України М. М. Рушковського. Роки навчання: 2011 - 2016 рр.
Театральну практику веду не тільки в рідній Майстерні, а і в театрі на Подолі.
Знімав зі своїми друзями Антоном Сьоміним і Юрою Катинським короткометражні фестивальні фільми «Богомол», «Ровер», «Маніяк», що отримали певні нагороди.
За весь час перебування в Майстерні паралельно приймаю пропозиції щодо участі в зйомках і театральних проектах.
– Зіграв ролі в серіалах: «Метелики», «Світло та тінь маяка», «Той, хто дивиться в далечінь», «Дорога додому» та інших кінострічках.
– Брав участь у зйомках повнометражних фільмів «Черкаси» і «Моя бабуся Фані Каплан».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Сцена – єдине місце де я відчуваю право на вираження своїх думок.
– Яку роль мрієте зіграти?
Хочу зіграти БГ у старості)))))
– Чим любите займатися у вільний час?
Гітара, вино і вулиця)
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Хм... Співчуваю маршам легалізації та толерантності. І взагалі підтримую ідею
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Я з гордістю ношу звання актора театральної майстерні Миколи Рушковського.
грають декілька акторів
Театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим з'явився на мистецькій території Києва в 1987 році. Комерційний успіх став можливим завдяки довгостроковому договору з тюменською нафтодобувною компанією. Театр вирушає на гастролі на південь Західного Сибіру. Зароблені кошти витрачаються на облаштування сцени та поліпшення фінансового становища трупи.
Протягом семи років з моменту свого народження Театр на Подолі був практично мандрівним, і в кожному турне отримував визнання. Так, британська газета «Обсервер» порівнювала виставу «Ніч чудес» з «бездонним океаном під час шторму». У 1993 р. видання «Гардіан» відзначило високу художню цінність музичної вистави про протиборство зі смертю «Бенкет під час чуми» з огляду на Чорнобильську трагедію. Про театр, що ризикнув привезти дві шекспірівські вистави («Сон літньої ночі» та «Яго» за мотивами «Отелло») до стриманої Великобританії й завоював популярність в очах преси та публіки, із захопленням писали «Таймс», «Файненшіал таймс» та інші. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі (Шотландія), де водночас показували вистави близько 900 труп.
У 1994 р. Театр на Подолі отримав статус державного.
Академічні театри Києва завжди заслуговують на особливу увагу. У 2006 р. за видатні досягнення в розвитку українського драматичного мистецтва цього статусу набув і Театр на Подолі.
У 2015 р. будівля театру закривається на дворічну реконструкцію. Оновлений Театр на Подолі запрошує глядачів на вистави формату 5D з використанням технологічних можливостей мобільної сцени, нового звукового обладнання, проекційного екрана, снігових установок.
Театр активно займається благодійницькою діяльністю, влаштовуючи особливі вечори для людей з обмеженими можливостями. На його сцені проходять вистави для людей з вадами зору та порушенням слуху, театр обладнаний з урахуванням потреб людей з інвалідністю (є пандус і ліфт).
« Імітація »
