Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
За мотивами п'єси Генріка Ібсена «Майстер Сольнес».
Дію п'єси одного з найпопулярніших драматургів світового театру Генріка Ібсена Молодий театр переносить в майбутнє – час, в якому віртуальна реальність стає повсякденністю.
Втративши останню надію на сімейне щастя в реальному житті, Майстер Сольнес створює утопічний ідеальний світ – віртуальне Місто Сонця. Місце, де збуваються усі мрії, місце без болю і жалю, місце, де ніхто не помирає, де люди завжди будуть щасливими. Там, в будинку своєї мрії, він планує оселитися разом з коханою дружиною серед інших щасливих сімей. Але за день до переправлення відкривається страшна таємниця – угода десятирічної давнини, яку він уклав з 12-річною дівчинкою Хільдою. За цією угодою щастя родини Сольнеса тепер в ії руках. Чи вдасться йому подолати цю диявольську залежність?
Навіть у несправжньому світі знаходиться місце справжнім пристрастям.
Чоловік застає на балконі коханця власної дружини, який, видаючи себе за коханця сусідки, і таким чином уникнувши відплати, сам стає рогоносцем...
У центрі цієї любовної історії двоє людей, які одночасно дізнаються про зраду подружжя. Це могло штовхнути їх в обійми один одного, але вони чинять інакше. Любовний настрій – це дорога, яка веде від симпатії до взаємного притягання. Це шлях до почуття, яке можна поховати, але неможливо вбити.
За мотивами п'єс І. Карпенка-Карого В смішне, буденне, сповнене іронічної боротьби за виживання життя мешканців сучасного села вривається історія шокуючих стосунків неповнолітньої дівчини Харитини з її хазяїном Герасимом, власником навколишніх земель. Чоловіком, який вчасно зрозумів: для того, щоб вижити, треба бути самотнім вовком – безжальним хижаком. Чи не тому він так тягнеться до Харитини – дикунки-сироти, якій з самого малечку дивовижним чином не дала померти та виховала собача зграя?.. Чи на це є інша, ще більш шокуюча причина? Історія від Молодого заснована на реальних подіях, п'єсах І. Карпенка-Карого та розповідається сучасною театральною мовою. *Homo ferus – «людина здичавіла». Термін, що застосовується до людей з феноменом Мауглі, які зростали серед диких тварин.
Всі спогади омиті сльозами ... У кожного є місце, в яке раз по раз повертає пам'ять. Це місце нерозривно пов'язане з якимось дуже важливою подією і невід'ємно від бажання повернути час назад, і вчинити інакше. Сказати те, що повинно було бути сказано. Зважитися на вчинок, який міг би змінити все! Головний герой сідає на поїзд 2046, який відвозить його в минуле. Туди, звідки ще ніхто не повертався. Туди, де, можливо, йому вдасться обігнати свою долю і встигнути сказати найважливіші в житті слова ... (продовження спектаклю «Любовний Настрій»).
Що робити, коли твій чоловік більше не хоче займатися з тобою сексом? Купити йому повію. Саме цю божевільну пораду отримує успішна та незалежна Клара від сімейного психотерапевта, навіть не уявляючи якою травмою це може обернутись для її коханого та які сюрпризи це відкриє в їх дошлюбному житті. І як вчинити нещасному хлопцю, якщо вже декілька років він живе на повному утриманні своєї ексцентричної дружини, тому й зобов’язаний виконувати будь-які забаганки? Героям вистави доведеться пройти незвичний шлях у пошуках щастя. І хто знає, можливо відмовившись від матеріальних цінностей та збочених уявлень про кохання, вони, зрештою, віднайдуть справжні почуття, які так невдало намагаються купити за гроші.
Вперше я була на виставі, яка здивувала незвичайними декораціями, які створили дійсно фантастичне дійство на сцені! Я була здивована конструкціями! Гра акторів, з багатьма я вже мала змогу познайомитися, неперевершена! Я вражаюсь кожного разу їх «життям на сцені»! Стосовано самої вистави-я і досі намагаюсь зрозуміти сюжет і що саме я повинна була відчути після перегляду! Неважливо де ти будеш, якщо ти зовсім порожній! Це єдине, що я змогла сказати після... Але в голові багато думок, навіщо були показані всі інші сюжетні лінії, які не «збираються в пазл» разом... На афіші було вказано «16+», але діти 10 років були пристуні! І було їх шкода, бо ця вистава тяжка для дорослих плюс сцени еротичного характеру....Но це вже питання до батьків(((
Непревзойденная игра актеров, интересные костюмы, умопомрачительные декорации и световые эффекты, которые создают эффект 3D. Из минусов - было много дыма. Так как я сидела в первых рядах партера, дышать было тяжело( Очень неприятный и едкий запах. Сюжет спектакля местами для меня был не понятен и оказался эмоционально тяжелым. Осталось много вопросов…. Одна из актрис частично оголяется в одной из сцен. Учитывайте этот момент, если собираетесь на спектакль с детьми.
Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року.
Викладач режисури та акторської майстерності Київського Національного університету театру імені Івана Карпенка-Карого з 2005 року.
Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) з 2009 року. З 2012 року — Художній керівник Київського академічного Молодого театру.
Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004).
Орлов Борис Анатолійович – український театральний художник-постановник, сценограф, актор.
У 2003 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, курс Висоцького Юрія Пилиповича.
З 2003 року – актор київського театру юного глядача на Липках.
З 2010 року – актор нового драматичного театру на Печерську.
З 2013 року – сценограф, художник-постановник, актор київського академічного Молодого театру.
Помічниця режисера у Молодому театрі.
Народилась 12 січня
Освіта: Київський національний університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. К. Карпенка-Карого
З 2004 по 2011 — актор Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
У 2010 зняв свій перший короткометражний фільм «Мама», головну роль у якому виконала Ада Роговцева.
З 2015 року працює в Київському академічному Молодому театрі.
Був одружений на Аллі Мартинюк. Має двох доньок Емілію та Поліну від попереднього шлюбу.
У кіно дебютував епізодичною роллю у фільмі «Про любов» (2009).
Знімається на телебаченні, в кіно та рекламі.
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
У 2006 році вступила до факультету психології і провчилася там два роки. У 2008 році вступила до Київського національного університету ім.І.К.Карпенка-Карого, на курс до Олега Микитовича Шаварського.
По закінченню театрального університета, з 2013 року – актриса Київського Національного академічного Молодого театру.
Лілія росла допитливою і цілеспрямованою дитиною. У п'ятирічному віці дівчинка почала займатися художньою гімнастикою (згодом стала майстром спорту), вивчати іноземні мови (крім володіння рідними українською та російською мовами, актриса вільно говорить англійською, французькою, румунською і польською), закінчила музичну школу за класом «фортепіано».
Але своїм покликанням Ребрик вважала саме сценічне мистецтво, і, не піддавшись на вмовляння рідних, які пророкували Лілії медичну кар'єру, в 1996 році дівчина переїхала до столиці і вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, де і до цього дня працює викладачем хореографії.
Після закінчення інституту Лілію прийняли в трупу Київського академічного Молодого театру.
У 2004 році Лілія стала поєднувати гру на театральних підмостках з роботою на українському телебаченні. У 2006 році вона почала вести «Прогноз погоди», а після виходу на екрани успішних, рейтингових серіалів за участю актриси Ребрик вибрали ведучою популярного телепроекту «Танцюють всі!», а в 2009 році – ведучою шоу «Неймовірні історії кохання».
У 2011 році Ребрик взяла участь в популярному шоу «Танці з зірками», де виступала в творчому тандемі з відомим українським хореографом Андрієм Диким. Робочі відносини незабаром перетворилися в романтичні, і в тому ж році Андрій і Лілія одружилися. У 2012 році у пари народилася дочка Діана, а у 2018 – друга донька.
Баріхашвілі – грузинське прізвище, яке належить Дар'їному діду по материній лінії.
Інтерес до театру Дарина почала виявляти ще в молодшій школі, коли навчаючись в 3-му класі, запропонувала класному керівнику зробити постановку в шкільному театрі казки Самуїла Маршака «Кошкин дом».
В 2009 році Дарина Баріхашвілі стає студенткою факультету театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення (майстерня Валентини Іванівни Зимньої). Ще під час навчання на 1-му курсі юна актриса отримує роль в серіалі «Маршрут милосердия» (2010). В 2014 році випускниця Київського національного університету театру, кіно і телебачення бере участь у прем'єрі театрального сезону – виставі за мотивами однойменної п'єси Фрідріха Шиллера «Підступність і кохання» у постановці Київського академічного Молодого театру, з яким пов'яже свою долю по завершенні навчання. В «Підступності й коханні» Дар'я грає тендітну й вразливу Луїзу, яка стає жертвою жорстоких ігор та амбіцій можновладців.
Дарина Баріхашвілі – різнопланова актриса, яку не можна віднести до конкретного амплуа. Їй переконливо вдається грати як спокусливих небезпечних жінок, так і милих персонажів дитячих вистав. Граючи ролі антагоністів, Дар'я дає можливість глядачу зрозуміти мотиви негативного персонажу, захоплюватись і навіть поспівчувати йому.
Значним успіхом актриси є головна роль у 95-серійному україномовному телесеріалі «Обручка з рубіном», який вийшов на вітчизняний телепростір 2 січня 2018 року.
Живе в цивільному шлюбі з актором Київського академічного Молодого театру Сергієм Пономаренком, з яким навчалась разом на одному курсі в театральному університеті.
Олег Москаленко народився в Польщі, де тоді тимчасово жили його батьки. Ріс в Черкаській області, поступив на інформатику, але не провчився і року.
У студентські роки два роки працював в «Макдональдсі».
У 2014 році він закінчив Київський університет , а зараз служить в «Молодому театрі».
Кастинг на виконавця головної ролі тривав сім місяців. Робота над фільмом тривала сім років.
Москаленко також періодично знімається в серіалах ( «Мажор», «Безсмертник», «Жіночий лікар-3») і кіно, але роль Германа в «Дикому полі» стала його дебютом на великому екрані в якості головного актора.
Олег одружений і зовсім недавно вперше став батьком.
У 2003 році закінчив Дніпропетровський театральний інститут.
Працював в Одеському російському театрі (2003—2004 рр.).
З 2004 по 2018 рік працював актором Київського державного академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
З 2018 року — актор Київського академічного Молодого театру.
Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини».
Народилася 25 квітня.
Закінчила Київський Національний Університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, курс Богомазова Д. М. у 2015 році
Український актор театру і кіно, Народний артист України.
1976 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, курс Бориса Ставицького.
Деякий час працював у Львівському ТЮГу.
У 1979 році, після конкурсного набору, був зарахований до трупи Молодого (тоді Молодіжного) театру. Він був одним «з тих 26-ти» акторів, які започаткували театр.
У 1982 році Ярослав — один з перших, після відкриття Молодіжки, отримав почесне звання Заслуженого артиста України.
За час роботи зіграв близько 25 ролей, з яких найвизначніші: Антон, Петряков — «Піти й не повернутись», Голохвостий — «За двома зайцями», Поприщін — «Записки божевільного», Вовчанський — «Пригвождені», Маркіз де Сад — «Марат-Сад», Подкольосін — «Одруження».
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!