« Місце для дракона »
«Місце для дракона» – вистава для сімейного перегляду!
Колись-то давно, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі Дракон. Та не простий Дракон, а особливий.
А дізнатися про всі його особливості запрошуємо дітей на виставі «Місце для дракона». Адже тут їх чекає справжня казкова історія не лише про дракона, а й відважних героїв та прекрасну принцесу, доньку князя Люботинського…
І це ще далеко не все. Цей твір входить до шкільної програми, і в сучасній інтерпретації його легше засвоїти.
Дізнатися про етап самоідентифікації, вибір свого місця у соціумі, визначити що краще – любов чи ненависть… Вирішити і знайти відповіді на вічні запитання завжди краще у театрі.
Не дивлячись на те, що вистава «Місце для дракона» – це чарівна казка для дітей, батьки зможуть насолодитися і відчути тут абсолютно свою історію. Придивіться уважніше: поряд із нами насправді живуть дивні дракони, підступні князі, благородні й не дуже лицарі та нещасні князівни.
Життя дракону в соціумі, казка про чарівну принцесу, історія одного королівства. Театру раджу додати щось нове у декораціях, більше взаємодії з публікою і для цієї вистави трішки скоротити час, бо дітям часто ставало нудно у кінці , вони втомлювалися і не могли сидіти на місці.
Вистава про те, як князь шукав для своєї доньки чоловіка. І вирішив хто переможе дракона-стане її чоловіком.Але дракон виявився добрим.В кінці його все одно вбив Джура. Подобається що сцена разтошована близкьо для глядачів. Але стильці стоять дуже впритул одне до одного. Раджу дітям і батькам.
Там немає звичних нам декорацій та костюмів, навіть звичної сцені немає. Лише королівство, дракон та вікові традиції. Здається, що звичайна казка, але не тільки для дітей. Сюжет підіймає різні соціальні, та навіть політичні проблеми на які потрібно звернути увагу. Гра акторів просто заворожує, просидівши півтори години зовсім не хочеться залишати цей казковий, але в той же час такий реальний світ, який своєю магією створили на сцені актори. Вистава надихає на те, щоб задуматись над нашим життям, нашим ставленням до інших, скоріше, до не таких як ми. Вистава дозволяє подивитись на все під іншим кутом. Спектр емоцій відчутий у залі неможливо передати: здивування, захоплення, радість, сум, жаль, скорбота. Це лише невеликий список, але який вже показує багатогранність вистави.
Отличный спектакль. Сопереживала героям. Интересная и глубокая история, которая заставила задуматься о важных вопросах. Неожиданный печальный финал, который оставил грустный осадок в мыслях. Актеры отлично сыграли. Время прошло незаметно. Единственное, что причиняло иногда дискомфорт - зрительские сиденья расположены очень близко к сцене и звуки ударов и т.п . были очень резкие. В зале былт маленькие дети. Не уверена, что им всё было понятно. Скорее это сказка для взрослых, чем для детей
Народилася в 1995 році.
У Кременчуці Марія навчалася в 26-й школі, займалася народними танцями в ПК «Нафтохімік».
Зараз грає в «Театр GoDo», Українському малому драматичному театрі, театрі ім. Івана Франка, Малому театрі. Працює з 1+1 media, Filmstream та Паноптикумом.
Народився в 1946 році.
Був актором антрепризи «Срібний острів».
З 1998 року – актор Київського міського театру ляльок.
У 2013 році отримав диплом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, вчився в майстерні М. Резніковича.
Під час навчання у виші грав у студентськомцу театрі роль доктора Чейзюбл у спектаклі «Як важливо бути серйозним». Відразу ж вступив до трупи театру російської драми імені Лесі Українки. Найбільше відкрився талант актора у спектаклях «Шалена кров» та «Ігри на задньому дворі».
Першу роль в кіно Данііл Мірешкін отримав, ще будучи студентом, в 2012 році. Він зіграв другорядного персонажа в кримінальному серіалі «Порох і дріб». Потім він з'являвся в кадрах багатосерійних проектів «Особиста справа», «Все одно ти будеш моєю» (з Валерією Ходос і Аллою Мартинюк), «Останній яничар». У 2016 році він зіграв одразу в кількох серіалах. Найяскравішим у 2017 році експерти вважають головну роль у 4-х серійному фільмі Аліни Чеботарьової «Клянуся любити тебе вічно».
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
« Місце для дракона »
