Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Написана Лесею Українкою понад сто років тому драматична поема «Одержима» і нині звучить актуально для сучасного глядача. Жінка, що переймається долею Месії та присягається принести себе на вівтар віри, вважається одержимою. Проте, надзвичайно близькі і зрозумілі нам, теперішнім, її сумніви і вагання, і дуже важливо знайти відповіді на ті одвічні запитання щодо істинності віри і спроможності на любов до ближнього.
Глибоке хвилювання викликає творча робота виконавиці ролі Міріам, заслуженої артистки України Оксани Гребенюк, чиєю майстерністю створено таке потужне за своїм емоційним впливом сценічне втілення цього драматичного образу.
Дійство, що відбувається в обмеженому просторі «Білої сцени» поступово заворожує глядача близькістю подій, робить його співучасником духовних пошуків, що хвилюють людину упродовж століть.
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
В історії з постановкою вистави містичних збігів та обставин незліченна кількість. Хоча б те, що театр розташований на вулиці імені Івана Миколайчука, а будинок, в якому жив актор, знаходиться просто поруч з нашим театром. Режисер вистави Тетяна Матасова кілька років мріяла про постановку цієї повісті, а театр обрала теж невипадково. Дитинство та ранню юність Тетяна провела у фольклорних ансамблях, що відчувається у дбайливому та обережному поводженні з фольклорною основою вистави. А ще... вистава стане цілим клондайком дебютів. Актори, яких звикли бачити та сприймати виключно як блискучих вокалістів, вийдуть на сцену в якості драматичних акторів. Ось... Сюрпризи відкрили не всі. Тож чекаємо на виставі.
Трагедія Гамлета – у необхідності відмовитися від власних духовних вимог і стати звичайним убивцею (А. Тарковський). А головним героєм нашої версії «Гамлета» є театр. Актори його мандрівної трупи – одночасно блазні й мудреці, які замислюються над найглибшими проблемами буття й, здається, знають щось, про що не здогадуються інші. Цього разу перед ними постало питання про відповідальність перед собою і перед суспільством, і вони намагаються вирішити його, приміряючи на себе личини персонажів безсмертної трагедії Шекспіра. І та сама дійсність постає в зовсім іншому світлі, коли дивишся на неї, наприклад, очима Гамлета й очима Гертруди.
Лірична драма І. Франка про кохання, де любов піднесена на найвищий п’єдестал. Про життя, що пройшло марно, про втрачене через егоїзм кохання, про надії, що не справдилися. Після глибоких і болісних переживань, у взаємостосунки закоханої пари приходить прощення. У виставі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» та «живою людиною» з почуттями та емоціями.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
У 1983 р. закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, після закінчення якого працював у Чернігівському облмуздрамтеатрі артистом драми. З 1989 по 1996 рр – у Чернігівському облтеатрі для дітей та молоді.
З 1996 по 2002 р. працював режисером-постановником Чернігівського театру ім. Т.Г.Шевченка. З 2010 р. Бакіров А.Р. призначений на посаду художнього керівника – головного режисера Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
Успішна участь його вистав у Всесоюзному фестивалі класичної драматургії у Москві (Росія, 1990), Міжнародному театральному фестиваль «Херсонеські ігри» у Севастополі (1997), Міжнародному фестивалі експериментальних театрів у Каїрі (Єгипет, 1997), Міжнародному Шекспірівському фестивалі у Гданську (Польща, 1997), Міжнародному театральному фестивалі, присвяченому 100-річчю від дня народження Федеріко Гарсіа Лорки у Москві (Росія, 1997), фестивалі «Міжнародна Академія Мистецтв» в Одесі (1998) та багатьох інших.
За великі творчі досягнення, значний внесок у розвиток українського національного театрального мистецтва А.Бакірова у 2001 р. було нагороджено премією «Експеримент» Спілки театральних діячів України, у 2005 р. – срібною медаллю Академії Мистецтв України, у 2012 р. присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».
Вистава «Комедія помилок» (В.Шекспіра) у його постановці була відзначена серед кращих на фестивалі «Золоті оплески Буковини»-2015, а на XVIII Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2016) здобула Гран-прі фестивалю.
У 2016 р. поставлена ним вистава «Ніч перед Різдвом» за повістю М.Гоголя на фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» (Чернівці) стала переможцем у номінаціях «кращий режисерський задум та втілення» і «краще музичне вирішення вистави», а також «Кращий акторський ансамбль» на Міжнародному театральному фестивалі «Біла вежа» (Брест, Білорусь).
У 1984 році закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого і за призначенням прийшла на посаду артистки драми до Чернігівського театру імені Т. Г. Шевченка.
Провідний майстер сцени. Заслужена артистка України (2016)
У минулі роки зіграла такі ролі: Уляна – «Іваном звуть його» за О. Довженком, Люся – «Операція «Багатоженець» А. Делендика, Джульєтта – «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, Галя – «Циганка Аза» М. Старицького, Ярина – «На Івана Купала» М. Стельмаха, Титанія – «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, Женя – «Яма» («Женя») за О. Купріним, Бічі – «Людина і джентльмен» Едуардо де Філіппо, Маша – «Три сестри» А. Чехова. У 2002 році О. Гребенюк пішла до Донецького обласного театру, а восени 2010-го повернулася до Чернігівського. Знову дебютувала на чернігівській сцені у ролі Жаклін в комедії «Французька вечеря» Марка Камолетті.
Один із найстаріших театрів в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Єдиний театр в Україні, котрий носить ім’я Тараса Шевченка з самого свого заснування.
Засновано у травні 1926 р. у м. Єлисаветград (згодом Кіровоград, нині Кропивницький) як пересувний Робсільтеатр імені Т.Г. Шевченка внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському машинобудівному заводі «Червона зірка».
У 1933 р. Наркомат освіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу і отримує статус обласного державного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
У листопаді 1959 р. відбулося відкриття нового театрального сезону в новозбудованому приміщенні театру.
У 2001 р. за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям Чернігівському обласному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка було надано статус академічного.
З травня 2015 р. заклад очолює генеральний директор театру, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, художнє керівництво колективом здійснює заслужений артист України Андрій Бакіров.
Офіційний хештег: #ChernihivTheatre Додатковий хештег: #CheDram