Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Мільйон парашутиків »
Моноісторія зі стереоефектом починається інтригуюче, майже як у детективі, і розгортається у вогняній спіралі чужого минулого, яке стає твоїм майбутнім: таємничий спадок, загадкові умови, розмова з власним тілом, подорож до Парижу, нічний цирк, віртуальна вечірка, зрада батька, фатальне кохання, розстріл і раптом.... мільйон парашутиків...
У кожного в житті є моменти, коли треба зупинитися, вийти на незнайомій зупинці та поринути в спогади, які ще не твої, але стануть твоїм життям, твоїм минулим і майбутнім. Блукаючи стежинами старих історій, раптом знаходиш себе, своє коріння, свою долю, яка прилетить з одним з мільйона парашутиків і зробить світ добріше.
Сюжет заснований на щоденнику молодої дівчини, яка стала жертвою Холокосту у жовтні 1941р. У виставі піднімаються загальнолюдські цінності, а також питання самоідентифікації людини, яка в силу трагічних обставин починає розмірковувати про своє коріння, про нещасливу долю – і несподівано приходить до світла. Як в будь-якій єврейській історії смішне переплітається з печальним, але головна ідея – це те, що життя продовжується.
Білогвардійський офіцер, отаман, комісар – під “одним дахом”.«Що» чи «хто» їх поєднує?Автор п’єси належить до покоління драматургів, які в пострадянські часи створювали новий театральний простір, наповнюючи його новими темами, формами та змістом. Вистава була представлена на міжнародних фестивалях “Драма-Форум”(Польща) та “Перперикон-2002”(Болгарія).
Духу Майдану присвячується... «Думаешь, что трагедию можно пережить?.. Это то, что будет с тобой всегда. В тебе. Разделительной линией через всего тебя... Закрой рот и кричи. Ты – «умный Арлекин». Не больше. Не меньше.» П‘єса написана двома мовами: російською і українською, відображаючи реальний стан актуальної мовної ситуації у нашому соціумі. Вистава про важкий шлях України до себе, до свого відродження через подолання імперської спадщини. Є в нашій роботі рідкісні моменти, коли, стикаючись з новим для тебе матеріалом, ти отримуєш неочікувано гострого інфор(Е)моційного удару. Провокативного. Збуджуючого. Не люблю ярликів, будь-які наукові визначення лякають неминучою тенденцією до консервування і закостенілості, смерті самого явища, тому охарактеризую жанр твору Оксани Танюк для себе як «танок(юк) реальності» (друге мені здається точнішим). А як ще назвати опус, в якому діалоги, наповнені живою плоттю і кров'ю, перетікають у монологи біблійної сили, а потім все кришиться, атомізується, розбивається на квантово-абсурдний полілог? У постановці я йду за автором, обмежую себе у засобах виразності до максимально допустимого мінімалізму. Єдине, що я собі дозволив, – загнати всі ці сутності під єдиний скафандр.
Вистава має дві основні теми: політична і громадська діяльність Івана Франка та історія його кохання із Ольгою Рошкевич. В виставі немає чітких персонажів, кожна з п'яти акторок, які беруть в ній участь, втілюють різні спогади, думки та ставлення Івана Франка до певних подій. Також особливістю вистави є те, що в ній немає актора, який би виконував роль самого Івана Франка. Колектив спробував показати сторону життя і характеру Івана Франка, яка невідома широкому сучасному загалу.
Чотири жінки зустрілись на автобусній зупинці по дорозі на Донбас. Кожна має свою історію. Кожна когось втратила. І кожна відправилась в саме пекло, щоб знайти відповіді на свої питання. І вже неважливо, чи вони дістануться туди. Адже боротьба проти агресора корінням проросла в їх серцях.
Вистава-потрясіння, у якій історія про величезну силу кохання стикається з розпадом поняття «Людина». Геноцид вірменів у Баку... Жахи погромів... Грабежі... Підпали... Вбивства... Берег моря став свідком трагічних сцен - батьки втрачають своїх дітей, брат сестру, чоловік дружину. Чи може міжнаціональна ненависть стояти на шляху любові між вірменкою і азербайджанцем? Як старі чотки, перебираючи кожну хвилину свого життя, Маргарита знову і знову переживає ті жахливі, і разом з тим наповнені щастям, дні 1990 року у Баку. Спогади надають розповіді глибоку ліричність, не затуляючи її реалістичної суті. Двоє молодих людей, Маргарита і Абульфаз, грають весілля, і скоро їхня родина чекає на поповнення. Для них майбутнє має сенс, тільки якщо вони разом. Проте, для любові виникають бар'єри, унікальні для періоду і місця: Абульфаз - азербайджанець і не може жити в законному шлюбі зі своїм ворогом – вірменкою. Цю дилему зможе вирішити, з часом, тільки віра, надія й любов ...
Сподобався сюжет вистави; її філософський зміст
Працювала як актриса у театрі пантоміми та пластичної ексцентрики «Жарт». У складі театру брала участь в естрадних та телепрограмах,концертах, ревю,спільних проектах з різними театрами Києва та окремими виконавцями. З виставами театру «Жарт» гастролювала в Україні та за кордоном(Росія,Білорусія, Польща, Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Велика Британія).Брала участь у спільному міжнародному проекті (Україна-Нідерланди)– вистава «The girls that break down» (режисер К. Холла, Нідерланди,1998). Під час роботи в театрі «Жарт» брала участь в організації практичних семінарів з розвитку пантоміми та пластичного театру в Україні та майстер-класів видатних діячів mime-театру(Іде ван Хайніген,Каріна Холла,Олена Маркова).Співзасновник Мім–Центру України.
Працювала як килимний клоун у програмах Національного Цирку України (1999-2001),цирках України (2001-2002)та Великому Цирку на Фонтанці(Санкт-Петербург, 2003-2004).
Співзасновник та режисер Буковинського Відкритого театру (засн. 2001, Чернівці). У постановках театру переважає сучасна драматургія, зокрема: Р.Феденьов «Жіночі ігри»,Н.Неждана «Мільйон парашутиків» тощо; Працювала як постановник пластики у Буковинському музично-драматичному театрі ім.О.Кобилянської(2005). Викладала пластичне мистецтво та пантоміму в театральних школах Києва.
Театр-студія МІСТ (молодіжний інтерактивний сучасний театр) створений в жовтні 2005 року групою однодумців. МІСТ асоціюється передусім із переходом – на інший берег, іншу територію, незнану, незвідану. Водночас це знак єднання – між митцями і публікою, режисерами і драматургами, між поколіннями...
Театр названий «сучасним» перш за все в європейському розумінні – як театр сучасної драматургії, української й іноземної. Натомість театри, що мають у своїх пріоритетах нову драму, успішно існують в інших країнах. Під «сучасною» драматургією МІСТ розуміє не просто і не стільки п'єси, які зображують сучасність, а, передусім, твори пошукові, адекватні подиху часу. МІСТ розуміє сучасний театр, як той, що відчуває з болем чи радістю свій час і свій народ. Тому невипадкова й назва «інтерактивний», тобто такий, який існує із своєю публікою у взаємозалежному відкритому процесі спілкування...
МІСТ творить живий театр, який не боїться пошуку і відкритий до інакшої мови нової публіки. Саме тому театр називається ще й «молодіжним» і за віком акторів та режисерів, і за орієнтацією на публіку.
Окрім того, при театрі відкрита театральна студія. Завдання студії – виховати «розумного арлекіна» – актора, який досконало володіє своїм тілом (як образним інструментом), голосом та уявою. Для цього застосовуєються різні методики і акторські тренінги – від традиційних до новітніх. Але в студії вихованець не обмежується лише навчанням акторської майстерності. Завдяки заняттям з основ теорії та практики драматургії, актори призвичаюються до того, що літературна основа – не закостеніла догма, якій можна слідувати, чи яку потрібно ламати, а вільна територія живого творчого процесу.
Нашою метою є введення театру до загальнокультурного процесу України, бо сьогодні більшість театрів не співвідносять себе з загально-мистецьким простором, а зосереджуються на вузькофахових задачах. Саме тому дуже важливою є підтримка і співпраця з Незалежним видавництвом «Смолоскип», що став сьогодні літературним центром для мистецької молоді всієї України. Театр-студія МІСТ також відкритий до спільних проектів із митцями та мистецькими організаціями України і зарубіжжя.
« Мільйон парашутиків »
