Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ілюзії »
Простір сну. Простір ідеальних ілюзій.
Чи можливо осягнути кінечність світу та свою маленьку роль у ньому?
В ілюзіях світ обертається навколо нас. То й нехай собі! Нехай це буде нетривкий та найсолодший сон.
Ми пройдемо шлях від свідомості немовляти до виходу за межі «клітки світу».
Ілюзії м’яко трансформують простір, уявлення про пластичний театр і, можливо, вас?
У виставі – максимально вільна посадка, тож радимо вдягатися зручно та комфортно.
На початку вистави психолог проекту проводить розминку та «включення», аби ілюзії були спільними та приємними.
Сучасний світ тисне як ніколи раніше. Робота й побут, побут й робота, і так по колу. Регулярно до салону краси, заняття спортом, відмова від глютену і цукру... Це має назву «турбота про себе», тому що так правильно, так модно і так ТРЕБА. А ТРЕБА кому? Мені, або навколишнім, щоб справити на них враження? Це мій вибір? Що первинне: зовнішнє, або все ж таки, внутрішнє? Так. Погляд на життя часом «замилюється». Біжу у колесі, спіткаюся та сприймаю бажання спотворено. Головний герой MONO — ти, а кожен сюжетний поворот — новий ракурс на звичне, перетворюючи його на низку питань до себе. Повернути розуміння власних «Хочу» та «Треба», немов прокинутися і розпочати «з нуля». MONO — це досвід у супермаркеті, який допоможе зважити своє життя за 60 хвилин занурення у себе. Як? Слідуючи Голосам в навушниках і списку покупок, поступово занурюючись у тему вибору та внутрішніх пошуків, адже життя завжди дарує вибір.
Це перформанс, створений на основі кількох творів, у тому числі «Майстер та Маргарита» Михайла БУлгакова і «Тінь дерева» від NO NAME. Вас чекає багато інтерактиву, музики і божевілля. РЕжисер та актори «вивернуть навиворіт» всії персонажів, щоб знайти те, заради чого варто ставити виставу. Ми запрошуємо вас на пошуки любові...
Вистава «Dialogy» – вистава-враження, вистава-досвід, вистава, що вже зовсім не про театр у його звичному розумінні. Ми вкотре зламаємо всі правила: актори і глядачі, сцена і зал, декорації та реальність – все змішається. Зустрінемося в бібліотеці, крім книжок, там залишилося те, чого немає ані в internet, ані в нашому повсякденному житті – абсолютна тиша. Не страхітлива і дзвінка, а достатня, аби крізь скрип полиць, шепіт книжкових героїв і шелест сторінок почути себе. Медіатором діалогу з самим собою стане голос у навушниках, який поставить пару нових запитань, та, можливо, підкаже кілька давно потрібних відповідей. І ще, все відбуватиметься пізно, майже вночі. Коли востаннє ви говорили з собою у нічній бібліотеці? Думаємо, що ніколи, правда?
НЕвистава «День/тінь» — це дія для невеликої групи глядачів, дванадцяти (12) осіб. Формат вистави — site-specific (театр поза театром), де квартира стає театральним простором. Історія починається у порожній квартирі, куди глядач приходить "у гості" до її господаря — актора та музиканта Павла Алдошина. Кожен, хто йде у гості до Павла, може щось з собою принести. НЕквиток, а те, що ви б взяли у гості до друга. Хороше вино, бельгійські вафлі, терпкі трюфелі або хрусткий багет із вершковим маслом. Гостям-глядачам пропонують прожити особисту історію з життя Павла, а також замислитися над питаннями вибору й свободи. Вистава-роздум, вистава-доля, зокрема, Павла та глядачів, чесна й чуттєва. У виставі немає декорацій, звичної сцени, дистанції, овацій та правил. Сам Павло вважає, що “це не творчий вечір з історіями "про життя". Це цех історій, у якому ти, як глядач, можеш дозволити собі все: стрибнути на стіл, піти заварити на кухні чай, спуститися в магазин по вино і повернутися назад. Це все — історії, які ми тут самі створюємо”. Ідея спектаклю зародилася з формату квартирника, яку uzahvati трансформували у власний формат імерсивної "НЕвистави".
Театр починався як містерія. Магічний акт налаштування особистих, побутових і соціальних процесів. Існування на межі надпобутового стану та непізнаної реальності. Потім сталося розділення учасників на акторів та глядачів. Чи приходило вам на думку, що глядач і є справжнім автором вистави, яку він бачить скрізь призму свого життя у виставі, яку йому показують на сцені? В проекті «Глядач і є автор» ми знову відмовляємось від ставшим вже традиційним розділення театрального простору на «сцену» та «глядацьку залу». Та пропонуємо іншу його структуру, в якій глядач може обрати будь-яке місце або, навіть, приєднатись до будь-якої дії за власним бажанням. Глядач тепер перетворюється на повноцінного учасника – а́ктора. Він може вільно пересуватись містеріальним майданчиком. Ініціювати чи припиняти будь-яку дію у заданих форматом проекту межах, а також взаємодіяти з іншими а́кторами. Чи обов'язково діяти? Чи є можливість просто подивитись? Звісно є. Спостерігати у містеріальному театрі – це основна дія. Спостерігати свої внутрішні почуття, тонко відчувати інших акторів, загальне поле містерії. Приєднуватись тільки за власним відчуттям доречності моменту. Дія відбувається одночасно у кількох зонах. Кожен окремий «глядацький» експіріенс у такому випадку звісно буде відрізнятись від інших. Це і є гра життя.
Очень необычный спектакль, очень чувственный и эмоциональный, с интересом наблюдала, т.к. меня команда проекта постоянно удивляла своей фантазией и передачей состояния с помощью тела. После спектакля меня не покидало восторженное настроение. Это не спектакль-история с моралью, это спектакль тела, спектакль эмоций, совместных переживанивай зрителей и актёров - быть вместе в моменте. Возможно, с течением времени спектакль будет трасформирован, т.к. это не конечный продукт, это исследование и поиск команды проекта. В спектакле практически нет текста, единственное в начале вместе с актерами и зрителями проведут включение, много музыки и танца. Это невероятно интересно, красивые образы и формы. Актеры чувствовали и предугадывали движения партнеров. Такая фантазия, что с продолжением спектакля я находилась в предвкушении нового удивления. Рекомендую всем, кто любит необычное, нестандартное, чувственное, любит интересные формы, кому нравится язык тела. Рекомендую всем любителям необычного, всем, кому интересно читать язык тела, всем, кому нравится танец как вид искусства. Это пластический спектакль, актеры просто невероятно двигались, на космическом уровне чувствовали друг друга.
Мне было страшно. С самого начала. Мурашки покаже, все происходило как будто и правда во сне. Когда выходишь со зрительного зала и возвращаешься в реальный мир.. дрожь по тело. Я шла в метро и смотрела на приходящих мимо людей... Это же не сон. При входе в зал снимите обувь, займите место поудобнее и приготовьтесь не поверить своим глазам. Именно так начинал постановка. Хотя я не могу точно сказать , когда именно началась иллюзия. Когда нас погрузили в общий сон. начало все очень спонтанно. Это трудно объяснить ,что именно ты видишь на сцене, какие образы. Лично для меня это было , что то на грани между сном и реальностью. Нам показывали , те страшные сни, тех животных , которые рисует наше воображение, то чего мы очень боимся - наши страхи. То , что в реальной жизни никогда и не за что. Нам показывали и хорошие сни ,те ,что вызываю улыбку на лице, те что хочешь видеть чаще. Сни о любви. Спектакль для тех, кто не боиться ощутить новые эмоции, для тех кто может разрешить илюзию смешать с реальностью. Для тех кто хочет познакомиться с очень не обычный и мистическим театром. Актёры заставили меня поверить, что мне это сниться. Я сейчас у себя дома, в своей кровати и вижу сон. Очень странный сон. От представителения были мурашки по коже, я оглядывалась по сторонам , чтобы убедиться что со мной в зале сидеть такие же зрители как и я. Театр очень не обычный на его представителения я бы сходила ещё раз.
Закінчила Дніпропетровське училище культури за фахом артист народного танцю, балетмейстер, викладач народного танцю.
У 2006-2010 р. працювала артистом балета у театрі «Киев-Модерн балет» під керівництвом Раду Поклітару. Спектаклі: « Кармен TV», «Шексперименти», «Дощ», «Болеро», «Лускунчик».
Проходила курс навчання у літній школі «ЦЕХ» по класу contemporary dance, flying low. Фналістка першого сезону танцювального шоу «Танцюють всі».
Проходила курс навчання з фізичного театру у Robert Hayden ( США/Бельгія, артист, хореограф, працює у легендарному проекті Ultima Vez).
Нині – хореограф-викладач.
Є співзасновником та режисером SCH театру.Хореограф-постановник вистави Сторітеллінг «Перевертні»
Режисер перформативної вистави «Ініціація», «Все, що вам потрібно знати про лисиць»
Проводить пластичні класи на базі театру.
Актриса, танцюристка, а також викладач пластики у театрі SCH.
Танцюрист і актор міжнародного перфомансу Swarm в рамках Mime Wave Festival (режисер Fabián Santarciel De la Quintana, 2019 рік);
Зіграла головну роль у короткометражному фільмі «Заземлення» (режисер Лесь Якимчук, 2018 рік);
У 2018 році – актриса і член творчої команди проекту «Експерименти» на телеканалі СТБ.
Актриса студії Art Deco, головна роль у виставі «Преступление и наказание» разом із Дмитром Ступкою (режисер Ігор Магда, 2017 рік);
2016 р. – міжнародний проект «Theatre: Express yourself. It’s time to play your role» (Тбілісі, Грузія, 2016 р.) – співавтор проекту; сценарист, режисер і актор п’єси «Включите свет», яку було зіграно у Грузії учасниками із п’яти країн.
2014-2015 році – актриса у народному театрі «Вавилон».
С 7 років почала знайомство з танцем у народному театрі танцю «Юнона» під керівництвом Банах Вікторії Олександрівни.
Вже в 15 років переїхала у місто Київ, де вступила до Київської естрадно-циркової академії ім.Утьосова, на кафедру пантоміми.
На хореографічну кафедру не обрали, але ніколи не жалкувала про те, що саме Пантоміма стала ведучою до майбутніх поглядів на мистецтво.
Цей жанр охуплює багато інших, отримала знання про перформанси, фізичні та пластичні театри, Європейкий цирк.
Після випуску, з 18 років працювала за кордоном в театрах, цирках, парках тощо. Альона була артистом різножанрових образів в шоу-програмах.
В 21 років повернулася до України, бо отримала знак та любов до Києва, зрозуміла, що саме тут має далі пізнавати танець.
Спробувала та шукала свій танцювальний рух у різних командах та групах: Apache Crew, PROконтемпорарі, OSDCballet, bazaartpeople .
В 2018 р. Богдан Кириленко запропунував прийняти участь у його танцювальному спектаклі «Не мушу» в складі «n'Era dance Group». Звичайно, вона погодилась, тому що їй імпонує те, що роблять «нерівці».
В 2018-2019 рр спробувала себе у Російському проєкті «Танці на ТНТ», ввійшла в топ 40 танцівників.
На даний момент крім n'Era, знімаюсь та хореографую в медіапроєктах: ТВ шоу, кліпи, реклами, с зірками української та зарубіжної естради (Miley Cyrus, The Weekend, Editors, oh wonder, WE, Pianoboy, Время и Стекло, Maruv, Kazka, Tayana, Jasmine...)
Хореографую у театрі «Valis».
Закінчила видавничо-поліграфічний інститут за фахом «Книжкова ілюстрація». З першого курсу паралельно працювала та навчалася у різних театральних колективах у якості актриси та сценариста. Студії при театральному центрі «Пасіка», «Театр у кімнаті».
З 2013 року актриса пластичного театру «Акторство». Ролі у виставах «Цикл», «Експерти», «Fountainhead», «Двері», «Частицы» та ін.
У 2018-2019 роках учасник україно-німецького проекту Per Se (Київ-Кельн).
Є співзасновником SCH театру та сценаристом вистав. Сценарні роботи, втілені на сцені – рок-драма «Щасливці», Сторітеллінг «Переверті», «Бентежний вибір», «Все, що вам потрібно знати про Лисиць».Проводить пластичні класи на базі театру.
SCH театр (Щ-театр) – київський фізичний театр, що створює вистави на стику жанрів.
Рух, пластика акторів відіграють значну роль у виставах, не залежно від того – є у роботі текст чи ні. Перш за, все вистави Щ – це чуттєве співпереживання, а вже потім – історії та матеріал для осмислення.
SCH театр утворився восени 2018 року. Від самого початку театр прагне експериментувати із майданчиками та глядачами, використовувати у роботах живу музику, живий вогонь та інші ефекти.
Театр працює із соціально-психологічною проблематикою. Агресія, сексуальність, самотність, «я і група», самоствердження – теми, які кожного зачіпають по-своєму. Вистави театру завжди будуються на власних авторських сценаріях.
Театр має на меті залучити глядачів до спів-відчуття, утворювати виставу як спільний процес. Це «Театр, як пригода». Часто глядачі театру - люди, що зазвичай до театру не ходять, але до SCH повертаються знову.
« Ілюзії »
