« Людський голос »
Ми відвідали
цю виставу
18 (1)
Вистава має вікове обмеження

Це остання розмова жінки з коханим, який нещодавно пішов від неї і днями одружується на іншій. Розмова без надії, без майбутнього… але з любов’ю. Так описав би коротко свою п’єсу драматург.

Але для автору вистави – ця історія лише привід для експерименту. Він запитується, а чи одне-єдине ставлення можливе до цієї історії. Акторка робить три спроби «війти» в історію.

І питання не в тому, яке ставлення виявляється більш правильним, чи більш точним, а в тому, що порівняння ставлень само по собі є важливим і цікавим. І може виявитися, що завжди є можливість обирати, як ставитися до власного життя. Тобто обирати, як жити.

А уважний неупереджений глядач навіть зможе перенести цей висновок на своє життя.

Ролi виконують:
Режисер постановник:
Відгуки (2)
Ганна

Цікава коротка моновистава (30 хв) про почуття дівчини. Про розбите серце одруженням коханого і їхню телефонну розмову. Це три однакові монологи у різних станах душі. Трагедія, біль і прийняття, не повне, але з ноткою байдужості. Це певною мірою смерть і відродження з попелу, мов фенікса. Універсальна жіноча історія. Для широкого кола глядачів жіночої статі, не залежно від віку і походження, хоча чоловікам теж можна. Єдиний нюанс - постановка дуже коротка.

Оксана У.

Моновистава розігрує проблему розcтавання із коханою людиною, артистка показувала три варіації сприйняття однієї ситуації. Все залежить від характеру людини її темпераменту, комусь боляче, що не може й промовити слова, комусь боляче і він істерично кричить, а кому і не боляче зовсім, він може просто висміяти себе і ситуацію в якій опинився. А хто ти, як ти будеш реагувати, що твій любий одружується, і ти взнаєш це від інших. Дівчина, яка грала головну і єдину роль зачаровує, западини на обличчі, підкресленні освітленням прожекторів, ще дужче виражають глибину емоцій, що аж мурашить по тілу. Почуття розкритті, емоціїї переданні, все вдалось.