« Людина у кімнаті »

Удивительный экспириенс, удивительный опыт, спектакль заявлен как экзистенциальная драма, а экзистенциальный кризис характерен все же поколению зрелых, опытных людей, задающих себе и мирозданию волнующие их вопросы о смысле жизни и своем месте в этом мире! Но пьеса переведена с русского на украинский молодой режиссершей Алесей Савченко, обыгранной молодой артисткой Марианной Модоло, выходит, что состояние и волнения подобного рода созвучны и молодым, во всяком случае, мне очень откликнулось, все происходящее на сцене, в последние годы я именно так и ощущаю происходящее за окном! Очень цельная, красивая, чувственная эта Марианна, удивительная! Энергетика сумасшедшая, посыл и настроение понятны и переданы великолепно. Сюжет как таковой описать сложно, ведь на наших глазах предстают жизненные переживания молодой девушки, осознающей, что все в этой жизни иллюзорно, обманчиво, что будет дальше непонятно и расплывчато, готовых рецептов ждать не стоит, ответов все равно не будет... Вот все у героини есть-какие-то близкие и родные, дом, наполненный любимыми вещами и любимыми книгами, любовь мужчины (который в трудную минуту подставит плечо, а может ли он быть рядом в нетрудную, зачем ждать каких-то катаклизмов, хочется проживать жизнь без особых испытаний), но наличие всех этих обыденных и нужных вещей не приносит успокоения, не являются чем-то важным и нужным, главное ты есть у себя и дерево за окном, а больше ничего и не хочется! Ведь бывает же такое – усталость от бесполезного общения неинтересных людей, неинтересных событий, токсичности обстановки просто вынуждает побыть в скорлупе, возможно это изменится, возможно нет, это неизвестно, но это и не страшно. Марианна Модоло уникальной красоты артист, красота, одухотворенность, которая ещё больше раскрывается при свете софитов, а умение мимикой, жестами, даже дыханием передать переживания героини – бесценны. Было интересно увидеть метод Майкла Чехова в действии, так сказать, создатели сего действа просто влучно попали в настроение, поэтому я получила невероятные эмоции ,мне все откликнулось! Конечно, я не получила конкретного руководства к действию, это очень индивидуально, но зато я поняла, что подобным мыслям и выводам подвержены многие, а это дуже тішить і якось заспокоює.

Я не могла відірватися від перегляду від самого початку, було враження, що це відбувається насправді. Емоції були трохи суперечливими (розгубленість, бажанням діяти, розпач, надія). Сюжет мені дуже сподобався тим, що деякі речі було названо своїми іменами, метафоризми, але може здатися, що він передбачуваний. Гра акторів була чудовою, особливо головної героїні (Маріанна Модоло). Була неперевершена мова жестів, яка повністю передавала всі емоції. Було враження, що відбувається спілкування безпосередньо зі мною, ніби перемістилася у їхній світ. Вистава для тих, хто хоче отримати теми для роздумів, можливо, для тих, хто в розпачі. Я була захоплена від початку до кінця, отримала багато емоцій, тому враження були лише позитивні, хотілося продовження.

Неймовірно сподобалась вистава режисера Олесі Савченко «Людина у кімнаті» у театрі Сузір'я на мікросцені. Емоційно насичена та абсолютно унікальна постановка. Це набагато більше ніж спектакль. Ця історія про жінку, молоду, красиву, граційну, неймовірно сексуальну, а ще одиноку, але самодостатню. В неї було все, що їй потрібно: любов, секс, чоловік, музика, дерево за вікном, а в кімнаті тінь від цього дерева. В неї було так багато речей, що інших вона не хотіла. Багато хто з нас думають лише про майбутнє. Вистава змушує замислитись над своїм сьогоденням. Над своїми інстинктами та почуттями у нашому житті. Іншими очима я подивилася на деякі зовсім прості речі, яких я раніше не помічала. Зазирнула у свої відчуття та замислилася над тим, що є цінним у моєму житті. Я зачарувалася цією виставою та грою акторів, особливо головної героїні – Маріанни Модоло, яка по справжньому проживала на сцені кожний епізод своєї активної уяви, що породила атмосферу та відчуття живої гри. Я за одну годину побачила неймовірну кількість людських емоцій, а невелика зала і мікросцена поряд з глядачами надала можливість зануритися у глибину її відчуття. Мені здається, що цю виставу варто побачити кожному.