З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові
Любовна одповідь чоловікові

« Любовна одповідь чоловікові »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

«Любовна одповідь чоловікові» – вистава-роздум, вистава-сповідь, вистава, де жінка ставить запитання, відповідей на які іноді шукають роками.

Вистава створена за мотивами п’єси «Любовна одповідь чоловікові, який сидить у кріслі» Габріеля Гарсії Маркеса, колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури, представника «магічного реалізму» – стилю, де чари та магія вплетені у реальність повсякденного життя.

Владна, красива Грасіела промовляє свій монолог чоловікові, що сидить у кріслі. Але крісло пусте. Тільки вона і музика. Тоді хто ж чує цю одповідь, ліричну, гнівливу, пристрасну?

Звертання жінки до чоловіка, інтерпретоване режисером вистави Богданом Струтинським так, щоб врешті вона була почутою. Ким? Нами – глядачами. Жінками, що шукають вічного сенсу – кохання, і чоловіками, які тут, поряд, у кріслі…

«Любовна одповідь чоловікові» – незвичайна постановка, яка може нагадати глядачам їх власні стосунки, віддзеркалюючи кожному щось особисте. Виставу можна порівняти із візитом до психолога – усе, як на долоні, тільки передбачити, яка таємниця відкриється наступної миті – неможливо.

Жанр: моновистава
Тривалість: 1 година 40 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник-постановник
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 18
4.9
5.1
5.4
4.9

Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.7
5.7
5.7
5.7

19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.7
5.3

«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.

Медея
« Медея » Трагікомедія
4.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.5
3.5
4.0
5.0

Історія рухається по спіралі... Теми тисячолітньої давнини актуальні і сьогодні. Адже у нашому теперешньому житті ми щоденно використовуємо знання і досвід попередніх поколінь. Ми так само відчуваємо протиріччя між двома світами – Жінками і Чоловіками. Спостерігаємо, як вони протистоять один одному та намагаються перемогти. Історія Медеї – колхідської царівни давня та сучасна водночас. Вона його кохає, він її зраджує. Вона хоче боротися за свою любов, проте сил вистачає лише на помсту…

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.8
5.8
5.8
6.0

В кожну епоху людина вміщена в рамки правил, що визначають як він повинен думати, любити, жити. У світі, такому, як наш, де на перший план виставляються успіх, прагматизм, індивідуалізм, гроші, шлях до "щастя", поступово настає апатія душі, зникає бажання йти далі, народжуються важкі питання про сенс життя. Кождому з нас дана можливість любити, це той дар, який робить людину подібною Творцю. Як ми використовуємо цей дар? Яким є наш вибір: принести себе в жертву або прийняти жертву іншого? На 178 сторінках роману "Євгєній Онєгин" Пушкін розмірковує на подібні теми і ми, за ним, дослідимо рухи людської душі та її дара любити. Глядач стане частиною нашої вистави: гостями в будинку Ларіних, сусідами Онєгіна, друзями Лєнського та, можливо, відчуватиме себе одним з героїв роману. Наш сучасний погляд на вічні теми та геніальний роман у віршах О.С.Пушкина, ми назвали - "романтична неокласіка".

Відгуки
Яна Геннадіївна

Цікаві декорації , жива музика. В мене вистава не викликала ніяких емоцій. Дуже посередня вистава, хоча роботи зроблено багато. Дуже багато тексту, адже це моновистава, але втілення не найкраще. Особливо незрозуміло було, коли акторку посадили за спинами глядачів на деякий час.Просто подивилася виставу, про яку я дуже швидко забуду і навряд порекомендую своїм знайомим на неї сходити. У центрі сюжету монолог жінки до свого чоловіка. Сентиментальні спогади про все наболіле за 25 років сумісного життя. Про погане, хороше, і які наслідки мали ті чи інші події. Про вибір жінки бути кохано, любити самій, чи бути самотньою та щасливою. Заміжнім жінкам дуже сподобалась вистава, постійно сиділи і щось коментували з монологу акторки, може хтось впізнав себе, свекруху чи чоловіка. Йшла дивитися із захоплення, адже це Маркес, це пристрасно та фатально на межі, із ноткою суму та жалості, у його творах ти відчуваєш спеку і жагу, але не в цій виставі. Може її дуже сильно адаптували під нашого глядача, я не знаю як виправдати те, що вистава так і не змогла мене зацікавити до кінця. Раніше цю виставу грали на великій сцені, але добре, що перенесли на маленьку. Вона має передавати емоції на маленькій сцені, щоб більш емоційно було. На сцену 77 йти по великій кількості сходинок і доволі у вузькому просторі, якщо хтось йде на гору, то вниз вже навряд хтось спуститься. Немає ліфту і пандусу. Стареньким доволі важко стільки йти лабіринтами ісходами, а так як наразі буде ремонт великої зали, то варто подумати і про більш зручне пересування театром на дану площину.

Елена

Спектакль вызвал бурю эмоций у меня, благодарность и радость от встречи с настоящими чувствами, человеческими переживаниями. Богдан Струтинский поставил моноспектакль по пьесе Габриэля Маркеса , на музыку Пьяццолла. Сегодня в главной роли была Ася Середа. Я ее люблю и ценю давно, слышала ее великолепное пение, но в такой драматической роли вижу впервые и восхищена. Я ей поверила сразу и безоговорочно! Пересказывать эту знаменитую вещь , семейную драму длиною в 25 лет, не стану, она известна по многим постановкам в России и Белоруссии. Эта роль подвластна только настоящей актрисе с жизненным опытом и глубиной души . Ася мне показалась именно такой- красавица, талант, знает себе цену и цену любви, о которой этот спектакль. Без любви нет смысла жить, женщине особенно. Она без неё увядает рано. Хочу отдельно отметить перевод на украинский язык, сделанный Яной Иваницкой. Впервые за долгое время он меня не раздражал нелепыми словами и никем не используемыми выражениями. Конечно, техника актерской речи у Аси прекрасная, но перевод часто портит весь спектакль. Слава Богу, не сегодня. Живой оркестр из семи музыкантов помогал создать настроение, исполняя известные любимые мелодии. Оригинальная сценография, костюмы- всё просто выше всяких похвал. Буду рекомендовать всем знакомым театралам, особенно женщинам с опытом семейной жизни, он заинтересует и девушек, и мужчин, потому что это Маркес- знаток челоческих душ, гений. Советую женщинам, девушкам, думающим людям , ищущим ответы на непростые вопросы. Новая сцена под крышей, была там впервые. Посадка свободная, поэтому не уверена, что в дальних рядах хорошо видно. Воздуха много, не тесно, в отличие от сцены в подвале, где низкий потолок и утыкано все стульями, от жадности. Взбираться наверх под силу не всем зрителям- пожилым и больным туда не попасть, видимо, - ступенек много как на колокольне в Лавре. Ремонт грандиозный, а стулья твердые и дешёвые.