Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Любов до скону »
Жінка і чоловік – два абсолютно різні світи. Про це написано багато. У італійського драматурга Альдо Ніколаї ці два створіння до того ж глибоко самотні та занадто егоцентричні, а любов між ними, як не парадоксально, носить характер війни.
Нічого не віщував той погожий літній день, коли Бруно, відправився на пляж, щоб відпочити від проблем. В цей же день на пляж прийшла і Єва, молода, чарівна, спрагла уваги і любові... З цього моменту починається запаморочлива і непередбачувана історія.
Бруно виявляється залученим до, здавалося б, неможливих з точки зору здорового глузду, подій. Його життя за короткий час робить масу крутих віражів, зупиняючись в крайніх точках: травматологія, в'язниця, психушка, обійми коханої.
Маріо, чоловік Єви, давно зрозумів, що вона любить до ... гробу, захлинаючись, несамовито, з твердо встановленої таксою: життя коханого належить тільки їй.
Єва намагається умовити Бруно вбити її чоловіка, бо якщо не їй, то нікому Маріо не повинен належати. Емоції зашкалюють, здається трагедії не уникнути… Яка доля чекає Бруно? Чи зможуть чоловіки переграти партію на свою користь?
Навіть людина з найбагатшою фантазією не зможе уявити собі всі повороти сюжету і абсолютно неймовірний фінал цієї смішної напівкримінальної історії, що вкотре нагадує, любов – не війна, не боротьба за лідерство у відносинах, любов – це ... Кожному з глядачів, які зазнають масу суперечливих почуттів, варто буде ще раз замислитись над цим вічним і, начебто, простим запитанням.
За повістями І. Буніна «Наталі» та «Мітіна любов». …вона кохала його, а він її, та іншу… Життя Івана Буніна та його героїв можна описати саме так. Кохання та Пристрасть, Доля та Смерть… Ці могутні сили володіють світом Буніна. Його цікавить природа статевого тяжіння, в якому сплелося все найчистіше і наймерзенніше, духовне й тілесне, що дає життя і губить водночас. Його герої проходять крізь дивацтва любові, крізь спокусу, внутрішню боротьбу, тривогу, лишають спокою життя і кидають їх у безодню кохання.
Поговоримо про Любов, добре? Коктейль почуттів з неабиякою часткою гумору і ... ну як без цього – світлого смутку. В очікуванні гостя, покликаного на романтичну вечерю при свічках, Вона згадує і проживає найяскравіші моменти життя. Жінка згадує трьох своїх головних чоловіків: милого хлопчика Пола, з яким вона втратила невинність в шістнадцять, одруженого режисера Джека, якого чекала роками, і похилого Джорджа –ідеального до нудотності чоловіка. Вона все життя шукає любов, знаходить, втрачає і знову вирушає на пошуки. На території Любові немає тих, хто виграв і хто програв. Є тільки почуття – пристрасть і потяг серця. Вона і три головних чоловіки в її житті. Подружка, коханка, дружина? У всіх іпостасях вона залишається жінкою, намагаючись знайти того єдиного, справжнього, з яким хочеться блукати вулицями, тримаючись за руки ...
Трагічна історія «Медеї ХХ століття» у комфортабельній європейській квартирі, у якій спочивають тлінні останки її кохання - символічна і водночас актуальна - відображає духовні проблеми сучасної людини, її взаємини зі світом, з його такими вічними базисними категоріями як честь, гідність, вірність (вірність своєму слову, собі) та відповідальність перед собою, своїми близькими і не близькими, що врешті і є відповідальністю перед навколишнім світом.
Класичну «жіночу» монодраму створено чоловіком – всесвітньо відомим шведським драматургом Йоханом-Августом Стріндбергом. У виконанні театру Маскам Рад «звучить» дещо не класично: додано нових персонажів та по-іншому розставлено акценти. Картинка, яка оживає та виходить до глядачів з малюнків Тулуз-Лотрека. Виставу було показано на Міжнародному молодіжному театральному фестивалі в м. Альба Юлія, Румунія.
Невеличкий готель на півдні Сполучених Штатів, за дивним збігом обставин об'єднав шість історій кохання. Кожна унікальна та не схожа на іншу. Кожна близька й зрозуміла. Тут і коханці, що тікають від буденності подружнього життя. Брат з сестрою, які намагаються здолати заборонену пристрасть. Заміжня жінка, яку захопив адюльтер з юнаком, і самотня жінка – жертва кохання до професора, що довгі роки проводить експерименти над нею в пошуках еліксиру вічного кохання. Тут і любовна драма зрадженої адміністраторки готелю, і буденна історія покоївки, що заблукала у стосунках з одруженими чоловіками. Смішні й драматичні водночас, ці історії занурять вас у вир любовних пристрастей. Молоді актори та режисери створили щемливе, просякнуте еротизмом дійство за мотивами оповідань Реймонда Карвера, Джерома Д. Селінджера, Рея Бредбері та Доріс Деррі. *Фенілетиламін – хімічна сполука, що виникає у мигдалеподібному тілі мозку закоханої людини та стимулює сексуальне збудження.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню.
Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ).
Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного».
У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми.
Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.
« Любов до скону »
